Як і слід було припустити, питанням порятунку своїх «потопаючих» займався народний депутат і відомий фахівець у нафтогазових питаннях Юрій Бойко. Роль посередника виконував добре відомий у прокурорських колах Василій Драган, Почесний працівник прокуратури, державний радник юстиції 3-го класу, тісно пов'язаний як з Віктором Шокіним, так і з Юрієм Бойко.
Євгеній Бакулін звинувачувався у вчиненні розкрадання державного майна у великих розмірах (ст. 191 ч. 5 КК України) та зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ст. 364 ч. 2 КК України). Цей епізод стосувався безоплатної передачі ПАТ «Нафтогаз» природного газу комерційним структурам відомого Сергія Курченка, який працював гаманцем не менш відомої «Сім'ї».
Сума збитків становила 1,4 млрд грн. Кримінальне провадження розслідувалося Головним слідчим управлінням МВС, процесуальне керівництво здійснювала ГПУ. 22 березня 2014 року Бакуліну було вручено повідомлення про підозру у вчиненні зазначених злочинів, 23 березня його було арештовано Печерським судом Києва. 31 березня 2014 року було складено повідомлення про підозру Юр'єву, однак у зв'язку з тим, що він зник, його оголосили в розшук. Через місяць, 30 квітня 2014 року, те саме сталося й з Франчуком, який залягав на дно — повідомлення про підозру плюс розшук. А ще через чотири місяці, 11 вересня 2014 року, старший прокурор ГПУ Ю. Грицай припинив кримінальне провадження щодо Бакуліна, Юр'єва та Франчука, одночасно зняв арешти з майна та рахунків підозрюваних. Це рішення викликало широкий громадський резонанс, у зв'язку з чим 18 вересня 2014 року тодішній заступник Генпрокурора Віктор Шокін скасував постанову про припинення кримінального провадження. Матеріали були повернені до слідчого головка МВС, і менше ніж через місяць досудове слідство було призупинено нібито у зв'язку з необхідністю виконання певних заходів у рамках міжнародного співробітництва.
З того часу нічого не змінилося, крім того, що Євгеній Бакулін став народним депутатом України, отримав недоторканність і право не приховувати свою проросійську орієнтацію. Кримінальне провадження лягло на дно сейфа до кращих часів. Або назавжди. Про це повідомили джерела «Цензор.НЕТ» у правоохоронних органах, супроводивши цю інформацію детальним описом механізму, який дозволив убити справу Бакуліна та легалізувати розкрадання державою 1,4 млрд грн.
Автор звернувся до Комітету запобігання та протидії корупції ВР з проханням направити депутатський запит про хід розслідування цього кримінального провадження. Майже через місяць прийшла відповідь за підписом першого заступника генпрокурора Юрія Григоровича Севрука. Хоча Севрука звуть Юрій, але оскільки він вважає доречним називати журналістів так, як йому подобається, а в Україні всі люди мають рівні права незалежно від посад, автор вирішив називати його ім'ям Хуліо. На його думку, це ім'я йому більше личить. З відповіді випливає, що провадження таки припинено, і підстав для його скасування Хуліо, на жаль, не бачить.
Так само не бачить підстав для прийняття заходів прокурорського реагування щодо осіб, які здійснюють досудове слідство. Точніше, які його не здійснюють, але яке це має значення.
Тепер про те, як «вирішувалася» справа Бакуліна та компанії. Як і слід було припустити, питанням порятунку своїх «потопаючих» займався народний депутат і відомий фахівець у нафтогазових питаннях Юрій Бойко. Роль посередника виконував добре відомий у прокурорських колах Василій Драган, Почесний працівник прокуратури, державний радник юстиції 3-го класу, тісно пов'язаний як з Віктором Шокіним, так і з Юрієм Бойко. Під час перебування останнього міністром енергетики та вугільної промисловості України Драган працював завідувачем сектору з питань запобігання та протидії корупції Міністерства з 2010 по 2012 рік, а в 2013–2014 роках був позаштатним радником Бойка як віце-прем'єра. Після Майдану Драган перейшов до ГПУ на посаду старшого помічника заступника Генерального прокурора України Віктора Шокіна.
Нині його посада називається «заступник начальника Департаменту забезпечення діяльності керівництва ГПУ», і сам факт, що діяльність керівництва ГПУ забезпечує цілий Департамент генералів від прокуратури, говорить про стан «рішучих реформ» усередину відомства. Крім Драгана в переговорах, які привели до припинення кримінального переслідування Бакуліна, брали участь Валерій Винокуров, екс-член правління ПАТ «Нафтогаз», а також Григорій Мамка, заступник начальника слідчого головка МВС, головний герой одного з наступних розслідувань.
Співробітник одного з правоохоронних органів передав у розпорядження «Цензор.НЕТ» копію агентурної записки, де детально описані герої та механізм цього неслиханно цинічного глумління над принципом невідворотності відповідальності за вчинене правопорушення. Той, хто мав хоча б опосередковане відношення до оперативно-розшукової діяльності, одразу зрозуміє, наскільки важливий цей документ.
Отже, на прикладі справи Бакуліна, втраченої за наказом особисто Шокіна, можна переконатися, наскільки складний і потужний корупційний конгломерат, який паралізував роботу нашої правоохоронної системи, і навіть невідомо, на що може розраховувати Україна з таким балластом на борту. Рік тому один з головних «європтимістів» і «антикорупціонерів» країни Сергій Лещенко називав Віктора Шокіна «найкращим генпрокурором за останні 20 років». І справді, не поспоришся. Щоб у такі стислі терміни загубити справу з кричущо очевидним складом злочину, потрібно бути справді видатною особистістю.