Генерал Косик та беззаконня у Південному регіональному управлінні ДПСУ

Попереджаю, що всі відомості, викладені в цій статті, є автентичними, а будь-яке збіг з реальними особами не випадковий. Матеріал надійшов до мене від одного зі співробітників ДПСУ, який з зрозумілих причин попросив не називати його імені. Крім того, деякі матеріали були отримані моїм співрозмовником з використанням свого службового становища. Оскільки мені добре відомо, до чого може привести оприлюднення неперевірених даних з анонімного джерела, спочатку я відмовив йому в публікації. Однак після вивчення матеріалів зрозумів, що вони автентичні. Більше того – цінність цих відомостей полягає в тому, що спростувати їх дуже складно, оскільки результат, як кажуть, очевидний. Мій співрозмовник попередив, що в січні направив частину цих матеріалів до органів СБУ, які курують Адміністрацію ДПСУ, але жодних наслідків для нашого головного героя це не спричинило. Як казав класик, – «значить, це комусь потрібно»… Отже, представляю на ваш суд крик душі чесного офіцера ДПСУ. Орфографія та пунктуація автора збережені. Дана публікація є офіційним зверненням до ГПУ, СБУ, МВС України.Я є співробітником Адміністрації ДПСУ і за родом діяльності маю доступ до інформації (у тому числі оперативної) про високопоставлених співробітників нашої служби. На жаль, усі спроби реалізувати ці матеріали в офіційних рамках неминуче припинялися керівництвом. І якщо раніше я бачив у цьому дух корпоративності та небажання давати привід для критики ззовні, то останнім часом така бездіяльність межує з зрадою і може коштувати народу України надто дорого. Йдеться про начальника Південного регіонального управління Косика Сергія Миколайовича. Усі прикордонники знають, як з самого початку окупації Криму він згуртував навколо себе особовий склад Азово-Чорноморського управління. На відміну від більшості військовослужбовців, які одразу присягнули окупантам, Косик (тоді ще полковник) відкрито заявив про свою позицію представникам російських спецслужб, які вторглися в Автономну Республіку Крим. І це при тому, що вся (!) служба Косика від лейтенанта до полковника пройшла в Криму. І весь бізнес, який і нині дозволяє Сергію Миколайовичу та його сім'ї не чекати підвищення зарплати та не рахувати копійки на ринку, також розташований на окупованій території.Який відчайдушний героїзм! Так сталося, що військовослужбовців АЧРУ, які виїхали з Криму після окупації, розподілили по різних управліннях та відрядах. З багатьма з них мені довелося розмовляти особисто. Від них мені й стало відомо, що поводив себе майбутній генерал Косик не так однозначно, як потім доповідав керівництву ДПСУ та розповідав на прес-конференціях. Виявляється, що ця «жива легенда» прикордонних військ за час служби в Криму набула досить пристойного бізнесу в Севастополі (готелі, ювелірні магазини, ресторани), які (звичайно ж!) контролювалися його дружиною. Само собою, що в умовах окупації для нього було важливо, з одного боку, зберегти контроль над бізнесом, а з іншого – отримати бажані генеральські погони від колишнього начальника за Кримським напрямком Віктора Назаренка, який раптом став головою ДПСУ!Тому й вирішив Сергій Миколайович поступити як справжня людина – і рибку з'їсти, і пива випити! Вдень агітував за відмову від присяги окупантам, а ввечері вів з ними задушевні розмови. Звичайно, це могло бути тонкою психологічною грою з метою притупити пильність ворога та завдати йому сокрушительного удару… Тільки чи не переграв наш генерал у березні 2014-го… Адже факти говорять самі за себе: Косик, його дружина Ніна та дочка Анастасія мають окупаційні паспорти РФ (серія 4514, номери 661096, 661097, 661095 відповідно). При цьому дружина та дочка спокійно виїжджали в АР Крим і повертались назад, незважаючи на те, що сім'ї інших військовослужбовців піддавалися принизливим процедурам на адміністративному кордоні, багатьом було відмовлено у в'їзді без пояснення причин. Бізнес Косика в Севастополі продовжує функціонувати та приносити дохід, відкриваючи для молодого генерала нові кар'єрні перспективи. У нашому відомстві ні для кого не секрет, як саме відбуваються призначення на генеральські посади, особливо при новому голові Назаренку. Минулого року заповітну зірку отримало всього кілька полковників, кожен з яких особисто відданий голові до останнього долара.Можливо, скажете ви, я просто наклепую на порядного офіцера, професіонала своєї справи? Добре, ось ще факти, отримані від колег: з 2009 по 2014 рік, у період найбільшого розквіту своєї кар'єри, Косик був постійним фігурантом матеріалів ОРД кримської Головки СБУ як організатор та учасник браконьєрських, контрабандних та міграційних схем (уповноважені органи легко можуть це перевірити). Але жодна справа не була реалізована. Більше того – кар'єрний ріст Косика в цей період тільки наростав.Що це може означати? А те, що Сергій Миколайович давно пов'язав свою долю з органами безпеки, а в якій якості – спонсора чи інформатора – не знаю, тому говорити не буду. Втім, одне одному не заважає… Так чому ж Сергій Миколайович захотів бути начальником саме Південного регіонального управління? Чи не тому, що в Одесі вже давно відкрито говорять про можливість російської військової агресії з території Придністров'я? Чи не вийде так, як з Кримом – коли Косик з винуватим виглядом зберуть наших бійців і поїде очолювати управління у Львів, а його сім'я поїде відпочивати в Севастополь? Ще один приклад – здача платформ у Чорному морі під контроль окупаційних властей у листопаді минулого року. Як ми можемо бути впевнені в безпеці наших морських кордонів, якщо Косик спокійно дивився, як у нього з-під носа уводили буровані установки?Чим це можна пояснити? Особистими стосунками з керівництвом «Чорноморнафтогазу»? Довгою рукою Кремля? Фінансовими інтересами? Мабуть, кожним окремо та всім разом… Тільки ось у жовтні 2015 року начальника Західного РУ генерала Плешка відсторонили від посади ще за менші проступки, так чому не усунуть Косика, який є явним шкідником? Ігор Іванов, спеціально для «ОРД»