Спроба перетворити на паркінг Михайлівську площу поставила хрест на подальшій політичній кар'єрі Віталія Кличка. Тепер уже цілком очевидно, що мер діє не в інтересах киян, а в інтересах «клану Черновецького» у особі Вячеслава Супруненко. Ніщо особистого, просто бізнес. І Кличко заради частки від варварських проектів у Києві не побрезкає нічим. Уже почалося залякування громадських активістів, які протестують проти дикої забудови. «Титушки» б'ють противників забудови та просто вривають на засідання Київської ради, де б'ють депутатів. І Віталію Кличку не допоможе ні колишня чемпіонська слава, ні піар-поїздки на велосипеді.
Жінка Женя Кулеба, захисниця історичного Києва та керівниця громадської організації «Місто-сад», розповіла про залякування, якому вона піддається. Позавчера вечором їй подзвонив невідомий чоловік. Він сказав: «Євгенія, здравствуйте. Хочу вас по-дружески попередити, щоб ви відмовилися від ідеї відстояти Михайлівську площу. Ось ви зараз йдете по такій-то вулиці, в такому-то одязі... ви ж розумієте, що якщо з вами щось трапиться, то це буде дуже неприємна історія». Раніше в її будинку сталася пожежа. Тепер їй загрожують по телефону.
Кулеба розповіла, що спочатку не звернулася до поліції, оскільки мала низку зустрічей з народними депутатами. Однак вона визнала, що мала б піти до слідчого, який розслідував пожежу в її будинку. Та пожежа сталася на Водохрещення кілька місяців тому. Згорів будинок, у якому вона живе, у скверу Небесної Сотні. Там був підпал, камери зафіксували, як людина підходить і кидає запальний пристрій. Одна з версій слідства — що підпал був пов'язаний з її діяльністю на місцевому рівні. Дзвінок прийшов з невизначеного номера. Кулеба зазвичай бере дзвінки з невідомих номерів, оскільки їй часто телефонують журналісти, для яких важлива конфіденційність.
Відеозвернення Кулеби до Президента з проханням захистити сквер Небесної Сотні набрало кілька сотень тисяч переглядів. Однак реакції Президента поки немає. Кулеба до цього ставиться спокійно. Було історичне призначення нового Кабміну, і вся увага була прикута до цих перестановок. З моменту публікації відео пройшло 12 днів. Вона впевнена, що Президент, який відкривав барельєф Сергія Нігояна в цьому скверу, просто не може проігнорувати це звернення.
Кулеба пояснила, що вони ніколи не звертались би до Президента, якби бачили, що можуть вирішити цю проблему на місцевому рівні. Але риторика Віталія Кличка кардинально змінилася. Перед виборами він говорив, що повернеш землю киянам і навіть стверджував, що повернув киянам землю скверу Небесної Сотні. Тепер просто говорить, що не дасть дозволу на будівництво і не дозволить здійснити забудову цієї ділянки. Що, звісно, не одне й те саме. При цьому була зустріч з представниками власника; вони говорять, що дуже серйозно налаштовані будувати там офісний центр.
Після виходу звернення до Президента контакти з власниками земельної ділянки припинилися. Причому ту зустріч ініціювала столична адміністрація. Заступник Кличка Олександр Спасибко знайшов представників власника та організував цю зустріч. Але розмова була настільки неконструктивною, що було розуміння: представники власника не готові до переговорного процесу та якогось компромісу. Представники міста вирішили більше не проводити такі зустрічі. А сама Кулеба категорично не хоче займатися організацією таких зустрічей, оскільки вважає, що місцева влада теж повинна щось робити.
Кулеба впевнена, що власники ділянки та ті, хто пробиває там будівництво офісного центру, — це колишня команда Леоніда Черновецького. На доказ цього — багато розслідувань. Вона ніколи не приховувала, хто це люди. Це, перш за все, Вячеслав Супруненко. Але вона розуміє, що інтерес до цього є у багатьох осіб нової команди.
Чому їм там ніби медом намазано? Тому що це абсолютно унікальна ділянка з великою кількістю охоронних статусів. Центр міста, прямий вихід на Михайлівську площу. Сквер — це не про покійного вірменина і навіть не про сто покійних героїв. Він — про віру людей; про те, що вони повірили в свої сили. Вони побачили, що можуть своїми руками змінювати простір навколо себе. І ця віра набагато важливіша за дерева і навіть за барельєф Сергія Нігояна. Ось чому цей сквер став для Кулеби абсолютно принциповим питанням. Тому що якщо не вийде у скверу, то буде розуміння, що не вийде й везде. Якщо ми не можемо відстояти маленький кусочок землі, то як ми можемо відстояти всю країну?
Для Президента це повинно бути очевидно. Тим більше що є висновки Верховного Суду України про те, що земля була передана з порушеннями. Верховний Суд України повертає в першу інстанцію всі ті справи, які були програні. Кулеба не має ілюзій щодо судової системи; вона розуміє, чому ці суди програвалися. Точно так само будуть нові суди, і вона не виключає, що там вони теж будуть програвати. Як немає у неї ілюзій і щодо щирого включення місцевих політиків у цю історію.
Політики, як правило, думають тільки про власні інтереси. Але зараз у них з'явився якийсь додатковий козир — старий-новий міністр культури Євген Нищук. Він присутній у відеоролику Кулеби, правда, ще в амплуа актора. Кулеба особисто дуже добре ставиться до Євгена Нищука. Це їхній союзник. Більше того: він союзник не тільки по скверу Небесної Сотні; він і союзник у боротьбі з уничтожением буферної зони Софії Київської. Тому вона впевнена, що Євген займе ясну позицію в інтересах киян. Звісно, надія є, але зрозуміло й те, що вони не звернулися до Євгена одразу, він ж тільки-тільки став міністром. І, звісно, будуть працювати з Міністерством культури.
На суди немає надії; на добру волю чистих незаплямованих політиків — теж. Надія — на людей. Тому що люди дуже сильно змінилися. І зараз Кулеба впевнена, що люди не дозволять ламати їх через коліно і знищувати серце Києва. Тому що як сквер Небесної Сотні, так і Михайлівська площа є серцем Києва з багаторічною історією, яку навіть неможливо виміряти культурними шарами X—XI століття. Це набагато більше! Це мільйони людей, які приходили на цю площу з хресними ходами, дралися й умирали на ній, молилися. Як і сквер. Можна знищити культурний шар? Так, можна. Але що робити з пам'яттю людей? Що робити з їхньою вірою, з спогадами? Це все такі тонкі матерії, які, розуміє Кулеба, може, не дуже доступні нашим політикам. Але вони готові допомогти їм розібратися в цьому питанні.
Ситуація з Михайлівською площею, а точніше — з буферною зоною Софії Київської, вимагає уваги. У них склалися дуже цікаві відносини з місцевою владою. Вони спілкуються через «Українську правду». Виходить новина — і тут же з'являється відповідь якогось чиновника, який цю новину коментує. І громадськість йде навіть трохи попереду міської влади, тому що та вимушена весь час відбиватися й реагувати.
Вони вже провели одну акцію, присвячену Свято-Михайлівській парковці, щодо якої всі заявили, що є наміри приватизувати Михайлівську площу. Кулеба досі не відмовляється від цих слів, хоча Кличко вже висміяв її в цьому питанні. Зараз у кадастрі міста Києва Михайлівська площа зазначена як така, що планується до приватизації. Всі розуміють, що без землевідводу неможливо почати будівництво на Михайлівській площі. Інша справа, що при цьому земля може залишатися в комунальній власності й просто перейти на якесь комунальне підприємство.
Але також розуміють, що цілком реальна схема, коли виділяється 2,3 мільярда гривень; ці гроші витрачаються, а потім їх совершенно випадково не вистачає, як дуже часто трапляється. Тоді звертаються до інвестора, а той висуває вимогу приватизації цієї землі. І тоді мерія говорить: «Ну, давайте, а що робити? Ми ж не можемо залишити в центрі міста недобудову! Тим більше — таку важливу!» На самому діле проблем у історії з Михайлівською площею — величезна кількість.
Але в чому суть? У тому, що нібито намагаються вирішити транспортну проблему. Мовляв, пробки, негде паркуватися. Але за якимось дивним збігом обставин ініціює це рішення заступник Кличка з будівництва Олександр Спасибко. При тому що у мера є профільний заступник з транспорту. Але ідея належить заступнику з будівництва, і подання зареєстровано, якщо Кулеба не помиляється, 29 лютого 2016 року. Тобто, попросту кажучи, виконавча влада вже все вирішила. І при цьому вони влаштовують фарс 16 березня й пропонують депутатам Київської ради виділити 100 тисяч гривень на проектні роботи, на переговори з громадськістю! Тобто плутають людей: з одного боку, виконавча влада все вже вирішила, є подання заступника з будівництва. І є проект розпорядження, який уже узгоджується, є вже підписані документи!
І з іншого боку, виконавча влада в квітні приходить у Київську раду й говорить: «Друзі, а давайте-ка вивчимо питання: можна будувати чи ні? І виділимо на це 100 тисяч гривень». Причому доповідач говорить про те, що 100 тисяч — мізерна сума. Може, ми пенсіонерам скажемо, що 100 тисяч гривень виділяються незрозуміло на що? При тому що там написано «проектні роботи» — а всі розуміють: зробити проект такого паркінгу за 100 тисяч гривень неможливо.
Кулеба хвилюється питанням: на що були виділені 100 тисяч гривень? Якщо, як говорить доповідач, вони виділяються на переговори з громадськістю й ЮНЕСКО, то, вибачте, громадськість нічого не чула про якісь лекції чи обговорення! Якась абсолютно незрозуміла, бандитська схема, коли виконавча влада, у особі окремих її представників, намагається протиснути своє рішення. Ніщо не обґрунтоване — адже немає ні розрахунків, ні транспортної моделі центру!
Щодо історичної сторони питання: по-перше, Михайлівська площа — це буферна зона Софії Київської, на території якої взагалі заборонено будівництво. Точніше, воно там можливе лише за узгодженням з ЮНЕСКО. Такого узгодження не було. І, скоріше за все, не буде. Хоча зараз, коли розгорається скандал, вони можуть спробувати щось імітувати. Складно сказати. Михайлівська площа є частиною заповідних зон «Місто Ярослава» й «Місто Володимира», а також «Старокиївська гора» — особливо цінної ділянки землі, статус якої взагалі змінюється рішенням Кабінету міністрів України.
Тут, до речі, Кулеба буде цікавитися у експертів: а можливо ли взагалі знищити величезну частину «Міста Ярослава» й «Міста Володимира», не змінюючи статус? Це ж не буде вже місто Ярослава й місто Володимира. Це буде місто Паркінгу! Це взагалі багатостраждальна територія: згадати хоча б те, що за часів Сталіна тут був підірваний Михайлівський собор. Плюс це територія історичних курганів, і є довідка археологів, де конкретно відзначені давні поховання. Колись на Михайлівській площі велися незначні археологічні розкопки в зоні пам'ятника княгині Ользі. До речі, саме під сьогоднішнім пам'ятником лежать рештки попереднього пам'ятника. Ще раз: це абсолютно унікальна ділянка землі, яка якщо й може коли-небудь бути розкопана, то тільки під музей. І для цього потрібні божевільні ресурси. Це при тому що всі ми бачимо руйнування історичної частини Києва, погану якість доріг, відсутність інфраструктури. Тобто у Києві величезна кількість проблем, і всі розуміють, що зараз не час розривати музеї. Замість цього будуються плани по знищенню серця Києва.
Адже це ж серце Києва! Всі знають, що біля Історичного музею є камінь, на якому написано: «Звідси пішла земля руська». І жодна екскурсія не проходить повз Михайлівську площу. Саме так. І Кулеба хоче акцентувати увагу на тому, що історія — це навіть не пам'ятники. Історія — це емоції, це життя людей. І життя дуже багатьох поколінь пов'язане саме з Михайлівською площею. І одна з останніх віх — Революція Гідності.
Пам'ятайте, куди бігли побиті 30 листопада діти? Саме в Михайлівський собор. І саме на Михайлівській площі вперше зібралася величезна кількість людей. Перший протест, який уже офіційно став початком Революції Гідності, відбувся саме на Михайлівській площі. Це територія Революції Гідності! А може стати територією сорому й позору.
Мера Кличка обрало більшість. Але оцінювати його будуть за його поступками. І поки тенденція цих поступків викликає відторгнення й руйнує його політичну кар'єру. Кличко говорив про зміну риторики мера Віталія Кличка. Але чи не здається, що змінилася й його поведінка? Або при потуранні мерії, або при прямій її участі — але якось дуже злагоджено, нахрапом — стали пхати забудови: сквер Небесної Сотні, Михайлівська площа, озера на Позняках, Контрактова площа, Поштова площа, яку намагається відстояти нардеп Наталія Новак. Це далеко не повний список.
Кулеба думає, що, по-перше, Кличко вирішив, що це він переміг на виборах. Не люди за нього проголосували й дали йому кредит довіри, а він переміг. Вона помітила цю перемену в людині, яку вона досі поважає. По-друге, їй здається, що по Михайлівській площі йде абсолютно чітка боротьба за владу. І всі розуміють, що якщо там почнеться будівництво паркінгу, то це буде кінцем політичної кар'єри Віталія Кличка. І хтось, на її думку, дуже хоче стати мером. Тому що це настільки педалюється; мера настільки переконали, що це потрібно робити — що, як їй здається, його дуже хочуть підставити. І це внутрішня боротьба за владу. І по-третє. Команда усвідомлює, що це на 5 років. І їй здається, вони готові ламати людей. При цьому вони думають: «А перед виборами ми знову кинемо їм кістку, і вони за нас проголосують». Але так уже не буде! І вона думає, що чим раніше команда Кличка це усвідомить, тим менше політичні й репутаційні втрати вона понесе.
Дуже шкода, що все так відбувається. Тому що як спортсменку вона Віталія дуже поважає. Але потрібно розуміти: скандал навколо Михайлівської площі буде міжнародним. Уже зараз пишуться листи в ЮНЕСКО, ведуться переговори з посольствами. Можливо, у команді Віталія думають: «Та розве воно потрібне тому ЮНЕСКО? У нього своїх проблем вистачає. Нічого, як-небудь з'їдять». Якщо вони так думають, це величезна помилка. Потрібно розуміти, що у громадських діячів Києва — цілком визначені професії. І вони непогано розбираються в багатьох питаннях. І, в принципі, займають конструктивну позицію. Кулеба особисто говорила Віталію про те, що вони готові говорити про альтернативи. Давайте проведемо дослідження, поговоримо з експертами й знайдемо альтернативні варіанти паркінгу на Михайлівській. І коли сталася цей розмова з мером? Близько місяця тому.
І зараз вона знову буде просити про зустріч з мером, буде його переконувати. А що тоді сказав Віталій? Він сказав: так, давай зустрічатися, обговорювати. Але при цьому реалізація їхніх планів не припинилася. І жодних зустрічей з громадськістю не було. Тобто вона знову повинна ініціювати зустріч з представниками адміністрації? Особисто у неї, при всій повазі до Віталія як спортсмена, ілюзій стає все менше. Його оточення, на її думку, веде масову кампанію по конвертації влади в готівку.
У зв'язку з цим, Кулеба підказує читачам, які, можливо, співчувають її діяльності: що вони можуть зробити, щоб допомогти їй і її колегам у захисті міста від такого вандалізму? Їй здається, прийшов час усім об'єднатися й відстоювати інтереси свого міста. Чекати, поки хтось за тебе щось зробить, — абсолютно неконструктивна позиція, яка ні до чого хорошого не приведе. Вона думає, що кожному потрібно зрозуміти, що він може зробити й яку відповідальність нести — в окремо взятому районі, на окремо взятій вулиці. Бути готовим до особистої відповідальності за те, що відбувається в місті. І фізично це реалізовувати.
Поки у них є мета: не дати застроїти серце Києва — буферну зону Софії Київської. Але вони розуміють, що на цьому процес не закінчиться й потрібні будуть згруповані сили. На самому діле це війна. Це битва за місто. І скоро ми зрозуміємо, належить ли цей місто забудовникам, чи киянам. Кулеба вважає, що місто — це не дома й вулиці. Місто — це люди, для яких створені дома й вулиці. І ось ці люди повинні зрозуміти, чого вони хочуть. І потім не скаржитися, що, ось, у нас відібрали історичний центр, парки, ліси й центральні площі. На самому діле кожен гідний свого правителя. Мера Кличка обрало більшість. Але він повинен розуміти, що оцінювати його будуть за його поступками. І поки тенденція цих поступків викликає відторгнення, знижує його рейтинг і руйнує політичну кар'єру.