У нинішній Верховній Раді діє значна група депутатів, пов'язаних з олігархом Юрієм Іванющенком. Вони представлені не лише в опозиції, але й у коаліції – понад двадцять осіб. Люди з корупційно-мафіозною свідомістю постійно намагаються інтегруватися в партію влади, а партія влади полює за депутатами-мажоритарниками, оскільки головний акцент завжди робився на кількості, а не якості. Цю групу називають «ми від Юри» тому, що були випадки, коли такі депутати саме так представлялися в розмовах. Виявляється, що багато хто з них працює з колишнім кримінальним авторитетом з малої батьківщини Януковича. Щодо інших від початку не було жодних сумнівів.
Олег Недава – менеджер Юрія Іванющенка. У Іванющенка є інвестиційний корпоративний фонд «Нові технології», який керує його активами. За часів Януковича Олег Недава був директором цього фонду, тобто керував цілим переліком активів Іванющенка. Коли говорять про «менеджера Іванющенка», це означає саме це. Крім того, він не колишній менеджер – він продовжує працювати з Іванющенком.
Якщо деякі їхні спільні схеми тягнуться з часів режиму Януковича, то це не випадково. Зокрема, Недава за часів Януковича організовував для Іванющенка розкрадання кіотських коштів, а зараз організовує докрадання в тій же схемі того, що не встигли розкрасти до Майдану. Нагадаємо, що 1,7 млрд гривень кіотських коштів за часів Януковича були розписані на утеплення шкіл. Цим займалося ТОВ «Карпатибудінвест» – фірма, активами якої керував вище згаданий фонд «Нові технології», де Іванющенко є власником, а Недава був директором. Ці кошти переважно були розкрадені. Є копія звіту Державної фінансової інспекції (акт ревізії N07-2314) та звіт міжнародної технічної експертизи, проведеної в кінці 2013 року, де йдеться про те, що цитую: «факт невиконання будівельних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією в ПОВНОМУ ОБСЯЗІ встановлений по КОЖНОМУ об'єкту». Зараз Недава продовжує витягати кошти за невиконані роботи. Якщо все називати своїми іменами – продовжує красти. 15 липня 2015 року Господарський суд міста Києва стягнув з державного «Держекоінвест» 24,61 млн гривень заборгованості на користь ТОВ «Карпатибудінвест» за виконання теплосанації 38 об'єктів соціальної сфери у Луганській області.
Уявіть рівень нахабства – Недава продовжує грабувати країну за старими схемами Іванющенка. Хтось може зауважити, що це ж рішення суду. Але насправді Недава не зміг би купити таке рішення суду навіть за найбільші кошти, якби сидів не у парламенті, а у в'язниці по справі розкрадання кіотських коштів. І справа відповідна існує. Проте з нею проблеми саме тому, що Недава – депутат БПП, на нього орієнтуються ще два десятки депутатів і фракція боїться втратити ці голоси. Тому Недава – недоторканний. І користуючись ситуацією, косить гроші далі та вирішує проблеми в правоохоронних органах. Зокрема, він організував рішення суду, яким вимагається закриття кримінального провадження щодо розкрадання Юрієм Іванющенком державних коштів, отриманих від продажу квот на викиди парникових газів Японії. У цьому провадженні розслідуються факти невиконання ТОВ «Карпатибудінвест» робіт щодо утеплення шкіл. 27 січня 2016 року Солом'янський райсуд примусив генпрокуратуру закрити кримінальне провадження №42015000000000207 протягом трьох днів. Причому підстави закриття – «строки розслідування вичерпані, обвинувачення не висунуте».
Тому що одним з обвинувачених мусить бути депутат БПП. А він, повторюся, в БПП цінна особа – у нього своя банда депутатів, два десятки осіб. Фактично виключно через це у нас не висунуте обвинувачення Іванющенку! І для мене питання не лише в помсті за пролиту на Майдані кров, за вбитих на Сході, адже від початку сепаратистів фінансував саме Іванющенко. Крім цього, є питання коштів для бюджету України. Справа в тому, що за кордоном на рахунках Іванющенка арештовано сотні мільйонів гривень. Зокрема, в рамках кримінальної справи в Швейцарії було арештовано на рахунках Іванющенка 72 млн швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 1,88 млрд гривень. І рішення суду потрібне було Іванющенку не лише для того, щоб «прикрити» Недаву, а для того, щоб розблокувати ці кошти. Тож депутат Недава дуже дорого коштує Україні. І це ще не вся вартість. Вона «зростає» щоденно. Наприклад, нещодавно писалося, як «Азовмаш» (належить Іванющенку) отримав рішення суду в окупованому Донецьку, що держава винна йому 300 млн гривень начебто переплаченого податку на прибуток у 2013 році.
До речі, інвестиційний фонд «Нові технології», де працював Недава, керував активами «Азовмашу» в тому числі. Це старі схеми, але є й безліч нових. Яскравий приклад – Недава поставив свого менеджера на державну «Артемсіль». Підприємство з прибуткового одразу перетворилося на збиткове. Взагалі, зараз, маючи 20 депутатів у партії влади та не маючи совісті, можна стільки всього витребувати для себе! Отже, у Іванющенка зараз гарні позиції. Його керуючий, що залишився на господарстві після втечі боса, не лише наглядає за добром, а й примножує його. Проте Іванющенко лобіює свої інтереси не лише через БПП. Є ще одна схема, більш витончена, завдяки якій в інтересах Іванющенка працюють відомі антикорупціонери.
Звучить неймовірно? Тоді задайте собі питання, чому при такому впливі групи Іванющенка в БПП та безлічі корупційних схем так мало публічних скандалів? Чому Недава уникає звинувачень мас-медіа? Натомість який грандіозний скандал, шалену критику викликав в рядах «антикорупційної спільноти» законопроект про спецконфіскацію активів Януковича. Це, зауважу, група Іванющенка посмикала ниточки, що тримає в руці. А тепер про одну таку ниточку. Навіть цілий канат. Нові обличчя «колишніх» – відомі антикорупціонери з команди Саакашвілі. На Лазурному узбережжі по-сусідству з Іванющенком живе Олексій Федоричев – російський олігарх, що володіє стивідорною компанією «Трансінвестсервіс» в Одеському порту «Південний». Він постійний герой скандальної хроніки. Наприклад, у 2012 році особистий літак Олексія Федоричева з бортовим номером «9H-FED» був затриманий на Канарських островах з вантажем кокаїну у кількості 1988 кг. Федоричев і Іванющенко дружать сім'ями. Зокрема, син Іванющенка Арсен довгий час займався футболом у молодіжній команді «Монако», головним спонсором якої виступає Федоричев.
В якийсь момент російський мільйонер навіть надумав придбати цей футбольний клуб і був готовий викласти за нього аж 100 мільйонів доларів. Але купівлю ветував принц Монако. Справа в тому, що французькі правоохоронні структури надали довідку: компанія Федоричева засвітилася у сумнівних справах відомого торговця зброєю українського походження Леоніда Мініна. До речі, саме ця людина надихнула Голівуд на створення стрічки «Криваві алмази». За цим збройним бароном ганялися спецслужби половини світу. Але доказів постійно бракувало. У 1997 році поліція намагалася дістати Мініна через Федоричева. Тоді компанію Федоричева запідозрили у відмиванні кримінальних коштів, називали навіть легальним «дахом» східно-європейської мафії. Однак виставити обвинувачення поліція спромоглася лише співробітнику компанії Олександру Клюєву – за зберігання фальшивих паспортів. Сам Мінін попався у 2000 році через дріб'язкову скнарість. Раннім ранком в поліцейську дільницю Мілана постукала повія, яка поскаржилася на клієнта, що відмовився платити. Панночка привела поліцейських – серед номеру сяяв розсип камінців – «кривавих алмазів» з африканського континенту, також портфель з документами з останньої оборудки, які й допомогли засудити збройного барона.
В українській частині історії Федоричева не блискучий голлівудський сюжет, але натомість вражають суми, що зникали з Державного бюджету. Історія наступна: за часів режиму Януковича Іванющенко організовував виведення мільярдів через створення єдиного посередника на зерновому ринку компанії «Хлібінвестбуд». Менеджером був Ігор Філіпенко, що постійно роз'їжджав між офісом Іванющенка та міністерством агрополітики на відомому Майбаху Кирпи. Ігор Філіпенко був як директором «Хлібінвестбуду», так і головою наглядової ради ДПЗКУ. Державне підприємство відправляло за кордон кораблі з зерном. Фактично Іванющенко відправляв державне зерно Федоричеву. Компанії останнього до сих пір не розплатилися. Уявіть, лише протягом 2013–2014 років офшори не розрахувалися з ДПЗКУ на колосальні суми. Зокрема, слідство встановило, що 44 млн доларів заборгували офшори, де бенефіціаром є Федоричев. Однак далі слідство не йде, тому що компанія Федоричева продовжує активно працювати в Україні, купує політичну підтримку. Наприклад, компанія Федоричева є основним спонсором фонду «На благо Одеси», який фінансує життєдіяльність губернатора Одещини Михайла Саакашвілі.
Тому «дахом» в прокуратурі у цієї компанії є друг Саакашвілі – Сакварелідзе. Причому український директор компанії Федоричева Андрій Ставницер – радник Саакашвілі. А якщо до цього додати, що ще одним спонсором фонду є фірма ТОВ «Судосервіс-Україна», де засновником є Іван Фурсін, партнер Фірташа по «РосУкрЕнерго», одногрупник Сергія Льовочкіна, а першим заступником губернатора є Володимир Жмак, що останні роки був генеральним директором «Роснефті», яка працювала в схемах Курченка, то стає зрозуміло, чому Саакашвілі так піарять ЗМІ, що належать «колишнім». Чому близькі до нього депутати з антикорупційної платформи костьми лягають проти повернення активів «колишніх» в державний бюджет.
Однак повернімося до «зерна». Найсумніше, що розкрадання зерна продовжилося після Майдану. По тих самих каналах через Іванющенка, Філіпенка, Федоричева. Тільки що цими каналами користувалася «Свобода». Коли міністром агрополітики був призначений Швайка, він в свою чергу призначив директором ДПЗКУ людину Іванющенка – Петра Вовчука, що раніше працював в «Хлібінвестбуді». Після їхної роботи ще дві фіктивні британські фірми винні Україні за поставлений ячмінь гроші у сумі 20 млн та 15 млн доларів. Тобто було вкрадено майже 1 млрд гривень!
Схеми діяли завдяки домовленостям «сірого кардинала» «Свободи» Ігора Кривецького (Пупса) з його «колегою» з клану «донецьких» Юрієм Іванющенком. Причому працювали знову через спонсора Саакашвілі, друга Іванющенка – Федоричева. Зокрема, одна з кримінальних справ порушена за фактом придбання ДПЗКУ Іванющенка-Пупса та подальшого перепродажу 22 тисяч тон ячменю шляхом одного переоформлення складських квитанцій. В результаті державна корпорація в момент виявилася винна ТОВ «Тіс-зерно» 52 млн гривень. І все це відбувалося у серпні 2014 року, коли українці гинули під Іловайськом.
А потім, коли міністром АПК став Павленко, якого запропонував депутат від «Самопомочі» Іван Мірошніченко, прокрутилася ще одна схема. ДПЗКУ повинна була поставити китайцям 550 тисяч тон кукурудзи до 31 грудня. Коли у кінці року прийшов новий міністр, було відправлено лише сім кораблів з необхідних десяти. Тому почали терміново споряджати ще три. В результаті зерно було куплене за валюту у компаній, у яких кораблі на той момент знаходилися в українських портах. При чому переплата за кожну тонну становила майже 100 доларів. Пояснення цього були наступні – новопризначена команда потрапила в патову ситуацію, в неї не було іншого виходу.
Це певно суто випадково, що товариш міністра нардеп Мірошніченко 5 років працював генеральним директором «Нобл Ресорсиз Украина» (саме корабель цієї компанії був куплений, причому переплата за зерно становила 4 млн доларів). І це теж мабуть випадково, що ще два кораблі були куплені у Grain Trading Group AG. Президент цієї фірми Бровді Юрій Довганич був менеджер Іванющенка в «Хлібінвестбуді», саме в той час коли депутат «Самопомочі», згаданий вище Мірошніченко, був позаштатним радником міністра АПК Присяжнюка – квоти Іванющенка в уряді Азарова. (До речі, в матеріалах кримінального провадження є відомості, що на складах все-таки було зерно, і не було потреби купувати кукурудзу з шаленою переплатою).
І ще, саме при міністрі Павленку «Артемсіль», що в підпорядкуванні АПК, було передано під контроль Недаві, і підприємство раптово з прибуткового перетворилося на збиткове.
Тож вже не виглядає випадковим, що хоча більшість нардепів в «Самопомочі», на чолі з Соболєвим, афішують свою підтримку конфіскації активів колишніх в держбюджет, але ціла група без жодних підстав гаряче виступає проти законопроекту 3025. Отже, мафія може смикати за ниточки депутатів різних фракцій, як ляльок. При чому згадана лише лінія Іванющенка, а є ще вплив Медведчука, Льовочкіна, Курченка. Тому так важко проходить закон про спецконфіскацію активів, його атакують з різних сторін, навіть ті, від кого ніколи б не чекала. Атакують особи, які публічно сповідують західні цінності, «борються з корупцією». Мафія обплутала все.
Україна зможе рубати щупальця спрута лише тоді, коли візьметься за активи мафії. Головне – не впадати в паніку, не кричати, що все пропало і тікати з корабля. Ні, треба робити хоча би маленькі кроки, нехай і проти течії, і зараз цей крок – звернення арештованих коштів «колишніх» в держбюджет.