З листопада 2015 року в Україні були ліквідовані справки-рахунки. Цей факт охарактеризували як «перемогу над королевою корупції», про що міністр внутрішніх справ поділився у своому фейсбуці. Однак за відсутності відповідних розслідувань і затримань за корупцію серед чиновників ДАІ протягом усього часу після ліквідації «мутної схеми» можна зробити висновок, що «королева корупції» була окремим суб'єктом, здійснювала злочинні корупційні дії самостійно, а тепер переможена й справа закрита. Фактично ліквідація злочинної схеми на мільярди гривень сталася «безкровно» для самих корупціонерів, крім кількох козлів відпущення, які до того ж понесли покарання за часів «злочинної влади». Для початку трохи історії. З метою регулювання процесу продажу автотранспорту в Україні з початку 1990-х років діяла процедура оформлення справок-рахунків. Контролюючим органом при цьому був Департамент ДАІ МВС України (офіс якого знаходиться в Києві по вулиці Лук'янівській, 62), а точніше відділ з контролю діяльності МРЕВ у складі ДГАІ.
Повноваження Департаменту в галузі контролю були передбачені Постановою КМУ №1388 від 1998 року та наказом МВС України №361 від 5 серпня 2010 року. При цьому функціями контролю фактично були повноваження передати продаж указаних документів у приватні руки та, звісно, регулювати: претендентів на торгівлю справками, які необхідні при кожній угоді купівлі-продажу авто — «пропускати» лояльних і відсікати непотрібних операторів; кількість справок-рахунків для кожного «учасника ринку», чим ДГАІ фактично отримав можливість встановлювати ціни на остаточну послугу — продаж справки-рахунку для учасників угоди з продажу авто. Процес прийняття рішень щодо видачі дозволу на здійснення продажу справками виглядав так: на місцях попереднє рішення про видачу (тимчасове припинення діяльності або закриття) такого виду діяльності приймали відділи з контролю діяльності МРЕВ обласних управлінь ДАІ (начальник обласного ДАІ). Потім матеріали спрямовувалися на узгодження в Департамент ДАІ, де приймалося остаточне рішення про видачу дозволу та реєстрацію підприємства в єдиному реєстрі торгуючих організацій.
Як правило, таке рішення приймав начальник ДГАІ або хтось із його заступників. І можна лише уявити чистоту неупередженості таких рішень у тій сфері, де в центрі уваги стояла «королева корупції». За інсайдерською інформацією колишніх працівників, легально отримати можливість акредитації в указаній галузі без хабарів на всіх рівнях було неможливо. Порядок отримання дозволу на цей вид діяльності був детально розписаний у Постанові КМУ № 1200 від 11.11.2009 року та наказі МВС України від 05.08.2010 № 361, але, по суті, виглядав так: «захід» в районну ДАІ та отримання позитивного акта обстеження торгуючої організації згідно з вимогами п.3.1 Наказу №361; знайомство з обласною ДАІ та узгодження позитивного акта; спрямування звіту про перевірку в Департамент ДАІ та остаточне узгодження статусу, після чого внесення до відповідного реєстру інформації про торгуючу організацію. До речі, наказом №361 були передбачені процесуальні лазівки, щоб напевно відмовити в реєстрації або затягнути процес, поки претендент на акредитацію не «дозріє».
Наприклад, наказом було передбачено наявність у організації майданчика для «зберігання прийнятого на комісію автотранспорту, проведення передпродажної підготовки та його сервісного обслуговування». На практиці у 80% організацій усе це відсутствувало, адже переважно це були фізичні особи — підприємці й просто не могли собі це фінансово дозволити. Ніким такі правила не дотримувалися — на практиці торгуючі організації купували собі торгове місце в самому МРЕВ або поруч із ним і виписували справки-рахунки. Часто торгуючі організації укладали фіктивні договори з сертифікованими СТО або офіційними дилерами, а перевіряючі за відповідне вознаграження закривали на все це очі. Траплялися навіть випадки, коли у десятка організацій в одному регіоні збігалися навіть адреси проведення передпродажної підготовки, що, виходячи з кількості виписаних ними справок-рахунків, навіть теоретично було неможливо. Відповідно не дотримувалися вимоги й до приміщень, у яких мали зберігатися бланки справок-рахунків, і багато власників авто пам'ятають випадки, коли справки виписувалися «на колені» прямо в машині біля МРЕВ або на автобазарі.
При цьому функції обласних органів ДАІ полягали як у первинній перевірці організацій, так і в подальших перевірках, тому місцевий чиновник, як і керівництво контролюючої структури мали всі важелі, щоб «утопити» непотрібну організацію в будь-який момент, просто позбавивши її акредитації за причиною «непройдення перевірки». Указані важелі були також прямо передбачені вищезгаданим наказом МВС України №361. Дохідність бізнесу й відповідно корупційну складову можна собі уявити, ознайомившись із такими цифрами: основною статтею корупційних доходів був продаж бланків — при формальній собівартості бланка справки в 29 гривень, вартість продажу її остаточному «споживачу» послуги становила вже від 800 до 2000 гривень. Різниця залежала від регіону й дефіциту справок, на що безпосередньо впливав контролюючий орган, а саме ДГАІ, відпускаючи лише певну кількість документів ліцензованим дистриб'юторам. Крім цього обласні ДАІ чітко регулювали остаточну вартість, яку могли називати торгуючі організації, і у разі демпінгу використовували свої повноваження з контролю аж до закриття непотрібних торгашів.
За словами компетентних осіб, вартість кожної проданої справки-рахунку мала в собі до 40% корупційної складової — саме стільки кожна торгуюча організація в величезній європейській країні виплачувала готівкою обласним ДАІ. При цьому згідно з офіційною відповіддю Департаменту ДАІ на запит Інтернет-виданню «Наші гроші» ( http://nashigroshi.org/2015/10/26/dai-shema-na-milyard/ ) за півтора останніх року існування бізнесу з продажу справок-рахунків (з 2014 по 2015) їх було видано майже мільйон. Уже з цієї цифри можна собі уявити корупційну складову ринку. Перевищення ліміту бланків для торгуючих організацій також приносило дохід — спочатку на кожну організацію виділялося всього 50–100 бланків. Кожен бланк виданий «зверху» коштував порядку 200 гривень, які виплачувалися торгуючими організаціями. Крім цього практично всі перевірки підприємств обласними ДАІ та акредитація в Департаменті ДАІ, всі узгодження та інші дії, які мали робити органи ДАІ в інтересах торгуючих організацій, були платними. «Бізнес» з продажу справок-рахунків рос як на дріжджах, і в останні роки кількість торгуючих організацій перевалила за 4000.
Високодохідність «галузі» ознаменувалася в 2012 році невеликою революцією та зміною бенефіціара — в квітні указаного року вигодоодержувачем став ЦБДР АС при МВС України, це сталося за ініціативою нині екс-заступника міністра МВС Ратушняка В.І. та згідно з дорученням №7922/1т від 24.04.2012 року. Однак унаслідок закулісної боротьби й після виявлення «серйозних порушень у роботі ЦБДР (Центр безпеки дорожного руху) АС МВС» на підставі наказу № 987 від 30.10.2012 Департамент ДАІ отримав повноваження з контролю сфери назад. У результаті указаної закулісної боротьби за контроль над грошовою галуззю були зняті з посад, мабуть, єдині особи, які понесли відповідальність за роботу на «королеву корупції». При цьому юридична бездоганність таких відставок/арештів викликає певні сумніви. Наприклад, саме в період короткого періоду повноважень ЦБДР АС був за корупцію засуджений виконуючий обов'язки Центра Є.С.Макаренко. При цьому значна кількість доказів за кримінальною справою, на які посилалося слідство, була отримана в результаті здійснення оперативно-розшукових дій, але без заведеної оперативно-розшукової справи, що є явним порушенням Закону «про оперативно-розшукову діяльність».
Крім цього указана особа була засуджена як «особа, яка займає відповідальну посаду», але по суті такою не була. Крім цього до числа таких козлів відпущення можна віднести й начальника відділу з контролю діяльності МРЕВ Ермоленко М.І., але тому «пощастило» й він був просто відправлений на пенсію, хоча пропрацював на посаді менше одного року. І ось «Королева корупції» переможена й закрита схема незаконного збагачення, яка працювала більше десятиліття в Україні. Однак крім вищезгаданих козлів відпущення, яких можна назвати не інакше як об'єктами корупції й які, до речі, були відправлені в отставку/засуджені ще попередньою «злочинною» владою, нинішня влада чомусь не прагне покарати тих, які були суб'єктами корупційної схеми продажу справок-рахунків.