Парламент проголосував за сиру реформу, щоб отримати чергові 1,7 млрд доларів від МВФ. Тепер приватні виконавці зможуть стягувати борги громадян. Скептики стверджують, що за ліцензією першими прибіжать вишибали-колектори, які набили руку на тому, як зняти останню сорочку з «маленького українця». Легалізувавшись, бритоголові хлопці у спортивних костюмах зможуть ще більш ретельно виконувати далеко не завжди законні рішення судів на користь ростовщиків.
Другого червня разом із реформаторськими законами, які МВФ вимагав від України (реформа судів і прокуратури), Порошенко протягнув два закони про інститут приватних судових виконавців. Автор обох законів — «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень» і «Закон про виконавче провадження», прийнятих 2 червня, — один і той же: Адміністрація Президента. Обидва внесла минулого літа сам Порошенко.
Один із головних придворних «смотрящих» Алексій Філатов (заступник голови АП) у пояснювальній записці написав, що соціально-економічними наслідками впровадження нових стандартів стягнення будуть: «забезпечення якісного та швидкого виконання судових рішень» і «підвищення рівня довіри суспільства до системи примусового виконання рішень загалом». Теорія красива: відтепер боржники потраплять у відкритий реєстр і будуть опубліковані на сайті Мінюсту. А це означає, що, наприклад, банківські кидали не зможуть вилетіти за кордон, якщо їхні імена з'являться у такому реєстрі. Приватні виконавці, як і адвокати та судді, повинні мати вищу юридичну освіту, стаж роботи та здати кваліфікаційний іспит. І загалом ідея виглядала б нормально, якби не війна та не тотальне збідніння громадян.
Приватники не зможуть стягувати борги громадян на користь держави та виконувати судові рішення, за якими держава є боржником. Не входять у перелік рішень, які виконуватимуть представники нового інституту, виконання рішень про відібрання дитини, рішень, за якими боржником є органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи, де боржники — комунальні підприємства та юридичні особи, у статутному капіталі яких державі належить 25%. Приватники не зможуть виконувати судові рішення щодо юридичних осіб, які фінансуються місцевим бюджетом, рішення щодо комунальної власності. Поки що вони не виконуватимуть рішення про виселення та конфіскацію майна. Але досвід країн, які перейшли на приватне виконання, говорить, що від державних виконавців поступово відмовляться повністю, а значить — незабаром приватні виконавці виконуватимуть абсолютно всі судові рішення (до речі, автор закону зробив цікаве доповнення: «і рішення інших органів» — тобто не лише судів), включаючи вишибання боргів за комунальні послуги.
Досвід Казахстану, який першим із країн СНД запровадив інститут приватних виконавців, показує, що відсоток виконання судових рішень дійсно підвищиться, але пропорційно зростатиме й кількість рейдерських захоплень. В Алма-Аті, де офіційна середньомісячна зарплата вища за 400 євро й немає таких форс-мажорів, як у нас, приватні виконавці разом із суддями стали організаторами схем з відібрання бізнесу та майна на користь заможних «замовників».
Експерти розділилися у своїх думках. Ігор Куліковський, колишній працівник виконавчої служби з 12-річним досвідом роботи, вважає, що ідея була підтримана, щоб вивести виконавця з-під впливу керівників юстиції. Це дійсно був кошмар, і часто тотальна комерціалізація. А те, що вони тепер будуть більш незалежні за прикладом арбітражних управляючих або приватних нотаріусів, у цьому нічого страшного немає. Контролюючі структури нікуди не дінуться, забирають лише «адміністрування».
Адвокат Ігор Чудовський переконаний: «80% судових рішень не виконується! При цьому вся діяльність судів зводиться до нуля. У виконавчій службі плинність кадрів, як у гірській річці. Щось треба змінювати». Юристка Вольга Шейко говорить, що питання про необхідність приватної виконавчої служби потрібно задати матерям, рішення про аліменти на дітей для яких не виконуються роками: «Приватні виконавці розвантажать державну службу — це альтернатива, а не обов'язок. Банки «падають» один за одним. І економіка, й банківська система кульгають у тому числі тому, що хтось взяв мільйонні кредити й не платить. Якщо є судове рішення, обов'язкове для виконання на всій території України, виконуйте добровільно й ніколи виконавець до вас не прийде».
Адвокатка Тетяна Матяш вважає неправильним, коли один громадянин платить за свої рахунки, а інший живе в борг: «Картина така: нормальна людина оплачує комунальні послуги за себе й за сусіда. Дає сусідові в борг, а стягнути не може. Не можуть сусіди платити комунальні — нехай продають квартиру й купують меншу». Але вона ж погоджується, що при нашій «правопорушницько-судовій» системі якась вчорашня суддя «ЛНР» може винести підроблене визначення, а приватний виконавець-шахрай поспішить його виконати.
Адвокатка Тетяна Іванова говорить, що закон має плюси — він приводить у законодавче поле беззаконня колекторів. Але сьогодні, на її думку, актуальніші проблеми іншого роду. «Прийняття цього закону зараз — злочин проти свого народу, — вважає Іванова. — По-перше: виконання законних судових рішень це добре, але скільки у нас незаконних рішень? Відповідно, приймати цей закон потрібно було після наведення порядку в правоохоронній і судовій системі. По-друге: хто захистить «переселенців» і бійців АТО, які зараз не мають можливості платити за борги з причин, від них не залежних? За словами юристки Державної іпотечної установи, лише на початок 2015 року вони мали заочних судових рішень, прийнятих під час АТО — близько двох тисяч по Луганській області й 3,5 тисяч по Донецькій області. Йдеться про судові рішення, прийняті за відсутності боржників — про які боржники навіть не знають. Я б запропонувала такий закон після закону про мораторій на стягнення боргів ВПЛ і АТОшників», — говорить Іванова.
Євросуди задовго до війни були завалені скаргами українців на невиконання судових рішень. Відстань від отримання судового рішення на свою користь до його виконання у нашій країні вимірюється роками. Як правило, виграти суд — це: розв'язати проблему на 5%, а 95% рішення припадає на пункт «виконати». Але характерно, що, глибоко розуміючи суть проблеми, один із головних лобістів запровадження інституту приватних виконавців в Україні виступив рішуче проти.
Вадим Хабібуллін — голова Київської обласної колегії адвокатів, який два терміни очолював громадську раду при Державній виконавчій службі України й колись працював старшим судовим виконавцем у кримінальних справах, говорить: «Іноземний інвестор сюди не прийде, знаючи, як працює український суд і як неефективно працюють виконавці. Сьогодні виникли сотні мільярдів завислих боргів. До війни на сайті Держвиконавчої служби була цифра в 300 млрд гривень, а сьогодні, думаю, завислих боргів удвічі більше, і це при тому, що ніхто не враховував борги за комунальні послуги, коли була інша життя. І ще у нас 50% невиправних кредитів, тоді як у живій економіці вже 5% — це надзвичайна подія. Ось тому, починаючи з 1996 року, я був головним зацікавленим у запровадженні інституту приватних виконавців в Україні. Такий інститут існує у всіх європейських країнах і ідея розмонополізувати державний ринок виконавців правильна (всі охочі мати справу з професіоналами повинні мати таку можливість). Але сьогодні я кажу цьому закону: «Ні». Я цей закон зупиняв протягом року, благаючи кожну фракцію за нього не голосувати.
Тому що новий інститут принесе українцям горе. За останні 2 роки багато людей у нашій країні втратили роботу, втратили можливість розвиватися, віддавати кредити й платити за комунальні послуги. Їх сьогодні держава грабує, ніби в останній раз. І на цьому тлі запровадження інституту приватних виконавців рівносильне запровадженню приватних бандитів. Першими, хто отримає ліцензії, будуть чорні сотні банкірів, начальники банківських служб безпеки (колишні відморозки-менти) й бандити при банках».
Щодо вимог, які закон висуває до ліцензування нових виконавців, Хабібуллін вважає, що пункт із дипломом обійти нескладно. «На одного гарного юриста в білій сорочці з дипломом університету імені Шевченка візьмуть ліцензію, а приставлять до нього 30-40 банківських бандитів-помічників, а там уже інші підходи. Та й на слуху скандали з куплені дипломами відомих людей. Ніхто не побіжить перевіряти — звідки ці дипломи: головне — ліцензія», — попереджає юрист. Хабібуллін пропонував запровадити цей інститут проти держави, а не проти громадян.
«У мене був ряд клієнтів із мільйонними боргами держпідприємства «Енергоатом», ДП «Укрзалізниця» — жоден державний виконавець не хотів за це стягнення братися, бояться держвиконавці прийти в держпідприємство й стягнути… Ось для чого потрібен інститут приватних виконавців, а для громадян можна було б запровадити його років через два, дав людям можливість оправитися від війни й почати щось заробляти. Я говорив, що не можна застосовувати приватних виконавців для стягнень із громадян, поки економіка не підніметься. Але зробили все навпаки».
Банкіри ліцуються з приводу нових законів — у владі більшість із них. Задоволені й ті, хто передчуває поділ чергової позики: на кону 1,7 млрд доларів від МВФ. Українська влада виконала всі вимоги Європи (на папері). І, на думку Хабібуллліна, контролювати приватних виконавців ця влада не буде.
«Сьогодні руками державних виконавців не можуть забрати у людей все, що в них залишилося, та й небезпечно! Держвиконавець побоїться відібрати вашу квартиру. А ось приватний відбере. І кому ви будете скаржитися? Скарги в поліцію й прокуратуру будуть обертатися відмовами: «Це ваші цивільні справи, подавайте позов і з'ясовуйте в суді». На державного виконавця управу ще можна знайти. А щодо приватних вам влада скаже: «А держава тут причому? Це приватні виконавці, це ваші приватні справи, а держава не має ніякого стосунку до того, що вас грабують, роздягають і виселяють». Звернення стягнень на квартиру й виселення приватними судовими виконавцями за борги — питання часу. Хоча зараз у новому законі й записано, що приватні виконавці не займатимуться цією категорією справ. «За законом у нас зазвичай слідують поправки, і ви навіть не дізнаєтеся, що така поправка внесена, — попереджає Вадим Хабібуллін. — Зробили поки обережно, щоб не сіяти смуту, але я думаю, що державну виконавчу службу скасують років через 2-3, як було й із нотаріусами. Були державні, тепер усі приватні. Повірте, якщо чогось сьогодні немає – завтра буде. Через півроку почуємо перші крики: «Караул!»
Всезагальне збідніння населення, убитий малий і середній бізнес, вимушене переселення й раптова бідність вчора ще цілком успішних людей — ось те, чого не врахували представники МВФ, і на що наплювали українські євророформатори. Класичний приклад тих справ, за які в першу чергу возьмуться узаконені колектори — це історія, що трапилася 25 травня минулого року в Люботині (Харківська область). Кредитор у компанії виконавця, участкового й кількох помічників з'явився в дім свого боржника відразу після того, як там справили поминки. Великий двоповерховий дім служив заставою, і новий власник, прихопивши з собою спеціаліста з вибивання замків і судове рішення про виселення троїх членів сім'ї, прийшов вишвирювати боржників на вулицю. Розлючений візитом «медведчиків», які ламали замок, 48-річний ветеран бойових дій у Чечні й Афганістані Олег Гапон зустрів «гостей» пострілами з карабіна.
Тяжко поранив приятеля кредитора, на якого той встиг переоформити відсуджений дім, убив самого кредитора й вибивалу замків (так званого «понятого»). Утікаючи, захопив заручників, був оголошений терористом і загинув від кулі снайпера. Як пояснила вдова Ольга Гапон, 21 тисячу доларів позичила в 2011 році її вітчим. Гроші сім'я витратила на спасіння від раку її матері (тещі покійного Олега Гапона). Договір передбачав божевільну неустойку, на яку сім'я погодилася, коли мала бізнес і роботу. Перші роки вони справлялися з зобов'язаннями, але виконання кабальних умов порушила смерть боржника. У травні 2015-го померла й його хвора дружина. І після цього спадкоємці збиралися виконувати боргові зобов'язання, хоча «гуманний суд» постановив стягнути з них 11 мільйонів гривень разом із неустойкою й відсотками. Вдумайтеся: сума боргу помножилася в 21 раз (!), враховуючи вартість дому, земельну ділянку й кошти, які сім'я встигла виплатити кредитору. А через рік після цієї трагедії вища судова інстанція визнала незаконною конфіскацію дому. Суд також визнав незаконним нараховування більшої частини неустойки за прострочення.
Як виявилося, підкупивши районного суддю, кредитор сфабрикував обставини справи й довів сім'ю до відчаю. Розібравшись, суд скасував неправосудне рішення разом із штрафними санкціями й дім залишив Ользі Гапон, скоротивши розмір невиплаченого боргу до 400 тисяч гривень. Але кое-що вже не виправиш: три люди розлучилися з життям під час одного невдалого виконавчого провадження.
Масовий шок від застосування нового закону може розпочатися вже восени 2016 – весною 2017-го. Як раз — коли до людей прийдуть нові платіжки за опалення й газ — у багатьох випадках рівні розміру їхніх місячних доходів. «У сильного завжди слабкий винен»: на запровадженні приватних виконавців наполягає головний кредитор України — МВФ, який, за іронією долі, солідарний із українськими ростовщиками. Заради виконання зовнішньої вимоги ще сильніше затріщать чуби рядових українців, які опиняться в комунальній пастці, але не відчують благ від кредитування країни, за яке розплачуватимуться їхні діти.
Як виглядає робота колектора – для тих, хто не знає, розповідає Вадим Щетинін, який працює в національній поліції України: «Я до війни ходив на співбесіду в київську контору, яка займалася вибиванням боргів, і знаю їхні вимоги до кандидата — потрібно бути хамом і вміти за лічені хвилини в телефонній розмові боржника припекти його до стіни, не вникаючи в причину утворення неплатежів. Знаю, як портфелі боргів викупляються, і про інші тонкощі цього бізнесу. Старики й неграмотні робітники будуть з голоду пухнути, але комунальні послуги понесуть. А запитати в «Водоканалу» й «Теплосіті» чому вода не питна в крані або температура не дотягує до нормативної, рядовий обиватель не зможе, і розумні юристи не допоможуть».
Максимально песимістичний прогноз описав недавно один із авторів видання ua.racurs.ua/: «Наступним кроком буде формування колекторських загонів, простіше кажучи – фінансових «титушок», які почнуть вишвирювати боржників із їхніх квартир. Народ буде вимушений оголосити уряду про свій дефолт. І тоді ці банди пійдуть по містах і селах, як заготівельники зерна за часів продрозверстки, й зійдуться в нерівному бою з простим народом за квадратні метри житла».
Дивно, але підтримали законопроекти №2506а й 2507а не лише члени парламентської коаліції, але майже всі позафракційні, майже вся «Самопоміч», партія великого бізнесу «Відродження» й «Воля народу». Не підтримали «Батьківщина» й Ляшко, які претендують на перерозподіл місць у парламенті. Зображаючи опозиціонерів, не проголосували за вигідний для себе закон олігархи з «Опозиційного блоку». Заради важливого голосування навіть Дмитро Ярош з'явився у ВР чи не вперше за 2 роки. А депутати, які утримались, поділилися з «ОРД» занепокоєнням, що ця «всезагальна мобілізація» парламентарів була репетицією чогось важливішого. І, можливо, так само ловко вдасться зібрати всі сили на голосування за «особливий статус Л-ДНР», на якому так само наполягають західні партнери?
Живі цеглинки мафіозно-олігархічної Системи не впроваджуватимуть реформи, якими можна дійсно оновити Україну. Їхні інтереси лежать у площині імітації бурхливої діяльності й збереження існуючих можливостей для клептократії. Поки верхи обдумують — як розпиляти чергові транш, низи країни страждають від європейських цін і традиційно-української корупції. Виконати всі вимоги МВФ зможуть лише багаті й здорові. Іноді здається, що мета такого «реформаторства» за рахунок найбільш незахищених якраз і полягає в депопуляції «зайвих». Боячись «нових майданів», провладна братія буде рада вогнати народ у скотське стан, при якому той, хто тікає від колекторів, уже не помислює ні про яке гідність. Але не можна виключати й такий сценарій: загнаний у кут, «маленький українець» почне відстрілювати кредиторів.