Як IT-компанії України стають жертвами рейдерства під виглядом контррозвідувальних операцій: свідчення про тиск ДКІБ СБУ

Останніми роками в Україні склалися складні умови для IT-бізнесу, особливо важкими виявилися 2015–2016 роки, коли численні IT-компанії втратили не лише обладнання та клієнтів, але й зазнали тиску від силовиків через погрози та вимагання. У контексті цієї розповіді не йдеться про звинувачення всієї Служби Безпеки України. У відомстві працює багато чесних людей, змушених виконувати накази своїх нечистих на руку та некомпетентних керівників. Одним із таких одіозних керівників з 2014 року є полковник СБ України, перший заступник начальника ДКІБ (Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки) — Микола Валерійович Кулешов. За його ініціативою простежується масштабний тиск на IT-бізнес. Зокрема, Кулешов нещодавно засвітився в гучному скандалі з компанією «Адамант». Варто зазначити, що цей керівник у 2010 році вже був люстрований з оперативної посади й переведений до головної інспекції на «писання паперів» — що для тих, хто не знайомий зі специфікою роботи СБУ, приблизно відповідає складанню доносів на своїх прямих керівників.Мабуть, у пана Кулешова це завжди виходило найкраще. Якщо порівняти сучасні методи роботи СБУ та кіберполіції, то остання давно відійшла від методів фізичного вилучення обладнання. Сучасний український Кримінальний процесуальний кодекс, як і законодавство ЄС, прямо передбачає порядок копіювання інформації без фізичного вилучення обладнання. Це світова практика, яка успішно застосовується багато років. Крім того, при відключенні обладнання від мережі може бути безповоротно втрачена інформація, а разом з нею й уся доказова база для слідства.Якщо розглянути причини такого підходу, то навіщо вилучати обладнання, якщо можна просто скопіювати дані з жорсткого диска й при необхідності вилучити оригінал? Відповіді на ці питання в контексті КПК напрошуються невтішні. По-перше, це дає можливість самостійно змінити інформацію, що рівнозначно фальсифікації даних слідства. Наприклад, щоб «закачати» туди нелегальний контент і пред'явити провайдеру, що там були віруси, порнографія тощо. На цій підставі відправити обладнання на нескінченні експертизи, які триватимуть 5–10 років. Фактично це означатиме, що обладнання давно продано. Існує й більш оригінальна схема — повернути минулому власнику, але за матеріальну винагороду. По-друге, це дозволяє збільшити «розкриття злочинів» для статистики, в яку вносяться дані по вилученням, а не фактичного розкриття злочинів. Дута статистика давно вже є великою проблемою ДКІБ. По-третє, це задовольняє особистий інтерес у «безплатному» обладнанні. Для співробітників департаменту давно не секрет, що у деяких посадових осіб ДКІБ є бізнес у сфері IT.Чому б не забезпечити бізнес, скажімо, дружини або коханки обладнанням у вигляді «безплатного» конфіскату? Що ми маємо в підсумку? IT-сектор фактично видавлюють з країни. При збереженні такої тенденції дуже скоро 99% тих, хто працює в Україні, поїдуть у цивілізовані країни, де хоча б трохи працює закон. Поки в СБУ будуть такі керівники, говорити про законність неможливо. Ризикує своїм бізнесом та інтелектуальною власністю кожна IT-компанія України.Розглянемо суху статистику обшуків під керівництвом та за ініціативою пана Кулешова М.В. та його вірного помічника — начальника 2-го управління ДКІБ Павла Лаврика. Квітень 2015 року — обшуки в компанії NIC.UA https://habrahabr.ru/post/255185/ Того ж квітня 2015 року — обшук у компанії SteepHost. Офіційна причина — фінансування сепаратизму http://ain.ua/2015/04/17/576099 Вилучено 130 одиниць техніки. В результаті слідчих дій, які так і не виявили складу злочину, повністю зруйнований бізнес. Останнє маски-шоу — Lucky Labs, конфіскація 111 одиниць техніки й навіть особистих речей співробітників.І знову та сама причина — «фінансування сепаратизму». У цьому випадку видно прямий комерційний інтерес заступників ДКІБ. Нічим іншим не пояснити грубе порушення під час обшуку — відсутність опису вилучених грошей. За інформацією джерел, сума вилученої в Lucky Labs готівки була дуже значною. Під час невеликого журналістського розслідування натрапили на одну з перших гучних історій тиску на IT-бізнес в Україні. Сталася вона ще в 2009 році. І в ній знову фігурує Кулешов. Далі наводимо історію від одного з засновників постраждалої фірми. Більш докладно про події 2009 року можна прочитати тут http://from-ua.com/articles/171260-demokratiya-izbrannih.html Тоді під приводом запиту від правоохоронних органів США були конфісковані сотні комп'ютерів. «Під приводом» — тому що США цікавили дані з одного єдиного сервера компанії. Уся доказова база під час обшуку фактично була знищена непрофесійними та відверто незграбними діями українських силовиків.Один із засновників постраждалої фірми розповідає: «Тоді було вкрадено, тому що іншого слова в мене немає, близько 150 одиниць техніки — це сервери та мережеве обладнання. У судовій постанові було прямо вказано лише 2 IP-адреси, які належали одному серверу. Саме він був цікавий правоохоронним органам США, причому саме цей сервер прямо просили не відключати від мережі, а дати скопіювати інформацію в присутності співробітника ФБР. Але мабуть у Кулешова були інші мотиви та особистий інтерес — відключати все відразу з мережі, виймати й відвозити, при цьому навіть не опечатавши жодної одиниці обладнання.Гаразд, пережили цей обшук. Починаємо скаржитися, звертатися до суду, писати в ГПУ, ВР, АП. Оскільки існують процесуальні строки для повернення майна, тим більше що частину вилученого вивезли з адрес, які не мали до моєї колишньої фірми ніякого відношення. Викликають мене в Київ, тоді ще старший за ОВС, нині заст. начальника відділу ДКІБ Сергій Марічев для зустрічі зі своїм босом Кулешовим М.В. Під час цієї зустрічі пан Кулешов швидко перейшов до погроз, що мої скарги мене ні до чого доброго не приведуть. І щоб я заспокоївся — мені нічого не повернуть, якщо продовжу скаржитися, то буде набагато гірше. Аж до мого незаконного видворення з території України й передачі в США, хоча в США тоді справи не було.Далі найцікавіше — зловмисники, яких власне й розшукували в США, були всього лише клієнтами нашої компанії хостинг-провайдера. Але пан Кулешов представив мене для правоохоронців США не як провайдера, а як співучасника злочинної схеми, який приховував своїх клієнтів від правоохоронних органів США, хоча приховувати було нічого. Таким чином загрози Кулешова знайшли своє підтвердження. Ми за всю нашу діяльність не отримували ніяких запитів ні від США, ні від місцевих правоохоронних органів. Збирати ж інформацію про наших клієнтів самостійно ми не маємо ніякого права, оскільки це прямо порушує закони України та політику конфіденційності. Пізніше мені нічого з конфіскованого природно не повернули. Обійшлися відпискою, що все передано на експертизу в США.У 2010 році Кулешова прибирають з займаної посади за «кришування» незаконної термінації міжнародного трафіку іноземних операторів зв'язку на території України. 2013 року США офіційно пред'являють мені звинувачення й оголошують в розшук за нібито пособництво й приховування слідів злому.Звідки з'явилися ці звинувачення? Склавши логічний ланцюжок, все стає зрозуміло — сервери були опечатані, а це значить, що закачати туди можна було абсолютно все що завгодно. І потім сказати американцям, що «так і було», плюс від себе повідомити, що СБУ вважає мене посібником. У чому однозначно був зацікавлений Кулешов. В рамках особливостей правосуддя в США цього цілком достатньо, щоб висунути звинувачення. Розбиратися в такому випадку вже ніхто не буде, зі слів мого адвоката в США, це абсолютно стандартна практика.Як це не парадоксально звучить, що зробив пан Кулешов, перебуваючи на службі в органах безпеки? Фактично фальсифікував звинувачення в пособництві й віддав громадянина своєї держави іноземній спецслужбі. Крім версії про особисту помсту за «незговірливість», закрадається підозра й про те, що таким нехитрим способом була зроблена статистика по розкриттю злочинів. З обшуку зробити гучну справу, а з власників фірми — безправних підозрюваних, а потім і обвинувачених.Також під час спілкування мого адвоката в США з представниками Мін'юсту США, ФБР та Секретної служби — все в один голос твердять, їм передали тільки копії жорстких дисків. Виникає закономірне питання — де все інше обладнання, якщо воно не тільки давно не потрібно ініціатору міжнародного запиту, але й ніколи йому не передавалося? Очевидна відповідь тільки одна — продано. За інформацією, яку я зміг отримати на той момент, продано кільком українським провайдерам. Правдива ця інформація чи ні — я не можу стверджувати, але факт залишається фактом: США просило образ жорсткого диска всього лише одного сервера (що фігурує в федеральному розслідуванні), а забрали все обладнання, навіть інших типів. У США були передані тільки образи дисків (копії даних), а все обладнання залишилося «на зберіганні в СБУ». Завдяки «злагодженим та професійним діям» окремих співробітників служби громадянин України отримав безпідставні звинувачення в пособництві й оголошений в розшук. Було повністю зруйновано діюче підприємство в Україні, яке платило податки, і тому без роботи залишилися співробітники. Швидше за все, США не отримали доказів, заради яких прислали запит. Умовою успішного отримання цінних для слідства даних було копіювання з включеного устаткування в присутності співробітника ФБР для проведення слідчих дій, але жодне з цих умов виконано не було.Кінець 2014 року — Кулешов знову повертається в ДКІБ. Яким чином він зміг повернутися після ганебної люстрації, залишається тільки здогадуватися, але є підозра, що посаду він просто купив. І тут найцікавіше — мене викликають на «неформальну розмову» через того ж Сергія Марічева, де повідомляють, що знають — я до сих пір займаюся хостингом, і що не годиться ось так просто їм займатися. І треба ж ділитися, і платити ні багато, ні мало, а 20 000 доларів на місяць.І знову загрози, в іншому випадку у мене буде «веселе життя» з усіма витікаючими наслідками. На що я відповів, по-перше, грошей таких у мене немає, а по-друге, я не розумію, за що я повинен платити? Я не займаюся нічим протизаконним. І крім США, у яких до мене претензії з причин, описаних вище, більше ніхто до мене їх ніколи не мав і не має. Хоча бізнесом у сфері хостингу я займаюся вже більше 10 років. На наступний день знову дзвінок і зустріч, на якій у мене запитали, чи добре я подумав над своїми словами — я сказав, що так, і більше мені додати нічого.Далі починається найцікавіше — це ОРД та КРД щодо мене, яке включало в себе прослуховування телефонів, зовнішнє спостереження за мною та членами моєї сім'ї, близькими зв'язками. Що слід після цього? Правильно — реалізація. Січень 2016 року, морозний ранок. За дорученням Генпрокуратури (за фактом на генпрокуратуру тільки формальний запит прийшов, який їй же було переадресовано в ДКІБ) до мене приходять 10 людей з СБУ і стільки ж представників США. Судова ухвала говорить про те, що ФБР США надіслало МЛАТ (міжнародно-правове прохання про допомогу) в Україну з тієї причини, що нібито я продовжую займатися тут протиправною діяльністю, що завдає шкоди США.Це версія довірливих представників США. Тепер більш точна версія, зі слів мого адвоката, який спілкувався й з представниками обвинувачення, й з детективами, що ведуть мою справу в Сполучених Штатах Америки: представники ДКІБ СБУ (не важко здогадатися хто) за неофіційним каналом зв'язалися з представниками ФБР США й заявили, що нібито у мене на території України є безліч серверів, які їм можуть бути цікаві. І буде дуже корисно провести спільний захід. У цій нехитрій схемі, в разі провалу, все шишки падають на США. І ДКІБ абсолютно чистий, оскільки формально не є ініціатором. Все ніби й добре — але за підсумком витрачені кошти з держ. бюджету США, витрачений час, обіцяне так і не отримано. Виходить, даремно приїхали? Ні, не дарма, головна мета досягнута — тиск на мене й мою сім'ю, день нервів і зіпсованої життя мені й моїм близьким, а також зайва робота слідчим і марно витрачений час та гроші США. Що надалі я повністю доніс через свого адвоката до їх керівництва.Далі ще цікавіше — не вийшло з США, тепер може й мене ще в сепаратизмі звинуватити? Спостерігаю дивну картину — за місцем мого проживання, а також місцем проживання моїх рідних та близьких приходять невстановлені представники нібито правоохоронних органів (які вважаються співробітниками Укрбюро Інтерполу) — ходять по сусідах і збирають інформацію про мене. Кому цікаво це потрібно? Чи не хочете Ви мені, Микола Валерійович, пришити щось заднім числом? А може вже є ЄРДР, про який я не знаю?У будь-якому випадку знайте, що закони я ніколи не порушував і не збираюся. Я за неподільну, процвітаючу, соборну й незалежну Україну — оскільки в нашій країні величезний потенціал, який, на жаль, Ви не цінуєте. І спроби звинуватити мене в чомусь — це чистої води фальсифікація. Що ми маємо в підсумку — Кулешов та Лаврик використовували потужності США як презерватив для спроби досягнення своїх комерційних інтересів та задоволення особистих амбіцій.Що ж — Ви хотіли мене залякати? В якійсь мірі у Вас це вийшло. Але зрозумійте ще одну річ — я не потрібен в США, щоб сидіти в тюрмі, я потрібен їм для роботи. Але я люблю Україну й не хочу їхати в США навіть працювати, а Ви замість роботи віддаєте перевагу наїжджати на громадян та IT-компанії, які працюють в інтересах України й виключно в правовому полі України! Гріш ціна Вашим військовим званням та посадам. Правда переможе!P.S.: Дуже сподіваюся, що Ваше вище керівництво прочитає цю статтю й зробить по ній відповідні висновки щодо Вашої служби в СБУ та функціональних обов'язків. А також перевірить вашу відверто антиукраїнську та «комерційну» діяльність далеко за рамками закону. Викликають багато запитань і такі широкі неформальні зв'язки офіцера Служби Безпеки України серед представників американських спецслужб.