Перший заступник Генерального прокурора України, державний радник юстиції 3 класу, «Почесний працівник прокуратури України» Юрій Севрук, який нещодавно виконує обов'язки Генпрокурора, підтвердив, хоча й опосередковано, наявність серйозних амбіцій щодо посади Генерального прокурора України. Він служить прокурорській системі вже багато років при будь-якому керівництві та політичній владі. Севрук зарекомендував себе як відданий послідовник Шокіна та Президента, який ревно захищає інтереси своїх патронів, безперечно виконує будь-які вказівки та, якщо потрібно, бере на себе незручні удари. Очевидно, Захід та громадськість будуть проти такого призначення, але очевидні переваги цього кандидата можуть спонукати Президента попрацювати над призначенням такого цінного кадру.
Уродженець Житомирщини Юрій Севрук розпочинав трудову діяльність столяром. Після закінчення Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого у 1997 році приступив до роботи стажером прокуратури міста Коростень у Житомирській області. Далі він був старшим слідчим та начальником відділу прокуратури Житомирської області. З 2003 року переїхав до Києва в ГПУ, де займав різні посади. З 2010 по 2012 рік працював прокурором Подільського району Києва. У 2012 році повернувся до ГПУ, де обіймав керівні посади, а вже у 2015 році, після відходу Володимира Гузиря, зайняв посаду першого заступника Генпрокурора. Як видно, кар'єру Севрук робив поступово, без різких стрибків і, що найголовніше, без перерв — при будь-якій владі та будь-якому керівництві він завжди залишався в системі. Крім того, що Севрук обіймав керівні посади при Генпрокуроре Вікторі Пшонці (прокурор Подільського району, начальник управління нагляду за дотриманням законів органами внутрішніх справ) і не повинен був, за логікою, пройти люстраційну перевірку, він ще й отримав Медаль «За працю та доблесть» з рук Президента Віктора Януковича у 2010 році.
Зі змінною влади Севрук залишився в фаворитах. У 2014 році він був нагороджений нагрудним знаком Почесного працівника прокуратури України, а у червні минулого року Президент Петро Порошенко присвоїв нинішньому виконувачу обов'язків Генпрокурора чин державного радника юстиції 3 класу, який рівнозначний званню «генерал-майора».
Севрук майже 20 років працював пліч-о-пліч з Віктором Шокіним. Його також називають другом Гузиря. Він послідовно йшов за Гузирем та Шокіним після призначення останнього на посаду Генерального прокурора України. Спочатку він змінив Володимира Гузиря на посаді начальника Головного управління нагляду в кримінальному провадженні, після того як той став першим заступником генпрокурора, а потім змінив його вже на посаді першого заступника генпрокурора. Загалом, останні свої посади наш герой отримував у спадщину від Гузиря, що свідчить про їхній тісний зв'язок і, очевидно, про гарне взаєморозуміння. Фактично ця трійка — це люди однієї масті. Хоча сам Севрук заперечує, що він є людиною Володимира Гузиря або Віктора Шокіна.
Він підтвердив, що працював з Гузирем з 2006 по 2010 роки, коли той був заступником начальника Головного управління нагляду за дотриманням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства ГПУ, а Севрук обіймав посади в одному з підрозділів цього ГУ. Під безпосереднім керівництвом Шокіна він працював лише кілька місяців у 2006 році, повідомив перший заступник Генпрокурора. На його думку, цього недостатньо для того, щоб називати його людиною Гузиря або Шокіна. Юрій Севрук — людина системи і завжди представляє інтереси тих, хто очолює цю систему. За часів режиму Януковича відстоював інтереси Генпрокурора Пшонки, навіть активістів переслідував за дорученням останнього. Нині ж виконує побажання та вказівки Шокіна — борється з невгодними, виручає шефа від брудних справ і зберігає «старі порядки». По кар'єрній драбині виконувача обов'язків Генпрокурора старанно просував саме Шокін, тому він багатьма йому зобов'язаний і, отже, слово Віктора Шокіна завжди буде для нього вагомим аргументом, якщо не вирішальним.
Севрук — це ще й кар'єрист з великої літери, здебільшого беспринципний та добре вловлюючий настрій начальства. Він чудово почувається при будь-якому керівництві, і такий підхід завжди приносить йому плоди у вигляді нагород від тих, хто при владі — як від Януковича, так і від Порошенка. Крім того, він відмінно справляється з роллю головного гальма всіх нововведень, які проводить грузинський реформатор Давид Сакварелідзе. Севрук охоче робить обіцянки. Зайнявши посаду першого заступника генпрокурора, він повідомив, що ГПУ розслідує справу про узурпацію влади Віктором Януковичем та про те, що судді КС проходять по справі як свідки. Ще тоді голова КС Юрій Баулін заявив, що Генпрокуратура ні його, ні іншого члена суду на допит не викликала, а сама справа не має розвитку. Ось і досі ГПУ не наважилася пред'явити хоч кому-небудь з них обвинувачення або хоча б підозру. Також, видимо для антуражу новатора, Севрук «проштовхував» ідею виборності посади Генерального прокурора України.
Він заявив, що реформа в ГПУ повинна завершитися тим, що посада головного законника держави стане виборною, але це повинно статися лише після формування місцевих прокуратур, проведення реформи обласних прокуратур, потім Генеральної прокуратури, а потім уже обрання головного прокурора.
За декларацією за 2014 рік Севрук, крім солідного рахунку в банку — 621 тисяча гривень, особливо нічим не володіє. Загальна сума сукупного доходу декларанта становила 370 тисяч 650 гривень, а членів його сім'ї — майже 209 тисяч гривень. З них майже 270 тисяч — це зарплата Севрука, і 160 тисяч 530 гривень — зарплата членів сім'ї. Дивідендів та відсотків наш герой отримав майже 105 тисяч гривень, а члени його сім'ї — майже 50 тисяч гривень. Також на Севрукові зареєстрована квартира площею 104,5 кв.м. Примітно, що автомобілів у сім'ї Севрука немає.
Скандальною участю відзначився Севрук у проведенні реформи місцевих прокуратур. Справа в тому, що ще до початку відкритого конкурсу в мережу потрапило письмо Начальника Управління нагляду за дотриманням законів у кримінальному провадженні прокуратури Одеської області Юрія Кічука до заступника прокурора Одеської області Сергія Костенко, у якому був описаний проект майбутнього розподілу керівних посад у місцевих прокуратурах області. У листі була також позначка «місцеві для Севрука», що передбачало призначення місцевих прокурорів за квотою особисто тогочасного начальника Головного управління нагляду в кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України. Свою причетність до цього скандалу Севрук, звичайно, заперечив. Службова перевірка по цій справі, як звичайно, ні до чого не привела, а вже після проведення «відкритого» конкурсу багато претендентів зі списку Костенко/Кічука все ж таки отримали бажані посади.
Відзначився Севрук і під час проведення собесід конкурсною комісією при відборі керівників місцевих прокуратур. Був спійманий на підписі сфальсифікованого протоколу конкурсної комісії. Протокол затвердив кандидатів на прокурорів Менської місцевої прокуратури Чернігівської області. У протоколі присутнім був записаний нардеп від «Батьківщини» Сергій Власенко, якого на момент проходження собесіду кандидатами в цю місцеву прокуратуру не було. Крім цього, згідно з протоколом, відсутній Власенко умудрився ще й висловитися щодо рекомендації трьох претендентів на посаду керівника Менської місцевої прокуратури. Скоріше за все подібне порушення залишилося б непоміченим, якби не журналісти, які знімали засідання цієї комісії, які й виявили фальсифікацію. Зрештою, вину за сфальсифікований протокол взяла на себе Секретар Київської комісії, адвокат Олександра Яценко, пояснивши те, що сталося, наслідком технічної помилки через велику зайнятість. Подібні виправдання, звичайно, не можуть пояснити недбалого ставлення Севрука до своїх обов'язків, адже коли керівник щось підписує, він несе за це відповідальність. Скоріше за все він звертав увагу лише на наявність правильних прізвищ у протоколі, а сама процедура була в його розумінні лише формальністю.
Досить жорстко поводиться Юрій Севрук з незадоволеними прокурорами, які намагаються оспорити в судах результати відкритого конкурсу на заняття посад керівників місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників. Так, під роздачу потрапив Сергій Табалюк — учасник відбору, начальник одного з відділів ГПУ. Після того як Табалюк відкрито виступив з обвинуваченнями в упередженості членів комісії, він отримав «лист-щастя» про скорочення та вимогу від Юрія Севрука про урізання зарплати. І не смутило першого заступника той факт, що він порушує Закон України «Про прокуратуру», Кодекс законів про працю України та безпосередньо норми Конституції України. Очевидно, такому важливому прокурору закони не писані, а бажання покарати непокірного переважає здоровий глузд. Мабуть, заділо Севрука й те, що Табалюк у своїй позові до Окружного адміністративного суду Києва просить встановити відсутність компетенції першого заступника Генпрокурора Юрія Севрука на підписання рекомендацій на призначення від імені голови Київської конкурсної комісії ГПУ щодо проведення відкритого конкурсу кандидатів на адміністративні посади в місцевих прокуратурах.
Першою ластівкою стала службова перевірка щодо заступника Генерального прокурора Давида Сакварелідзе за розтрату бюджетних коштів при проведенні тестування для працівників прокуратури. Тоді Юрій Севрук заявив, що службове розслідування показало недоліки при підготовці тестів для конкурсу в прокуратуру — не були встановлені автори, які готували ці тести, та яку кваліфікацію вони мають. У свою чергу, відповідаючи на подібні заяви, Давид Сакварелідзе сказав, що такі напади — це прояви того, що система опирається змінам, і закликав не перешкоджати реформі прокуратури. На його думку, опір тестуванню переслідує мету отримати можливість впливати на його результати. Зовсім недавно Давид Сакварелідзе майже прямим текстом сказав, що Севрук хоче вигнати з ГПУ команду «молодих реформаторів», які займалися справою «бріллліантових прокурорів». Він також розкрив підоплеку кулуарних домовленостей всередину системи ГПУ, натякаючи — голова ГПУ Віктор Шокін та його 1-й заступник Юрій Севрук намагаються «кинути» грузинську команду.
У рамках боротьби з молодими реформаторами в середині лютого Юрій Севрук направив лист на ім'я заступника голови ГПУ — прокурора Одеської області Давида Сакварелідзе, у якому йдеться про те, що керівництво прокуратури Одеської області до завершення службових перевірок дозволило уникнути відповідальності та звільнило за власним бажанням двох прокурорів (Едуарда Коршунова, який у п'яному стані загрожував застрелити перехожого, та Дмитра Буглова, через недбалість якого зникли речові докази по одній з кримінальних справ), діяння яких розслідуються в рамках кримінальних проваджень. У свою чергу Давид Сакварелідзе в ефірі «Шустер Live» обвинив виконувача обов'язків Генпрокурора Севрука в переслідуванні активістів Майдану. Він сказав, що в керівництві прокуратури не повинно бути людей, які були причетні до покарання активістів Майдану. Серед таких людей грузинський реформатор назвав Юрія Севрука, який, за його словами, був правою рукою Романа Андрєєва — одіозного заступника Пшонки. Продовженням історії СеврукVSСакварелідзе стало доручення «Давиду та його команді» особистого представництва обвинувачення в суді по справі «бріллліантових прокурорів».
Відповідь «джигіта» Севрукові була досить грубою — те, що відбувається, він назвав «бюрократичним клоунадою», але сутність справи «прокурорів-корупціонерів» особливо не торкався. Нервозність Сакварелідзе можна пояснити тим, що він уже сподівався, що «спихнув цю справу», зібравши сливки слави головного борця з корупцією в ГПУ, а те, що вона в суді скоріше за все розвалиться — не буде його турботою. Фактично виконувач обов'язків Генпрокурора запропонував особисто позоритися в суді Сакварелідзе та нести відповідальність за всі свої «художества». Як і прогнозувало Прокурорське товариство, Сакварелідзе не з'явився на першому судовому засіданні, яке відбулося 7 березня в Голосіївському райсуді Києва. Грузин-реформатор своє відсутність пояснив вихідним. Загалом «старовір» поки що витер ніс молодому реформатору.
Як перший заступник Севрук тримав удар не лише зі сторони команди молодих реформаторів, але й зі сторони «грантоїдів», які постійно докучали Віктору Шокіну. Він мав намір подати в суд на голову правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна за наклеп на членів комісії з обрання антикорупційного прокурора за квотою Генпрокуратури, яких активіст назвав корупціонерами.
Гнів активістів викликало призначення Віктором Шокіним чотирьох працівників прокуратури (Заступник генпрокурора Юрій Севрук; начальник Головного слідчого управління Юрій Грищенко; заступник начальника відділу з роботи з кадрами Микола Садовий та перший заступник начальника управління нагляду з кримінальних проваджень Роман Балита) до складу конкурсної комісії з відбору кандидатів на адміністративні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Тоді ЗМІ, громадські активісти та західні партнери активно висловлювали своє невдоволення цими кандидатурами, вказували на те, що вони є прямими креатурами Віктора Шокіна, які до того ж встигли відзначитися в низці скандалів.
Ще одним фронтом роботи для Севрука є фіксування провалів у відомстві Авакова. Екс-заступник голови Адміністрації Президента Андрій Портнов опублікував лист за підписом першого заступника генпрокурора Юрія Севрука на ім'я голови Національної поліції України Хатії Деканоідзе. У листі ГПУ фактично обвинувачує Національну поліцію в різкому зниженні рівня розкриття злочинності та значному збільшенні кількості тяжких та особливо тяжких злочинів, квартирних крадіжок, грабежів, розбійних нападів із застосуванням вогнепальної зброї та угонів автомобілів.
Не дарма подібний аналіз від ГПУ став надбанням громадськості, видимо завдання було поставлено зверху, і Севрук, як вірний солдат, виконав все найкращим чином. Загалом, Юрій Севрук — перевірена, абсолютно своя людина, причому для будь-якої влади, обов'язкова, виконує будь-яку примху Президента, і найголовніше — ніколи не дасть в образу стару прокурорську систему, з такою працею та наполегливістю побудовану Віктором Пшонкою. Про кількість сил та енергії, витраченої на побудову цієї системи, виконувач обов'язків Генпрокурора знає далеко не з чуток, адже сам приклав до цього руку. Старий прокурорський гвардієць Севрук — відмінний новий Шокін для Адміністрації Президента. Крім того, якщо його кандидатуру не підтримає ВРУ, то як перший заступник він зможе довго та наполегливо працювати в статусі виконувача обов'язків, що також йому в плюс. Виходячи з викладеного вище, у «Прокурорської правди» виникло кілька питань: чи впливає «тіньовий перший заступник» Володимир Гузирь на рішення офіційного першого заступника, а тепер ще й виконувача обов'язків Генпрокурора? Хто переможе в протистоянні «старовіра» Севрука та «новозавітного» Сакварелідзе, або фіаско чекає обох? Чи допоможе гнучкість та вірність системі Юрія Севрука отримати крісло Генпрокурора?