Ми детально розповідали про рейд розвідувальної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України в Кишинів, де було взято в «полон» колишнього суддю Миколу Чауса, та про те, як молдавські комунальники на чолі з мером міста Бельц Ренато Усатим, попри цілковиту таємницю спецоперації, упродовж лічених днів розкрили цей злочин та встановили особи всіх причетних українських розвідників. Але якщо серйозно, то виникає відчуття, що наших «пасли», наперед знаючи всі точки естафети з передачі безпорадного тіла Чауса від одного авто до іншого. Можна припустити, що сценарій операції було злито заздалегідь.
Міркуючи ретроспективно, незалежно від мотивів викладення в мережі фото побитого Миколи Чауса, слід констатувати: ці фото слугували доказами того, що відбувся особливо небезпечний насильницький злочин. Екс-суддю Чауса викрадено військовослужбовцями ГУР МО як заручника, і цією історією справа не завершиться.
Цілком можливо, що той, хто наказав оприлюднити докази побиття Чауса, мав на меті спалити остаточно всі мости, не дати викрадачам зробити хід назад, примусити їх йти до кінця. Найвірогідніше, до кінця самого Чауса. План операції викликає щонайменше подив. Захоплення жертви демонстративно провели в людному місці – неподалік студентських гуртожитків Університету медицини і фармакології. Настільки відкрито, що перше відео було знято просто перехожими на камеру мобільного телефону.
Типове помешкання студентів – це місце підвищеної уваги стражів правопорядку. Чи усвідомлювали «орли Буданова», що все могло піти за «кримським» сценарієм? Що, якби на місці викрадення опинився патрульний екіпаж молдавської поліції? Або Чаус почав кликати поліцію на допомогу, а його охоронці чинити опір? Діяти, як у селищі Княжичі Броварського району, коли в ніч на 4 грудня 2016 року бійці спецпідрозділу Міністерства внутрішніх справ України «КОРД» у поспіху «погасили» екіпаж Державної служби охорони МВС разом з двома поліцейськими «розвідниками», втративши в бою одну свою людину? Непродуманість усієї операції стирчить з усіх боків, а про фінал цього гостросюжетного бойовику, вочевидь, ніхто не подбав.
Недарма начальника ГУР МО Кирила Буданова влучно характеризують двома словами – недоумство та відвага. Яка ж мета цієї особливо небезпечної та зухвалої закордонної спецоперації? За три тижні до викрадення, 15 березня 2021 року, Сергій Лещенко в ефірі «24 телеканалу» анонсував майбутню операцію: «Чаус, потрапивши до українського правосуддя, може стати джерелом дуже серйозної компроментуючої інформації про президента Порошенка, зокрема про його вказівки». У перекладі на мову Кримінального кодексу це звучить як викрадення людини, вчинене організованою групою (ч.3 ст.146 КК України, від п'яти до десяти років), та катування з метою примушення потерпілого до надання певних зізнань, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.127 КК України, від п'яти до десяти років). Час минав після викрадення, але нічого не відбувалося. Після 5 квітня 2021 року наступила тривала інформаційна пауза, обумовлена шоком від тієї швидкості, з якою було розкрито особливо небезпечний злочин.
Навіть у розвинутих країнах світу, маючи усі технічні можливості у вигляді численних камер спостереження, даних відстеження GPS маяків орендованого автотранспорту, аналізуючи GSM активність у секторі місця злочину – все рівно піде багато часу. Щоби за 48 годин розкласти по кроках, по хвилинах, з повними списками особового складу учасників рейду на молдавську територію, включно з їх паспортами, іменами прикриття та справжніми особистими даними – це або неймовірний виграш у лотерею, або результат зовнішнього спостереження іншої, більш потужної спецслужби, що цілеспрямовано йшла за заздалегідь відомим планом операції та документувала в контрольних точках збору розвідників. Для того, щоби оговтатись від провалу, перегрупуватись та розпочати другий тайм, викрадачам знадобилось півтора місяці.
16 травня 2021 року розпочав мовлення анонімний телеграм-канал «ChausUA Николай Чаус», де було розміщено двохвилинне відео з текстовим дописом. У цьому відео заляканий до смерті заручник із сумними очима, перевдягнутий в нову чисту сорочку, дуже непереконливо, не відводячи погляду з написаного для нього тексту, намагався запевнити глядачів, що з ним усе добре, руки-ноги цілі, та ніякого викрадення не було. Викрадачі примусили Чауса вкинути наступний анонс про те, що викрадення дійсно було, але не сейчас, а в 2016 році, і з тих пір його постійно запугували розправою, змушуючи залишатися в Молдові. Люди, причетні до цього, боялись і бояться, що він повернеться і почне говорити. Оскільки колишній суддя виявився поганим диктором, чи то був занадто переляканим, викрадачам довелось дописувати частину повідомлення просто текстом.
Розбираючи цей вкид, слід відзначити серйозний прогрес у справі підвищення навичок радіогри з боку ГУР МО: тупа дезінформація про Румунію або Придністров'я замінена на більш витончену формулу «я готов з'явитись в Україні». Цікаво, чи досі там Микола Чаус, чи вже заховали в іншому місці? Навіщо Чаус наполягає на тому, що його викрали у 2016 році? Все дуже просто! Якою може бути основа співпраці Чауса та режиму Зеленського окрім страху за своє життя? Як тільки Чауса пред'являть суспільству, далі ніхто і ніщо не зможе втримати Миколу Олексійовича всупереч його волі. Потрібен позитивний порядок денний. Поле для компромісу тут дуже коротке: Чауса може зацікавити лише одна річ – скасування Рішення Вищої Ради Правосуддя від 28 листопада 2017 року №3822/0/15-17 «Про звільнення Чауса М.О. з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», прийняте на підставі висновків Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої Ради Правосуддя від 4 жовтня 2017 року № 3116/3дп/15-17.
Якщо будуть встановлені істотні нововиявлені обставини, що перешкоджали явці Миколи Чауса на засідання Третьої Дисциплінарної палати та Вищої Ради Правосуддя з поважних причин, таких, як незаконне викрадення та вивезення судді за кордон всупереч його волі, – то це відкриває шлях для результативного оскарження потерпілим від злочину Рішення ВРП до Верховного Суду. Чаусу запропонували гру, де він може отримати омріяний бонус. Повернення суддівської мантії – це єдине, чим режим Зеленського може привабити жертву ГУР МО. І тому вищевикладений текст та перше відео цілком у річищі такої гри. Інша річ, що такі обіцянки потребують серйозних гарантій.
Який сенс Чаусу обговорювати свої перспективи з рядовими конвоїрами його vip-тюрми? Подібні розмови, якщо вони мали місце, потерпілий міг вести тільки з тими, хто такі гарантії здатен надати. У першу чергу, це міг бути Володимир Олександрович Зеленський особисто. Якщо в нього вистачає розуму листуватись з Яною Дугарь, то чим Чаус гірший? Цими гарантами також могли бути глава держави Андрій Єрмак або його права рука по пропаганді – Михайло Подоляк. Але таким гарантом точно не міг бути той, який заварив всю цю кашу, бо він краще за всіх усвідомлює, що справа добром не кінчиться.
Перше відео з Чаусом з'явилося не просто так, а за дві доби до офіційного візиту в Україну міністра закордонних справ Молдови Ауреліу Чокой. Це мало на меті зняти глибоке занепокоєння молдавської сторони щодо брудної історії, в яку Кишинів втягнула українська влада. Одна річ – «тонка» робота з цінним свідком, з яким не має трапитись нічого поганого, і зовсім інша річ – викрадення та жорстоке убивство прохача політичного притулку за обтяжуючих обставин на замовлення керівництва сусідньої держави. Президент Молдови Марія Санду не на жарт перелякалась, що ця провокація насправді улаштована довгими руками Москви, аби підірвати її владу всередині Молдови. Тому, йдучи на зустріч побажанням Кишинева, треба було пред'явити живого Чауса.
18 травня 2021 року, під час спільного брифінгу з міністром закордонних справ Молдови, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зробив по суті зізнання, явку з повинною від імені всієї української влади: «Ми вчора з молдавським колегою абсолютно були одностайні в тому, що ситуація з суддею Чаусом в жодному разі не має бути використана третьою стороною, а саме РФ, щоб посварити Україну з Молдовою і створити напругу в наших відносинах». Кулеба додав: «Знаєте, в кримінальних провадженнях є таке поняття «нововиявлені обставини» і цей відеозапис, безумовно, є нововиявленою обставиною, і вона потребує додаткового аналізу».
Напередодні візиту молдавського урядовця, 17 травня, учасник групи військово-тактичної експертизи Генпрокуратури з розслідування подій на Майдані Юрій Бутусов озвучив конгеніальний план української влади з легалізації Чауса. За його даними, на даний момент придуман такий план: Чокою заявити, що Чаус представляв загрозу національній безпеці. Чауса обнаружать у вівторок, 18 травня, в Україні і задержать силами СБУ. І заявити, що він задержаний СБУ як підозрюваний у шпіонажі та співробітництві з РФ. Це дозволить надати законні основання діям сотрудників ГУР МО. Одночасно це дозволить певний час утримувати Чауса в СІЗО СБУ, під контролем, щоб не передавати сразу в НАБУ.
Якщо «джерелом» Бутусова знов виявився Василь Бурба, то все відбулось рівно навпаки. Баканов відмовився «приймати» Чауса. Питання підвисло, Чаус знов зник з радарів, а всю ініціативу в обговоренні відео на телеграм-каналі було втрачено і віддано читачам, які, користуючись відсутністю жодної модерації, підняли на сміх і саме відео, і всю легенду його розміщення. Особливо доречним був такий коментар: ви наступного разу дайте Чаусу в руки свіжу газету, аби ми могли бути упевненими, що наступне відео буде свіжим, а не старим записом.
Мене хвилює, що убивство, вибачте, викрадення судді Чауса за почерком дуже нагадує викрадення та жорстоке убивство адвоката Юрія Грабовського – захисника двох російських військовослужбовців ГРУ Олександра Олександрова та Євгена Єрофєєва, котрих урочисто обміняли на Надію Савченко. За підозрою в убивстві адвоката на лаві підсудних п'ятий рік перебувають Артем Яковенко і Максим Чмільов. Попри вибиті з них зізнання в убивстві, у травні 2019 року один із підсудних – Артем Яковенко – вирішив порушити мовчання, дав інтерв'ю, де здав справжніх організаторів убивства – чинного керівника 5 управління ДКР СБУ Олександра Поклада та радника керівника ДКР СБУ Андрія Лисогора.
Потерпілого Грабовського заманили на конспіративну квартиру, де примусили робити зізнання на камеру, зокрема, покаятись у захисті в суді російських офіцерів ГРУ, зізнатись у нетрадиційній сексуальній орієнтації та визнати факти зайняття педофілією. Таких відео було знято 8 різних дублів. Грабовського запевнили, що коли він виконає всі вимоги викрадачів, озвучить на відео все, що від нього вимагають, його відпустять. Натомість, викрадачі змінили концепцію: Грабовського було неймовірно жорстоко убито, а понівечений труп зі слідами катування вивезли та закопали в Черкаській області. Дивна обставина: нібито на трупі знайшли браслет з вибухівкою, що нехарактерно для «цивільних» спецслужб типу СБУ або МВС. Тут явно працював військовий фахівець з досвідом поводження із вибухівкою.
У 2020 році керівника 5 управління ДКР СБУ Романа Червінського, орли якого замордували нещасного педофіла, було звільнено зі Служби та переведено до ГУР МО – передавати досвід молоді. І тепер вже ГУР МО викрадає людину та примушує на камеру озвучувати певні заяви. Спільні ознаки почерку наводять на певні роздуми. Хочеться вірити, що доля Чауса виявиться кращою за долю Грабовського.
Друге відео з Миколою Чаусом з'явилось на телеграм-каналі 19 травня о 10 годині 04 хвилині, та було підписано текстом: «Осталось 10 часов…». У цьому відео заручник знов повторив попередній шаблон: я скоро появлюся з власними адвокатами в Україні та відповім на усі питання. При цьому Чаус додав: «Я уверен, что люди, которые причастны к моему похищению в 2016 году, боятся моего возвращения. Они сделают все, чтобы я замолчал. Зная их возможности, в том числе и финансовые, я переживаю за свою жизнь и жизни своих родных». Остання фраза була призначена на той випадок, якщо Чаус «піде на Райдугу» і буде потрібно повісити його убивство на підступність попередніх керівників та їх оточення. Викрадачі заздалегідь готували відступний маневр на випадок смерті потерпілого.
Баби на лавках казали, що команда попередніх керівників, дійсно, намагалась викрасти Чауса, коли його ще утримували напроти Межигір'я – щоби за участю екс-судді влаштувати гучну прес-конференцію з розповіддю про те, як нова злочинна влада намагається скомпрометувати своїх чесних і непідкупних попередників. Але Кондратюк вчасно виявив підступи ворогів і перевів Чауса подалі від Києва, на об'єкт Міністерства оборони неподалік Первомайська Миколаївської області. Ще кажуть, звідтіля колишнього суддю планували вивезти на кордон з Придніпров'ям і там офіційно затримати при спробі перетину кордону. Але не було ніякої гарантії, що Чаус буде давати саме ті покази, що від нього вимагають, і від цього плану відмовились.
Сплинуло значно більше 10 годин, але нічого не відбулося. Проміжний підсумок був зрозумілим: викрадачам немає що відповісти, немає єдиної узгодженої легенди, тому вони імпровізують. Але чим далі затягується пауза, тим гірше загальне враження від Функшпілю.
Два наступних повідомлення від 27 травня о 21 годині 50 хвилин та 28 травня о 13 годині 29 хвилин були написані від імені Чауса, де «Чаус» вибачається за довгу паузу. Заради розваги, хтось від імені екс-судді навіть дав інтерв'ю газеті «Комсомольська правда», у передмові якого було відразу застережене, що це міг бути хтось, хто видає себе за Чауса. Але ця дезінформація знову не пройшла й була одноголосно піднята на сміх у коментарях телеграм-каналу.
29 червня 2021 року у російській пресі вийшла стаття під заголовком «Протасевич для Зеленського» – Київ чекає на спектакль викраденого судді Чауса». Паралелі тут дуже прості: Роман Протасович, один із лідерів антилукашенківського підпілля, був перевербований і почав давати потрібні зізнання на телекамеру у лічені дні. Більш того, не кволі та вимучені одну-дві хвилини, а чотири години нон-стоп, з усмішкою та потрібною інтонацією. Якщо порівняти відео з Протасовичем і відео з Чаусом – то це гірше дна. Це самовикриття. Такі речі треба або робити на найвищому професійному рівні, або не гратися у Функшпіль.
16 червня о 15 годині 22 хвилині було викладене чергове відео з Чаусом тривалістю аж шість хвилин. Нарешті він виглядав біль-менш притомно, пробував усміхатись. Текст трішки кульгав, оскільки потерпілий вчергове виправдовувався на критичні коментарі читачів. Чергове відео, з провокаційною назвою файла «Привет, Артем», було присвячено заочній полеміці з директором НАБУ Артемом Ситником на рахунок фальсифікації кримінальної справи проти Миколи Чауса. Чаус дошкулив Ситнику пікантними подробицями про конфлікт у 2008 році, коли Ситника нібито вивезли в ліс під Києвом, наставили синяків, забрали автомобіль. Для Чауса, у його становищі, було недоречним згадувати таку історію, бо невідомо, куди ще вивезуть самого Чауса.
Якщо проаналізувати в хронологічному порядку всі дошкульні назви файлів з відео, загальний напрямок та інтелектуальний рівень текстів для озвучки потерпілим на камеру, то можна прийти до висновку, що цим керує безпосередньо Михайло Подоляк. Піднявши високу викривальну ноту, «Чаус» не може її втримати, та викладає наступного дня, 17 травня, о 20 годині 44 хвилині текстовий допис сміховинного змісту на рахунок того, що хтось від нього чекає компромату на Порошенко-Грановського-Бурбу. Товариші воєнні розвідники! Не можна так палитись! Ви граєте у тонку гру – Функшпіль, нащо отак з порога називати прізвища, по яких дана вказівка відпрацювати?
Цього ж дня, на доповнення, було зроблено ще три текстових вкиди: два повідомлення о 20 годині 47 хвилин, одне о 20 годині 48 хвилин з «викриттями» департаменту ГПУ Кононенка-Грановського. Воно настільки ніяке, що навіть коментувати важко. Це як повернутись на 20 років назад, отакий приблизно рівень компромату. Наступного дня, 18 червня, «Чаус» викладає о 20 годині 08 хвилин щось геть не зрозуміле – текстове пояснення і шмат послушки генерального прокурора Юрія Луценка, який демонструє знання ненормативної лексики в службовій розмові з начальником департаменту ГПУ Володимиром Гуцуляком, якому пропонує «нахилити» бізнесмена Лещинського. Це вже край!
Невже згубний вплив проник на цілком таємну базу ГУР МО, звідки «Чаус» веде радіогру з українським суспільством? Де вигнанець Чаус, і де кабінет Юрія Віталійовича?! Як він міг його чисто гіпотетично записати? Навіщо називати файл «Привет Виталька!» – це прямий неприхований натяк на конфлікт між ОП та мером Києва Віталієм Кличком?!
Далі було ще два текстових повідомлення, які абсолютно не вкладаються у сценарний хід: 24 червня о 21 годині 34 хвилині «Чаус» трішки пройшовся по Грановському, на рівні загальновідомих фактів та пліток, та фінальне повідомлення від 25 червня о 15 годині 45 хвилин, де викрадачі нахабно вирішили «підхалтурити», розмітивши відверто замовний текст стосовно бізнес-конфлікту навколо ПрАТ «Дніпровська пристань». На цьому тимчасово «Слава Україні!» у виконанні «Чауса» припинилась без пояснень.
Керуванню держави слід готуватись до гіршого сценарію. Якщо тіло Чауса буде знайдено у такому самому становищі, як тіло адвоката Грабовського, а всі попередні контакти Чауса з гарантами майбутнього, до числа яких можливо належали найвищі особи держави, раптом будуть злиті в Інтернет, то треба буде мати дуже переконливу версію, як пояснити цілковите повторення трагедії. Відмовчатися не вийде. Наразі найкращим виходом із ситуації для усіх, крім небіжчика, як не цинічно це звучить, була б раптова смерть потерпілого від природних факторів – спека, високий тиск, серцевий напад. І тоді, якщо одного дня його раптом знайдуть знепритомнілого десь на лавочці у Первомайську, то можна буде стверджувати, що Чаус пішки йшов з Кишинева, але серце не витримало. Ну, а поки Функшпіль «Чаус» переходить в Ендшпіль. Чекаємо на розв'язку.