Видання цього навчального посібника публікується як корисний матеріал. Хоча багато положень у ньому застаріло, він залишається цінним для підвищення загальної ерудиції працівників спеціальних служб та правоохоронних органів.
Контррозвідувальний словник призначений для практичних і наукових працівників, а також для слухачів і курсантів навчальних закладів Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР. Він складений з метою упорядкування чекістської термінології та забезпечення однакового її розуміння і вживання всіма працівниками органів державної безпеки. Словник дає коротке пояснення (тлумачення) стосовно контррозвідки загальних і спеціальних чекістських термінів (понять), які використовуються в практичній діяльності органів державної безпеки, зустрічаються в нормативних актах КГБ при Раді Міністрів СРСР, а також у спеціальній чекістській літературі. Терміни, включені до словника, відбиралися з наказів, інструкцій, указів, оглядів та орієнтувань КГБ при Раді Міністрів СРСР з питань контррозвідувальної роботи, з програм спеціальних дисциплін, а також з підручників і навчальних посібників, виданих Вищою Червонопрапорною школою КГБ при Раді Міністрів СРСР імені Ф. Е. Дзержинського та схвалених Комітетом державної безпеки.
При відборі термінів враховувалися також пропозиції управлінь центрального апарату КГБ при Раді Міністрів СРСР, комітетів державної безпеки при радах міністрів союзних та автономних республік, управлінь КГБ по краях та областях, особливих відділів та інших органів державної безпеки на місцях. Цей словник включає термінологію, яка стосується переважно теорії та практики контррозвідувальної діяльності органів КГБ. Водночас до нього входять деякі терміни й поняття, які хоча й не належать безпосередньо до спеціальної термінології, але часто використовуються практичними працівниками і є по суті невід'ємною частиною словникового запасу контррозвідника. Усі терміни у словнику розташовані відповідно до загальних вимог лексикографії — у суворому алфавітному порядку, назви набрані напівжирним шрифтом. У тексті статей ці назви замінюються початковими буквами слів, з яких вони складаються. Назва складених термінів починається, як правило, з імені іменника, якщо це не спотворює сенс складеного терміна й не суперечить звичайному слововживанню, наприклад: розвідка військова, спостереження візуальне.
Оскільки багато термінів взаємопов'язані й в одній короткій статті неможливо дати повного опису їх, у словнику застосовується система посилань на інші статті, які доповнюють тлумачення термінів. Назва статті, на яку дається посилання, набрана курсивом. Указання у тексті на статті кримінального або кримінально-процесуального кодексів РСФСР передбачає й відповідні їм статті названих кодексів інших союзних республік. Весь науковий і фактичний матеріал, що міститься у статтях, наведений в основному за станом на 1 липня 1972 року. Редакторами розділів словника є: С. В. Корнаков — Основи контррозвідувальної діяльності; В. І. Масленніков — Контррозвідувальна діяльність; В. П. Єрошин — Стратегія та тактика підривної діяльності розвідок імперіалістичних держав; Є. Б. Песков — Розвідки імперіалістичних держав та зарубіжні антирадянські й релігійні організації; А. І. Кузін — Зовнішнє спостереження та оперативна установка; М. І. Грачов — Оперативна техніка; В. В. Назаров — Контррозвідувальна діяльність органів КГБ у військовий час; М. І. Петров — Радіоконтррозвідувальна служба; М. І. Мінцев — Шифрувальна служба; В. М. Виноградський — Служба ПК; І. А. Дорошенко — Історія радянських органів державної безпеки; І. С. Розанов — Спеціальна частина радянського адміністративного права; Л. Г. Манаров — Радянська криміналістика; Б. В. Щетинін — Міжнародне право; В. І. Курляндський — Радянське кримінальне право; В. Я. Дорохов — Радянський кримінальний процес.
Контррозвідувальний словник є першою спробою систематизованого викладення найбільш поширених чекістських термінів за основними галузями контррозвідувальної теорії та практики. Через недостатньо високий рівень розробки чекістської теорії пояснення (тлумачення) окремих термінів не можна вважати остаточним. Редакційна колегія та авторський колектив Контррозвідувального словника будуть вельми вдячні всім, хто надішле свої відгуки, зауваження та пропозиції щодо подальшого поліпшення змісту словника.
АБВЕР — орган військової розвідки та контррозвідки фашистської Німеччини. З 1919 по 1938 рік А. офіційно значився як відділ контррозвідки військового міністерства, хоча й у період Веймарської республіки, й особливо після приходу фашистів у 1933 році до влади активно вів розвідувальну діяльність за кордоном. З ліквідацією у 1938 році військового міністерства А. був реорганізований у Управління розвідки та контррозвідки («Абвер-закордон») Верховного командування збройних сил (ОКВ) фашистської Німеччини. Основним завданням цього управління була організація широкої розвідувальної та контррозвідувальної роботи проти країн, щодо яких розроблялися й здійснювалися плани військового нападу, особливо проти Радянського Союзу. Управління «Абвер-закордон» складалося з таких відділів: абвер-1 — розвідка; абвер-2 — саботаж, диверсія, терор, організація повстань, розкладання противника; абвер-3 — контррозвідка; «Аусланд» — іноземний відділ; ЦА — центральний відділ. У 1944 році А. втратив значення самостійного органу й увійшов до складу Головного управління імперської безпеки (РША).
АГЕНТ-БОЄЦЬ — агент органів державної безпеки, який виконує спеціальні завдання з застосуванням бойових засобів. А.-б. вербуються, як правило, з числа радянських патріотів, готових з ідейних мотивів піти на рішучі дії, пов'язані з ризиком для життя, які мають відповідні можливості та необхідні особисті якості. Як А.-б. можуть використовуватися також захоплені й завербовані органами КГБ учасники диверсійно-розвідувальних груп противника та націоналістичних банд. У 1940—1950 роках на території Західної України та Прибалтики А.-б. звичайно вербували з учасників націоналістичного підпілля. У випадках, коли це доцільно, А.-б. об'єднують у агентурно-бойові групи. Для контррозвідувальних підрозділів Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР А.-б. служать резервом для розгортання боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника та націоналістичними бандами в особливий період та у військовий час.
АГЕНТ-ВЕРБУВАЛЬНИК — агент органів державної безпеки, який спеціалізується на виконанні завдань з вербування агентів або надає сприяння в окремих агентурно-оперативних заходах з вербування, особливо на стадії їх завершення. Частіше такі агенти використовуються при вербуванні іноземців з капіталістичних країн. Як А.-в. використовуються найбільш перевірені й досвідчені агенти, добре підготовлені в політичному та оперативному відношенні.
АГЕНТ ВНУТРІШНЬОКАМЕРНИЙ — агент органів державної безпеки, залучений слідчим для розробки в камері особи, яка утримується під вартою. Як А. в. можуть використовуватися особи, завербовані з осіб, засуджених, які визнали себе винними у вчиненні злочину й щиросердечно розкаялися у своєму діянні, а також агенти оперативних відділів органів державної безпеки, тимчасово розміщені в камері слідчого ізолятора. В виняткових випадках за найважливішими справами з дозволу керівництва КГБ при Раді Міністрів СРСР для внутрішньокамерної розробки використовуються оперативні працівники органів державної безпеки.
АГЕНТ-ДВІЙНИК — агент, який співпрацює одночасно з двома й більше розвідками. Характер відносин А.-д. з розвідками може бути різним. А.-д. може діяти лише в інтересах однієї розвідки й вводити в оману іншу, приховуючи від неї зв'язок з першою розвідкою й створюючи видимість чесної співпраці, а може й не приховувати свого зв'язку з іншими розвідками й одночасно постачати їм цікаву для них інформацію.
АГЕНТ-ДВУРУШНИК — агент, який, роблячи вид, що він відданий органам контррозвідки, діє на користь противника. В органах КГБ допускається в виняткових випадках використання А.-д., завербованих з іноземців, з учасників антирадянських груп та організацій для дезінформування противника.
АГЕНТ ЗАКОРДОННИЙ — агент органів державної безпеки, який виконує їхні завдання за кордоном. За характером завдань, що виконуються, А. з. може бути агентом-інформатором, агентом-вербувальником, агентом-впізнавачем, агентом-переправником, агентом-радистом, агентом-зв'язником, агентом-установником, агентом-диверсантом тощо.
АГЕНТ ЗАФРОНТОВИЙ — агент органів державної безпеки, який виконує розвідувальні, контррозвідувальні, диверсійні та інші завдання за лінією фронту, на окупованій ворогом території. Вперше зафронтові агенти використовувалися органами ВЧК у 1919 році в тилу білогвардійських військ. У роки Великої Вітчизняної війни за допомогою А. з. органи державної безпеки проникали в розвідувально-диверсійні та контррозвідувальні органи й школи німецько-фашистської розвідки, у поліцейські формування тощо.
АГЕНТ МАРШРУТНИЙ — агент органів державної безпеки, який виконує завдання за певним напрямком чекістської роботи під час поїздок за намічених маршрутів. А. м. використовуються переважно при розшуку особливо небезпечних державних злочинців та виявленні нелегальних антирадянських націоналістичних або сектантських груп.
АГЕНТ-НАВОДЧИК — агент розвідки, який використовується з метою виявлення в розвідуваній країні осіб, які можуть становити інтерес як можливі кандидати на вербування, а також з метою їхнього первинного вивчення й створення умов для контакту розвідника з ними. А.-н. набуваються з осіб, службове або громадське становище яких дає їм можливість завязувати зв'язки в цікавих для розвідки колах.
АГЕНТ-ВПІЗНАВАЧ — агент органів державної безпеки, який особисто знає розшукуваних осіб і бере участь у їхньому розшуку або впізнанні. А.-в. виконує завдання з розшуку шляхом спостереження в місцях скупчення людей (вокзали, ринки, їдальні, театри тощо), а також шляхом перегляду фотокарток у паспортних столах міліції, у відділах кадрів різних підприємств та установ. У військовий час А.-в. використовувалися в таборах військовополонених та фільтраційно-перевірочних таборах. На практиці А.-в. іноді називають агентом-розшукником.
АГЕНТ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СРСР — особа, яка добровільно (а іноді й вимушено) погодилася виконувати в інтересах Радянської держави секретні доручення органів КГБ і взяла на себе зобов'язання тримати в таємниці факт своєї співпраці та характер завдань, що виконуються. Контррозвідувальними апаратами органів КГБ агенти набуваються й використовуються для вирішення таких основних завдань: виявлення, запобігання та припинення шпигунських, терористичних, диверсійних та інших ворожих акцій розвідок, підривних ідеологічних центрів капіталістичних держав та зарубіжних антирадянських організацій на території СРСР та проти радянських установ і громадян за кордоном; виявлення, запобігання та припинення підривної діяльності антирадянських елементів усередині країни; забезпечення збереження державних секретів та військової таємниці у Збройних Силах СРСР, на особливо важливих об'єктах промисловості, транспорту, зв'язку, в науково-дослідних інститутах, конструкторських бюро та на інших важливих об'єктах; виявлення, запобігання й припинення фактів порушення державного кордону СРСР, розшуку особливо небезпечних державних злочинців; забезпечення контррозвідувальних операцій та заходів в особливий період та у військовий час; надання профілактичного впливу на політично незрілих та заблуджених осіб; добування розвідувальної інформації з політичних, військових, економічних та науково-технічних питань під час виїзду агентів за кордон або під час їхної роботи з іноземцями з капіталістичних держав на території СРСР та для вирішення інших завдань щодо забезпечення державної безпеки Радянського Союзу.
Як агентів органи КГБ вербують радянських громадян (за винятком працівників партійних, радянських та комсомольських органів), осіб без громадянства та громадян капіталістичних та країн, що розвиваються (за винятком членів комуністичних та робітничих партій). Співпраця оперативних працівників з агентами здійснюється, як правило, від імені органів КГБ на суворо конспіративній основі з забезпеченням агенту необхідних умов для виконання завдань. Оперативні працівники ретельно готують агентів до кваліфікованого виконання доручень, у межах конспірації знайомлять їх з особливостями оперативної обстановки, в якій їм доведеться діяти, з формами й методами підривної діяльності противника, способами конспірації, тактикою дій при виконанні завдань тощо. Окремі агенти контррозвідувальних апаратів органів КГБ можуть спеціалізуватися на виконанні тих чи інших спеціальних доручень або використовуватися в особливих умовах. Відносини оперативних працівників з агентами регламентуються наказами й указами КГБ при Раді Міністрів СРСР.
АГЕНТ-ПЕРЕПРАВНИК — 1) агент капіталістичної розвідки з жителів прикордонних районів держави, сусідної СРСР, добре знаючий місцевість певної ділянки державного кордону, систему його охорони радянськими прикордонниками й здійснюючий за завданням ворожої розвідки або зарубіжної антирадянської організації нелегальну переправу через кордон їхніх агентів (емісарів); 2) агент прикордонних військ КГБ, завербований з числа перевірених та надійних, фізично витривалих радянських громадян, які знають місцевість окремих ділянок прикордонних районів держави, сусідної СРСР, й здійснюють переправи агентів, кур'єрів через кордон на річкових, озерних та морських ділянках.
АГЕНТ-ПРОВОКАТОР — агент спеціальних служб деяких капіталістичних держав (наприклад, ФБР США), який підбурює за завданням цих служб революційні та інші прогресивні організації й групи та їхніх учасників до таких дій, які мають привести до послаблення, розгрому цих організацій (груп), до компрометації або арешту учасників тощо. Для досягнення своїх цілей А.-п. вдаються до найрізноманітніших способів: шантажу, підкупу, вимагання тощо.
АГЕНТ-РАДИСТ — агент розвідки, спеціально підготовлений та використовуваний нею для підтримання радіозв'язку між розвідувальним центром та іншими ланками розвідки (нелегальною резидентурою, агентурною групою, до складу якої він входить). Іноді А.-р. можуть працювати окремо, самостійно збирати й передавати розвідувальні відомості. А.-р. можуть забрасуватися в розвідувані країни з-за кордону або набуватися в них з місцевих громадян.
АГЕНТ РОЗВІДКИ КАПІТАЛІСТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ — особа, яка добровільно або під примусом погодилася виконувати секретні доручення розвідувальних служб капіталістичної держави й взяла на себе зобов'язання тримати в таємниці факт своєї співпраці та характер завдань, що виконуються. А. р. к. д., як правило, призначаються для проникнення в розвідувальних цілях в іншу країну, в противостійний табір або в середовище противників імперіалізму. А. р. к. д. використовуються в першу чергу для проникнення в соціалістичні країни, й особливо в Радянський Союз, у ряди учасників міжнародного комуністичного, робітничого та національно-визвольного руху з метою підриву антиімперіалістичних сил зсередини. Поряд з цим А. р. к. д. використовуються й у розвідувальній діяльності одних капіталістичних держав проти інших. А. р. к. д. набуваються противником серед громадян капіталістичних, соціалістичних та країн, що розвиваються, а також серед емігрантів та тих, хто втік за кордон, зрадивши Батьківщину. Найбільшу небезпеку для нашої країни становлять А. р. к. д., завербовані з числа постійно проживаючих у СРСР радянських громадян, які вступили на шлях зради Батьківщини внаслідок ворожих до соціалізму поглядів, політичної незрілості й морального розкладання. Виявлення А. р. к. д., запобігання та припинення їхньої розвідувально-підривної діяльності — одне з головних завдань органів радянської контррозвідки.
АГЕНТ-ЗВ'ЯЗНИК — агент, який використовується контррозвідкою або розвідкою як посередник для особистого зв'язку з іншими агентами. При особистій зустрічі з агентом А.-з., як правило, використовує усний або речовий пароль та відзив і діє у суворій відповідності з наданим йому указанням. У контррозвідувальній діяльності органів КГБ А.-з. використовується в тих випадках, коли немає умов для особистих зустрічей оперативного працівника з агентом. У минулому А.-з. застосовувалися для зв'язку з агентами, внедреними в націоналістичні банди, антирадянські церковно-сектантські групи тощо. Розвідки капіталістичних держав можуть засилати А.-з. на територію СРСР як по легальних, так і по нелегальних каналах.
АГЕНЦТВО НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ (АНБ) — головний орган радіотехнічної розвідки та криптоаналізу США. Утворено у 1952 році на правах самостійного управління міністерства оборони. Очолюється директором, який підпорядкований через Об'єднаний комітет начальників штабів міністру оборони. До функцій АНБ входять: перехоплення та розкриття шифрів і кодів, які використовуються іноземними державами, ведення радіотехнічної розвідки, забезпечення безпеки зв'язку у збройних силах та урядових установах США, складання шифрів. АНБ ведить науково-дослідну роботу з метою створення більш досконалих засобів та методів радіотехнічної розвідки, криптоаналізу та підвищення безпеки зв'язку у збройних силах США. До складу АНБ входять: Оперативне управління, яке займається радіотехнічною розвідкою та розшифруванням перехоплених матеріалів; Управління наукових досліджень; Управління з охорони безпеки зв'язку, яке розробляє коди й шифри, та Управління безпеки, яке займається перевіркою благонадійності працівників АНБ. В АНБ працює багато фахівців у галузі математики, обчислювальної техніки та радіоелектроніки. Штаб-квартира АНБ розташована у форті Мід (штат Меріленд). Під керівництвом АНБ діють служби безпеки міністерств армії, ВПС та ВМС.
АГЕНТУРНА ПОЗИЦІЯ — становище, яке займає агент органів державної безпеки в розвідувальних, контррозвідувальних та інших спеціальних службах капіталістичних держав, в антирадянських організаціях та групах, в середовищі націоналістів, антирадянських елементів з числа церковників та сектантів, а також на оборонних та інших особливо важливих об'єктах, яке дає йому можливість виконувати завдання органів державної безпеки СРСР.
АГЕНТУРНА РОБОТА — найважливіша частина оперативної діяльності, яка полягає у створенні агентурного апарату розвідки та контррозвідки й його використанні для вирішення поставлених перед ними завдань. Робота з створення агентурного апарату в контррозвідці включає: підбір кандидатів на вербування, їхнє вивчення та вербування, розставлення агентів на певних ділянках та напрямках розвідувальної або контррозвідувальної діяльності, підготовку агентів до виконання завдань (виховання, навчання), перевірку агентів тощо. Використання агентурного апарату в контррозвідці включає: введення агентів у розробку організацій та осіб, які займаються шпигунством або іншою підривною роботою; виявлення за допомогою агентів осіб, які становлять оперативний інтерес; вивчення через агентів іноземців, які приїжджають до СРСР з капіталістичних держав, з метою їхнього вербування або ідеологічної обробки; ведення за участю агентів, які проникли в агентурну мережу противника, оперативних ігор; проведення за участю агентів оперативних комбінацій, експериментів, заходів з розкладання антирадянських груп, розшукових заходів тощо.
АГЕНТУРНА РАДІОПЕРЕДАЧА — передача агентами або розвідувальними центрами секретної інформації за допомогою радіозасобів.
АГЕНТУРНА РАДІОЗВ'ЯЗК — зв'язок з агентами за допомогою радіозасобів. А. р. буває двостороння й одностороння. Вона може здійснюватися за допомогою як звичайної, так і швидкодіючої радіоапаратури коротких хвиль (КХ), ультракоротких хвиль (УКХ) та інших діапазонів частот.
АГЕНТУРНА РАДІОМЕРЕЖА — секретна радіомережа, яка складається з радіостанції розвідувального центру та двох і більше радіостанцій агентів.
АГЕНТУРНА РАДІОСТАНЦІЯ — спеціальна, як правило портативна, радіостанція, якою забезпечується агент або яку він набуває на місці для підтримання радіозв'язку з розвідувальним центром, резидентом або зв'язником. А. р. може складатися з приймача й передавача (для двосторонньої радіозв'язку), лише передавача або лише приймача (для односторонньої зв'язку).
АГЕНТУРНА МЕРЕЖА — сукупність агентів, резидентів, утримувачів конспіративних пунктів зв'язку. Термін А. м. вживається стосовно органів розвідки та контррозвідки противника. А. м. органів КГБ називається агентурним апаратом.
АГЕНТУРНА ШИФРОЗВ'ЯЗК — зв'язок агента або розвідника з центром шляхом передачі або пересилання інформації з застосуванням агентурного шифру.
АГЕНТУРНО-БОЙОВА ГРУПА — група, яка створюється органами КГБ з оперативних працівників та агентів-бойців і діє під виглядом підрозділів військ спеціального призначення капіталістичних держав, озброєних банд та інших антирадянських груп з метою боротьби з агентами та диверсійно-розвідувальними формуваннями капіталістичних держав, а також із націоналістичними бандами. А.-б. г. може самостійно захоплювати або ліквідовувати диверсійно-розвідувальні формування, банди, а також підводити їх під удар інших сил та засобів органів КГБ. Застосування А.-б. г. є дуже гострим заходом, обумовленим необхідністю в короткі строки обезпечити диверсійно-розвідувальні та бандитські групи, порушити взаємодію між ними та ворожо налаштованими елементами з місцевого населення, перехопити канали зв'язку цих груп з керівними центрами, викликати у ворога почуття невпевненості.
АГЕНТУРНА СПРАВА — вид оперативного обліку, введений наказом ОГПУ у 1931 році. А. с. заводилася на шпигунську резидентуру, на антирадянську групу або організацію, а також на окрему особу, навколо якої групувалися антирадянські елементи. Наказом КГБ при Раді Міністрів СРСР у 1959 році термін «агентурна справа» замінено терміном «справа агентурної розробки», який у свою чергу у 1964 році замінено терміном «справа групової оперативної розробки».
АГЕНТУРНЕ ВИВЧЕННЯ — вивчення за допомогою агентів оперативної обстановки, явищ, фактів та осіб, які цікавлять органи державної безпеки.
АГЕНТУРНЕ ПРИКРИТТЯ — оперативний захист за допомогою агентів органів КГБ об'єктів ворожих намірів противника, а також спостереження за допомогою агентів за найбільш вірогідними шляхами нелегального проникнення розвідників та агентів противника на територію СРСР та виходу ворожих агентів та антирадянських елементів за кордон.
АГЕНТУРНЕ ПРОНИКНЕННЯ — метод оперативної діяльності контррозвідувальних підрозділів, сутність якого полягає в набутті в розвідувальних, контррозвідувальних та інших спеціальних службах капіталістичних держав, в їхньому агентурному апараті, в зарубіжних антирадянських організаціях, в антирадянських групах на території СРСР агентурних позицій, які дозволяють отримувати інформацію про підривну діяльність противника, впливати на рішення, які він приймає, запобігати та припиняти окремі підривні акції. У кожному конкретному випадку А. п. до противника здійснюється по-різному, залежно від характеру об'єкта проникнення, ділових та особистих якостей виконавців, кінцевих цілей, які ставлять перед собою контррозвідувальні апарати, тощо. Для А. п. в розвідувальні та інші спеціальні служби противника й на інші об'єкти, які цікавлять контррозвідку, органи державної безпеки проводять комплекс агентурно-оперативних заходів, у ході яких шукають підходи до працівників та агентів спеціальних служб противника, учасників антирадянських організацій, виявляють їхні особисті якості, схильності й звички, слабкі місця, методи роботи, а також вивчають контингент, з якого противник поповнює свої кадри, з'ясовують умови прийому на роботу нових працівників, виявляють основи й методи вербування агентів тощо. Спираючись на ці дані, контррозвідувальні апарати органів державної безпеки вирішують питання про те, якими конкретними способами можна завоювати міцні агентурні позиції в таборі противника. У практиці контррозвідувальної діяльності А. п. досягається двома способами: вербуванням працівників та агентів розвідувальних та інших спеціальних служб противника, учасників антирадянських організацій тощо та внедренням агентів органів державної безпеки в табір противника ззовні.