Минуло без тижня два місяці з початку резонансного скандалу, що розгорівся навколо махінацій вітчизняних держслужбовців зі служебними квартирами, здійснюваних при прямому посередництві київської міської влади. За цей час жоден із корупціонерів так і не був покараний, незважаючи на гучні заяви Генеральної прокуратури, САП та НАБУ. Більше того, учасники злочинних схем навіть не помірили своїх апетитів і продовжують тиснути на столичних забудовників, вимагаючи у них квартири безплатно. Сама ж тема незаконних житлових приватизацій стала за цей час одним із знарядь у політичних міжусобицях різних угруповань у владі. Нагадаю, що наприкінці березня тогочасний генпрокурор Шокін за допомогою Печерського райсуду арештував квартиру свого екс-заступника Віталія Касько. Арешт був накладений у рамках кримінального провадження. За версією слідства, служебна квартира була приватизована шахрайським способом.
Через тиждень після цієї події я опублікував власне журналістське розслідування, у якому описав суть схеми, завдяки якій тисячі київських чиновників з року в рік обзаводяться безплатним житлом у новобудовах за рахунок того, що КМДА регулярно незаконно відбирає квартири у місцевих забудовників нібито для допомоги місту. Ще через два дні телесюжет на цю тематику вийшов на «Еспресо-ТВ». Потім нашу естафетну палицю підхопили й інші ЗМІ. Зокрема, телеканал «24», який взяв у мене коментар для майбутньої передачі. Почали розкриватися нові факти присвоєння служебних квартир чиновниками всіх рівнів. Уже тоді у своїй статті я висловив впевненість, що відкриття кримінального провадження за фактом незаконної приватизації житла таким крупним чиновником цілком могло б дати старт цілій серії розслідувань у сфері квартирного шахрайства. Звичайно, якби не вибіркове правосуддя, традиційно практикуване владою щодо своїх опонентів. Поки що час говорить лише на підтвердження моїх слів.
Влада не побоялася того, що прецедент із Касько відкриє скриню Пандори, лише тому, що твердо знала: у подібних незаконних схемах уже який рік замішані держслужбовці всіх мастей і рангів — від органів місцевого самоврядування до силовиків і суддів. А тому доведеться стояти на захисті їх, а значить, і своїх інтересів до смерті. У немалій мірі така необережність пояснюється й передбачуваною пасивністю українського громадянського суспільства. З граціозністю слона в посудній лавці генпрокуратура ухилялася від відповідей численним ЗМІ, які в один момент засипали її інформаційними запитами. Як з'ясувалося, хтось із законників передбачливо очистив бази даних про виділення служебного житла працівникам цього відомства. Нібито дані за деякі роки взагалі відсутні, а в решту часу — збереглися лише частково. Уцілілі, видимо, лише документи щодо тих працівників, які неугодні діючій владі.
Саме таку інформацію надала «Главкому» начальниця розгляду запитів про публічну інформацію Генеральної прокуратури Наталія Теличко у відповідь на прохання видання надати їй дані про кількість квартир, виділених працівникам Генеральної прокуратури як служебних за період з 2010 року по 2014 рік, уточнити їхню площу, статус і прізвища щасливців, які в них поселилися. Прикрий факт загадкового зникнення документів паралельно визнав також в.о. генпрокурора Юрій Севрук. Особливої уваги заслуговує те, як самовпевнено тримався все цей час фігурант кримінального провадження, на даний момент офіційно підозрюваний у шахрайстві Віталій Касько. З самого початку бувший заступник генпрокурора відмовився від дачі показань, посилаючись на відому 63-ю статтю Конституції. На це публічно посетував спеціалізований антикорупційний прокурор Назар Холодницький. За всією видимістю, Касько точно знав, що робив, виграючи для себе час.
Уже через кілька днів ЗМІ розтиражували досить просторе твердження голови Національного антикорупційного бюро Артема Сітника про те, що його відомство «не знайшло складу злочину в тій частині кримінальної справи ГПУ, що щодо нібито незаконного присвоєння квартир, яке належить до підслідственості НАБУ». Більше того, він тут же прозоро натякнув на політичну підоплеку «переслідувань» Касько генеральною прокуратурою: «Якщо ГПУ вважає як-небудь інакше, то, мабуть, керується не лише правовими міркуваннями». Розслідування справи було передано Національній поліції.
Нагадаю, що відкриття кримінального провадження за квартирним шахрайством Касько стало кульмінацією внутрішнього протистояння в Генеральній прокуратурі, що виникло після так званої «справи діамантових прокурорів», які потрапили на крупну хабар. Не секрет, що оточення голови ГПУ намагалося замовчати справу, чинячи тиск на ініціаторів розслідування — заступників генпрокурора Давида Сакварелідзе та Віталія Касько. Підсумком цих розборок стало звільнення обох із органів та притягнення до дисциплінарної відповідальності першого та до кримінальної — другого.
Чи варто дивуватися, що спустя час, тиждень тому, в інформаційному просторі з'явилася новина про те, що один із «діамантових прокурорів» Олександр Корнієць у свій час також приватизував дві служебні квартири — за схемою, аналогічною тій, у використанні якої сьогодні підозрюється Касько. Тим часом останню операцію з нерухомістю сім'я Корнійця провела вже після того, як його майно було арештовано в рамках кримінальної справи про діаманти та гроші, знайдені в його робочому кабінеті. Сам же він у період оформлення перебував у слідчому ізоляторі. Легше простого здогадатися, що за сливом відповідних документів у ЗМІ стоять люди, близькі тандему Сакварелідзе-Касько. Таким чином, бувші «молодореформатори» з генеральної прокуратури вирішили показати своїм кривдникам, що у них теж є зуби, якщо що. Благо, зробити це, маючи доступ до службових документів у силу свого попереднього службового становища, дуже легко. Що ж стосується квартирного шахрайства, то сьогодні у переважної більшості правоохоронців та інших держслужбовців рильце в пушку.
Несумнівно, з тієї ж опери й інформація про отримання служебної квартири ще одним грузинським «реформатором», тепер уже бувшим першим заступником міністра МВС Екою Згуладзе. Зауважте, ці факти, як і у випадку з Корнійцем, були оприлюднені зовсім не правоохоронцями. Фото розпорядження про надання житла сім'ї Згуладзе опублікував на своїй сторінці у Facebook уже бувший, люстрований прокурор Приморського району Одеси Олександр Кузьменко. Знаючи з досвіду роботи образ мислення вітчизняних держчиновників, їхній завжди присутній пієтет (якщо не страх) перед тими, хто займають найвищу сходинку на ієрархічній драбині, ризикну стверджувати, що Кузьменко не з власної ініціативи здав Згуладзе. Скоріше за все за ним стояли люди, кровно зацікавлені в відставці першого заступника Авакова. Судіть самі, інформація про отримання квартири в центрі столиці Згуладзе та її сім'єю з'явилася в масмедіа в унісон із виникненням чуток про звільнення чиновниці, незадовго до реальної відставки. При цьому, по сей день офіційні особи ніяк не прокоментували цю інформацію.
Лише вчора за розясненнями в Генеральну прокуратуру та НАБУ звернувся народний депутат Вадим Рабинович. Навряд чи всі вищезазначені факти отримають якесь кримінальне продовження, як спочатку не мало внятної судової перспективи й кримінальне провадження щодо Касько. Метою інформаційних викидів, що щодо Касько, що щодо Згуладзе, була дискредитація правоохоронців, популярних у народі завдяки позиціонуванню себе улюблених як членів так званого «спецназу реформ» з переможної над корупцією Грузії. Завдання виконано: всім спасибі, всі вільні.
Дійсно, 20 квітня прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження за фактом неправомірних дій службових осіб з власного ж відомства, які допустили порушення при виділенні житла, а також щодо працівників прокуратури, у тому числі й бувших, які незаконно отримали квартири. Але, скажіть, кому з журналістів буде цікава подальша доля кримінальної справи неназваного в прес-релізі ГПУ прокурора-спеціаліста 2 категорії прокуратури міста Києва, який разом зі своєю сім'єю ще в 2005 році отримав служебну квартиру, а потім знову став на квартирний облік?
На це й розраховує генпрокуратура — що шумиха вщухне, і справу можна буде спустити на гальмах. Набагато небезпечніше для діючих правоохоронців власні, хай навіть бувші працівники, прекрасно обізнані про всі справи й справишки, посвячені в роками напрацьовані схеми. Адже це лише для журналістів документація втрачена, а для своїх, хай навіть бувших, все за бажання доступно. Навіть у звільнених працівників залишаються зв'язки з бувшими колегами, так би мовити, корпоративна солідарність. А при наявності грошового замовлення на отримання необхідної інформації взагалі відкриті всі двері. Не випадково, що інформація про служебну квартиру в Печерському районі Києва, виділену Згуладзе, надійшла саме від Олександра Кузьменко, який раніше був заступником прокуратури того самого центрального столичного району. Можна скористатися й іншим прикладом. Бувший заступник прокурора Києва Володимир Гоголь брав участь у прийманні та розподілі квартир від житлового департаменту Київської міської адміністрації протягом 3 років як мінімум. Саме він у 2008 році направив лист, що сповіщав Дарницьку райдержадміністрацію про успішно здійснений обмін та видачу нової квартири прокурору Олександру Корнійцю.
Його ж підпис стоїть під наявним у розпорядженні автора цієї статті актом прийому-передачі 15 квартир у новобудовах, отриманих Київською прокуратурою від Головного управління житлового забезпечення КМДА 13 грудня 2011 року. Наївно припускати, що за три роки такої діяльності Гоголь не зумів розібратися в тому, що саме він робив і чим це чревато в правовому сенсі. А ж таких актів за ці роки було підписано не одну тисячу й не однією лише прокуратурою Києва!
У загальному, як гласить стара приказка, ворон ворону очей не виклює — носіям влади в Україні, що промишляють шахрайськими схемами, по-колишньому ніщо не грозить. Крайнім у нас як завжди залишається народ. Якби правоохоронці всерйоз занепокоїлися цією проблемою, то обезумілі від безкарності чиновники хоча б тимчасово притихли б.
Але ні, вони й не збиралися! У вищезгаданому телевізійному сюжеті «Еспресо ТВ» мої колеги розповіли про керівника фірми-забудовника «Стиль-Блюз» Юрія Щубелка, який наважився піти проти системи, не бажаючи далі бути співучасником схем, придуманих чиновниками. Сміливість бізнесмену надала те, що він та його фірма прийняли рішення покинути будівельний ринок, а значить, і вийти з поля зору вимагачів з КМДА, судів, міліції, прокуратури та СБУ. Але не тут-то було. Кримінальне провадження за двома статтями — «шахрайство в особливо великих розмірах» та «присвоєння чужого майна у великих розмірах» — було порушено проти самої «Стиль Блюз». Я спробував особисто вникнути в проблему. Очевидно, що за версією поліцейського слідства, 8 квартир, передані раніше в КМДА простим актом прийому-передачі, належать не забудовнику, а місту. Хоча будь-якому студентові юридичного вузу добре відомо, що право власності вступає в силу лише після державної реєстрації майна. Нагадаю, що у своїх попередніх статтях я згадував про те, що КМДА, відбираючи квартири у забудовників, не приймає їх на баланс і, відповідно, ці операції з нерухомістю через Держреєстр не простежуються.
Зрозуміло, що кримінальне провадження проти «Стиль Блюз», відкрите ще восени 2014 року, з мертвої точки так і не зрушило. Незважаючи на те, що слідчі за цією справою змінювалися вже три рази, довести подію та склад злочину, природно, не вдається. Через їхню елементарну відсутність. Тому й сама справа рухається ні шатко ні валко. Лише в січні поточного року були проведені обшук офісу фірми (з численними порушеннями) та допити засновників підприємства. На днях нарешті допитали директора фірми. Тим часом «потерпілі» у особі, зокрема, трьох діючих суддів Миколи Мойсюка (голова ВАСУ), Олега Голяшкина (ВАСУ) та Євгена Чаку (Київський апеляційний адміністративний суд) звернулися в суд з позовами про вселення їх у квартири від забудовника. До речі, дві з них сьогодні здаються фірмою «Стиль Блюз» в оренду сім'ям учасників АТО за символічну плату в одну гривню. Однак це ніскільки не смущає жерців Феміди. На днях суддя Мойсюк у розмові з журналістами одного з центральних телеканалів навіть поділився своїм намірам… продати оспорювану ним квартиру, видимо, запамятавши про те, що вона призначалася йому як служебна!
А поки суд та справа, п'ять з квартир, що належать «Стиль Блюз», продовжують перебувати під арештом. Ось таке вимагання серед білого дня відбувається сьогодні навіть на фоні шуму, піднятого ЗМІ навколо теми квартирного рекету, здійснюваного тими, кого призначено охороняти закон. При цьому тому ж НАБУ продовжують законодавчо розширювати перелік повноважень та підслідственість, хоча звіти про його роботу за рік дуже й дуже невтішні. Я б навіть сказав, чисто формальні. Чи зможе переломити ситуацію на краще призначення нового генпрокурора, яке в свою чергу пройшло з порушенням усіх мислимих та немислимих правових норм — питання риторичне. Час покаже…