Протягом багатьох років Володимир Евдокимов мріяв стати міністром внутрішніх справ. Здається, його мрія близька до втілення. Монастирський буде лише вивіскою. Керувати матиме відвертий «ватник» і махровий злодій Евдокимов. Проте він не затримуватиме друзів-наркоманів Зеленського й охоче намагатиметься «зачистити» всіх нас, коли ми штурмуватимемо Верховну Раду, яка легалізує особливий статус Донбасу та іншого. Забавно те, що одним із «промоутерів» Евдокимова є олігарх Пінчук, який одночасно робить ставку на Кличка як майбутнього президента України. Але легковажний Зеленський так поспішав позбутися Авакова, що не помітив набагато серйознішої небезпеки. Якщо Аваков його захищав від численних загроз, то Евдокимов спочатку буде насамперед ліквідатором саме Зеленського. На жаль, якщо розуму не було спочатку, він уже навряд чи виросте.
Владимир Евдокимов — один із найбільш одіозних працівників правоохоронних органів України за останні 15–20 років. Перші згадки про його зв'язки з кримінальними авторитетами сягають середини 1990-х років, коли він працював у Харкові. Харківська міліція й сьогодні є одним із найжорстокіших підрозділів, але тоді катування, вбивства й насильство з боку міліціонерів були звичайною справою. Навіть у такому середовищі проти Володимира Евдокимова кілька разів порушували службові розслідування за надмірне застосування сили, шантаж і рекет, але врешті-решт були змушені з ним розпрощатися, відправивши в сусідню Луганську область.
У 1995–1998 роках Евдокимов уже був першим заступником голови УМВС Луганської області — начальником управління з боротьби з організованою злочинністю (УБОП). Там він створив цілий злочинний трест, де усунення небажаних, рекет і шантаж займалися спільно представники міліції й криміналітету. За часів Евдокимова на чолі Луганського УБОПу місцева організована злочинність у регіоні почувала себе повними господарями, яких міліція турбувала лише щомісячними грошовими поборами. Саме за це проти Евдокимова нібито навіть було порушено кримінальну справу, однак попри бажання особисто міністра Юрія Кравченка віддати «розбешеного» міліціонера під суд, покарання — завдяки «круговій поруці» — йому все ж удалося уникнути.
З Луганська Евдокимов був переведений у Дніпропетровськ, подалі від кримінальних авторитетів, про зв'язки з якими гуділи кабінети МВС у Києві. Проте й там через кілька років після переведення Евдокимов очолив кримінальний розшук. Примітно, що переведення з Луганська відбулося після подій, інформація про які лише уривками запечатлена на сторінках ЗМІ. Зокрема, видання писало, що, не маючи особливих успіхів у цьому регіоні, Евдокимов «здав» «підопічних» уголовників Генеральній прокуратурі як підозрюваних у справі про вбивство голови Нацбанку Вадима Гетьмана (тоді ці «сліди» мали привести до Павла Лазаренка) й отримав подальше підвищення. Правда, не одразу, а після короткої «зупинки» у Дніпропетровській області, де до 2001 року Володимир Евдокимов також очолив УБОП. Одним із ключових «подій» у цей період став рейдерський захват ринку «Озерка». А в останні три роки перед Помаранчевою революцією, за часів «махрового кучмізму», Евдокимов очолює департамент кримінального розшуку МВС.
У 2005 році повертається у Дніпропетровськ уже головою УМВС. Ця «зупинка» стала знаковою для подальшої долі одіозного міліціонера. Саме тут він познайомиться з тодішнім прем'єр-міністром Юрієм Ехануровим, який далі буде «супроводжувати» кар'єрний зростання Евдокимова аж до посади першого заступника міністра МВС. Наприклад, саме за протекцією Еханурова, як писали ЗМІ, наприкінці 2005 року Евдокимов стає заступником міністра — начальником кримінальної міліції.
Газета писала про те, що Евдокимов у 2004 році був звільнений Миколою Білоконем з посади у Дніпропетровську через надто тісні «нетрадиційні» зв'язки з кримінальними авторитетами типу донецького «Футболіста». За однією з версій, під цією кличкою скривався відомий також під кличкою «Міша Косий» Михайло Ляшко, співвласник скандального ТЦ «Білий Лебідь» і підпільної сигаретної фабрики «Хамадей» у Донецьку. За іншою версією «Футболістом» називали авторитета Володимира Полубатка, який на початку війни на Донбасі засвітився у фінансуванні терористів. Подальша участь Евдокимова в цих подіях може бути підтвердженням другої версії.
Першим замом міністра Евдокимов працював, включаючи період другого прем'єрства Віктора Януковича, чуть не дотягнувши до президентських виборів. У цей час він налагодив контроль над обігом наркотиків у «рідному» Харкові — спільно з власником ринку «Барабашово» Олександром Фельдманом. Відголоски цього «бізнесу» чулися й через кілька років, коли Евдокимов повернувся в «оновлене» МВС: його синові Сергію (також працюючому в системі МВС) вменяли контроль над обігом наркотиків у Запорізькій області. Крім того, спільно з іншим заступником міністра — Володимиром Хоменко — Евдокимов також «курував» рекет крупного бізнесу. На період президентства Януковича Евдокимов «залягав на дно». І не мав би в принципі всплити, якби не події Помаранчевої революції й гримаси її лідерів, які вирішили, що «старий кінь борозди не псує»: навесні 2014 року Евдокимов знову став першим заступником голови МВС.
За різними версіями, цьому сприяв або Юрій Ехануров, або Геннадій Москаль, з яким Евдокимов також плідно «співпрацював» ще за часів роботи у Луганській області.
Несподіваний скандал розгорівся у Молдові. Там проходив судовий процес щодо виконавців спроби замовного вбивства підприємця Володимира Плахотнюка. За головною версією слідства, замовником виступив кримінальний авторитет Григорій Карамалак, який сьогодні проживає в Росії, однак впливає на політичне життя Молдови. Виконавці замовлення були визнані судом винними. Мало хто пам'ятає, що цих і багатьох інших злочинів можна було б уникнути, якби не інцидент, який стався в Україні у 2003 році.
14 липня 2003 року Григорій Карамалак за кличкою «Болгар», який перебував у міжнародному розшуку за лінією Інтерполу з 1998 року за вимагання, бандитизм і вбивства, був затриманий у столичному аеропорту «Бориспіль». Після затримання його помістили в СІЗО міста Бориспіль, де він мав дочекатися екстрадиції в Молдову. Оскільки Карамалак був, м'яко кажучи, непростим ув'язненим, до нього в СІЗО почали наведуватися такі ж непрості гості.
Наприклад, за інформацією ЗМІ, молдаванина неодноразово «відвідував» тодішній керівник головного управління кримінального розшуку МВС Володимир Евдокимов. До речі, цю посаду Евдокимов нібито отримав за те, що здав підопічних уголовників Генеральній прокуратурі, щоб на них навісити участь у замовному вбивстві Гетьмана. За однією з версій, на візити Евдокимова до Карамалака звернув увагу начальник київського головка Василій Зарубенко й поставив камеру на «прослуховування». Завдяки цьому стало відомо, що Евдокимов пропонує Карамалаку звільнення в обмін на 5 млн доларів США й «роботу» під «дахом». «Завданням» мала стати організація усунення в Одесі «кримінального короля» Олександра Ангерта за кличкою «Ангел» та його ОПГ. Карамалак нібито взяв паузу, яку вирішив використати вже сам Зарубенко, запропонувавши авторитету угоду за 3 млн доларів США без жодних зобов'язань. Далі нібито за наказом Зарубенка в ряді ізоляторів тимчасового утримання в районах оголосили про закриття через антисанітарію й «ненадлежні умови утримання ув'язнених» (до переліку, зрозуміло, потрапив і Бориспільський ІВС).
Карамалака вивезли в ізолятор у м. Іванків на іншому кінці області, ближче до білоруського кордону. За іншою версією, Евдокимов сам інформував Зарубенко про «важливого злочинця» й санкціонував вивіз в Іванків. Відповідно, гроші також забрав сам. Через три дні, коли минули формальні строки утримання під вартою й не надійшло нових паперів від Генеральної прокуратури, начальник УБОПу київського обласного головка міліції Василій Топчій нібито особисто на джипі вивіз авторитета на кордон.
Скандал розгорівся серйозний, по справі проходила вся верхівка обласної міліції. Однак усі як за командою давали показання на Зарубенка, а не на Евдокимова. При цьому під суд пішли Топчій і начальник Іванківського райвідділу Леонід Сінгаєвський, який безпосередньо організовував втечу на місці. Евдокимов при цьому вийшов «сухим з води» й більше того, до 2004 року лише укріплював свої позиції у зв'язках з кримінальним світом. Зокрема, опозиційне видання писало про те, що Евдокимов у 2004 році був звільнений Миколою Білоконем з посади через надто тісні «нетрадиційні» зв'язки з кримінальними авторитетами типу донецького «Футболіста».
Помаранчеву революцію Евдокимов пересидів проректором у Київському юридичному інституті МВС, а потім був радником посольства України в Росії. Злопихатели вважають, що в Москві ще в ті роки поважний міліціонер міг пройти вербування спецслужбами Росії. Що знову ж таки позначилося на його подальших діях і пособництві терористам на початку 2014 року у Луганську. Втім, не допомогло оперативно передислокувати з Криму свою яхту Marquis 690 вартістю в кілька сотень тисяч доларів США (до речі, звідки вона у чиновника?). Оскільки прийшла після Кучми нова «демократична» влада не наважилася провести люстрацію, то вже у лютому 2005 року Евдокимов повернувся на роботу в міліцію, очоливши «рідний» Дніпропетровський облглавк.
Уже з грудня 2005 — і до березня 2010 — працював при урядах Тимошенко, Еханурова й Януковича — заступником міністра. Роки «покращення» досвідчений апаратник пересидів у комерційних структурах, а після Революції гідності — знову повернувся в міністерство, уже на посаду першого заступника. Практично кримінальне минуле, хабарництво, звинувачення в крівництві наркотрафіку й інші речі нікого не смутили. Пінчук все вирішив. У міністерстві Евдокимов одразу «співся» з іншим, не менш одіозним заступником «з минулого» — Володимиром Хоменко. Маючи чималий досвід «роботи» з бізнесом, «солодка парочка» одразу ініціювала масові перевірки крупних зернотрейдерів і інших компаній за заявою нікому невідомої асоціації імпортерів й експортерів. До списку «жертв» потрапили «Сантрейд» (Bunge Україна), Louis Dreyfus Commodities і Alfred C.Toepfer International, «Київгорстрой», Миронівський хлібопродукт. Фактично йшлося про рекет. Третім у групі був керівник департаменту з боротьби з економічною злочинністю МВС Василій Писний, якого через рік ударить з ноги народний депутат Володимир Парасюк уже в статусі заступника начальника управління «К» Служби безпеки України.
Протеже Писному склав саме Евдокимов. Негласно Писного називали також «гаманцем» СБУ — старшим з вирішення економічних питань з бізнесом.
Найбільш цікавим є те, як Володимир Евдокимов впровадив своїх людей у різні структури сьогодні для виконання різних операцій уже після своєї відставки у грудні 2014 року. Спостерігачі вважають, що саме екс-заступника міністра внутрішніх справ стоїть за цілим рядом скандалів між правоохоронцями, ініційованих як в інтересах однієї зі сторін, так і з метою реалізувати власні амбіції. Зокрема, йдеться про скандал із «рюкзаками Авакова», «підставою» агента НАБУ у справі Дини Пімахової з Державної міграційної служби й інших. Ці завдання реалізовують вірні підлеглі Евдокимова, які залишаються з ним у контакті навіть коли генерал пішов на пенсію.
Першим таким «помічником» є Борис Індиченко, керівник Другого відділення детективів НАБУ (таємна розвідка), колишній працівник УБОПу, якого нібито негласно відкомандирували від Генеральної прокуратури контролювати грошові потоки. З Евдокимовим вони цілком могли зійтися на ґрунті інтересу до персони «Ангела» з Одеси, якого екс-заступника міністра планував «продати» Карамалаку на початку 2000-х років. Оскільки в подальшому саме Індиченко, очолюючи місцевий угрозшук, отримав негласну кличку «мент Ангела» за тісне співробітництво з авторитетом. До речі, поговорюють, що ще під час служби в Одесі Індиченко неодноразово хвалився своїм паспортом громадянина Росії, а сослуживці вважали, що він обслуговує не лише економічні інтереси авторитета «Ангерта», але й інформаційні потреби ФСБ. Крім того, його також вважали «куратором» Одеського морського порту й Морського транспортного банку.
Потім Індиченко був переведений у Київ. УБОП у той час фактично був приданий на посилення СБУ й активно працював по опозиційних партіях. І Борис Індиченко був у перших рядах цієї таємної війни. І сьогодні, спустя 15 років, практично весь діючий політикум йому добре знайомий. Після недовгого перебування на посаді начальника Управління спеціальних операцій у серпні 2010 року Індиченко був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням.
Евдокимов не кинув підопічного й забрав його з собою в службу безпеки банку «Кредит Днепр». Після того як Евдокимова «призвали» назад на службу, він забрав із собою Індиченка на посаду директора департаменту оперативної служби МВС. За однією з версій, обох були звільнені, оскільки не хотіли виїжджати налагоджувати роботу в зону АТО. То чи то через сумнівні російські зв'язки Евдокимова, то чи то через яхту в Криму, то чи то через зв'язки з луганськими сепаратистами й «Футболістом». Індиченко після цього з'явився в НАБУ в якості «няньки» Сітника й організатора найтупіших провокацій, які розвалювалися в суді. А Евдокимов став «вирішувачем» у Генеральній прокуратурі. В інтересах співвласника «АТБ» Геннадія Буткевича й інших магнатів, готових платити гроші.
Представте, що в елітний департамент Генеральної прокуратури або в «козирне» підрозділення Служби безпеки приходить не причетна до цієї структури людина й починає розписувати «дорожні карти» з фальсифікації кримінальних справ. Здавалося б — фантастика. Але екс-прокурор «департаменту Кононенка-Грановського» у Генеральній прокуратурі Дмитро Сус у своєму резонансному інтерв'ю американському журналісту Тоддові Вуду стверджує протилежне — це звичайна історія. Зокрема, за словами Суса, колишній заступник міністра внутрішніх справ Володимир Евдокимов проводив наради в їхньому департаменті щодо фальсифікації справ проти народного депутата Сергія Рибалки. За словами Суса, Евдокимов робив це за дорученням співвласника корпорації «АТБ» Геннадія Буткевича, який хотів знищити колишнього зятя — Рибалку. За інформацією джерел у правоохоронних органах, аналогічні наради Евдокимов проводив (або проводить?) і в Службі безпеки. Зокрема, саме він нібито координував недавні обшуки управлінням СБУ у Сумській області виробничих потужностей компанії сім'ї Рибалки у Дніпрі.
За словами адвоката Андрія Грубського, поява стороннього лица в будь-якому з підрозділів правоохоронних органів, та ще й з указівками, як поступати й як фальсифікувати справи — це явна корупційна схема, яку мало розслідувати НАБУ.
Кандидатура на міністра внутрішніх справ дуже цікава. Кримінальний «бізнес-мент» зі зв'язками з російськими спецслужбами й відвертий «сепар» при цьому. Для чого ж такий міністр Соросу й його підопічним в Україні. Для реалізації давньої мети — знищення України як держави, її розчленування й утилізації. Однак навряд чи український народ схвалить такий план.