Як розуміти обіцянки свіжопризначеного голови Луганщини Юрія Гарбуза помирити українську Луганщину з «ЛНР»? І що це за дивні розмови: «ми — одна сім'я»? З Плотницьким чи одразу з Путіним?
1. «Мир Луганщині» та Кобзар «новоросець»
Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію очолив нардеп від БПП Юрій Гарбуз — луганський фермер та колишній голова однієї з райадміністрацій. Миром на Луганщині Гарбуз назвав свою першочергову задачу. Його послання настільки красиві, що варто їх почути. «Крок за кроком ми все ж таки йтимемо до того, що мир на Луганщині буде, і скоро – коли розум переможе глупість і трусість. Упаси Боже, бути біженцем на своїй землі. Ставлю першу задачу, щоб ті, хто не зміг знайти себе, повернулися додому», — заявив наступник Туки, зазначивши, що немає нічого кращого, ніж спати у своєму ліжку й їсти своєю ложкою. Що було в голові у нового голови ЛОВЦА, коли він вимовляв цю промову – лише йому одному відомо, але прості луганчани зрозуміли послання так, що повернення виїхавших з Луганська після початку війни луганчан уже близько. «Головне, щоб мене почула та територія, яка називається «ЛНР».
Моя задача – не хочу, щоб діти зі сторони України, у Щастю чи у Станиці Луганській дивилися один на одного через колючий дріт». Почувши це, місцеві зробили висновок, що голова адміністрації виступає проти ізоляції непідконтрольної території. Тільки чи він не знає, що конфлікт має зовсім не громадянські корені? Нарешті – апофеоз: «Частину Мінських угод ми перенесемо на територію сюди. Я вважаю, що будь-який конфлікт у сім'ї треба вирішувати в сім'ї, а не у сусідів», — сказав Юрій Гарбуз, запевнивши, що область незабаром буде єдиною. Цікаво, що й партія Плотницького, з якою той готовий йти на вибори за мінським форматом, називається «Мир Луганщині». Причому й у головній конторі у луганських сепаратистів демонструється навмисна готовність йти на поступки. Так, 9 березня в «ЛНР» відзначили… день народження Шевченка.
Кобзар, уявіть собі, «славив Росію та Новоросію»! Таке пояснення «новоросам» дав голова окупаційної адміністрації Луганська Манеліс Пілавов (до війни – заступник мера Луганська). Він заявив, що шанує історію, не збирається знищувати пам'ятники й пропонує те саме робити на українській стороні. До Кобзаря навіть були покладені квіти, пофарбовані в кольори прапора «ЛНР»! З цієї точки зору можна припустити, що Манеліс Пілавов і є тією «сім'єю», з якою жадає помиритися Гарбуз. Але не поспішатимемо.
2. Тука хоча б спробував
Примітно, що для біженців з Луганська у Сєвєродонецьк (нині центр української Луганщини) багатообіцяючий Георгій Тука став розчаруванням № 1, обігнавши навіть Геннадія Москаля. Губернатор Москаль гарячо крутив фіги червоним бабусям і говорив про жителів Луганщини: «Для них «наші» – це ті, які по нас стріляють». Але, на думку місцевих, не лише говорив, а й щось робив. Парадокс: рядові сєвєродончани вам розповідатимуть, що Москаль цементував чорні потоки на Київ і контролював контрабанду, тоді як Тука все ж таки боровся з контрабандою.
І, незважаючи на це, заявлять, що Тука був нулем у порівнянні з Москалем, і добре, що на його місце прийшов «свій», а не варяг. Свій — це мається на увазі Гарбуз. «Ні зв'язків, ні досвіду, ні підтримки зверху у Туки не було. На громадськість він теж не спирався», — говорить сєвєродонецький громадський діяч Сергій Чуб, один із активістів, які виступали проти Туки. Чому ж не отримав підтримки у місцевих саме цей іменитий волонтер? Колишній голова обласної адміністрації оточив себе охороною з батальйону «Святої Марії» Корчинського, який у представленні місцевих за дурною славою міг суперничати з «Торнадо». А ще малочисельні, але невтомні проукраїнські активісти дали екс-губернатору прізвисько «Тука з Фейсбука». Пояснюючи, що до нього було простіше дістатися в соцмережах, ніж у реальному житті. Осуджують губернатора-волонтера й за те, що не виконав обіцянки помститися за розстріл свого друга волонтера Ендрю. Хоча й у самого Туки були підстави тривожитися щодо безпеки.
Чому ж Порошенко звільнив Георгія Туку? У Сєвєродонецьку вважають, що Президент покарав екс-губернатора за переворот, унаслідок якого до мерства прийшов не узгоджений з Банковою Григорій Пригеба. За допомогою місцевого «Нашого краю» Порошенко віддав Сєвєродонецьк Казакову, який був ні риба ні м'ясо, зате послухняний. Але депутати міськради змовилися проти обраного за допомогою Туки «регіонала», висловили йому недовіру й віддали владу в місті такому собі «радикальному Гришу». З народом цей слабо контрольований персонаж спілкується звичною для народу російською матірною лайкою, представників ПР називає сатаністами й посилає на три букви, алкашам роздає по десятці на самогон і закликає повісити Єфремова.
Суть губернаторства полягає в тому, що будь-якого – чи то Туку, чи Гарбуза – Система ставить не для того, щоб той ламав Систему. Одиничним вкрапленням чесної людини мафію не оздоровити — багатостраждальні жителі української Луганщини переконалися в цьому завдяки Туці. Який збирався зруйнувати мафіозну піраміду, але не очистив від «злочинної влади» навіть власний штат. Що ж, кажучи словами героя «Пролітаючи над гніздом зозулі», він хоча б спробував.
3. Родинні зв'язки Гарбуза зі часів КПРС
Місцеві називають Юрія Гарбуза хлопцем від сохи в прямому сенсі слова. Коневід, фермер, власник незвичайного хобі — Козацький кінний театр. Головою Мелівської райдержадміністрації Луганської області Гарбуз пробув лише три місяці – був призначений Януковичем і звільнений Турчиновим. Він не був на виду до війни, не привертав на себе уваги як голова району на аграрному півночі області, не виділявся й у Раді. Гарбуз потрапив у парламент за мажоритарною системою, і, найімовірніше, лише тому, що його округ «усох» через окупацію. Новий губернатор виявився братом Первомайського Гарбуза — вічного секретаря Первомайської міськради ще зі часів КПРС, натхненника ПР, який і сьогодні регулярно з'являється в окупованому Первомайську. Гарбуз Василій Григорович ніби не має ваги в «ЛНР» і є скоріше латентним сепаратистом. Він і під час «російської весни», як розповідали первомайці, переважав стояти за спинами інших, хоча душею й серцем підтримував усі маневри в бік відділення від «київської хунти».
Інформацію про Василія Гарбуза можна почерпнути тут: http://www.pr.lg.ua/statti/9906-v-pervomayske-sostoyalas-otchetno-vybornaya-konferenciya.html
Благодаря чому чи кому Порошенко довірив високу посаду Юрію Гарбузу? «Місяця три він домовлявся з сірими кардиналами АП Кононенком і Ковальчуком, і валив Туку помалу за допомогою людей у його ж адміністрації. Тепер Гарбуз у шоколадній команді», — говорить наш джерело в адміністрації.
4. Стратегія деокупації чи її відсутність
Вскорі після відставки у інтерв'ю 5 каналу Георгій Тука визнав: державна стратегія щодо непідконтрольних територій відсутня зовсім. Але вже через день, у новій якості – як заступник міністра з питань окупованих територій – дав інтерв'ю, у якому заявив, що бачив стратегічний план деокупації своїми очима. Він, як і Гарбуз — за території з людьми й проти меми «колючий дріт». Тільки треба прикинути, говорить нам заступник міністра Тука, як би це правильніше подати суспільству. Секрет Полішинеля полягає в тому, що ніякої стратегії, або хоча б власної позиції у вирішенні конфлікту (читай — відстоюванні інтересів держави) у Порошенка немає.
Якщо, звичайно, не вважати «позицією» виконання навʼязаного Путіним плану. За суттю небажанням фігурувати у реалізації путінського ультиматуму пояснив свій вихід з Мінської групи її найбільш адекватний учасник Роман Бессмертний. У просторому інтерв'ю Rbc.ua він розповів про «прогалини, пов'язані зі стратегічною метою» й суперечностях з Президентом. А між рядків написано великими літерами: «Я вдрізг посварився зі старим другом через його небажання працювати над власним планом щодо Донбасу». І натякнув, що в нові структури (такі, як міністерство, куди відправився Тука), не вірить, бо риба гниє з голови. Тут не зайво нагадати, що у Мінську Бессмертний відповідав за вибори в «Л-ДНР», які пов'язані не лише з «особливим статусом» для таких «не терористів», як Захарченко й Плотницький. Але й з неминучим продовженням тих кривавих подій, які мали місце 31 серпня біля стін парламенту. Тільки вже на новому рівні – з перенесенням конфлікту на всю Україну. Характерно й те, що місце Бессмертного, який назвав закон про вибори на непідконтрольних територіях черговою провокацією, зайняла спеціалістка з виборів Ольга Айвазовська.
І заступник міністра закордонних справ Пристайко повторив нещодавно мантру Банкової: Україна готова в найкоротші терміни розробити законопроект і вже в поточному році провести вибори. Тут, для розуміння настроїв потенційних виборців, доречне невелике відступлення. Думки прозрілих адептів російського миру не зайво знати губернатору Гарбузу й заступнику міністра Туці. Найбільш запеклих активістів «референдуму», обманутих Єфремовим, а потім і люб'язним Путіним, регулярно інтерв'ює колишня стриптизерка Настя П'ятерикова, організаторка «Луганської гвардії». Ось палка комсомолка просить бабусь, які охороняли пам'ятник Леніну, порівняти своє життя з життям на підконтрольній Україні частині Луганщини, і що ми чуємо.
— Пілавов і Плотницький знищують всю суть народної республіки й усіх, хто був за «ЛНР».
— Люди з території, яка під українцями, говорять: ми отримуємо регулярно зарплату й можемо сходити в садок-школу, ми не хочемо до вас в «ЛНР», у вас бардак і повний беспредел. А вони були за відокремлення.
— «Мир Луганщини» — це реінкарнація ПР. Вони погодилися, що у нас за українськими законами будуть вибори.
— Хочуть здати нас українській владі.
— А мені мій родич й говорив, подивишся, прийдуть — будуть гірше, ніж твій улюблений Кравченко (екс-мер). Все крадіжки залишилися, їм би лише набивати кишені.
— Люди, які були з іншої сторони, тепер у нас в «ЛНР» отримують посади, виростили нову шайку доларових мільйонерів.
З призначенням Гарбуза й демаршем Бессмертного збіглися й інші сигнали. Один із них – викриття проекту «Відкрита Росія», який розповів, як кремлівська шайка Сурова крадіє в недореспубліках за допомогою представників «донецького клану». Таких, як Юра Єнакіївський Openrussia.org/post/view/14818/ . Деякий джерело з «владних структур ЛНР», на документах якого базує свої висновки видання, заявляє, що «православний мир» у лиці ненаситних москвичів і місцевих урок перетворює Донбас на непридатне для життя дике поле. Другий сигнал – інформація, про яку мовчать українські видання. Зате, починаючи з 29 квітня, трубять усі ЗМІ сепаратистів. Суд у Сумах відпустив на волю підполковника СБУ, який був арештований у січні 2015-го за те, що спробував влаштуватися на роботу в «МГБ ДНР», і… Відмовився визнати «Л-ДНР» терористичними організаціями.
Як указав суд, жодним нормативно-правовим актом на міжнародному рівні не визначено список організацій Донецької та Луганської областей, які були б визнані терористичними. Відсутні й аналогічні рішення Верховного суду України: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57452822
І винна в такому рішенні не продажний суд, а… «київська хунта». Винні двоїста позиція, лицемірство й брехня. Вдобавок — з корисною метою. Адже заробляє на війні не лише Сурков. І натякає на це не лише Бессмертний. Те саме відзначають і намагаються зняти санкції з Путіна представники Заходу: Україна навіть на рівні внутрішньоукраїнського закону не заявила, що «Л-ДНР» — терористичні утворення.
Так чого ж ми хочемо від Заходу? З юридичної точки зору, у нас немає ні терористів, ні окупованої території — коментує адвокатка Тетяна Матяш. Біженка з Донецька, яка з'явилася в суді над російськими ГРУшниками Єрофєєвим і Александровим, і заявила, що є потерпілою. «Навіщо ми утримуємо 450 долбодятлів у ВР, які якось не можуть визначитися: що ж у нас на сході відбувається – окупація, внутрішній конфлікт чи тероризм? Для чого утримуємо Адміністрацію Президента й Верховного Головнокомандувача, якщо вони не змогли підготувати нормальної законодавчої ініціативи? У результаті у нас гібридна війна, гібридний Президент і гібридний парламент», — обурюється Матяш. Звідси висновок: доведеться спочатку визначитися зі статусом подій на сході країни, а вже потім визначатися з «деокупацією».
5. Куди поведе Гарбуз?
Ітак, у Порошенка не мають поняття – що ж робити з окупованими територіями, і просто тягнуть час. Куди ж у цій ситуації поведе пораненої війною область миротворець Гарбуз? Тут три варіанти.
1. Нікуди, все залишиться як є. «Просто буде крастися гроші, за старою рігівською традицією, адже треба відбивати гроші, які заплатив за своє призначення Кононенко й компанія», — говорять наші джерела в ЛОВЦА. З новою посадою у Юрія Гарбуза з'являється чудова можливість розвинути свій аграрний бізнес, розташований на українській частині Луганщини, і перетворитися на невеликого аграрного олігарха.
2. Буде помалу будувати російський мир за допомогою зв'язків брата в «ЛНР». Звичайно, будувати цей мир можна лише на своєму низькому рівні, заигруючи з сепаратизмом за прикладом жестів Пілавова біля пам'ятника Шевченку. І таке заигрування скоріше приведе до того, що «Елєнерія» інфікує Україну, ніж Україна зуміє оздоровити «ЛНР».
3. Буде поліпшувати життя на підконтрольній Україні частині Луганщини й таким чином зробить її більш проукраїнською. Українцям Луганщини не до жиру (про який говорив Гарбуз, обіцяючи забезпечити повернення в свої дома) — дай Боже утримати позиції на підконтрольній Україні території. Власне, третій варіант відповідає рівню повноважень губернатора. І, вирішуючи всі проблемні питання на українській Луганщині мудро й без крадіжок (хочеться помріяти), можна укріпити підтримку серед місцевих і показати жителям «ЛНР», що вони помилилися навесні 2014-го.
«Ні, не стане Гарбуз встановлювати Конституційний порядок, дотримуватися закону й боротися з корупцією, тому що «низзя», — сумнівається голова громадського руху «Правовий простір» луганчанин Ігор Запрудський, — Вон Тука як кричав «всіх переможу», й ніяких системних змін. Тому що губернатор поставлений дивитися за порядком у представленні Президента. А саме там, на Банковій, корінь наших біль».
Що ж стосується війни й миру глобально, навіть якщо Плотницький з Гарбузом опрокинуть по 200 грамів і всім серцем захочуть помиритися, Путіна це не зупинить. Другого травня в Луганськ увійшла нескінченна колона російської артилерії й бронетехніки. А чуть раніше, за словами Бессмертного — в Антрацит завезли з Ярославля 200 штук диверсантів з числа достроково звільнених. І тут уже може виникнути суперечність між тією частиною громадян так званих «Л-ДНР», які не хочуть перетворюватися на Дике поле, й псевдоправославною ордою, якій треба нагнітати мілітаризм і утилізувати свій асоціальний елемент.