У травні 2014 року полковника Служби безпеки України Володимира Івановича Сторчака, який обіймав посаду начальника представництва внутрішньої безпеки (так звана «Б») Управління СБУ в Донецькій області, звільнили з посади та притягнули до дисциплінарної відповідальності — понизили в посаді. Це рішення було прийнято особисто Головою СБУ В. Наливайченком. У СБУ рідко трапляється, що Голова спецслужби особисто оголошує стягнення, однак Сторчак був удостоєний такої честі.
Які були причини такого рішення? Майже весь свій шлях в Управлінні СБУ в Донецькій області Сторчак В.І. пройшов під керуванням Олександра Григоровича Якименка, якого підозрюють у державній зраді та злочинах проти людства під час подій Євромайдану. Якименко керував УСБУ в Донецькій області з 2011 по 2012 рік, а потім був першим заступником Голови СБУ та Головою СБУ. На теперішній час він переховується в Росії. У Службі добре відомо, що за часів Якименка всі призначення до Донецького управління відбувались під його особистим контролем. Тому керівник представництва «Б» в регіональному управлінні, який повинен був контролювати фактично ставлеників самого Якименка, підбирався останнім з особливою увагою. Це повинна була бути людина «із своїх», із найкращих «своїх». І Сторчак з притаманною йому «старанністю» виконував всі завдання Якименка на ввіреній йому посаді, у тому числі встановивши таємні контакти з співробітниками ФСБ РФ. Останнє було необхідно Сторчаку для того, щоб успішно «кришувати» контрабанду на кордоні для отримання значних коштів.
Хто як не ФСБ, яка є «всемогутньою» в Росії, найбільш підходить на роль такого бізнес-партнера. Вся Україна знає про те, що Якіменко О.Г. є зрадником та корупціонером, тому можливо лише робити припущення щодо того, чим займався Сторчак В.І., який згідно своїх обов'язків повинен був виявляти в рядах співробітників УСБУ в Донецькій області зрадників, шпигунів, корупціонерів та інших покидьків. Однак події, які відбулись в регіоні навесні 2014 року, говорять самі за себе. В регіоні вже відчувалась значна напруга, бойовики захоплювали будівлі, і нове керівництво СБУ, яке прийшло після Майдану, намагалось зробити все, аби зменшити загрозу та не допустити того, щоб зброя та таємні документи із Управління СБУ в Донецькій області потрапили до терористів. Керівник представництва «Б» полковник Сторчак надавав до Києва дуже впевнені рапорти про те, що зброя вивезена, таємні документи надійно приховано, а серед співробітників управління всі — виключно українські патріоти.
Однак у подальшому вся Україна побачила сюжет, коли один із таких псевдопатріотів, використовуючи особисту перепустку, допустив проросійських бойовиків до будівлі Донецького аеропорту — аеропорту, який невдовзі став символом Української слави та назавжди залишиться символом української скорботи за справжніми патріотами — кіборгами, які назавжди залишились саме в тому аеропорту. Доступ до якого відкрив колишній співробітник Донецького УСБУ. Але Сторчак, відповідаючи за внутрішню безпеку обласного управління СБУ, вперто не помічав зрадників. За результатами такої роботи Сторчака В.І. проросійськими бандюками, в тому числі за участю деяких працюючих та колишніх співробітників цього управління, було захоплено приміщення УСБУ в Донецькій області в самому Донецьку, усі міжрайвідділи в різних містах області. До бойовиків та російських найманців потрапили усі секретні документи, шифри, дані про оперативні джерела. А майже у всіх міжрайвідділах УСБУ «колорадам» досталась ще й зброя.
Сторчак В.І. повинен був здійснити контроль за вивозом з службових приміщень УСБУ таємної документації та зброї, але він свідомо доповідав керівництву Управління «Б» Служби безпеки України в Києві неправдиву інформацію про те, що вказані заходи відбуваються. Тим самим своєю бездіяльністю він сприяв «колорадам» в їх намаганні отримати зброю та досягти своїх цілей. При цьому всі дії Сторчака старанно керувались із ФСБ РФ, із співробітниками якої він регулярно контактував. Повністю приховати свої дії Сторчаку було неможливо, і тому його усунули з посади.
Однак чомусь за такі дії зрадника Сторчака В.І. лише притягнули до дисциплінарної відповідальності. Невже відповідним структурам в СБУ невідомі контакти Сторчака В.І. з російської сторони? А може те, що його колишні підлеглі та співслужбовці на даний час займають посади в так званій МДБ ДНР (читай — ФСБ РФ) та періодично телефонують своєму колишньому босу, а може й не колишньому? Невже відповідним структурам в СБУ не відомо про його корупційну діяльність на кордоні з РФ? Та ні, це все відомо, але Сторчак В.І. не один. У нього є певна «криша» з боку колишніх та деяких діючих керівників, насамперед Управління «Б» СБ України. Наприклад, колишній керівник Сторчака — Олексій Ушанов, який у Якименка був одним з керівників Управління «Б». Раніше Сторчак успішно забезпечував Ушанова «винагородою», отриманою від кришування контрабанди, тому між ними встановились теплі та дружні стосунки. Саме тому, не дивлячись на наявність у Сторчака дисциплінарного стягнення від Голови СБУ, саме Ушанов забезпечив призначення Сторчака на вищу посаду — начальником відділу в Чернівцях.
Сам Ушанов О.Ю., на теперішній час начальник УСБУ в Тернопільській області, — це дуже цікава особистість. Він є «тихим алкоголіком», і, перебуваючи в АТО, систематично та регулярно вживав спиртні напої та практично не виходив з оп'яніння. В його службовій машині постійно було не менше двох ящиків горілки, яку він регулярно «кушав». Одного разу його службовий автомобіль в м. Краматорську був зупинений військовою службою правопорядку ЗС України. Військові були дуже здивовані, коли з неї випав співробітник СБУ у званні полковник. В машині Ушанова О.Ю. ними було виявлено ящик горілки та необліковану зброю — гранатомет, патрони та гранати. До речі, ні походження зброї, ні куди вона ділась — невідомо. Інцидент був замовчаний, але, як то кажуть, осадок залишився.