2015 рік загалом продовжив негативні тенденції 2014 року у сфері охорони правопорядку й ознаменувався помітним зростанням кількості тяжких злочинів, зафіксованих правоохоронними органами. Безумовно, свою роль відіграв факт продовження на території України бойових дій, що, зокрема, відбилося на збільшенні кількості «військових» злочинів, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї або фінансуванням тероризму. Однак далеко не всі злочини можна списати на «відлуння війни». Суха статистика не дозволяє в повній мірі оцінити складену ситуацію, проте навіть вона, яка пройшла не один етап виправлень та «підгонки», не дозволяє приховати той факт, що злочинність все серйозніше впливає на життя кожного громадянина України. У цьому контексті проведені реформи правоохоронних органів не лише не відбилися позитивно на ситуації, а, більше того, сприяли її погіршенню. Постійні коливання фактично розрушили залишки системи правопорядку, не запропонувавши на даний момент нічого нового. Фактично, статистика ще тримається на рівні більш-менш прийнятних показників виключно за рахунок підозрілого падіння кількості злочинів у економічній сфері.
Парадоксально, але боротьба з корупцією, про яку всі говорять на державному рівні, поки що відбилася лише на зменшенні фіксації відповідних правопорушень. Основні цифри криміногенної ситуації Тема розгулу злочинності в країні стає однією з найважливіших. Лише в Києві щодня реєструється близько 500 злочинів, серед яких зашкалює кількість крадіжок і хуліганських дій. Погіршення ситуації відбивається й на настроях у суспільстві. Як зазначив соціолог, засновник групи компаній Research & Branding Євген Копатько, посилаючись на дані проведеного дослідження, до топ-шести проблем, що хвилюють українських громадян, увійшла злочинність, що раніше ніколи не фіксувалося. Різні версії висуваються щодо причин того, що відбувається. Зокрема, на думку Головного військового прокурора Анатолія Матіоса, українські правоохоронці повністю «втратили контроль над злочинністю» в країні внаслідок недосконалої реформи.
Президент Всеукраїнської асоціації операторів ринку безпеки Сергій Шабовта підкреслив, що в Україні накопилася критична маса людей, які бажають застосовувати зброю для протиправних дій, значна частина яких пройшла «школу» бойових дій і тепер не готові повертатися до мирного життя. Експерт з правових питань Борис Малишев висловив свою точку зору щодо того, чому в Україні зростає злочинність. Зокрема, він виділяє кілька ключових факторів. По-перше, підвищення злочинного фону пов'язано з ситуацією на Донбасі – у країні багато нелегальної зброї. По-друге, правоохоронці в деяких областях у очікуванні переатестації в поліцію просто припинили працювати. Також експерт додав, що реформи в правоохоронній системі ще повністю не завершені, тому правоохоронні структури перебувають у «підвішеному стані». У цій ситуації влада вимушена реагувати. Зокрема, голова Національної поліції Хатія Деконаідзе відвела підлеглим місяць на боротьбу з злочинністю. Проте проблеми виглядають системними, і навряд чи їх можна вирішити в якісь «планові» терміни.
Якщо звернутися до опублікованих раніше даних ГПУ про злочинність за 2015 рік, то можна побачити, що зміна загальної кількості правопорушень за 2013, 2014 та 2015 роки є незначною. Наприклад, у 2015 році порівняно з 2013 роком зростання кількості зафіксованих злочинів становило 0,3%, тому подібна «загальна» статистика не виглядає достатньо репрезентативною. Отже, необхідно звернутися до статистики за окремими злочинами, де можна отримати більш повну картину стану справ у державі. Таким чином, ситуація складається дещо парадоксальною, оскільки з одного боку – злочинність нібито зростає незначно, адже 0,3% – це цифра, якою можна знехтувати. Однак не забуватимемо, що за підсумками подій 2014 року Україна втратила контроль над територіями, на яких проживало близько 6 мільйонів людей. Тобто не менше 13% громадян. Відповідно, статистика зі «збереженням» кількості злочинів виглядає оманливою й приховує як загальне зростання кількості правопорушень, так і збільшення числа особливо тяжких злочинів.
Як видимо, ситуація з розкриваємістю демонструє крайньо негативні тенденції й відбиває реальний стан справ із захистом правопорядку, оскільки статистику з реєстрації злочинів легше «підправити», не фіксуючи ті чи інші факти. А ось розкриваємість – це вже ефективність роботи системи. Якщо проаналізувати кримінальні провадження, розпочаті у 2015 році (16664), то їхня кількість порівняно з 2013 роком (27171) скоротилася на 39%. З них у минулому році завершено 10365, тобто 62% (проти 74% у 2013 році). Залишок незавершених кримінальних справ за підсумками 2015 року (218) більший за аналогічний показник 2013 року (1861) майже вдвічі. Збільшилися й терміни досудового розслідування. Якщо у 2013 році лише 6 справ розслідувалося понад 6 місяців, то у 2015 таких було вже 25. При зменшенні числа проваджень кількість справ, розслідуваних від 3 до 6 місяців, зросла більш ніж удвічі. Фактично, ми спостерігаємо істотний крок назад за всіма напрямками: з фіксації злочинів, їхнього розслідування й термінів здійснення цього розслідування.
Цікаві тенденції спостерігаються у сфері економічних злочинів, де фіксується стабільне «падіння» зафіксованих злочинів порівняно з попередніми роками. Проте оптимізму ця тенденція не внушає. Якщо у 2013 році було зафіксовано 3069 фактів ухилення від сплати податків, то у 2015 році – лише 1641, що майже вдвічі менше. Але навряд чи у кого-небудь з громадян може скластися враження, що це пов'язано з підвищенням «податкової дисципліни» та відповідальності. При цьому лише щодо 55 осіб органами ДФС зібрано достатньо матеріалів для притягнення до відповідальності за ухилення від сплати податків (порівняно з 165 у 2013 році), так що тут зменшення показників більш ніж троєкратне. Якщо у 2013 році було зафіксовано 147 фактів ухилення від сплати єдиного соціального внеску, то у 2015 році – лише 53. Лише один злочин, пов'язаний із підробкою та використанням підроблених акцизних марок, був зареєстрований за весь 2015 рік. Хоча й він припинений за відсутністю складу злочину, що ще більше посилює відчуття «репортажу з іншої України», де немає ніякої контрабанди.
Усі знають, скільки банків в Україні ліквідується у зв'язку з їхнім банкрутством (неплатоспроможністю). Достатньо згадати скандальну історію банку «Фінанси та кредит», яка всколихнула все українське суспільство. Однак прокуратура живе у своєму власному світі, тому у 2015 році було зареєстровано лише 3 злочини, пов'язані з банкрутством банків, і жодній особі повідомлення про підозру не було вручено. Не вручалися протягом року повідомлення про підозру й особам у зв'язку з незаконною приватизацією державного та комунального майна. Для порівняння, у 2013 році було вручено принаймні два повідомлення про підозру. Примітним є й зниження ефективності роботи правоохоронців з захисту прав, пов'язаних із своєчасною та повною оплатою праці. З 908 зареєстрованих злочинів лише щодо 46 керівників спрямовані в суд обвинувальні акти. Для порівняння – у 2013 році їх було 960. І все це при тому, що в середині 2015 року Міністр соціального забезпечення Павло Розенко відзвітував про зростання за перше півріччя заборгованості з заробітної плати на 50%.
Ще один провал показала статистика й у сфері охорони праці. З понад 900 зареєстрованих злочинів, пов'язаних із виробничим травматизмом, винні знайдені лише в 35 випадках. Окрема тема – боротьба з корупцією. В 1,5 раза порівняно з 2013 роком зменшилася кількість осіб, обвинувачених у отриманні неправомірної вигоди (хабар). З 23 зареєстрованих фактів незаконного збагачення жоден не був спрямований в суд. Військові реалії Звичайно, бойові дії, що тривають у державі, не могли не відбитися й на статистиці про правопорушення в країні. Зокрема, якщо у 2013 році був зафіксований лише один факт фінансування тероризму, у бойовому 2014 році їх було вже 54, а за 2015 рік – 138. Однак лише в 5 випадках з 138 матеріали спрямовані в суд, 46 проваджень припинено. Журналісти «Громадського ТВ Донбасу» провели розслідування щодо злочинів, пов'язаних із фінансуванням тероризму. У ньому, зокрема, висловлюється позиція, що подібні звинувачення найчастіше використовуються прокуратурою для «придушення» бізнесменів та вимагання у них хабарів за закриття відповідних справ.
Якщо у 2013 році було зафіксовано лише 25 випадків самовільного залишення військової частини, то у 2014 році таких фактів було вже 1814, а у 2015 – 3927. Ще у 2015 році зафіксовано 997 дезертирів. Проте є в статистиці й зовсім незрозумілі для стороннього спостерігача речі. У 2015 році не реєструвалися злочини, відповідальність за які наступає за статтею 447 КК України «Найманство». За 2014 рік такий злочин був зареєстрований лише один. І це при тому, що офіційні ЗМІ України та перші особи держави не припиняють мовити про «російських найманців» в Україні. Наприклад, під час виступу в Мюнхені на конференції з безпеки у лютому 2015 року президент Петро Порошенко навіть демонстрував численні паспорти російських «солдатів удачі». У червні того ж року президент навіть говорив про 200 тисяч російських військових «заробітчан», які перебувають на території України. Так кого ж все-таки він закликав виводити з України? І це при тому, що протягом минулих двох років повідомлення про фіксацію фактів найманства надходили постійно.
Наприклад, ще у 2014 році вербувальників виявили навіть у Тернопільській області. Більше того, про проблему бойовиків, які заробляють на війні в Україні, обізнані в сусідніх державах. Наприклад, двох «командос», які воювали в ДНР, почали судити в Молдові. У першій половині 2015 року прокуратура Таджикистану повідомляла про загибель громадянина цієї держави в боях на Донбасі. Чудово проінформовані про участь у війні на Донбасі як найманців своїх громадян і в прокуратурі Казахстану. Здавалося б, все це створює чудові умови для розслідування таких резонансних злочинів, але в українській прокуратурі з якихось причин «скромничають», і найманців продовжують наполегливо не помічати. Ще один парадоксальний момент – зменшення кількості кримінальних проваджень у справах про катування та інші факти жорстокого поводження з боку правоохоронців. Якщо у довоєнному 2013 році таких справ було 3730, то у 2014 – лише 2053, а у 2015 – всього лише 1766. Таким чином, на папері у нас спостерігається стабільна «відмова» правоохоронців від використання у своїй практиці катування.
Проте відомості «з місць» говорять про прямо протилежне. Зокрема, прокуратура Одеської області фіксувала в минулому році зростання в десятки разів звернень громадян щодо катування, здійснюваного працівниками МВС та СБУ. І мова, у даному випадку, про цілком мирну, «тилову» область. Про те, що відбувається в прифронтовій зоні, можна отримати деяке уявлення на основі скандальної справи підрозділу «Торнадо», працівники якого звинувачуються в систематичному використанні катування. Тому «радісна» статистика про «перемогу» над катуванням виглядає, м'яко кажучи, необ'єктивно. Та й за іншими «військовими» статтями в плані розслідувань за рік теж не спостерігається особливих результатів. Зокрема, незважаючи на численні гучні заяви, прокуратурою зафіксовано лише два факти геноциду, один – пропаганди ведення війни й чотири – порушення законів ведення війни. М'яко кажучи, небагато для країни, яка фактично перебуває тривалий час у стані війни. Більше того, прокуратура не врахувала жодного факту жорстокого поводження з військовополоненими, і це незважаючи на очевидні факти, наведені в ЗМІ.
Ще прокуратура не зафіксувала за рік жодного прояву мародерства, у що повірити майже неможливо, адже війна без мародерства можлива лише в фантастичних романах. Натомість виявлено цілих 42 факти перевищення військовослужбовцем влади або службових повноважень. Ситуація складається парадоксальною. Українська військова прокуратура іноді звертає увагу на злочини з боку українських військовослужбовців, але абсолютно ігнорує злочини, скоєні «іншою» стороною військового конфлікту. У цьому контексті не дуже зрозумілі бравурні реляції з боку головного військового прокурора Анатолія Матіоса, який уже встиг відзвітувати про чудові показники свого відомства за минулий рік. Зокрема, за його інформацією, всі слідчі органів прокуратури (703 особи) розслідували протягом року 39 тисяч 414 кримінальних проваджень – з них слідчі військової прокуратури (127 осіб) – 21 тисячу 796 кримінальних проваджень, тобто це 55% усіх розслідувань. Особливо гордиться Матіос тим, що слідчами військової прокуратури в суд спрямовано 115 обвинувальних актів за справами про корупцію (це 20% від усієї кількості таких 575 справ).
Правда, складається враження, що саме підвищена глибина військової прокуратури в проблему боротьби з корупцією, якою повинні займатися все-таки інші компетентні органи, перешкоджає цій структурі більш успішно займатися своїми безпосередніми обов'язками з розслідування військових злочинів. Погляд з регіонів У регіонах ситуація зі зростанням злочинності за офіційними реляціями виглядає неоднозначно. Наприклад, прокуратура Запорізької області нещодавно підбила підсумки за 2015 рік. Виявилося, що злочинність значно зросла, ліквідація міліції сприяла появі особливо сміливих злочинів. Голова відомства Олександр Шацький в черговий раз не упустив можливості раскритикувати «грузинську» реформу прокуратури. Він розповів, що в минулому році слідчами прокуратури завершено 477 кримінальних проваджень. З них лише 61 справа спрямована в суд. На думку обласного прокурора, «працювати вхолосту» правоохоронні органи змушують недоліки законодавства. Також він вважає, що реформа правоохоронних органів привела до розгулу злочинності, оскільки ліквідація міліції створила вакуум.
Характерно, що у Запоріжжі через зростання злочинності підрозділи Національної гвардії 20 січня 2016 року були виведені на спільне патрулювання вулиць із поліцейськими. За даними обласної адміністрації, громадський порядок на вулицях міста забезпечують 240 правоохоронців і гвардійців. Більшість інших місцевих прокуратур віддають перевагу подавати більш «радісні» звіти. Як, наприклад, у Харківській області. У 2015 році тут обліковано 40,9 тисяч кримінальних правопорушень. Повідомлено про підозру за 12,8 тисячею кримінальних правопорушень, 14,4 тисячі – спрямовано в суд, з них 11,9 тисяч – скоєних у 2015 році. Правоохоронними органами області розкрито 14 тисяч 166 кримінальних злочинів, скоєних у минулому році, або 40,9%. Водночас розкрито 88% умисних вбивств. Ситуацію зі злочинністю в Києві за 2015 рік проаналізував екс-прокурор Донецької області Олег Сюсяйло. Картина загалом виходить схожою із загальною ситуацією в країні. Отже, зафіксовано зростання вбивств в 1,6 раза, а розкриваємість впала на 4,6%, тобто розкрито лише кожне 20-е. За невиплату заробітної плати відповідальність понесли лише 2 керівники, проти 655 у 2013 році.
Розбійних нападів скоєно більш ніж в 1,5 раза більше. Жодна особа за весь 2015 рік не притягнута до відповідальності за самовільне займання земельних ділянок та самовільне будівництво, а за хабарництво у 2013 році притягнуто до кримінальної відповідальності більше держслужбовців, ніж у 2015. Таким чином, видимо, що за всіма напрямками ефективність роботи правоохоронців впала, і столиця в цьому плані лише підтверджує загальні тенденції по державі. У зв'язку з цим у «Прокурорської правди» виникають такі питання: – якщо за офіційною статистикою загальна кількість злочинів у 2015 році порівняно з 2013 роком зросла незначно, а кількість тяжких і особливо тяжких злочинів – істотно, означає це, що менш значущі злочини просто віддають перевагу не фіксувати для статистики? – чим займалася протягом останніх двох років Військова прокуратура, якщо за весь цей час її працівники змогли зафіксувати лише один факт найманства? – означає зменшення зафіксованих економічних злочинів факт їхнього реального скорочення, чи те, що на них віддають перевагу закривати очі за певну винагороду?