Нотаріус та екс-депутат Київської ради Віктор Щербаков, який очолює ОСМД «Фундуклеївський», шляхом шахрайства витягує гроші у киян, які купили квартири в будинку по вулиці Богдана Хмельницького, 58а. Будівництво цього будинку розпочала компанія «Консоль», яка належить «спікеру» кримського парламенту Володимиру Константинову. Про це йдеться у статті газети «Бульвар Гордона» №8 (564) за лютий 2016 року, яку видання «ГОРДОН» публікує без скорочень. Згідно зі ст. 214 Кримінально-процесуального кодексу України, публікація є повідомленням правоохоронних органів про вчинене злочин і може бути підставою для відкриття кримінального провадження. Віктор Щербаков з 1994 року три скликання поспіль обирався депутатом Київської ради, а з 1996 року працює приватним нотаріусом.
Щербаков має у власності щонайменше 58 квартир, 10 машиномісць, три нежилих приміщення площею понад 1000 м². Його називають «заслуженим афористом» – так охрестили власника почесного звання «Заслужений юрист України» екс-приватного нотаріуса Віктора Щербакова, який, по суті, продовжує шахрайську діяльність на київському ринку нерухомості, розпочату колишнім президентом будівельної компанії «Консоль», а нині «спікером» кримського парламенту сепаратистом Володимиром Константиновим. За 15 років під егідою голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим Володимира Константинова симферопольська компанія «Консоль» побудувала свою фінансову піраміду, чий криміналізований щупальце охопив багато міст України. Незабаром по країні прокотилася хвиля протесту обманутих інвесторів, які боялися, що оплачені ними, але не добудовані, а лише широко розрекламовані «лідером нерухомості» об'єкти можуть перейти у власність банків через фіктивне банкрутство константинівської фірми.
Серед жертв масштабної афери опинилися сотні київських пайщиків, які укладали договори з «Консоль – ЛТД». Згідно з цими договорами фірма зобов'язувалася завершити будівництво житлового будинку по вулиці Богдана Хмельницького, 58а не пізніше 2004 року. Але й 12 років потому будинок скоріше мертвий, ніж живий, оскільки готовий лише наполовину. Весь цей час занурена в скандали «Консоль» на свій розсуд і з максимальною вигодою для себе користувалася безплатними грошима пайщиків, завдавши їм величезної шкоди – як матеріальної, так і моральної. Одного разу, надуманно посилаючись на світову фінансову кризу, що розпочалася в 2008 році, у дерзкій ультиматумній формі потребувала від них значних сум доплати. Мовляв, простіше добудувати ваші квартири, ніж забрати їх у вас. Будучи водночас заступником керівника Кримської республіканської організації Партії регіонів України, Володимир Константинов передбачливо передав засновництво «Консолі» фірмі «Реал Естейт», яка в свою чергу перебросила його частку компанії «Консоль Лімітед» з подальшим приховуванням капіталу в офшорних зонах Віргінських та Сейшельських островів.
Ще ніщо не передвіщало окупації Криму путінською Росією, а київський приватний нотаріус Віктор Щербаков, який також є одним із крупних інвесторів цього довгострою по вулиці Богдана Хмельницького, 58а, самозванно очолив «ініціативну групу» нібито для захисту конституційних прав пайщиків. Вона одразу ж перетворилася на кишенькову структуру «Консолі». Замість того щоб спонукати її до пошуку коштів для виконання договірних зобов'язань, юрист Щербаков кинув у штормуючий океан громадського невдоволення та відчаю абсурдну ідею, що нагадує клич Остапа Бендера: «Спасіння утопаючих – справа рук самих утопаючих», тобто почав гарячо агітувати за «відбір» грошей у пайщиків на основі додаткового договору про їхню спільну діяльність… з «Консоллю». Далі – більше. Дійшло до наглого вибивання досить солідних сум, хоча в договорі чітко записано: «Розмір грошового внеску інвестора змінам не підлягає», і все це робилося без контролю, без ревізійної комісії!
Про те, з яким правовим нігілізмом Володимира Константинова та юридично «підкованих» прихильників його криміногенного бізнесу зіткнулися київські інвестори, йшлося у статті Геннадія Кирінд'ясова «Спікер-кидала» («Бульвар Гордона», №42 (390), жовтень 2012 року). Тодішній генеральний прокурор України Віктор Пшонка, якому був адресований офіційний запит щодо цієї публікації, судячи з усього, «не дочекався» від Віктора Януковича прояву політичної волі, щоб нарешті знайти управу на Володимира Константинова. А Щербаков, всупереч наведеним у статті фактам зловживань фірми «Консоль», зібрав близьких до нього пайщиків і добився прийняття рішення «Про вотум довіри діючій ініціативній групі». Тим часом «Консоль» не лише врятувалася від переслідувань банків-кредиторів, заздалегідь оголосивши себе банкротом, але й зуміла здати в експлуатацію той самий будинок-довгострій.
Коли ж пайщики, які вже стільки років чекали новоселля, заглянули за фасадну сторону «незавершенки», її обсяг перевищив усі очікування. Через відсутність трансформаторної підстанції не включена мережа електропостачання. Немає насосної станції та теплового пункту. Не працюють ліфти. Не встановлена автоматична система димовидалення та пожежогасіння (і це в 21-поверховому будинку!). Сходові клітини в жахливому стані. Батарей немає. Лише за попередньою кошторисною, озвученою поспіхом «зколоченим» правлінням сособственників багатостраждального будинку на чолі з Віктором Щербаковим, добудова будівлі «потягне» щонайменше на 35 мільйонів гривень, але цей прислужник «Консолі» вперто називає ці будівельні роботи всього лише «ремонтними», щоб будь-якою ціною, включаючи шантаж, змусити пайщиків то й діло платити, доплачувати й переплачувати.
Не випадково ті, чиї розповіді цитуються нижче з диктофонною точністю, вважають себе не лише жертвами константинівської афери, але й обвинувачами такого ганебного явища, як щербаківщина. Вникаючи в нього, ловиш себе на думці: пресловута «п'ята колона», а також шахраї й кидали всіх мастей ніби слідують аморальній технології маніпулювання людьми, викладеній у книзі Роберта Гріна «48 законів влади». Ось деякі з них, що послужили розділенню пайщиків житлового будинку по вулиці Богдана Хмельницького, 58а на покірних і безкомпромісних, лояльних до аферистів і готових стояти за свої права до кінця: приховуй свої наміри; поставити оточуючих у залежність від себе; тримай інших у підвішеному стані; прикинься простаком, щоб надути довірливих; грай на потребах людей, завойовуючи їхні душі; мути воду, щоб ловити в ній свою рибку.
Марина Закревська розповідає: «Будучи киянкою в п'ятому поколінні, я мріяла, щоб саме в будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 58а, поблизу Хрещатика й Володимирського собору, поселилася моя дочка. У 2004 році, коли я продала свою квартиру заради першого паєвого внеску й залишилася на житловій площі чоловіка, ця мрія здавалася реальною, але грошей, виручених від продажу трикімнатної квартири, не вистачило на покупку двокімнатної. Ціни на нерухомість росли набагато швидше, ніж поверхи. Боялася, що мене виключать з черги пайщиків. Довелося продати мамин гараж. Усі кошти, які я накопила за 40 років трудового стажу, тримала на більш-менш безбідну старість у заначці: ніяким ощадбанкам після розпаду СРСР не довіряю. Вижу – уже 14-й поверх зведено. Потихеньку почала з дочкою збирати речі до переїзду на нову квартиру. Думаю, будівельники за традицією запізнюватимуться на півроку-рік, не більше. Але вони на цілих дві п'ятирічки розтягли довгострій. Він ставав усе дорожчим і дорожчим, поки не вичерпав мої заощадження. На жаль, я занадто пізно зрозуміла, що влипла в аферу. Втрачені ілюзії. Розтринькані гроші. Невідбулося новоселля. У будинку, який у погоні за прибутком «навантажили» до відмови надпроектними поверхами (їх тепер 21 замість первісних 16!), налічується 152 квартири, а також вбудовані приміщення площею 4200 м². Але квартири досі непридатні для експлуатації.
Ще років п'ять тому на зібранні інвесторів, яке ініціював один з активістів Валерій Олександрович Лисенко, прийшло багато людей. Щонайменше понад 100 осіб. Не стали шукати, хто винен. Почали вирішувати, що робити. Тоді ще про гроші мови не було. Є інвестиційні договори, і «Консоль» повинна їх виконати. Точка. Тому прикидали, в яку форму краще облекти протест проти керівництва симферопольської фірми й її київських представників, включаючи закулісних. Власник Щербаков вперше піднявши питання про доплати. Каюсь, спочатку здавалося, що юрист Щербаков надійно захистить наші інтереси, а коли він почав затикати рот тому самому Лисенку й вести себе по-хамськи з тими, хто поставив на порядок денний звіт про використання інвестиційних грошей, настало прозріння. Незважаючи на закравшееся сумніву в благих намірах бойкої контори «Щербаков і компанія» оперативно добудувати будинок на наші гроші, все ж таки ризикнула зробити доплату. Як виявилося, це був лише перший транш: 127 доларів за квадратний метр. Загалом по будинку (навіть при категоричній відмові деяких пайщиків доплачувати) набігла пристойна сума – чотири мільйони «зелених». Гроші йшли – робота стояла. По-колишньому протікала дах.
Піднявшись на 14-й поверх, у свою квартиру, я ахнула: грибок і плісень, вікна ледве тримаються, двері розбиті! Не минуло й трьох років, як запальний прихильник добудови будинку за рахунок пайщиків Віктор Щербаков став виступати за другий додатковий транш по 42 долари за квадратний метр. Народ зароптав: а куди подалися ті гроші? На що Віктор Захарович невозмутимо заявив: перевірити це не представляється можливим – мовляв, не у кого запитати. Потім з'явився якийсь хилий (не сказати б – «липовий») звіт, з якого випливало: грошей знову не вистачає. Охочих доплачувати на цей раз виявилося менше, і Щербаков перейшов у контрнаступ, загрожуючи «безсовісним неплатникам» судовими позовами, а також тим, що після створення об'єднання сособственників багатоквартирного будинку «поставить їх на коліна». Таке об'єднання було створено в пожежному порядку, інша форма утримання будинку навіть не обговорювалася. Наскільки я знаю, необхідна для цього процедура установчих зборів була грубо порушена. Попросту кажучи, їх не було взагалі. Присутствували лише власники квартир.
Хочете – вірте, хочете – ні, але спочатку Щербаков міг і сльозу пустити, щоб розжалобити пайщиків, схиляючи їх до розкошелювання. Мовляв, я ночами не сплю через вас, а ви, такі-сякі, жадібні й хитрі, не хочете допомогти в добудові свого ж будинку. Слава Богу, моя подруга Станіслава Іванова повернула мене в реальність. Обрана до складу ревізійної комісії об'єднання «Фундуклеївський», Станіслава Іванова розкрила очі на те, що таїлося за демагогічними заявами й брехнею пана Щербакова. Виявилося, що його надзавдання – скупити в нашому будинку максимально можливу кількість квартир за мінімальною ціною. Для цього пайщиків, особливо менш забезпечених, треба загнати в кут поборами й непомірними боргами, взятими з потолку. Щоб якось вибратися з фінансової кабали, група інвесторів запропонувала підібрати на посаду помічника виконавчого директора ОСББ компетентного фахівця, але Щербаков й слухати не захотів: «Ні в якому разі!». Стало зрозуміло: сторонній доступ до тіньових фінансових операцій суворо заборонений. Хочу особливо підкреслити: Віктор Щербаков крайньо недостойно відреагував на звіт нашої ревізійної комісії під керівництвом Сергія Мушенка. Вийшов з себе, став злословити й поливати брудом порядних і висококваліфікованих людей, кроючи їх нецензурною лайкою. Ганебне було видовище. Все порувалася сказати: гроші грошима, але навіщо ж стільцями кидатися й матом ругатися?
Хотілося б ще щось додати. Сособственників примушують доплачувати кошти за будівництво позитивної різниці між площею нерухомого майна, зазначеною в інвестиційному договорі, й фактичною площею, встановленою за результатами обміру, проведеного бюро технічної інвентаризації. Мотивують тим, що вся площа, включаючи позитивну різницю, добудовується не фірмою «Консоль», а об'єднанням «Фундуклеївський». Понад 80 відсотків сособственників уже внесли ці кошти – і це немалі суми. А ось куди вони подалися – невідомо: у дохідній частині фінансового звіту за 2015 рік ці надходження не значаться!
Станіслава Іванова розповідає: «Мій бізнес, який я хотіла розмістити в нежилому приміщенні площею 269 квадратних метрів на вулиці Богдана Хмельницького, 58а, застиг. Довгострій-недострій і безвідповідальне вичерпування грошей. Коли на зібранні інвесторів вирішено було покласти край цій дуже затратній волоките, на горизонті з'явився Віктор Захарович Щербаков. Виявилося, він не просто юрист, а заслужений юрист України, що він сам, не соромлячись, підкреслює з метою розташувати до себе пайщиків. Я одразу подумала: «Він скоріше аферист, ніж юрист». І не помилилася. Про таких, як він, у народі кажуть: «М'яко стелить – жорстко спати». Як тільки Щербаков завів розмову про додаткові суми, не передбачені інвестиційним договором, я твердо сказала: «Платити не буду». І іншим радила не робити цього. «Консоль» – одна сторона, інвестор – інша. Ніяких третіх осіб і посередників!
У складній ситуації, наполягала я, треба протестувати – йти до депутатів, у прокуратуру й суд. Щербаков ніби спочатку підтримував таку рішучу позицію пайщиків, а за спиною вів переговори з «Консоллю». Видимо, у цій подвійній грі виторговував собі дивіденди. Ну а інтереси інвесторів його займали найменше. Я, наприклад, виявила, що належна мені за проектом нежила площа раптом значно зменшилася. Довелося їхати в Бюро технічної інвентаризації, щоб переконатися: де-юре – це одне, а де-факто – зовсім інше. Сказала прямо: «Яке ж право маєте вимагати зі мене гроші за 269 квадратних метрів, якщо понад чверть з них «Консоль» у мене відхопила?». Все ж таки добилася перерахунку. А ось відновити й налагодити чітку систему контролю за використанням грошових коштів інвесторів так і не вдалося. Як тільки разом з Андрієм Качаловим увійшла до складу ревізійної комісії, першим ділом запропонувала перевірити, наскільки ефективно витрачено понад мільйон гривень, що надійшли від пайщиків на вигадане Щербаковим так зване «просте товариство», яке діяло до створення об'єднання «Фундуклеївський», яке як юридична особа не існувало.
Ми уважно вивчили документи, а потім зіставили їх з реальною дійсністю, тобто направилися на будівельний об'єкт. Уявіть собі, охоронці нас туди не пустили: «Хто ви такі?». Нонсенс. На початку минулого року пайщики вносили гроші за додаткові метри фірмам-прокладкам. Правда, фахівці з оточення Щербакова довго не могли вирішити, на який рахунок прийняти ці кошти, щоб створити хоч видимість дотримання законності. Під час рейду на стройку комісія без труду встановила, що лише на укладанні граніту сума завищена на 800 тисяч гривень. Йдемо далі. Дивимось, біля будинку машини з кримськими номерами. Вивозять наші труби. Забили на тривогу. Зупинили. Я за освітою фінансист, тому намагаюся говорити з юристом Щербаковим предметно – мовою конкретних цифр і фактів. А він уходить убік, до анекдотів все зводить. Намагаюся повернути його до болючих проблем – кричить, принижує, хамить. Я такого стилю спілкування за своє життя ніколи не зустрічала. Примітно, що пан Щербаков не залишає формальних слідів своєї недобросовісної діяльності.
Скажімо, озадачував саме ревізійну комісію проведенням тендера на будівельні роботи, а потім змушував нас же підписувати кожну платіжку й кожен рахунок. Я – йому: «Для цього ж є виконавчий директор у «Фундуклеївському» й бухгалтерія». Але заслужений юрист гнеться на своєму. Кулаком стукає по столу, кричить, за стільці хапається. Особливо коли йому наводять незаперечні докази прямого крадіжки або «відмивання» грошей, перерахованих пайщиками на підконтрольні Щербакову структури. Зрештою я вимушена була вийти з ревізійної комісії. Але перед цим разом з колегами підготувала її докладний звіт, в основі якого – незалежний аудит і чесні експертні оцінки. Навряд чи вони дійшли до всіх обманутих інвесторів. У зв'язку з діями Щербакова була розпущена ревізійна комісія, і на сьогодні гостро стоїть питання про цільове використання внесків інвесторів і формування нової ревізійної комісії, але вже яке зібрання поспіль поважний пан Щербаков не дає такої можливості, оскільки всі кандидатури особисто його не влаштовують, а пропонує найняти «свою» аудиторську компанію, яка буде підконтрольна йому.
Вартує задуматися, чому? Оплата аудиторської фірми, як і охорони, проводитиметься з ремонтного фонду, хоча вартість 1 м² послуг з утримання будинку одна з найвищих у місті Київ і становить 6 гривень, тобто лише з площ квартир на місяць внески становлять 119 тисяч гривень. На останніх зібраннях і засіданнях правління розглядаються заяви про розстрочення платежів. Я, як і більшість власників, написала заяву з проханням про розстрочення моїх платежів. Але яким було моє здивування, коли я побачила своє прізвище в списках тих власників, які заяв не писали, внесків не робили й відповідно «ніколи не будуть підключені до електромереж». У зв'язку з цим я прийшла на зібрання представників 23 листопада минулого року, де задала питання про складену ситуацію, на що я отримала відповідь від Щербакова, що ніякого листа у нього немає й ніякої розстрочки Іванова ніколи не отримає. Дякую виконавчому директору й членам ОСББ «Фундуклеївський», які вступилися за мене, розуміючи ситуацію особистої неприязні до мене Щербакова Віктора Захаровича через мою участь у ревізійній комісії, й проголосували одностайно за розстрочення моїх платежів.
Але не тут-то було. За протоколом того самого зібрання, який був вивішений на сайті ОСББ «Фундуклеївський», виявляється, що моє питання не розглянуто, а в наступних «загрозливих» списках знову з'явилося моє прізвище. Крім того, у особистих розмовах з членами нашого ОСББ Щербаков активно підкреслює: «Незважаючи на голосування пайщиків і навіть якщо Іванова сьогодні внесе гроші, я ніколи не підключу її до електромережі – це справа принципу, і взагалі, першу секцію будинку нехай вони самі утеплюють і ремонтують». До речі, Щербаков для проведення керівної вимагацької лінії насадив «демократичне» нововведення: перед початком зібрання його учасники заповнюють під особистий підпис пункти «за» й «проти» на спеціальних листочках, але проти голосувати не можна, лише «за». А традиційне голосування піднесенням рук на підтримку чогось або, не дай Боже, на знак незгоди з чимось, по суті, ліквідовано.
І така от, з позволення сказати, фількина грамота пущена в обіг! І ще. Блефувати й влаштовувати фарс – це в самій природі Щербакова. У нього для таких «спектаклів» є вірні помічники – Артур Севрюков і Наталія Скибінська. Вони як клакери – найманці для аплодисментів або освистування виступаючих. Ви б бачили й чули, як вони «заводяться», коли їхній шеф починає грати на публіку. Одного разу Щербаков написав заяву про вихід – і одразу ж лунали клакерські голоси: «Не покидайте нас, будь ласка, Захарич…». Ні-ні, він не піде. Зубами, руками й ногами триматиметься за дохідне місце. Нехай жильці будинку задумаються, чому Щербаков В. З. перешкоджає виборам нової ревізійної комісії. Мабуть, йому це вигідно?
Миколай Коляда розповідає: «Будинок №58а, де я зі своєю сім'єю чекаю квартиру, – штучний довгострій. Заявляю про це відповідально як професійний будівельник. Будучи директором фірми, я відповідав за зведення – від нульового циклу до вручення ключів новоселам – відомого котеджного селища «Золочі» в Бориспільському районі на Київщині. Весь корінь зла – в об'єднанні «Фундуклеївський», яке на своєму сайті зомбує пайщиків, і в узурпації влади паном Щербаковим. Його психологічний тиск звів нанівець роль органів самоврядування, а головне – майже вбив опірність власників будинку банальній крадіжці.
Кось Віктор Захарович подзвонив моїй дружині на роботу: «Ви знаєте, хто я такий? Чому не ходите на зібрання й не платите гроші? Я вимушений за вас внести своїх 10 тисяч доларів…». Спочатку й я доплачував – вірив, що це на загальне благо. Поки не розвіявся. Особливо коли Щербаков почав з агресивним нажимом агітувати за внесення дуже скользької зміни до статуту об'єднання «Фундуклеївський», яка давала б право приймати всі його рішення не загальними зборами, а обмеженою кількістю представників власників квартир. Все ж таки досить вправно – через «підсаджених качок» і занадто довірливих людей, обманутих сайтом «Фундуклеївський» з його вульгарними закликами на кшталт «Включи мозки!», Віктор Щербаков протягнув цього «верблюда» маніпуляцій у вушко голки демократії. А значить, отримав майже бесконтрольну владу в громадській організації з її невичерпними фінансовими потоками. У мутній воді у таких, як він, клює й золота рибка.
Пафосно заявив одного разу, виступаючи перед пайщиками, Віктор Щербаков: «Я вирвав своє серце, як Данко, й віддав його вам!». Правда, його скупа автобіографія, написана в кінці «лихих 90-х», ніяк не відповідає жертовності горьківського романтичного героя з вирваним серцем. Народився в 1950 році в Києві. Середня школа. Слюсар на заводі «Точелектроприбір». Армійська служба. Рік роботи заводським інженером після закінчення Київського політехнічного інституту. Повернувшись з Афганістану, де служив з грудня 1979 року до середини 1981 року, отримав звання полковника. Потім додав до свого послужного списку ще два дипломи про вищу освіту за спеціальностями «інженер-економіст» і «юрист-правовед». З 1994 року три скликання поспіль обирався депутатом Київської ради. При цьому з 1996 року займав скромну посаду приватного нотаріуса Київського нотаріального округу. Проте не таку вже й скромну. Добившись монопольного права засвідчувати угоди щодо земельних ділянок, які продавав або здавав в оренду місто, він став отримувати доходи від своєї діяльності, що значно перевищували доходи інших нотаріусів. Чи не тому сьогодні Щербаков має у власності щонайменше 58 квартир, 10 машиномісць, три нежилих приміщення площею понад 1000 м² і три земельні ділянки у Вишгородському районі?
Крім того, статус нотаріуса при Київській раді став інструментом свавілля й бурхливої лобістської діяльності, що породила серію скандалів. Не випадково ж у нотаріальному архіві Києва відсутні договори й документи щодо угод, засвідчених Щербаковим (включаючи договір оренди землі по вул. Богдана Хмельницького, 58а), оскільки вони вилучені правоохоронними органами. Варто нагадати деякі з них. 2001 рік. Мале приватне підприємство «Беркут», керівництво якого здійснював Микола Мошук, викупило в Інституту надтвердих матеріалів імені В. М. Бакуля низку об'єктів нерухомості в Оболонському районі столиці й швидко налагодило на освоєних територіях кілька видів виробництва в реальному секторі економіки. Однак довго не могло отримати право оренди земельної ділянки площею близько гектара. Нарешті після всіх бюрократичних затримок відповідні договори надійшли в Київзем, а потім були спрямовані приватному нотаріусу Віктору Щербакову. Він зачем-то потребував підписати додаткову угоду, однією зі сторін якої значилася столична мерія, про те що Микола Мошук зобов'язується через рік оренди викупити вищезазначену земельну ділянку за ринковими цінами. Після відмови підписати цю надуману папір Віктор Щербаков не пожелав засвідчувати договір.
Чому для його укладення київська влада обрала саме приватного, а не державного нотаріуса? Це питання, яке широко обговорювалося на різних рівнях, повисло в повітрі. Причина мовчання на поверхах влади була зрозуміла: Віктор Щербаков – депутат Київської ради, член однієї з її впливових фракцій. 2003 рік. На хвилі громадських протестів проти дуже щільної забудови вулиці Ушинського в Соломенському районі Києва стали надбанням гласності деякі засекречені столичною владою документи. Згідно з одним з них, земельну ділянку площею в один гектар здали в оренду на п'ять років «Горінвестжилстрою». Причому це підприємство було створено всього за місяць до відповідного рішення Київської ради про землевідвід – ніби спеціально для безперешкодної реалізації угоди. 30 грудня 2003 року в. о. директора названої новонародженої компанії з нульовим статутним капіталом деякий громадянин Дудка підписав з київською мерією договір оренди. Його засвідчив приватний нотаріус з депутатським мандатом Щербаков. А вже через місяць він же змінив… Дудку на керівній посаді в «Горінвестжилстрої», а потім передав права на відхоплену земельну ділянку «Київськогорстрою» для зведення ним чергової комерційної висотки. До речі, на тій території дельці вдобавок ко всьому «вигризли» невеликий шматок землі у овочевого магазину, щоб побудувати ресторан.
2004 рік, листопад. Преса розтиражувала по всій Україні скандал. «У Київській раді знову дерибанили Пущу-Водицю» замайоріло на першій сторінці газет. Одна з впливових газет писала: «Щасливими власниками 200 гектарів заповідної землі на цей раз стали одразу 2000 осіб – народні депутати України, члени Кабміну й столичне керівництво, включаючи 85 (за іншими даними – 88) з 90 депутатів Київської ради, їхні дружини й інші члени сімей». На порушення писаних і неписаних законів про гласність, не кажучи вже про свободу слова й конституційне право на інформацію, буквально за п'ять хвилин до сесійного розгляду питання про виділення ділянок у курортно привабливій Пущі-Водиці було прийнято несподіване рішення: не розголошувати прізвищ новоявлених землевласників. Мовляв, це приватна інформація, конфіденційність якої охороняється законом. На «варті» його виступив, як ви вже здогадалися, вихвалений юрист Віктор Щербаков. Правда, так і залишилося загадкою, скільки й кому коштувала така засекреченість, а також скільки сотень квадратних метрів землі в Пущі-Водиці дісталося самому Щербакову й його родичам.
2005 рік. Цілими днями під стінами столичної мерії стояли пікети протестуючих проти знесення 300 київських дач на Русанівських і Воскресенських садах заради бюджетозатратного будівництва на їхньому місці Подільського мостового переходу. І, незважаючи на переконливі докази незалежних експертів-екологів про необхідність збереження цієї зеленої зони («легень Києва»), депутат Київської ради Віктор Щербаков безапеляційно висловився за те, щоб «вкатати в бетон» мальовниче побережжя Дніпра. Але, мабуть, найбільший резонанс отримала в 2005 році історія про безжалісне наступлення столичних властей на оздоровлювально-зелену зону в Першомайському масиві Соломенського району. І знову при лобістській участі Віктора Щербакова.
Будучи членом депутатської комісії Київської ради з містобудування й архітектури, він без труду добився виділення для заснованого ним Видавничого дому «Вечірня зоря» земельної ділянки під будівництво 24-поверхової висотки вздовж вулиці Уманської – на території особливо цінного ландшафтного парку «Супутник», де ростуть берези, каштани, тополі, червоні дуби, верби, ялини, декоративні яблуні, груші, горіхові й абрикосові дерева. На гарячі протести жильців Першомайського масиву й їхні звернення в різні інстанції, аж до голови держави, Віктор Щербаков відповів з циничною холоднокровністю: «Треба було в 2003 році протестувати. А тепер уже всі узгодження отримані… Будівництво велося й вестиметься – хто ж має право його заборонити?». Так ніхто й не зупинив розпещеного лобіста. Більше того. Саме в 2005 році, напруженому протестами проти соціальної несправедливості й правового беззаконня, спеціальним президентським указом до Дня Незалежності нашої країни Віктору Щербакову було присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». До речі, тоді ж став заслуженим будівельником України засновник скандально відомої компанії «Консоль» Володимир Константинов. Ей-богу, ніби домовилися…
Чи варто в світлі цих «темних» історій дивуватися тому, що сьогодні правовед Щербаков вчиняє в посаді голови об'єднання сособственників багатоквартирного будинку «Фундуклеївський». Лише на облаштуванні водного господарства будинку нечисті на руку люди відмили 700 тисяч гривень. Андрій Качалов розповідає: «У мене до Щербакова гостра неприязнь, іншого ставлення аферист не заслуговує. Не приховуючи обурення, кажу це. У складі ревізійної комісії я брав участь у низці перевірок. За їхніми результатами задав багато «незручних» питань. Але не поважний мною Віктор Захарович або мовчав, або кричав. Маючи інженерно-гідротехнічну спеціалізацію, я, звичайно, першим ділом зайшов на водонапірний вузол. У кімнаті площею не більше 50 квадратних метрів не виявив того обсягу виконаних робіт, які б були адекватні фінансовим витратам. 12–15 труб на стіні. Три лічильники води. Два пожежних гідранти й п'ять задвижок. І все. Неозброєним оком було видно: лише на облаштуванні водного господарства будинку нечисті на руку люди відмили щонайменше 300 тисяч гривень.
Коли я разом з колегами по комісії почав вивчати обґрунтованість платежів, одразу зрозумів: йде підробка документів. Умисне завищення розрахункових сум. Як, скажімо, до тієї з них, що пов'язана з клопотанням об'єднання «Фундуклеївський» перед столичними властями про визнання 11 квартир безхозяйними. Хоча вони можуть бути просто тимчасово не затребуваними тими, хто опинився за межами України, скажімо, через російську агресію проти нашої країни. Крім того, абсолютно неприпустимою й кримінально караною є така позиція щербаківців: вважати господарів названих квартир «невідомими особами» лише на тій підставі, що фірма «Консоль – ЛТД», офіс якої знаходиться в окупованому Криму, не передала об'єднанню власників «Фундуклеївський» бухгалтерську документацію на недобудований будинок по вулиці Богдана Хмельницького, 58а й офіційний поіменний перелік інвесторів. Однак «Фундуклеївський» на чолі зі Щербаковим, видимо, має намір привласнити ці нібито безхозяйні квартири. А що з ними буде далі – варто з'ясувати прокурорам. Тільки не продажно «бріллієвим», а справді антикорупційним.
Одним словом, без втручання правоохоронних органів не обійтися. На підтвердження сказаного Андрій Іванович зачитує експертні зауваження щодо житлового будинку №58а по вулиці Богдана Хмельницького, зроблені однією з незалежних аудиторських фірм: «Розцінка на ремонт неприменима… Витрати враховані двічі… Включені матеріали, не передбачені кошторисом… Прибуток завищений удвічі, а кошторисна вартість у порівнянні з реальним обсягом робіт – у чотири рази…». Причому ці відхилення від нормативів, на думку Андрія Качалова, допущені умисне. Тобто це справжня фальсифікація. Але, як кажуть, гроші не пахнуть. Нині Щербаков, видимо, з метою приховування своїх махінацій, чистить сайт об'єднання, видаляючи компрометуючу його інформацію, а при розгляді в суді спорів з сособственниками повідомляє, що «в архівах ОСББ «Фундуклеївський» за станом на 01.12.2015 р. архіви ревізійної комісії відсутні».
Повіривши у свою безкарність, Щербаков продовжує махінації, грубо топтаючи при цьому конституційні права людей, принижуючи їхню честь і гідність, розголошуючи конфіденційну інформацію про пайщиків, хоча сам колись виступав проти подібного на сесії Київської ради. На сайті об'єднання «Фундуклеївський» за розпорядженням «заслуженого афериста» оприлюднено оголошення, покликане відлякувати посередників і потенційних покупців від придбання квартир з тим, щоб їх можна було придбати згодом якомога дешевше кому-небудь з наближених охопленого жагою наживи Віктора Захаровича, та й йому самому: «Остерігайтеся шахрайства, купуючи житло в київському будинку №58а по вулиці Богдана Хмельницького!». А нижче – персональний список 30 «шахраїв», чиї квартири нібито обтяжені непосильними боргами й програними судовими спорами. Так от безкарно прописалася в нашому неєвропейському житті ущербна щербаківщина, що межує з кримінальщиною. Однак це вже інша історія. Впевнений: її продовжать справжні заслужені юристи – передусім слідчі поліції й прокуратури. А багато обманутих пайщиків, які за закликом Щербакова нарешті «включили мозки», готові виступити в суді.
П. С. Спочатку Віктор Захарович Щербаков володів у будинку по вул. Хмельницького, 58а однією або двома квартирами. Тепер там у нього, його дружини й синів шість квартир і 222 м² нежилих приміщень. Спритник – чого вже там!
П. П. С. Згідно з законодавством, публікація цього матеріалу є прямим зверненням до Генеральної прокуратури й МВС. Афері пана Щербакова пора покласти край, а ми зобов'язуємося регулярно інформувати наших читачів про хід розслідування.