На жаль, у найближчому часі ми позбавимося задоволення слухати розповіді Ілії Киви про героїчні затримання дрібних наркодилерів та його філософські бесіди, які викликають спогади про полтавський ринок. Проте це не біда. Не сумніваємося, що незабаром він з'явиться десь у політиці. Чиста фізика – легке завжди спливає. Але справа в тому, що окремо взятий Кива навряд чи взагалі міг би подолати українську наркомафію. І не тому, що половина парламенту – наркомани, як стверджує Кива. Ситуація набагато складніша. Фактично наркоторгівля стала «царським» бізнесом. І щоб знищити цей бізнес, потрібно знищувати й осіб, які керують цілими містами. Наприклад, щоб знищити наркоторгівлю в Одесі, насамперед потрібно було б знищити мера Одеси Геннадія Труханова. Тому що, незважаючи на імідж борця за здоровий боксерський спосіб життя, Труханов не може не «отримувати» з наркоторгівлі в Одесі. Зокрема, на головній «точці» – на «Привозі». Недавно в «Думській» вийшла докладна стаття про наркоторгівлю на «Привозі». Але з цілком зрозумілою обережністю автори промовчали про головне.
З 2011 року «Привіз» належить ОПГ «Ангела», у якій керівною «капо» служить Геннадій Труханов. Ринок приватизував Галатерник за часів Гурвиця, але внаслідок серйозного позову йому довелося віддати половину Ангерту, щоб Труханов (на той момент голова фракції ПР у міськраді) провів через сесію мирову угоду. Ангерт в Україні майже не буває, всім керує Труханов. Ринок його люди тримають надзвичайно жорстко – без їхнього відома ні муха не пролетить, ні зайва гривня не з'явиться. І тим більше без їхнього відома десятки людей багато років щодня й у великих обсягах не могли б торгувати наркотиками. Стаття, до речі, дельна, з прізвищами й навіть відеозйомками. Здавалося б – бери й затримуй, розкручуй цей клубок. Але, на жаль, цього не відбувається. І не лише в Одесі.
Недавно на всю Україну прогриміла історія про те, як активісти «Ради громадської безпеки» разом з рибінспекцією намагалися припинити торгівлю живими раками на Привозі, але серйозно отримали від торговців. Усі почали глузувати з незадачливих громадськівців, хоча їхній позор аж ніяк не скасовує того факту, що в рибних рядах панує беззаконня, природно не без допомоги деяких правоохоронців. Але раки, як з'ясував кореспондент «Думської», – лише вершина криміналу, яким є Привіз. Зокрема, там ще процвітає наркоторгівля. Власне, торговці зіллям брали найбезпосередніший участь у нападі на активістів. У нашому розпорядженні опинилися диски з оперативними зйомками різних років, на яких запечатлена діяльність групи торговців наркотиками. Відеозаписів багато, сьогодні ми пропонуємо одну з них, знята ще в 1999 році.
Офіцер одеської поліції Юрій М., кілька років проробивший на Привозі, а також у управлінні з боротьби з незаконним розповсюдженням наркотиків, розповідає, що обсяги незаконної торгівлі зіллям на ринку набагато перевищують обсяги «рекордсмена» попередніх років – Палермо. «Наркотиками на Привозі торгували завжди, ще з радянських часів. Однак до розпаду СРСР зілля там купували небагато – злочинці, звикли до нього в тюрмах, та любителі з числа «творчої молоді». На початку 1990-х торгівля досягла свого піку й почала приносити наркоторговцям величезні прибутки. Другим центром цього бізнесу було знамените «Палермо» – селища Шевченко й Корсунці. І на Привозі, й у Палермо роль провідних постачальників і реалізаторів наркотиків взяли на себе етнічні злочинні групування. При цьому запах грошей привернув увагу кількох одеських ОПГ, які в 90-х поділили Одесу на сфери впливу, однак незабаром їм дали зрозуміти, що наркотики – окрема «тема». Найбільші постачальники фактично не залежали ні від кого з лідерів одеського злочинного світу, однак формально визнавали владу «ворів у законі» й регулярно здавали «малу долю» у воровський общак. А також «грілили зони» власним товаром – опіатами й марихуаною. Також наркоторговці з Привозу багато років перебували під «крішею» обласного й районних управлінь з боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС – БНОН. Природно, безплатно…»
Після того як Палермо завдяки ЗМІ стало знаменитим не лише на всю Україну, але й у масштабах колишнього Союзу, з Києва надійшла команда ліквідувати наркоцентр. Операцію взяв під контроль особисто міністр МВС, і наркоторговців розігнали. Когось посадили, когось просто витіснили з селища постійним тиском – обшуками й облавами. Але «наркоПривіз» залишився! Поки «щемили» Палермо, ринок з незрозумілої причини випав з поля зору одеської міліції. І оперативно відреагував на появившийся незадоволений попит подвійним збільшенням обороту.
За словами колишнього наркозалежного одесита Артура С., найбільш ходовими наркотиками на Привозі є так звана «чорнушка» – розчин ацетильованого опію в шприцах, «болтушка» – уже готовий розчин наркотиків амфетамінової групи, а також таблетки, що містять кодеїн. «Зараз «баян» (шприц з готовим до вживання розчином – Ред.) з чорнушкою продається на Привозі по 40–50 гривень за куб, один кубічний сантиметр. Болтушка залежно від якості – від 70 до 90 гривень за куб. Таблетки, що містять кодеїн – переважно «Кодтерпін» і «Трамадол» – від 25 до 30 гривень за конвалюту», – говорить Артур.
За словами наших джерел, ще з 1990-х років усю торгівлю наркотиками на Привозі тримає деяка Валентина за прізвиськом «Пушок». Вона працює «сімейним підрядом» з родичами. Жінки цього клану безпосередньо керують торгівлею наркотиками на ринку, а чоловіки грають роль закупівельників і постачальників товару з інших районів Одеської області. Механізм роботи «Пушок» досить простий – вона використовує як підставних торговців наркоманок. За плату у вигляді куба-двох чорнушки на них щодня працює близько десятка наркозалежних. Деякі наркоманки під виглядом продавців креветок і зелені стоять у торгових рядах Привозу й біля лотків на Преображенській. Вони й самі відпускають товар, й постачають «баянами» інших посередників, які продають наркотики охочим по всьому ринку. У разі наїзду поліції під роздачу потрапляють лише посередники. Матеріальна шкода в цьому разі невелика – з десяток шприців з наркотиками й виручка в тисячу-другу гривень: «Пушок» і члени її сім'ї весь час перебувають поблизу й час від часу знімають касу.
«Товар Валя може дати й у борг, але, як правило, така «милосердна» вона лише до новачків. Причина проста – після того як новачок сяде на голку, за новою дозою він усе одно прийде на Привіз, адже у Валі наркотики в роздріб дешевше, ніж на «точках» у місті. Деватися все одно нікуди…»
Усього, за інформацією «Думської», лише «чорнушки» на Привозі реалізується від тисячі до півтори тисячі кубів на день! «Болтушки» через вищу ціну продається трохи менше – до 300 кубів на день. Для порівняння можна згадати обсяги торгівлі такими ж наркотиками на Палермо в кінці 90-х – до 500 кубів на добу…
Оптова вартість «чорнушки» коливається від 18 до 20 гривень за куб, а «болтушки» від 30 до 40 гривень за куб. Тобто прибуток наркоторговців з Привозу досягає від 25 до 40 тисяч гривень на день! На оперативній відеозйомці Валя-«Пушок» не лише час від часу знімає касу й контролює продавців, але й сама відпускає «товар» – видимо, особливо довіреним наркозалежним. При цьому вона навіть надає додаткові послуги, пропонуючи охочим запити таблетки водою прямо на місці покупки.
Маскування продажу наркотиків на Привозі досить примітивне. На прилавку перед продавцем зілля – кілька пучків зелені або тарілки з креветками, під пучками й тарілками постелені рушники. Саме під ними лежать шприци з «чорнушкою» й «болтушкою». Як постачальники наркотиків виступають кілька сімейних кланів з міста Бершадь Вінницької області, Вапнярки, Ізмаїла, Нерубайського й Чорноморська Одеської області. До окупації Криму постачали товар на Привіз і з Красноперекопська – найчастіше опій і марихуану. Цікаво, що кожен сімейний клан, пов'язаний з одеськими наркоторговцями «діловими» зв'язками, виконує свою вузькоспеціалізовану функцію. З Вінницької області й Вапнярки постачається опій-сирець, з Ізмаїла – марихуана, Нерубайське й Чорноморськ спеціалізуються на виробництві розчину опію.
У самій Одесі клан «Пушок» пов'язаний з кількома крупними аптечними мережами – аптекарі постачають наркоторговцям великі партії шприців і інгредієнтів для виготовлення розчинів «чорнушки» й амфетамінів. Ролі в сімейному «бізнесі» теж чітко розподілені. Наприклад, сама «Пушок» виконує роль своєрідної «капо ді тутті капі» – хрещеної матері й координатора. Ольга Г. за прізвиськом «Лагонда» – хранителька каси групування, Марія Г. за прізвиськом «Доля» працює як заступниця Валентини, іноді заміняючи її на «полі». «Фактично зараз торгівлю наркотиками на Привозі контролюють дві жінки – Лагонда й Пушок. Обидві працюють рука об руку багато років і пов'язані численними ниточками з наркопостачальниками з усієї України. Бершадь, Вапнярка й Ізмаїл – лише деякі з каналів поставок опію й амфетамінів в Одесу. Зараз ще почали надходити великі партії метамфетаміну з Закарпаття, де діють кілька крупних підпільних лабораторій. Також налагоджені зв'язки одеських наркоторговців з південними районами Одеської області, де вирощування марихуани поставлено на промисловий рівень. І контролюється все це групуванням Олега Ренійського, який керує бізнесом з-за кордону. Одеська групування наркоторговців переросла масштаб «міських споживачів» й почала налагоджувати оптові поставки наркотиків у Київ та інші міста України. У цьому бізнесі замішано кілька етнічних кланів з Одеси», – пояснив нам на умовах анонімності офіцер одеського управління СБУ.
З початку 2000-х торгівлю опіатами, марихуаною й метамфетаміном на ринку Привіз і біля нього «крішували» працівники одеського обласного й районного управлінь з боротьби з незаконним обігом наркотиків – у «Думської» є документальне підтвердження цих фактів. Недавно управління з боротьби з наркотиками було реорганізовано в цілий Департамент з протидії наркозлочинності. Однак, незважаючи на реорганізацію й переатестацію, до складу нового відомства увійшло немало колишніх працівників БНОН, які були причетні до крішування «наркоторгівлі». Цікаво, що деякі фігуранти розслідування «Думської» недавно мелькали в кадрах скандального інциденту на Привозі, коли рибінспекція разом з активістами РГБ намагалася припинити незаконну торгівлю раками. «Засвітилася» там і сама Валентина «Пушок», причому вона була в перших рядах нападавших на соратників Гордієнка. Тобто, незважаючи на обилість оперативної інформації про процвітаючу на Привозі наркоторгівлю, воз і нині там.