Четверта частина розповіді про те, як сотрудники Донецького управління СБУ займаються збагачуванням під виглядом боротьби з сепаратизмом. Інфляція, зростання цін та комунальних послуг — такі виправдання наводять багато працівників різних відділів управління. Однак багато хто з них почав займатися цим ще задовго до початку конфлікту і продовжив своє «хобі» після евакуації з Донецька, опинившись на новому місці служби в Маріуполі та інших містах Донецької області.
Одним із таких «героїв» є старший оперуповноважений з особливо важливих об'єктів 2-го відділу головного відділу контррозвідувального захисту економіки (ГО КЗЕ) капітан Сергій Сергійович Титаренко. Уже в листопаді 2014 року він почав активно займатися організацією свого «бізнесу» в межах досяжності, що виявилося набагато цікавішим і вигіднішим, ніж боротьба з сепаратизмом. Титаренко вступив у злочинний сговір з працівниками митниці та прикордонниками на блокпості Майорське та організував рекет вугільних потоків з «ДНР» у Донецьку область. Це робилося під негласним керівництвом нинішнього начальника 1-го відділу (тоді — 4-го відділу) ГО КЗЕ полковника Ігоря Юрійовича Тяпкіна.
Схема була простою: автотранспорт з вугіллям зупиняли митники та прикордонники, груз документували як контрабандно ввезений за поддельними документами і арештовували. Потім у справу вступав Титаренко, який проявив свої оперативні здібності. Щоб уникнути затримання з поличним при отриманні хабарів, він підібрав кількох надійних посередників, через яких власники вугілля викуповували у нього арештований груз за ставкою 5 тисяч гривень за машину. Бізнес йшов як «по маслу».
Так, у Сергія Титаренка були викуплені такі автомашини з вугіллям: «ДАФ» з державним номером АН7289НТ (власник Олександр Миколайович Большаков, відправник вугілля — ЧП «Снежноевостоктрейд», одержувач ТОВ «Промекс»); «МАН» з державним номером АН4202ВО (власник Віктор Миколайович Плотніков, відправник ТОВ СПК «Партнер», одержувач Володимир Григорович Таран); інші автомашини з грузом, відправниками яких були Олег Іванович Коротченко (м. Снігове) та ЧП «Снежноевостоктрейд» (директор Лоленко). Природно, у цій статті немає можливості перелічити всіх осіб, фактів та автомашин — бізнес «процвітає» і розширюється, та й у повному обсязі його не контролює ніхто.
Є ще багато інших працівників СБУ, яким дуже подобається така форма «боротьби з сепаратизмом і тероризмом». Одним із «ангелів-хранителів» цього бізнесу є начальник Артемівського міськвідділу СБУ підполковник Дмитро Анатолійович Кривуля, який за допомогою своїх підлеглих «прибив» під свою «крищу» об'єднання «Артемуголь» та здійснює контроль за «бізнесом» на блокпостах з «ДНР». Ще одним «світлячком» у «тіньовому» бізнесі є заступник начальника слідчого відділу управління полковник юстиції Олександр Борисович Шевцов.
Ще до початку сепаратизму на Донбасі він успішно поєднував службу з бізнесом, пов'язаним з комерційними структурами Рената Ахметова, володів великими складськими приміщеннями (тоді у його обороті було понад 500 тисяч доларів США). Керуючи групою слідчих у Слов'янську, Краматорську, Костянтинівці, Красноармійську та Артемівську, він як «хобі» організував бізнес з поставок металу на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча з «ДНР», отримуючи досить значний навіть для комерсанта додатковий «дохід». Його довіреною особою в цьому бізнесі є працівник служби безпеки ММК імені Ілліча Олег Українцев за прізвиськом «Хохол».
За допомогою Шевцова лише в червні — серпні 2015 року була забезпечена поставка на зазначений комбінат 53 залізничних вагонів (у червні — 15, у липні — 30, у серпні — 8) з металобрухтом. Поставщиком металобрухту є ТОВ «Мастер-групп» (фактичний власник Е.В. Кушнер). За свої «послуги» наш підполковник юстиції отримував по 3000 гривень з вагона.
Кілька слів потрібно сказати про згаданого вище Ігоря Тяпкіна. Опинившись у Маріуполі, в рамках «активної боротьби з сепаратистами «ДНР» він проводить велику роботу з порятунку свого бізнесу в Донецьку, де у нього є мережа закусочних-кафе (зокрема, колишня пельменна на перехресті проспекту Миру та вулиці Челюскінців) та магазинів (у тому числі магазин «Капро» на вулиці Постишева, поруч з гастрономом «Москва»), які оформлені на близьких родичів, але нині не працюють або працюють частково.
А як справи з «вербувальною вразливістю»? Адже навіть керуючи з липня 2014 року оперативною групою № 3 в Углегідному (однією з чотирьох) замість активної боротьби з сепаратистами він організував разом зі своїми підлеглими вимагання грошей у мешканців: за перетин блокпостів на вантажному та легковому транспорті. Це добре відомо його «спільникам» по цій оперативній групі: підполковнику Ярославу Олексійовичу Вапельнику (нині він успішно бореться з корупцією та зрадою в посаді старшого оперуповноваженого з ОВД Представництва Управління внутрішньої безпеки СБУ при Донецькому управлінні СБУ), капітану Івану Івановичу Бірцеву (старший оперуповноважений відділу головного відділу «К» управління), старшому лейтенанту Сергію Олексійовичу Пасекуну (нині старший оперуповноважений головного відділу ЗНГ управління) та згаданому вище Михайлу Миколайовичу Кальмеру.
Про масштаб «корупційної творчості» та розмах вимагання з боку працівників головних відділів «К» та КЗЕ Донецького управління СБУ свідчить такий яскравий приклад. У січні — лютому 2016 року підлеглі заступника начальника управління — начальника головного відділу «К» підполковника Едуарда Володимировича Федорова та керівника ГО КЗЕ підполковника Олексія Миколайовича Іванкова приступили до реалізації оперативної інформації про масштабні махінації в більшості банків у Маріуполі шляхом примушування керівників-махінаторів «ділитися». А щоб не витрачати час на звірення дебету з кредитом, встановили для більшості з них єдиний «тариф» (суму щомісячного «відкату») — 10 відсотків від обороту (!). Коли ж хтось із банківських «акул» спробував запитати: «А що ж мені залишиться на молоко?» — їм без зайвих церемоній «припекли до стіни»: не погодитеся — введемо в службу безпеки вашого банку «своїх людей», які розрушать ваші «схеми» з ухилення від податків, і розпочнемо кримінальні справи. Першим упав до ніг «переможців» керівництво «ОТП-банка», а потім — посипалися решта.
Жорстко? А чого їм боятися — адже вони безкарні! Адже той, хто покликаний їх контролювати — начальник представництва внутрішньої безпеки в Донецькій області УВБ СБУ підполковник Вадим Станіславович Цвігун — сам напрочуд скорупований. «Крищує» багато фірм та організацій у Маріуполі. Так, під його «крищею» на першому поверсі Торгового центру «Обжора» за адресою: м. Маріуполь, проспект Будівельників, д. 125 під вивіскою «Державні лотереї» без дозвільних документів незаконно спокійно працюють 37 ігрових автоматів та 1 рулетка, що належать ЧП «Гайдамакин». «Проблему з документами» пан Цвігун вирішив з керівництвом Жовтневого РОВД та прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя, а також командуванням батальйону «Азов» (щоб його бійці не безчинствували). А за свої «труди» Цвігун щомісячно отримує від зазначеного ЧП «данину», розмір якої в кінці 2014 року становив 5 тисяч гривень (нині «ставка», видимо, виросла — інфляція все ж таки).
Оправдовуючи свою совість можливим наступом сепаратистів та російських окупантів на Маріуполь, Вадим Станіславович «крищує» домонтаж та продаж зрошувальних систем на території Першотравневого та Володарського районів, пункти прийому металобрухту, незаконний рибний промисел, контрабанду в «ДНР» на блокпостах Новоазовського напрямку. Взагалі, він «трудоголік» — береться за будь-яку справу, де можна заробити грошей. До речі, саме за корупцію та організацію контрабанди в «ДНР» він уже страждав — у липні 2015 року в числі інших посадових осіб управління (про них уже йшлося) був зняв з посади начальника головного відділу СБУ у м. Маріуполі, а потім призначений на цю важливу, але дещо «малодохідну» посаду.
Про «трудові подвиги» колег по управлінню, які «кують бабло» під знаменем боротьби з сепаратизмом у Зоні АТО, можна розповідати дуже багато — «героїв» стільки, що «ні в казці сказати, ні пером описати» — це займе книгу більшу за ювілейний подарунковий фоліант, присвячений управлінню. Тому прошу вибачення, що не розповів про інших поки що «невідомих героїв таємної війни за бабло».
Звичайно, керівництво СБУ може заявити: це неправда, ми ж боремося з корупцією та ловимо корупціонерів та «оборотнів» у погонах. Так, наприклад, 6 жовтня 2015 року групою працівників ГО «К» та підрозділу внутрішньої безпеки Донецького управління були затримані двоє материх «хабарників-вимагачів» — старші оперуповноважені Артемівського міськвідділу СБУ старший лейтенант Євген Анатолійович Фомкін та капітан Микола Анатолійович Данько за звинуваченням у отриманні хабара у великому розмірі від місцевих жителів в обмін на непривернення до кримінальної відповідальності за контрабандну діяльність. У той же день проти них було розпочато кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015051100000639 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 та ч. 2 ст. 332-1 КК України.
Господи, та я зараз заплачу від умиління від цієї «боротьби» за чистоту наших рядів — адже відомо, що ці двоє недоумків за своєю професійною недалекоглядністю відкрито обговорювали по телефонах предмет «торгу» з людиною, яка проходила за іншою кримінальною справою, потрапивши при цьому під «прослуховування». А результати цього «прослуховування» проходять через керівництво в Києві (не буду уточнювати через кого) і приховувати це було безглуздо. До того ж за них ніхто з «серйозних» керівників не захотів «вписатися», оскільки діяли вони самостійно, поза існуючою корупційною «системою», що називається «крисячництвом». Тому вирішили зробити показову «порку» іншим у назиданість: «бабки» можна «заколачувати» лише в «системі», а «крис» — будемо карати. До того ж, потрібно періодично показувати перед Президентом країни свої «успіхи» в боротьбі з «оборотнями» в наших рядах — непоганий показник.
А тут ці недоумки підвернулися дуже до речі! Завершу цю статтю всім відомою в СБУ аксіомою: безкарність «делків» з СБУ забезпечує сформована за десятиліття корупційна схема в ланцюзі «оперативний працівник — начальник відділу — заступник начальника управління — керівник Регіонального органу СБУ — Центральне управління СБУ», згідно з якою працівники «знизу» забезпечують надходження 20 відсотків своїх «тіньових» доходів у Київ в обмін на свою особисту безпеку. Тому керівництво департаментів та головних управлінь ЦУ СБУ блокує скарги потерпілих та «коригує» результати внутрішніх перевірок нашого «гестапо» — Управління внутрішньої безпеки СБУ. Коли ж їх блокувати неможливо, то імітується «неупереджене» розслідування, за результатами якого викриті в корупції працівники «жорстоко» карають шляхом оголошення їм дисциплінарних стягнень або переведення на інші посади, іноді навіть з пониженням (налякали їжака попою — з їхніми-то мільйонами та чужою чесному працівнику мотивацією до служби). Цими злочинними схемами «опутані» всі територіальні управління та центральний апарат СБУ. Хіба я не правий, колеги? Ось з такими результатами Служба безпеки відзначає свою чергову річницю. Сподіваюся, не останню! Василь Грицак. Продовження слідує.