Микола Стоянов, призначений у день свого звільнення Генпрокурором Шокіним, був закономірно відправлений у чергову відставку, а прокурор Одеської області Давид Сакварелідзе змінив орієнтири й остаточно перейшов у політику. Здавалося б, прокурорський майдан мав зробити остаточну постмайданну щеплення одеським прокурорам, щоб вони й не думали повертатися до корупційних схем, однак цього не сталося. До редакції 048 потрапили документи низки кримінальних справ, які перебували під контролем прокурора Одеської області. Цікаво, що за півтора місяця з моменту перемоги прокурорського майдану ці резонансні справи були навмисне провалені. Нагадаємо, йдеться про зовсім невеликий проміжок часу, і ми не можемо ручатися за те, що таким чином були «провалені» лише ці справи. Одразу обумовимо: цей матеріал просимо вважати офіційним запитом до органів прокуратури та СБУ щодо публікації офіційної позиції наглядових структур.
Епізод перший. Убивство прокурора. 14 березня 2015 року в Одесі з квартири на 9-му поверсі будинку №33-б на проспекті Шевченка, яка належала колишньому працівнику податкової міліції ДФС в Одеській області Олександру Кухаренку, випав і розбився людина.
Жертвою виявився працівник Малинівської районної прокуратури Одеси С. Мельничук. Як з'ясували слідчі, на місці була інсценована сцена самогубства, однак показання свідків і робота слідчих спростували цю версію. У вчиненні убивства слідство звинуватило саме господаря квартири — А. Кухаренка. За цим фактом проводилося кримінальне провадження №12015160500001896 та №12014160490005323. За деякими даними, підозрюваний пропонував і платив величезні хабарі спочатку за перестановку меблів для переконливості версії про самогубство, потім за організацію змови працівників суду, прокуратури та СІЗО щодо виходу на волю. Також підозрюваний наполягав, що прокурор випав з вікна під впливом наркотиків і алкоголю, хоча експертиза показала, що покійний не вживав наркотики, а сусіди чули саме його відчайдушний крик про допомогу перед падінням. Принципово важливу для прокуратури справу мали довести до суду, дотримавшись усіх процесуальних моментів, адже йдеться про прокурора, точніше про убивство прокурора. Але, як виявилося, все було зовсім інакше. Обвинувачений у убивстві опинився на волі й втік.
Причому це сталося в ті дні, коли проходили судові засідання щодо продовження йому строку тримання під вартою. Цікаво в цій історії й те, що прокурор Сакварелідзе особисто тримав цю справу під контролем, а його заступник Олег Жученко за Сакварелідзе підписав обвинувальний акт. А після уходу Сакварелідзе той же Жученко різко змінює свою позицію. Перший заступник прокурора Одеської області Олег Жученко. У фіксації судового засідання чітко видно, що всі ті ж судді, прокурор і начальник СІЗО фактично сприяють виходу підсудного на волю.
Епізод другий: «ЧерАзМорПуть». Усі пам'ятають гучну історію з українською державною судноплавною компанією «ЧерАзМорПуть», керівництво якої звинувачується в неправомірному списанні 18 робочих кораблів для розпилювання їх на металобрухт. Суть у тому, що українські державні судна були здані в суборенду фіктивним фірмам-прокладкам. Незважаючи на те, що ці судна могли б ще працювати й приносити колосальний прибуток державі, керівництво компанії штучно завело структуру в борги, а кораблі вирішили розпилювати на металобрухт.
Правоохоронці, які вели провадження №12015160790000009, були просто в шоці, коли дізналися, що під час відкритої справи в.о. прокурора області Жученко знімає арешт з цих 18 суден (а на період провадження вони залишалися цілими, під забороною) і дав можливість їх фактично вивести з-під законодавчого поля для реалізації планів розпилювання. Тепер, після зняття арешту з суден, справа не має судової перспективи, оскільки предметів судового розгляду не існує. Робочі державні судна не просто пройшли через процедуру відчуження й розпилювання на металобрухт — їхні залишки продали за цінами, заниженими щонайменше на 30%. У матеріалах справи фігурує ціна 21,7 млн грн, тоді як оціночна сума становить 33,3 млн. Та й первинна експертиза, на основі якої готувалася афера, припинила строк дії ще до початку кримінального процесу, тобто в той момент, коли судна були цілими, неушкодженими й залишалися в державній власності за процедурою арешту. Це сталося також за останні 1,5 місяця, вже після того, як переможно завершився прокурорський майдан, а Сакварелідзе перейшов у політику.
Епізод третій. Хлібні хабарі. Розслідування кримінального провадження №42015160110000100 спочатку виглядало пінг-понгом між прокуратурою та СБУ. Справа стосується налагодженої системи хабарів, яку організувала Державна екологічна інспекція. Саме провадження базувалося на вимаганні хабарів екологами від «Торгового дому Левада». Хабарі переводилися безготівковим розрахунком за програмами «Екоаудит» і «Страхування». Хабар розміром 15 тисяч гривень перевели на рахунок страхової компанії «Арма». Крім того, як з'ясувалося, гроші за такою ж схемою вимагалися у цілого ряду інших підприємств, які були включені в план перевірок. Для здійснення злочинного плану зловмисники створили в київській квартирі тіньовий офіс, через який проводилися операції. Схема була настільки масштабною, що в ній навіть фігурували прізвища деяких народних депутатів. Цікаво тут те, що під час розслідування прокурори неодноразово звертались до місцевого управління Служби безпеки України за допомогою в розслідуванні цих схем, але в СБУ ці прохання ігнорувалися.
У той час, коли прокуратуру області очолював Сакварелідзе, працівники прокуратури були спрямовані на доведення справи до суду, незважаючи на протидію київських екологів і явне саботування з боку СБУ. Однак через місяць після звільнення Сакварелідзе керівництво прокуратури Одеської області й цю справу спускає на гальмах. Більше того, СБУ в прокуратурі під виглядом боротьби з корупцією вилучає це провадження, не висуваючи працівникам відомства жодних звинувачень, і забирає його собі, де все губиться.
Прокуратура без майдану. Як видимо, тут справа зовсім не в Сакварелідзе й його принциповій позиції довести кримінальні справи до судів, а не «топити» їх на половині шляху, а в системі, яка переродилася й успішно продовжує існувати в системі прокуратури. Чи варто тепер сподіватися на далекого й не зовсім зрозумілого в нинішній кон'юнктурі Генпрокурора Луценка, який любить гучні гасла з трибун, але й близько не знайомий з прокурорською кухнею? Ми бачимо також, що нині на посаду прокурора Одеської області готують фігуру того самого Олега Жученка, який фігурує в «сливі» вищезгаданих справ.
Ми бачимо також безсилість головного контролюючого органу щодо справ, які озвучив після уходу Давида Сакварелідзе — по ОПЗ (схема олігарха Курченка), по піску (де фігурують фірми, близькі до мера Трухова), по продажу Дому прийомів (за схемою депутата Голубова). Нині про долю цих розслідувань нічого не відомо, хоча суспільство чекає від прокуратури хоч якої-небудь інформації.
І тут виникає резонний вопрос: З чим боровся прокурорський майдан в Одесі? Невже лише з особистістю заздалегідь одіозного Миколи Стоянова? Виходить, що саме так. Адже система виявилася неушкодженою. Задекларовані на прокурорському майдані виявилися лише гаслами. Адже якщо прокурори фактично сприяють втечі обвинуваченого в убивстві прокурора, допомагають здійснити аферу з продажу робочого флоту й не хочуть довести справу по конвеєру хабарів — значить у будинку на розі Дерибасівської й Пушкінської з благословення майдану повернулися часи Пшонки. Очевидно, що цілі прокурорського майдану й близько не досягнуті, а він сам не став інструментом народного контролю за прогнилою системою корупції. Нині м'яч на боці активістів, громадськості й свідомих громадян. Чи проковтнуть вони реанімацію прокуратури Пшонки в окремо взятій Одеській області чи доведуть справу до кінця?