Королевська, Єфремов, Клименко, Бондаренко — ось ті донецькі «діячі», завдяки яким вираз «еліта Донбасу» став лайливим словом. Сьогодні ці політичні трупи приміряють на себе новий образ, осквернюючи уявлення про громадських діячів. Саме так називається в рекламі беглий голова Мінсоцполітики, якому давно пора на нари, а замість цього він з Москви керує газетою «Вісті» та «громадською ініціативою «Відновлення Донбасу». Проводить зустрічі з підлеглими по скайпу, обіцяючи, що скоро повернеться — і не лузером, а ого-го — українським Президентом! Можна, звичайно, посміятися над ступенем неадекватності деяких людиноподібних, але не поспішатимемо. Теми примирення, громадського діалогу та мирної реінтеграції непідконтрольних територій нині дуже популярні.
Так що у клименків з бондаренками (та інших азарових) відкрилося друге дихання! Вони вже проводять вимірювання свого рейтингу в «Л-ДНР», вивчаючи ймовірність воскресіння в політиці під личиною «відновлювачів Донбасу». І влаштовують з'їзди-форуми, де з ПР-ським цинізмом намагаються «гасити пожежу війни», яку самі й розпалили. З нашого розслідування ви зможете дізнатися подробиці антиукраїнської діяльності, яку ці «добродійники» ведуть не лише зі столиці тероризму — міста Москва, але й прямо з серця ненависної їм України. А також — про їхніх слуг у Луганському та Донбаському землячествах: бюджетних паразитів і просто шахраїв, які продовжують харчуватися крихтами з барського столу ПР.
Спонсор кровопролиття «мінсоцполітикець» Клименко до розпилу бюджету готов
Дивовижне поруч: той, хто знайшов притулок у Путіна, міністр з команди Януковича, якого розшукує Інтерпол як організатор схем з ухилення від сплати податків і особа, яка зловживала владою на мільярди, наприкінці 2015 року провів… «масштабний форум»!
Дивовижна розбірливість панує в столичних колах: захід екс-«мінсоцполітикця» Олександра Клименка, присвячений проблемам реінтеграції та відновлення Донбасу, відвідали «понад 150 спікерів і учасників — представників влади, громадськості, експертного та наукового середовища, бізнесу. У тому числі — ЮНІСЕФ, KPMG, PricewaterhouseCoopers, Ernst & Young» — про це нам гордо повідомляють на сайті бандита, якого вже понад рік як заочно арештував Печерський райсуд! Цікаво, що крім ПР-ської знаті (як-то: Королевська Наталія Юріївна, Лук'янченко Олександр Олексійович, Гаркавий Анатолій Іванович), крім єфремовських і бондаренківських шестерок з «землячеств», у список учасників форуму потрапили й цілком прилічні люди: http://rdu.com.ua/spikeri-i-uchastniki/ На поверку виявилося, що клименківські працівники нахабно вписали в число спікерів і учасників усіх, кому розіслали запрошення.
Представте ситуацію: ви з брезгливістю відкинули ідею посидіти з товаришем, який фінансував бійню в Одесі 2 травня 2014 року… І раптом читаєте, що взяли участь у шабашу, де блищала його законна представниця в Україні Олена Петряєва (колишня заступниця губернатора Донеччини та помічниця нардепа з парламентської групування «авторитета» Юрія Єнакіївського — Олега Недави (БПП). До сих пір Клименко не пожертвував ні гроша на допомогу вимушеним переселенцям, натомість розповсюджує дорогущі буклети «Громадської ініціативи «Відновлення Донбасу» з лицемірними фразами, набраними крупним шрифтом: «Жодна війна не варта сльози дитини!». Корисними справами на сході «Відновлення Донбасу» не прославилося, натомість на відмивання репутації Клименка кинуто мільйони. Друзі «ініціативи» кажуть, що рік тому «відновлювачі» збиралися випустити серію бігбордів із закликами допомагати переселенцям і безсоромною написом у кутку про те, що Саша Клименко — молодець. Щити мали з'явитися в Слов'янську, Краматорську, Дружківці… Але в результаті господар «Відновлення» вирішив, що вигідніше витрачатися на піар у столиці України.
Вивчення сайту «відновлювача» вводить у розпач. Чого варта, наприклад, фоторепортаж з окупованого Донецька в травні 2014 року, підписаний як… «Мітинг на честь бійців (!) «Сходу». Оптимізм Клименка щодо можливості повернутися в Україну його земляки не поділяють. Деякі до сих пір не в'їжджають — як людина з таким рівнем розуму, моралі та таланту змогла зробити кар'єру? Цей феномен журналіст Денис Казанський, особисто знайомий з оточенням екс-міністра, пояснював зворотною селекцією: «Для Януковича достатньо бути лояльним і належати до клану. Олександр Клименко та його заступник Віктор Левицький — тому приклад. Останній до приходу до влади Януковича займався мережевим маркетингом, пройшло кілька років і ось у нього вже особисті кортежі. А ще у них був друг Клим. Напередодні призначення Клименка цей Клим з ним посварився, і… продовжував торгувати косметикою. Горював: «Ось, блін, не розійшлися б тоді, був би й я замом міністра». Прихід Клименка в податкову адміністрацію Донецької області та подальший злет викликав у податківців ненависть. «Як голова обласної податкової адміністрації в 2010 році, він запам'ятався дорогущим автомобілем і некомпетентністю, — ділиться з «ОРД» спогадами житель Донецька. — Щотижня влаштовував переатестації. До людей ставився як до сміття. Всім був зобов'язаний покійному братові Антону. Разом з іншим беглим членом «Сім'ї» Сергієм Арбузовим Антон був серед засновників донецької «Нашої України». Після Помаранчевої революції Антон пробив брата Саню за квотою Майдану в спеціалізовану інспекцію з великих платників податків Донецька. Антона в Донецку сприймали як людину Ющенка, хоча з партійного бюджету «Нашої України» він крав багато грошей. В офісі «НУ» у 2005–2007 були півтораметрові бронзові статуї та інші предмети розкоші. Вкрадені гроші вони виводили через офшори за допомогою банку «Юнісон». Кажуть, ні банк Клименка, ні його інший бізнес в Україні не чіпали. Можливо, це додає одержимості «мінсоцполітикцю», який ради свого повернення готов купувати громадськість оптом і в роздріб. У Києві його представниця (одна з колишніх працівниць обласної прокуратури) здійснює візити в офіси громадських організацій буквально з чемоданом грошей. «Клименко шукає кому впхнути бабла, і вже виходив на багатьох. Як вони вербують: «Грошей буде стільки, скільки ви здатні нафантазувати. Допоможіть нам, і витрачайте потім на свою громадську фігню — всім буде добре, і ніхто не дізнається. Ми були в люті, але ця особа навіть не образилася. Не розуміє! «Це ж так чудово, що є ви, (дебіли), і є ми, з грошима: будемо один одному допомагати». Нічому не навчилися. Живуть в архаїці. Впевнені, що все продаються», — розповів «ОРД» один з донецьких активістів.
Пов'язаних з Клименком дрібних НГО та окремих громадськів, які підкреслюють свою «аполітичність» і пацифізм («Ми за мир!»), у столиці пасеться вже десятки. Наприклад, має стосунок до Клименка «міжрегіональний громадський рух «Земляки», зареєстрований у Москві. На українському просторі він представлений однойменною групою у ФБ, яка називає себе «громадським рухом». Його організатори — донеччани Ігор Винницький та Геннадій Борисичев — проводять, незважаючи на «ми-поза-політикою», і політичні акції: https://www.youtube.com/watch?
До речі, Геннадій Борисичев у Донецку мав офіс на вул. Щорса, де зареєстрував громадську організацію «Донецька обласна рада адвокатів». Серед засновників була деяка Завьялець Ксенія Вікторівна, член сепаратистського громадського руху «Донецька республіка», і нині — фахівець «Міністерства культури «ДНР». Завдання, яке вирішують такі рухи — малочисельні, але не шкодуючі грошей на рекламу — створювати видимість громадського запиту під майбутні осередки нової партії, яку задумав їхній спонсор. Подайте на пропитання духовно нужденним друзям Королевської «громадськів», які пригрілися на темі переселенства, сьогодні — хоч греблю гати. Ось приклад симуляції бурхливої діяльності з конкретною матеріальною метою — «Громадська ініціатива «Активна громадянська позиція». Створила ініціативу з красивою назвою переселенка з Донецька Наталія Омельченко, і пристроїла в «професійні активісти» всю сім'ю. І більше того: на 6 членів сім'ї, з яких троє — неповнолітні, у Омельченко одразу дві громадські організації!
Хозяйка сторінки «Активної позиції» у Фейсбуці всеїдна — розміщує посилання на «мислителя» Олександра Клименка, не видаляє випорожнення представників «СОБР поліція ДНР», не банить за розповіді про те, як «українські літаки бомбили Луганськ». Двері відкриті для всіх, адже Наталія — «поза політикою»! Щоб отримати у Омельченко якийсь секонд-хенд або пляшку олії, потрібно спочатку заповнити електронну форму, в якій викласти свої персональні дані й пояснити: а чим ти сам можеш бути корисний пані Омельченко? Може, попрацюєш волонтером-водієм у сім'ї, безплатно відремонтуєш побутову техніку, надаси складське приміщення, або, в крайньому разі, попрацюєш кур'єром? Так само спритна сім'я вітає готовність переселенців влаштовувати балаганчики в міністерстві юстиції, у якого Омельченки хочуть відщипнути шматок пирога. «Члени цієї сім'ї міцно сіли на грантові потоки. Сама Наталія пристроїлася в благодійній організації «Центр підтримки сім'ї та дітей», де й продукти можна брати, й речі. Довідок переселенців у них немає, оскільки мають нерухомість у Києві. А недавно у них з'явився автомобіль HYUNDAI Sonata. Ні в одній патріотичній акції вони не були помічені, оскільки все українське їм ненависне. Але натомість намагаються вклинитися всюди, де є натяк на бабло», — поділилася думкою з «ОРД» переселенка з притулку для біженців у п. Велика Димерка (Броварський район). Ця жінка познайомилася з Омельченко, коли ті наведалися до переселенців у Димерку, щоб запропонувати взяти участь у вигідному підприємстві. Закликали переїжджати до Києва — в гуртожиток на вул. Кустанайській (центр перепідготовки Мінюста). Там Наталія застолбила метри для своєї сім'ї, заручившись допомогою ще одного активного діяча з Луганської області — Сергія Стулова. Заручившись якісною юридичною допомогою, команда Стулов-Омельченко організувала серію душещипальних телерепортажів і подала позов до суду. Десятки ЗМІ розповіли про бідне становище переселенців, і жодне не з'ясувало деталей. Наприклад, цю: в Київ Омельченки переїхали в 2014 році й де-небудь проживали близько року. 11 червня 2015 року вони відзначилися скандалом на засіданні робочої групи громадської ради при київському градоначальнику Кличку.
І лише в останні дні літа 2015-го обманом в'їхали в указаний вище гуртожиток. Спочатку зняли 2 кімнати на три дні, як туристи з Харкова. А по закінченні оних днів відмовилися звільняти кімнати й вносити оплату. До війни подружжя Омельченко уютно грілися в громадській раді при Донецькій ОДА, як і в громадській структурі при Ворошиловському райсоветі Донецька. Кажуть, беручи участь у всіх програмах, матері 4 дітей Наталії Омельченко вдалося отримати пару квартир. Лояльні до ПР громадські організації в Донецку завжди жили непогано, оскільки отримували на свої справи конкретні кошти з місцевого бюджету. За таку благодать від кишенькових «активістів» просили небагато: схвалювати всі дії місцевих «донів», наприклад — підтримати їх на мітингах у боротьбі з «київською хунтою». Нині бажана мета для Омельченко — вибити квадратні метри в «столиці фашизму» — конкретно: на Кустанайській, де проживають близько 30 сімей з Донбасу. Підбурювані Омельченко та переселенцем з Луганщини Стуловим, жильці відмовилися платити за світло, і серед зими залишилися без електрики.
Після цього Громадське ТВ провело розслідування в прямому ефірі, з якого можна дізнатися, що військовий пенсіонер Сергій Стулов близько 1,5 років не платить за тимчасове житло й намагається «відібрати» гуртожиток. Колега цього майора по прізвищу Ковальов уже звернувся до органів міської влади зі заявою про те, що… знайшов «ніким не претендований» майновий комплекс і просить визнати за ним право власності на державне приміщення: https://www.youtube.com/watch?
По словах голови профспілки гірників Донбасу Миколи Волинка, який так само жив у гуртожитку на Кустанайській, з'явившись там наприкінці літа 2014 року, Стулов одразу почав обхід сусідів з пропозицією: «А давайте приватизуємо будинок». Він вважає, що, як і Омельченко, цей уродженець Москви (майор Петрович — як себе називає Стулов) з'явився на Кустанайській не випадково. «На зібранні переселенців майор Стулов говорив, що як тільки заберу будинок (або, як мінімум, три поверхи), до нас прийде інвестор і зробить ремонт. Я ж попереджав, що скоріше такий інвестор вирішить свої питання й всіх жильців виганить, через це між нами виникали конфлікти. Незгодних з ним переселенців Стулов виганяв. По відношенню до решти формував імідж нахабів. І це створювало проблеми навіть тим, які сумлінно платили. Як інвестор якось прозвучала колишня міністр юстиції Олена Лукаш. До захоплення будинку підготовку вони почали ще влітку 2014 року — шукали переселенців, які бажали займати кімнати й підтримати судову тяжбу», — розповів «ОРД» Волинко.
У Центрі перепідготовки (власник державного гуртожитку) відомого «громадськівця» Стулова називають рейдером, якого крають помічники народного депутата Королевської. Журналісти, які робили репортажі про багатодітних «страдальців» Омельченко, відзначають, що дама щоразу намагалася на камеру похвалити «дорогу Наталію Юріївну». А ось напасти на слід отримувачів якої-небудь допомоги від Омельченко авторові не вдалося. Схоже, вся енергія «Активної громадянської позиції» спрямована на особистий дохід. Хоча повсюди, де з'являється активістка в норковому береті, вона заявляє з місця в карʼєр: «Майте на увазі — за мною 9 тисяч переселенців» (маючи на увазі акаунти людей, які ненароком опинилися в відкритій групі, створеній нею в соціальній мережі).
Дорожачи репутацією правозахисники давно смекнули: активність Омельченко та Стулова перетворилася на професію. Зробивши висновки — обережно відійшли в сторону. Але говорити про те, що серед переселенців трапляються паразити, добрим людям здається незручним. Як, втім, не прийнято говорити й про те, що «Луганське землячество», зібрання якого не пропускає алчна компанія, пов'язане з «ЛНР» і фінансується Кремлем…
Дорога життя для Королевича та свори з «ОппоБ»
Дорогою в парламент стала для чоловіка Королевської її благодійна організація «Дорога життя». Покровителька Омельченко та Стулова під час виборів у ВР скупляла голоси старушок у Слов'янську по 300 гривень за штуку. Депутатський мандат Юрія Солода доводить, що шляхом «гречкосійства» можна зробити народним депутатом навіть чучело — адже Юрій Солод за час виборчої кампанії, яку забезпечила йому дружина, не проронив ні слова. Так що виборці не змогли запам'ятати його прізвище й потім шукали в списках кандидата в депутати Королевського. Натомість цей «голова благодійного фонду» виконав одне зі своїх обіцянок: «Продовжу справу Олексія Азарова».
А саме: обрався — зник. Після того як Солод пробрався в парламент по мажоритарці, у Слов'янську його ніхто не бачив. Чому не балотувалися подружжя на рідній Луганщині, яка не менше постраждала від війни? Там занадто добре відомо про внесок екс-міністра соцполітики в озвіріння місцевого населення в вугільних копанках — це головний бізнес «Соціальної Дами». І в розпалюванні сепаратистських настроїв, без чого сьогоднішні «підзахисні» Королевської й досі могли б мирно жити в своїх домах і ніде не переселятися. У Слов'янську представниця «Оппоблока» не стала чарівною палицею для нужденних. Соціальні магазини «Дороги життя» закрилися миттєво після закінчення голосування: https://www.youtube.com/watch?
Сьогодні робота Королевської на окрузі обмежена спаюванням учителів. Не всіх, а лише тих, які організували сепаратистський референдум, а потім не брезгували носити «тормозки» на блокпости бойовикам Гіркіна. Подібні пиршества — суворо для своїх, антиукраїнських, електорату — Наталія Королевська влаштовує у Слов'янську в «день учителя», на святах «першого» й «останнього» дзвінка.
А тим часом у столиці, успішно піарячись на соціальних проблемах, «оппоблокерша» не лише відбирає гуртожиток, але й в обнимку з адвокатом терориста Губарева — Оленою Прядко відвідує різноманітні суди в образі «матері-захисниці». Вперше в якості борчині за права громадянка Королевська була помічена на акції протесту проти постанови Кабміну, яка пропонувала переселенцям ставити відмітки в довідки, як засудженим. Але пікет проводили колишні активісти євромайдану, і тому наша Ганді з Луганди (як прозвав депутатку один з журналістів) була послана, як кажуть, на три веселі букви. Втім, цей «політик» з категорії людей: «Ссы в очі — божа роса». То вона у Слов'янськ з'являється, щоб сфотографуватися на фоні дому, відремонтованого за державний рахунок… Без запрошення приходить на прес-конференцію з прав інвалідів — ніби в свій час як міністр цікавилася їхньою долею, а не «освоювала» жирні схеми.
А під жіночий святок «оппоблокерка» Королевська витратилася на власну пишну акцію — в стінах парламенту влаштувала «національний форум Жінки за мир», куди, як стверджують піарники «Оппоблока», явилися найвпливовіші жінки України. Самі можете здогадатися — про кого мова, якщо на чолі списку «впливових» — сама організаторка. Захід так сподобався Королевській, що вона вирішила влаштувати цілий тур, і днями побувала з «Жінками за мир» в Одесі. Там уже взяли участь у заході «регіоналка» Світлана Фабрикант та делегатки з окупованих Донецька й Луганська. Один з месиджів: потрібно включити жінок з «Оппоблока» й «Л-ДНР» у формат Мінських переговорів, і тоді вже точно все буде «вперде!». Ви будете сміятися, але серед учасниць одеського зібрання виявлена оголошена Службою безпеки України в розшук екс-губернаторка Київщини Вера Ульянченко! Підозра в розтраті й зловживанні служебним становищем не заважає чиновниці Януковича займатися «миротворчеством». Залишається сказати, що «миротворець» Королевська — один з лідерів «Луганського землячества», яке фінансується з коштів Національного благодійного фонду Володимира Путіна. Докладніше — про це, а також про інші «шалості» Луганського та Донбаського «землячеств» ви дізнаєтеся у 2-й частині публікації.
Татяна Заровна, «ОРД».