Сьогодні в Києві ми викрили спостереження. Хлопці діяли вкрай непрофесійно, лізли в очі, крутилися під ногами, заважали розмові. Врешті-решт, усі зібралися в одному «домовленому місці» біля своєї машини, де я їх усіх зафіксував на автомобільний реєстратор. Отже, товариш майоре, вашим підлеглим — догана за неякісно організоване спостереження. І не телефонуйте кілька разів на день, не мовчіть у трубку — приходьте, поговоримо. (Фотографія з запису реєстратора — без облич і без номера машини, щоб уже остаточно публічно не викривати контору. Але все є). Спостереження викрили під час обговорення фактів корупції серед вищих військових чинів. Зокрема, говорили про розкрадання землі на полігоні в Старому, про будівництво вельможних маєтків силами військовослужбовців і за рахунок Внутрішніх військ (тоді ще — ВВ). До речі, вчора їздили на полігон. На приватній машині з блатними номерами — і не помилились )) На КПП сказали, що їдемо на дачу до Олі Поляківої — і нас одразу пропустили. А ось військовим, волонтерам-дронівцям, а також цивільним інструкторам потрапити на «супер-секретний» об'єкт, забудований начальницько-генеральськими дачами, дуже складно.
Шлагбаум на полігоні, який охороняв в'їзд на «приватну» територію, украдену у полігону, перенесли в ліс. Навіщо він там, які лісові стежки охороняє? — Це питання до Військової прокуратури. Думаю, хлопці просто чекають, коли спаде громадський інтерес до полігону в Старому, щоб повернути шлагбаум на місце. Відвідали т.з. «базу бойових плавців» — маєток Едуарда Дегтярева, колишнього заступника з логістики командувача ВВ Кіхтенка. Побудована «база» на нахабно украденій у полігону землі силами військовослужбовців. Всередину нас не пустили, але ми заглянули зверху. Отже, не тільки ви за нами стежите, але й ми за вами спостерігаємо. І — до зустрічі в суді. Юрій Касьянов.
Крата історія питання: Виявляється, Генеральна прокуратура ще 4 квітня публічно заявила, що на полігоні Національної гвардії в Старому всі державні землі на місці, розкрадання не було й немає, а блок-пост, встановлений посадовцями НГУ для недопущення рибалок і грибників на украдену територію, стояв там лише для «контролю руху». Повний текст тут — http://www.gp.gov.ua/ua/news.html… Я ніколи й ніразу не сумнівався, що ГПУ захищає (переважно) інтереси злодіїв, казнокрадів і просто бандитів.
Але ж це ще лише початок боротьби, панове прокурори. Ми поки що розминаємося… На відео, знятому з дрона, — так звана «секретна база бойових плавців», побудована на землях полігону за рахунок бюджету Внутрішніх військ і працею військовослужбовців ВВ. У 2010 році командувач генерал Воробйов В.І. дав наказ повернути незаконно захоплені землі державі й поставити на баланс незаконні постройки. Після чого був звільнений. Тепер частину цих земель у державі орендує таке собі ТОВ «МОЛВВ», частину — у власності ТОВ «ЕРМЕС-МЕНЕДЖМЕНТ»… Раніше я викладав відео — розслідування журналістів НТН за 2009 рік — у ньому саме запечатлено будівництво «бази бойових плавців», про що говорить посадовець полігону майор Вадим Беленець (дивитися з 7.25 хв) — https://youtu.be/vcAHCtP181U Ніяка це не «база», а маєток Едуарда Дегтярева, тоді заступника командувача Кіхтенка з логістики. А сусіди у нього — прокурорські. Невдивовижно, що ГПУ в упор не бачить очевидного злочину.
У кінці ролика добре видно судноплавний канал, прокопаний до півострова з вертольотами. Про це був сюжет раніше — https://youtu.be/oVde_8FHvI0
Юрій Касьянов
Хто такий Едуард Дегтярев?
Янукович нагородив орденом Едуарда Дегтярева. Як вор — вора
30.03.2010
25 березня президент України Віктор Янукович підписав Указ «Про нагородження державними нагородами України військовослужбовців внутрішніх військ МВС України. Так, за «вагомий особистий внесок у зміцнення законності й правопорядку, зразкове виконання військового й службового обов'язку щодо захисту конституційних прав і свобод громадян і з нагоди Дня внутрішніх військ МВС України президент, крім інших, постановив нагородити орденом «За заслуги» III ступеня Едуарда Дегтярева — заступника начальника Головного управління — командувача внутрішніх військ МВС України з логістики — начальника логістики.» Було б дивно, якби Янукович не нагородив Дегтярева. Цей найвідоміший злодій умудрявся крастися при всіх режимах, а крім того особисто забезпечував разом із нинішнім міністром внутрішніх справ Могилевим відпочинок Януковича в Криму.
Веник особисто запарював! Ну як же його не нагородити? Про цього персонажа ми вже писали, але на честь нагородження — не гріх і повторитися.
Заступник по розкраданню
Сказати, що ми живемо в дуже «мутні» часи – це не сказати нічого. Часи не просто «мутні», вони нагадують болото, у якому цілком відверто крокодили доїдають коня. На думку — Україну. І захистити бідну тварину просто нікому. Тому що й удавані захисники, якщо до них придивитися уважніше, виявляться точно такими ж прожерливими рептиліями. Як приклад пропоную згадати недавні події, коли міністр внутрішніх справ Цушко героїчно штурмував ГПУ. А внутрішні війська в цей же час показали ще одного героя – командувача ВВ, генерал-полковника Олександра Тимофійовича Кіхтенка.
Пам'ятаєте? Непокора міністру Цушко, бійці ВВ йдуть на Київ і так далі. Далі, втім, все було якось дивно. Кіхтенко якось раптом розм'як, коли в МВС йому нагадали про один украдений відомчий санаторій, а бійці ВВ, які йшли визволяти Київ, чомусь виявилися практично без зброї й екіпіровки. Знаєте, чому? Тому що йти їм нема з чим. Все вже украли. Сказати хто? Не питання. Головним спецом з масштабного розкрадання у внутрішніх військах, а за сумісництвом і «командувачем» над генерал-полковником Кіхтенком є скромний, штатський «заступник командувача внутрішніх військ з логістики» Едуард Станіславович Дегтярев. Це, взагалі, великий цинізм, назвати головного спеціаліста з розкрадання казенного майна «заступником з логістики». Краще просто, як називають його бездомні офіцери ВВ — «зам по спи…дингу». До речі, Дегтярев, незважаючи на всю нібито «оранжевість» його начальника Кіхтенка, нині зареєстрований як кандидат на виборах до Верховної Ради … від Партії регіонів. Правда, грошей Едуард Станіславович пожалів і купив собі лише неприбуткове 300-е місце.
А даремно. Депутатська недоторканність йому незабаром знадобиться й дуже. Але почнемо з початку. З біографії нашого героя. Спочатку – офіційної, вивішеної на офіційному сайті внутрішніх військ МВС України.
«Дегтярьов Едуард Станіславович Заступник командувача внутрішніх військ з логістики * Народився 22.05.1959 року в м. Оренбург, Російська Федерація. Росіянин. Громадянин України. * Освіта: * у 1980 році закінчив Радгосптехнікум «Оренбурзький» за спеціальністю «електрифікація сільського господарства»; * у 1992 році закінчив Оренбурзький сільськогосподарський інститут за спеціальністю «інженер-механік»; * у 2001 році закінчив Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «економіка банківської справи». Трудова діяльність проходила на посадах: * заступника директора з матеріального забезпечення ЗАТ «Оренбургладасервіс»; * заступника директора «Інкомсервіс»; * генерального директора підприємства «Транскомсервіс»; * президента ЗАТ «Меркурій холдинг груп» (м. Івано-Франківськ); * помічника-консультанта народного депутата України Личука Володимира Івановича. * Основні напрямки діяльності — будівництво житла, обслуговування підприємств нафтохімічної та газової промисловості. * Проводить активну громадську роботу. Є головою представництва Міжнародної благодійної організації «Всеукраїнське бюро розслідування з екологічної безпеки, надзвичайних ситуацій та боротьби з наркоманією», основна метою якої — надання допомоги родинам загиблих співробітників органів внутрішніх справ. * Президент футбольного клубу «Лукор» (м. Калуш), віце-президент ФК «Спартак» (м. Івано-Франківськ). Президент Івано-Франківської обласної федерації боксу. * Нагороджений відзнаками громадських організацій України та Української православної церкви. * Одружений. Має трьох доньок.»
Не зовсім зрозуміло, чому оренбурзький інженер-механік у сільському господарстві раптом опинився в Україні й за які заслуги став заступником командувача ВВ. Втім, наш герой ці «прогалини» у своїй біографії намагається заповнити, розповідаючи про те, що він виконував спеціальні завдання Уряду в рядах то російського ГРУ, то українського ГУР. Едуард Станіславович навіть зареєстрований на сайті ветеранів української військової розвідки як один зі спонсорів цього ветеранського об'єднання.
Цілком ймовірно, що Дегтярев справді служив у військовій розвідці. Можливо, російській, можливо, українській. Це, втім, не суть важливо. За характером його нинішньої діяльності, за специфічними навичками й умінням легко зробити висновок, що й у військовій розвідці Дегтярев займався розкраданням. Найімовірніше, на посаді прапорщика. Або навіть старшого прапорщика.
Але чому ж Едуард Станіславович все-таки покинув Росію? Кажуть, що покинув він Батьківщину дуже поспішно, майже як біженець, тільки не політичний, а економічний. Тому що інакше майбутнього заступника командувача внутрішніх військ МВС України просто б посадили. І надовго. Втім, все це в минулому. Нині Едуард Станіславович дуже й дуже багатий чоловік – мільйонер, який має свій власний літак. На якому, до речі, дуже любить іноді покататися господин командувач Кіхтенко. Взагалі, Едуард Станіславович, якщо й служив, то точно – прапорщиком. Уж дуже добре він умає ублажати начальство. Кіхтенко без нього просто як без рук. «Поляни», лазні, пиво, горілку, дівчат – все вчасно й ненав'язливо забезпечує Дегтярев.
І не тільки ці дрібниці забезпечує, але й гарні «частки» від власних афер. Кіхтенко думає, що Дегтярев забезпечує йому спокійну старість. На жаль, він просто робить його своїм спільником. А справ у Дегтярева – громадянство. Якщо все-таки дійде до суду – то на судовому столі просто не вистачить місця для томів цієї багатоепізодної кримінальної справи.
На швидкість, лише деякі з них – продаж військових містечок ГУВВ МВС України Б-1, Б-24 (вч 3009) на узбережжі Балаклавської бухти. Афера зі будівництвом двох житлових будинків на території санаторію «Ай-Даніль» у Гурзуфі. Незаконна продаж бази «Дубки», яка належала військовій частині 3009 ВВ МВС України в місті Сімферополі. Продаж «Печерської вежі» в Києві, у якій розташовувалася військова частина ВВ МВС. Афера з житловими будинками «Троєщинські вежі».
І все це – за якихось 10 місяців перебування на посту заступника командувача! Воістину талант, який не пропієш. А плани у заступника «з логістики» ще більш масштабні, наприклад, має намір Едуард Станіславович продати в надійні приватні руки відоме стрільбище Внутрішніх військ у Нових Петрівцях, під Києвом. Цілих 700 гектарів дуже й дуже дорогої землі неподалік від дачі Януковича. І ж, таки продасть. Якщо, звичайно, вчасно не зупинять.
Ми не знаємо, який саме момент кримінальної біографії нашого героя зацікавить правоохоронні органи першим. Можливо, це буде афера з «Печерською вежею». А може й з «Троєщинськими вежами». Обманені вкладники цілком можуть об'єднатися проти цього «нахабного прапорщика».
Ось як описує зустріч з Дегтяревим сайт нерухомості Realt.ua:
«Гармати — останній аргумент королів.» Всім відомо, що я завжди агітував за зважену послідовність у діях. Відмовляти після зустрічі в ГУ ВВ МВС 27 листопада 2006 р. доведених до крайності людей від виходу на мітинг було б рівносильно тому ж, що писати проти вітру.
Не переконав мене Дегтярев у щирості своїх слів і намірів. Можливо, йому варто пройти тренінг з невербальної комунікації — жестів, тону, міміки… А то, як він не намагався сказати «Я вас люблю», все виходило «Я вас вие*у» (що, втім, майже одне й те саме, врешті-решт). Уж надто часто він підвищував на нас голос. Якщо він хотів нас про щось попросити, то я цих тонких натяків не зрозумів — уж надто голосно він кричав. Натомість він нічого нам не запропонував.
Ні реєстр ГУ ВВ МВС не склав («Це мало бути лише в контексті співпраці з банком «Форум», а тепер ця необхідність відпала», а наказ Головнокомандувача звучав так: «Протягом двох тижнів скласти попередній реєстр на основі даних підрядних організацій»), ні на присвоєння нормальної адреси об'єкту не подали, ні гарантій вони нам навіть не збиралися надавати, а навпаки відштовхуються від нас і лякають банкрутством… Якщо такі невинні мирні акції, які пройшли 21 і 28 листопада 2006 р., викликали такий резонанс у ГУ ВВ МВС, значить дуже погано дело, або чогось вони бояться, або на килим їх викликають і… Ось і маємо тепер (не розцінюйте наведені нижче фрази як прямі цитати, це, всього лише, моє спрощене бачення позиції офіційних осіб):
Дегтярев: «Я людина нова. Нічого вам не винен — грошей у вас не брав. Якщо ви будете мітингувати, то взагалі нічого не отримаєте. Грошей МВС у вас не брало. УкрАзіаБуд — банкрут, і плакали з ним ваші грошики. А ми свої метри отримаємо. А я вночі не сплю — все думаю, як об'єкт добудувати… І друзям своїм постійно телефоную. А вони слухають, посміхаються, руки потирають… а будувати не хочуть — ось ви якось самі добудуйте.»
Пилецький: «А що я? Мені по посаді думки мати не положено. Ініціативу проявляти теж. Я Головнокомандувачем не командую, а він мною.»
Присяжнюк (? так сказали його прізвище): «У вас (і у нас) — жопа (повна). А коли жопа, то головне щоб моя (МВСівська-ВВівська) жопа була чистою. Ходіть-ка доведіть-ка щось у суді.»
Ярош (тихо бурмочучи про себе, щоб ніхто не почув): «Треба б допомогти інвесторам, але повноважень у мене немає.»
Кіхтенко (на зустрічі не був, але позиція його ясна з попередніх зустрічей): «А що я? Не я підписував договір з УкрАзіаБуд, а розхлібувати цю кашу мені. А треба. А як? Я генерал — не господарник. Ой, як нас підставив цей Левицький.»
Порєчкіна (зам. міністра, на зустрічі не була, знайомі ми з нею по довгій переписці): «З'явилася тверда впевненість, що комплекс введуть в експлуатацію до кінця 2007 р. З усіма питаннями до забудовників звертайтеся в суд. Щелик! З'явилася тверда впевненість, що… Щелик! З'явилася тверда впевненість, що… Щелик! З'явилася тверда впевненість, що…»
Луценко (на зустрічі не був, але по телебаченню його багато хто бачив, не з нашого питання, а так в цілому): «Та мені щойно сказав Кіхтенко, що у нього все під контролем і гроші з банку він отримує.»
Левицький (на зустрічі не був, але позиція його ясна з ТВ інтерв'ю): «Чорт, мій геніальний план провалився. Розбився об непорозуміння цих тупих банкірів. Так, не зовсім правильно я там за кредитом ходив — проігнорував пару порад, переоцінив свої сили й сучасне розуміння фінансово-кредитних механізмів у будівництві. Нічого — спишу все на шкідництво Бороданя… і несвоєчасність акцій цих інвесторів. А хочете анекдот розповім? Ви знаєте, що заважає поганому танцюристу? Підлога, туфлі й яйця.»
Бородань (на зустрічі не був, але позиція його ясна з попередніх зустрічей): «Добудовувати об'єкт буду я. Я могутній і вездесущий, триєдиний і непереможний, Алес Був, Алес Буде, Алес Буде Буде.»
Жарков (на зустрічі не був, але позиція його ясна з попередніх зустрічей): «А нам все одно, а нам все одно…»
Тепер серйозно, судитися за право власності треба. Це ПЕРШОЧЕРГОВЕ, ЄДИНО МОЖЛИВЕ в цей момент (виходячи з нинішньої позиції ГУ ВВ МВС), НЕОБХІДНЕ, але недостатнє умова. Так, можливо, мітингувати — те саме, що розмахувати червоною тряпкою перед биком. Зате веселіше! Ну не запросять нас чай пити, ну й не треба — я не люблю, коли на мене кричать. Мітинги й судовий позов — два різні процеси. І якщо це взаємовиключна альтернатива — то спочатку позов, суд, позитивне рішення, а потім мітинги. А якщо одне одному не заважає, то чому не можна їх проводити одночасно?
Договори й МВС: Ну, занесемо ми їх завтра, або післязавтра, або пізніше, або через тиждень у МВС, і що? І нічого — МВС не знає, що з ними робити. А приїде інвестор з далекої Бразилії через 73 дні, він що не інвестор і не має права здати копію свого договору у МВС? А не здасть він свою копію, а коли дім буде здан, заявить права на свою квартиру, то тоді що? А якщо Дегтярев не правий і квартири НЕ ПОТРАПЛЯЮТЬ у ліквідаційну масу УкрАзіаБуд? А якщо просто рішення суду про майнові права або право власності? А МВС у інвестора в Мухасранську листом з повідомленням запросила копію договору? А звідки йому знати? А не порушили вони його прав, не повідомивши його? Так, звичайно, копії договорів краще здати МВС за описом. Тоді вони, принаймні, не скажуть, що про нас нічого не знали. І все. Що це нам ще дає, я не знаю. А ось позов, суд і рішення суду — це справа інша. Тільки з ким, де й як судитися — це питання для кожного. Я вважаю, що його треба дуже серйозно обговорити. АЧИИС з моменту створення займається цим питанням. Я, особисто, не був впевнений у можливостях юристів, з якими я зустрічався, довести цю справу до позитивного рішення суду. Жоден з них не зміг розповісти мені ні суті, ні схеми позову. «Давайте судитися!» було недостатньо переконливим для мене. Та й інформація про те, що Архипови (судилися за збитки) програли суд в апеляційному суді, і деякі інші інвестори програли суд (судилися за майнові права), мене дещо лякала.
Як сказала Лариса Вітер (інвестор): «Юриста нам можуть порекомендувати. Гроші він візьме — це точно. А виграє чи справу — невідомо.» А що стосується стратегії й тактики, знаю лише, що: 1. Стратегія — це гарна тактика; 2. Усі засоби гарні, якщо… (вже про це писав раніше); 3. Передбачуваність — ознака тупості.»
Діяльність заступника командувача Внутрішніх військ МВС України Едуарда Дегтярева вражає своєю всеохопністю. Складається враження, що людина поставила собі за мету дуже швидко украсти все, що ще залишалося у Внутрішніх військах. І, що дивує, Едуард Станіславович отримує в цій брудній справі повну підтримку свого керівництва. Втім, це не дивує. Дегтярев знає, скільки треба «відстегнути» начальству, як умастити більш високопоставлених осіб. Наприклад, Едуард Станіславович дуже любить говорити про свою тісну дружбу з паном Рибаком. Не пропускає він можливості «засвітитися» й перед вищим керівництвом держави. Буквально на минулому тижні Дегтярев особисто зустрічав Ющенка в Криму біля Ай-Даніля. Заради цього навіть вдягнувся в форму, яку за всіма поняттями йому не положено носити.
Але повернемося до Внутрішніх військ. Праці Дегтярева з розкрадання Головного управління були гідно відзначені керівництвом. Не прослужив Дегтярев у ВВ й 9 місяців, а йому вже за рахунок ВВ придбали престижну квартиру на Печерську, вартістю 450 тисяч доларів. І це в той час, коли більшість офіцерів стоять у черзі десятками років. Втім, Едуард Станіславович любить жити на широку ногу. Їздить, природно, на Лексусі LS 460 з номерами АА1330ВР, хоча за обліками ці номери числяться за іншим його Лексусом — 470-м.
Безсумнівно, у читача виникне питання, яким чином заступник командувача ВВ Дегтярев умудряється продавати майно ВВ і наживатися на цьому. Розповімо на прикладі лише кількох афер.
Балаклавська афера
На узбережжі Балаклавської бухти розташовані військові містечка Б-1 і Б-24, які належать ГУВВ МВС України. Колись між ГУВВ МВС і ТОВ «Інвест Зюйд» був підписаний договір на будівництво бази відпочинку й оздоровчого центру для військовослужбовців ВВ на території цих військових містечок. Містечка, як ми писали, розташовані безпосередньо на узбережжі Балаклавської бухти й є дуже комерційно привабливими об'єктами.
Вартість однієї сотки землі в Балаклавській бухті починається з 20 тисяч доларів. Спочатку договір про будівництво «бази відпочинку» переслідував зовсім не мету поліпшити умови відпочинку військовослужбовців, а зовсім навпаки. Насправді існує злочинна змова між керівництвом ГУВВ МВС і ТОВ «Інвест Зюйд». ТОВ має в результаті цієї «схеми» отримати землю військових містечок, а керівництво ГУВВ – готівку. Багато готівки. Щоб приховати основну мету підписаного договору, були складені й підписані деякі доповнення й додаткові угоди до нього, які й мають привести до відчуження у ВВ землі військових містечок.
Цитуємо документ, підготовлений компетентними органами, які проводили перевірку діяльності Дегтярева: «Зокрема, в додаткових угодах було змінено цільове призначення спільної діяльності з «створення бази відпочинку й оздоровчого центру для військовослужбовців внутрішніх військ і членів їхніх сімей, а також створення житлового й нежитлового фонду» на «створення бази відпочинку й оздоровчого центру, житлового й нежитлового фонду на території зазначених містечок, будівництво і/або придбання житлової площі для військовослужбовців і членів їхніх сімей і проектування й будівництво на зазначеній ГУВВ МВС території гуртожитку на 100 ліжко-місць для військовослужбовців-контрактників». Унаслідок цього під час виконання умов складених додаткових угод розділені частини сторін, а саме: територія містечок Б-1, Б-24 залишається комерсантам, а ВВ МВС України отримують у якості компенсації квартири в різних місцях України, без урахування ринкової вартості землі в Криму.» На сьогодні ВВ отримали в результаті цього сумнівного обміну аж 20 квартир у таких «престижних» містах як Олександрія, Шостка, Черкаси, Золочів, Кузнецовськ.
Примітно, що одночасно з проведенням цієї афери йшло активне розкрадання майна військових містечок і, одночасно, …ремонт цих же містечок за бюджетні кошти. При цьому, чомусь на балансову вартість споруд майнового комплексу проведені роботи ніяк не вплинули. Видимо, ВВ просто вирішило зробити щедрий подарунок комерсантам з ТОВ «Інвест Зюйд». На сьогодні командуванням вч 3009 підготовлені й направлені на затвердження в ГУВВ МВС України акти на списання споруд і сооружень зазначених військових містечок без урахування ремонтних робіт і благоустрою території. У найближчому часі ця «схема» буде реалізована остаточно й ВВ позбудеться дорогої кримської землі й недешевого комплексу споруд на цій землі. Не завершена ця схема лише з однієї причини. Наш герой, Едуард Дегтярев ведеться торг з ТОВ «Інвест Зюйд», вимагаючи з керівництва цієї фірми хабара розміром 5 мільйонів доларів.
За що? За остаточну передачу у власність ТОВ території військових містечок у сонячній Балаклаві.
Однак, можливо, найпоказовішою є інша «схема», яку часто використовує наш герой.
Ай-Даніль і «дочки»
Ця історія почалася задовго до приходу в ВВ Едуарда Дегтярева. Однак його «заслуга» полягає в тому, що на помилках своїх попередників, а можливо, на уламках старих «схем» Едуард Станіславович швидко побудував свою «схему», унаслідок чого, як завжди, суттєво поліпшив своє особисте благополуччя й … знову-таки, як завжди, «обібрав на гроші» Внутрішні війська.
У 2001 році Управління Кримського ТРК ВВ МВС України підписує договір з ТОВ «Корпорація «Кримбудінвест» на проведення будівельних робіт з будівництва двох житлових будинків загальною площею 130 і 160 кв.м на території рекреаційно-оздоровчого комплексу «Ай-Даніль». Загальна вартість будівництва в той час становила 295 тисяч гривень. Фінансування будівництва цих будинків у Гурзуфі, на території «Ай-Даніля» здійснювалося за бюджетні кошти. При цьому гроші спрямовувалися нібито на будівельні роботи в реабілітаційно-оздоровчому центрі ВВ МВС України, який розташований у місті Євпаторія.
При цьому в договорах зазначалося, що комплекс «Ай-Даніль» є філіалом реабілітаційного центру ВВ в Євпаторії, що є абсолютною брехнею. «Ай-Даніль» ніколи не мав і не має жодного стосунку до ВВ МВС. Тобто, вже в 2001 році мав місце факт цільового використання бюджетних коштів і самовільного захоплення території «Ай-Даніля». «Кримінвест» тим не менше проводив будівельні роботи й виконав їх на загальну суму 402 тисячі гривень. Управління Крымського ТРК ВВ МВС України перевело на рахунок «Кримінвесту» 205 тисяч гривень, а решту суми не змогло виплатити. Унаслідок цього решта суми залишається кредиторською заборгованістю ВВ МВС України перед «Кримінвестом». І ось тут з'являється Дегтярев. Який підписує від імені ВВ МВС з «Кримінвестом» договір переступки права вимоги боргу з ВВ МВС на деяку фірму ТОВ «Транскомсервіс». Однак, зовсім не смішні 200 тисяч гривень є кінцевою метою «схеми» Дегтярева. ВВ МВС борг вчасно погасити не зможе й, унаслідок цього, у вигляді відшкодування боргу передасть «Транскомсервісу» два будинки в «Ай-Даніле», орієнтовна вартість яких на сьогодні становить понад півтора мільйона доларів.
Що ж це за цікава фірма «Транскомсервіс», на користь якої Дегтярев збирається в черговий раз обібрати Внутрішні війська України? Фірма справді цікава. Дегтярев у своїй офіційній біографії не приховує того, що колись був директором цієї фірми. Однак він скромно замовчує про те, що засновниками цієї фірми є його дві доньки: Дегтярева Наталія Едуардівна і Дегтярева Крістина Едуардівна.
Правда, цікаво? Тобто, майно ВВ МВС просто переходить у «кишеню» сім'ї Дегтяревих, навіть без яких-небудь проміжних «фірм-прокладок». Цікаво, що серед засновників «Транскомсервісу» числиться також деяке ЗАО «Меркурій холдинг груп». Згадайте «трудову» біографію Дегтярева, викладену в першій частині цієї статті. Згадали? Правильно, Дегтярев був президентом цієї компанії з дуже скандальною назвою. Примітно, що «Транскомсервіс» зареєстрована в Івано-Франківську, «Меркурій холдинг груп» у Калуші, Івано-Франківської області. Засновниками останньої числяться деякий Ромасюк Юрій Теодорович, житель Івано-Франківська й деяка Марія Воронова з дуже дивним місцем проживання. Наводимо дані податкової адміністрації:
«Засновники підприємства: –––––––––—Засновник––––––––––— Назва засновника : ВОРОНОВА МАРІЯ ПЕТРІВНА Країна засновника : РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ Частка у статутному фонді : 28908 Валюта внеску : УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ Юридична адреса засновника Населений пункт: УКРАЇНА, Адреса прописом: М. ОРЕНБУРГ ВУЛ. МИРУ 10А/44 Фактична адреса засновника Особистий код засновника : РОМАСЮК ЮРІЙ ТЕОДОРОВИЧ Країна засновника : УКРАЇНА Частка у статутному фонді : 292 Населений пункт: М.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКА, Буд. 9»
Ви чули, щоб в Україні було місто Оренбург? Ми теж не чули. А ось судячи з даних податкової – воно є. І, за дивним збігом обставин, Едуард Станіславович Дегтярев народився, виріс і працював саме в місті Оренбурзі. І дружину його звуть саме Марією Петрівною. До речі, з прізвищами в цьому сімействі є якась плутанина. Злі язики стверджують, що нинішній заступник командувача Внутрішніх військ МВС України Едуард Дегтярев у Росії носив зовсім іншу прізвище. А ховаючись в Україні від російського правосуддя, змінив прізвище на Дегтярев. Але цю інформацію без сприяння Інтерполу підтвердити складно.
А ось інформацію про те, що в 2001 році Дегтярев закінчив Тернопільську Академію народного господарства, перевірити не складно. Не було в Тернопільській Академії такого студента, немає в архівах дипломної роботи. Та й самого Дегтярева в 2001 році в Тернополі ще не було. Диплом був куплений пізніше й за смішні для Дегтярева гроші.
Втім, слід зазначити, що Едуард Станіславович Дегтярев і без диплома — дуже досвідчена людина. І дивує не те, як його до сих пір не посадили. Дивує інше, як він до сих пір не умудрився продати самого Кіхтенка разом з його кабінетом і всіма будівлями Головного управління Внутрішніх військ. Втім, ще не вечір. У найближчих планах нашого героя продаж комерсантам військової частини в Гаспрі, а також оздоровчого центру ВВ «Ратник», що в Ялті. На територію цього центру Дегтярев вже завіз будівельну техніку однієї турецької фірми під приводом «поліпшення сейсмостійкості будівель». Хоча, насправді, йде передпродажна підготовка комплексу. І гроші від цієї продажі знову осядуть у глибоких кишенях Едуарда Дегтярева.
Возможно, рано чи пізно, Дегтярева все-таки посадять. Хоча, якщо чесно, вірити в це важко. Геніальність нашого героя полягає не в тому, що з його рук годується командувач ВВ Кіхтенко. Ця фігура скоріше «відгодовується» на випадок претензій з боку правоохоронних органів. Але передбачливість нашого героя полягає в тому, що розпродаваним майном ВВ він набив не тільки свої кишені, але й облагодійствував багатьох нинішніх владних осіб. І тому особливо не боїться відплати. Усі розуміють, що Дегтярев «при посадці» може потягнути за собою багатьох. Втім, навіть якщо буде зовсім поганий «розклад» і намітиться перспектива відповідати за вчинене – Дегтярева це не лякає. Досвід втечі у нього вже є. Та й нерухомість, хоч і не в Криму, а в сонячній Іспанії вже є. Разом з чергових паспортом чесного іспанського громадянина зі звичайним іспанським прізвищем. Отже, у Едуарда Дегтярева проблем по великому рахунку немає. Проблеми є у держави Україна. Одна з яких полягає в тому, що якщо в країні станеться якась заварушка типу перевороту чи масових безпорядків – внутрішні війська не допоможуть. Тому що у них, старанням Дегтярева, незабаром не буде не тільки власного нерухомого майна, але й зброї, обмундирування, їжі. Завдяки крадійській «інтендантській сволочі» Росія колись програла російсько-японську війну. Завдяки нинішній «сволочі» Україна ризикує одного разу втратити свою незалежність. «Дегтяреви» її просто продадуть.