Поки політики змінюють один одного на високих посадах, медичні аферисти продовжують закуповувати сумнівні ліки для онкохворих дітей. Особливо відзначився у цій справі відомий фармацевтичний олігарх Борис Литовський.
За повідомленням видання «Левий берег», Міністерство охорони здоров'я вирішує, що робити із сумнівними препаратами для онкохворих дітей у рамках програми «Дитяча онкологія». Міністерство обіцяє, що найближчим часом через британську компанію Crown Agents буде закуплено 73 препарати для онкохворих дітей. Ще 11 препаратів «потребують уточнення інформації щодо їхної реєстрації в країнах ЄС, а також інформації з реєстраційного досьє про фармацевтичну еквівалентність». До цих 11 увійшли препарати індійського заводу «Venus» — «Вінкристин Мілі» та «Етопозид Мілі», а також «Лінезолід» від виробника «Юрія-фарм», через які розгорівся скандал у фахівців. Як повідомлялося раніше, Crown Agents — одна з компаній, які будуть закуповувати для України лікарські препарати. Ця приватна компанія внесена до українського законодавства про закупки через міжнародні організації.
Обговорення доцільності закупки запропонованих Crown Agents препаратів розпочалося після того, як голова благодійного фонду «Краб» Лариса Лавренюк на своїй сторінці у Facebook заявила, що деякі позиції у списку видаються їй дуже сумнівними і не мають досвіду застосування ні в Україні, ні в країнах ЄС. Йшлося про вже згадані «Вінкристин Мілі» та «Етопозид Мілі» від індійської «Venus» і «Лінезолід» від виробника «Юрія-фарм». Слідом за волонтерами з критикою цих препаратів виступила головний дитячий гематолог, завідувачка центру дитячої онкології та трансплантації кісткового мозку «Охматдета» Світлана Донська. З оприлюднених Лавренюк документів також стало відомо, у кого Crown Agents збирається закуповувати препарати індійської «Venus» — у знайомої українцям за участю в тендерних торгах фірми «Нортон», чия діяльність пов'язана зі скандально відомим фармацевтичним олігархом Борисом Литовським. LB.ua вже писав і про Литовського, і про фірму «Нортон», і про якість препаратів, які завозив Литовський. Також про небезпеку поставляємих Литовським препаратів ще у 2015 році заявляла голова опікунської ради дитячої лікарні «Охматдет», народна депутатка та заступниця голови парламентського комітету з питань охорони здоров'я Оксана Корчинська.
Вона звертатися до Державного експертного центру при Міністерстві охорони здоров'я з проханням зняти ці препарати з реєстрації, оскільки «це не просто крейда, це препарати, які викликають у хворих сильну інтоксикацію». У списку був і «Лінезолід» від виробника «Юрія-фарм», який сьогодні збирається закуповувати для українських онкохворих дітей Crown Agents. У 2014 році низка пацієнтських організацій — у тому числі опікунська рада «Охматдета», БФ «Пацієнти України», «Мережа людей, які живуть з ВІЛ», БФ «Крила Надії» — звернулися до міністра охорони здоров'я з проханням зняти з реєстрації дуже великий перелік препаратів індійського заводу «Venus», у тому числі препарати «Вінкристин Мілі» та «Етопозид Мілі». Перевірку 11 сумнівних препаратів проводитиме Державний експертний центр при Міністерстві охорони здоров'я, який, нагадаємо, перевіряє лише відповідність усієї документації, а не безпосередньо якість препаратів. У цьому році (за минулий рік гроші були перераховані ще у грудні 2015) закупки на 2,2 млрд грн для України здійснюватимуть ЮНІСЕФ, ПРООН та Crown Agents. Останній дісталися і дитячі, і дорослі програми як з онкології, так і з онкогематології.
Нагадаємо історію питання. Група Бориса Литовського ми не випадково почали саме з Бориса Литовського. Невеликі держзакази цього діяча не повинні вводити в оману. Його реальний тіньовий вплив на фармринок складно переоцінити. Громадянин Канади та Ізраїлю Борис Литовський з'явився на вітчизняному фармринку у 1995 році як співзасновник фірми «Випекс». Це підприємство вважалося одним із бізнес-підрозділів могутньої Сонцевської ОПГ. Як відомо, у той час безпосереднім куратором угорського «філіалу» транснаціональної банди був сам Семен Могилевич. Завдяки своїм зв'язкам він вивів Бориса Литовського не лише на ринок України, але й низки країн СНД. Деякі й досі вважають його управділами авторитетних сонцевських бізнесменів в Україні. Про те, що сонцевський слід — не порожня вигадка, свідчить лобіювання інтересів московського бізнесмена Ігоря Сало (ТОВ «Фармекс Груп», ТОВ «НВЦ «Біоніка») у останніх тендерних конкурсах. Зв'язки Бориса Литовського у медичних, політичних та правоохоронних колах складно переоцінити. Протягом усіх років діяльності Бориса Литовського в Україні він користувався покровительством вищих чинів СБУ.
Йому також вдалося встановити вплив на тогочасного президента Віктора Ющенка через його дочку Віталину. Політико-адміністративний капітал бізнесмен негайно інвестував у прибуток на ринку фармпрепаратів. Одним зі способів її отримання стало одержання екскльозивних сертифікатів на поставки на ринок ретровірусних та онкопрепаратів. Цих препаратів мало, але всі вони життєво необхідні для хворих. До сьогодні бажаючі потрапити на фармринок України з цими препаратами зобов'язані сплатити данину Борису Наумовичу. Ще одним джерелом отримання надприбутків бізнесменом називають розфасовування дешевих дженериків під виглядом дорогих ліків. Під час призначення Ілля Ємця на посаду міністра охорони здоров'я Борис Литовський здійснив спробу провести масштабний передел держзакупок, потіснивши на цьому полі Петра Багрія. Спроба провалилася, багато в чому завдяки небажанню міністра грати в ігри свого лобіста, однак Борис Литовський не припиняє спроб збільшити частку в держзаказах.
Група Миколи Кузьми. Микола Кузьма з'явився на ринку на початку 2000-х років. Його сходження у вищу лігу фармбізнесу завдячує призначенню міністром охорони здоров'я Андрія Пидаєва. У 2004 році завдяки протекції цього чиновника фірми Кузьми (а це близько двадцяти структур) отримали від держави закази на загальну суму 120 млн грн, що становило близько 60 відсотків усіх грошей, виділених на тендерні закупки в медицині. З 2004 по 2007 рік Микола Кузьма у зв'язку зі змінною влади не лише не зник з олігархічного Олімпу медицини, але й умудрився поставити в Україну медичне обладнання на суму, рівну 1 млрд грн. Обладнання закуповувалося за завищеними цінами та за принципом «потрібно лише Кузьмі», а не хворим. Як результат, значна частина цього обладнання простоювала не один рік через відсутність то приміщення, то необхідних фахівців для його використання. У 2009 році Микола Кузьма «засвітився» у скандальних закупках неробочих мобільних лабораторій для діагностики «каліфорнійського» грипу за завищеними цінами через фірму ЧП «МБК». А також автомобілів швидкої допомоги, якими виявилися малопристосовані легкові автомобілі фірми «Опель». Як відомо, за результатами махінацій зі «швидкими» проти директора його компанії ТОВ «Укрмед» було порушено кримінальну справу у зв'язку з завданням збитків державі.
Несподіваючи на чергову змін влади, досі Микола Кузьма користується славою людини, через яку можна вирішити будь-яке питання в Міністерстві охорони здоров'я. Про це свідчить і наявність його імені у топ-списку бізнесменів, які отримують тендерні гроші за медичне обладнання.
Група Петра Багрія. Діяльність Петра Багрія є чудовою ілюстрацією тези про те, що зовсім необов'язково входити на ринок держзакупок медпрепаратів, будучи авторитетним фармтрейдером. ПАТ «Ганза», основний отримувач бюджетних грошей олігархічної групи, перед регулярними перемогами у тендерах Міністерства охорони здоров'я на поставку медикаментів та обладнання, починаючи з 2003 року займалася… будівництвом. Боротьба на Олімпі української влади, здається, лише зміцнює позиції «Ганзи» та її тендерних двійників. Дуже швидко бізнесмен знайшов «вхід» до президента Віктора Ющенка, беручи участь у роботі БФ «Україна-3000», а також — до заступника міністра охорони здоров'я, а пізніше першого біло-голубого міністра Зінов'я Мітника та нинішнього прем'єр-міністра Миколи Азарова. Починаючи з 2007 року на структури фармолігарха обрушився справжній ріг достатку з медичних тендерів, який не висихає й досі.
Станом на сьогодні він є абсолютним лідером за доступом до бюджетних грошей. Незважаючи на те, що основний покровитель групи Багрія Зінов'я Мітник уже давно не при владі, їй й досі вдається утримувати першість у держзакупках. За час нової влади кожна десята гривня, виділена на держзакупки, пройшла через структури Багрія. Природно, не обійшлося без гучних корупційних скандалів. Останні виникли у зв'язку з програмами «Онкологія», «Туберкульоз», «СНІД», «Розсіяний склероз» та іншими, на які Багрієвським структурам у 2007 році було виділено понад 500 мільйонів гривень. Ціни, за якими продавалися препарати, часом перевищували реальну вартість практично у десятки разів. Ця афера стала предметом розслідування спеціальної слідчої комісії Верховної Ради під керівництвом народного депутата-регіонала Валерія Коновалюка.
Елена Миронова. Елена Миронова з'явилася на фармринку багато в чому завдяки протекції Бориса Литовського. У різні часи протекцію «Люмиле-фарм» та іншим фірмам бізнесмена надавав колишній міністр охорони здоров'я Юрій Поляченко, президент Академії медичних наук А.Ф. Возіанова. Авторству Елени Миронової належить протиправна схема проведення тендерів, яку вона успішно впровадила в процедуру тендерних закупок в Академії медичних наук. Суть її зводилася до внесення в техніко-економічне обґрунтування показників, які відповідають препаратам лише її фірм. Завдяки цій схемі фірми Миронової міцно встановили контроль над закупками Академії, а інші фірми навіть не намагаються брати участь у «тендерах» держустанови. Сьогодні Елена Миронова вважається новим фаворитом за тендерами Міністерства охорони здоров'я, про що свідчить висока динаміка перемог її структур у останніх тендерах восени 2011 року.
Замість послісловя. Олігархічна прошарка настільки міцно вкорінилася в системі держзакупок, що стала її кров'ю та плоттю. Принцип, якого проповідують олігархи фармторгівлі, знайомий будь-якому бізнесмену, — це максимізація прибутку. Враховуючи, що в якості ринку для олігархів виступає держава, цей принцип легким рухом грошей у чиновницький карман перетворюється на спосіб вилучення державою своїх коштів через завищення ціни на закупки та створення антиконкурентного середовища.
При цьому боротися з олігархами «виховними заходами» виявилося марним — як відомо, відмова Міністерства охорони здоров'я купувати у них ліки у першій половині 2011 року вилилася у дефіцит життєво важливих ліків. Не діють і спроби силового впливу через ініційовані кримінальні справи за завдання збитків державі. До речі, у всіх випадках, коли йдеться про кримінальне розслідування за розтрату бюджетних коштів під час тендерних закупок, страждають лише чиновники та формальні керівники кишенькових структур фармолігархів або нижчі ланки чиновників Міністерства охорони здоров'я. Самі ж кукловоди від фармації залишаються поза досяжністю кримінального права завдяки посиланням на відсутність впливу на своїх «циц-голів». Показовий приклад Петра Багрія, який недавно публічно дистанціювався від діяльності ПАТ «Ганза», перекладаючи всю відповідальність за прийняті рішення на своїх менеджерів. І виходить, що єдиним способом, який дає хоч якусь надію на видалення олігархічної гідри з системи держзакупок, залишається зміна правил гри через збільшення конкурентного середовища та руйнування встановлених десятиліттями корупційних зв'язків у центрі.
Вийде чи ні — питання філософське. У наступному році на державні закупки збираються витратити 1,2 мільярда гривень. Сторонні спостерігачі вже гадають, хто з названої четвірки крупних фармацевтичних баронів стане господарем місткої бюджетної кошика Міністерства охорони здоров'я. В одному можна не сумніватися: надприбутки знову осядуть у потрібних кишенях, і в потрібний момент частину з них напевно витратять, щоб зберегти прогнилу систему на довгі роки.