Чому великі дистрибютори ліків та торговці «самопальними» медпрепаратами опинилися в одній кримінальній справі. Навесні цього року, 25 березня, федеральний суд Південного округу штату Техас визнав винними двох громадян України – Максима Ненадова та Володимира Николаєнка – у контрабанді до США контрафактних ліків від гепатиту та раку. Після затвердження вироку, яке мало відбутися через пару місяців, Ненадову довелося відсидіти в техаській тюрмі майже шість років, Николаєнку – два з половиною року. Згідно з публікаціями, що з'явилися за мотивами цього судового процесу, американська юстиція таким чином поставила крапку на злочинній організації з України під назвою «Здорова нація», створеній Ненадовим, яка продавала важко хворим американцям підроблені ліки. Але це не зовсім правда. По-перше, Ненадов не був ні засновником, ні главарем ОПГ «чорних» фармацевтів. По-друге, ще рано стверджувати, що в цій історії поставлена крапка, пише у статті для «ОРД» головний редактор проекту [Гучні справи] Павло Шульц.
Одного разу в Техасі
У червні 2018 року Ненадова та Николаєва почали «розробляти» оперативники слідчого відділу Міністерства внутрішньої безпеки США. Вони зв'язалися з шахраями через WhatsApp під виглядом клієнтів та провели контрольні закупівлі. Поки експерти-фармацевти аналізували, чим саме торгують українські «комбінатори», слідчі підбиралися до їхніх банківських рахунків та «пробивали» електронні сліди в інтернеті. Зокрема, їм вдалося отримати від компанії Google повний доступ до електронної пошти злочинців та дізнатися подробиці афери з підробленими ліками, а також встановити особистості багатьох причетних до неї. Незабаром слідство знало, що має справу з 36-річним Максимом Нефедовим, главою українського споживчого товариства «Здорова нація», та його 34-річним помічником Володимиром Николаєнком. Оскільки Україна своїх громадян до США не видає, було вирішено вманити злочинців на американську територію. Операція тривала з жовтня 2018-го по квітень 2019-го. «Федерали» підсунули Ненадову та Николаєнку «оптового покупця», нібито готового придбавати величезні партії фальсифікату. Але з ним потрібно було договорюватися особисто. Українські шахраї «клюнули». 18 квітня 2019 року вони сійшли з літака в Х'юстоні, штат Техас.
У них відбулася насичена ділова зустріч з уявним бізнес-партнером. Але в аеропорту, коли задоволені Ненадов та Николаєнко збиралися вилетіти на батьківщину, їх арештували. Американська трактовка історії українських фармацевтичних шахраїв змушує думати про них як про дещо наївних вискочків, спокушених шансом зібрати статок на «фуфломіцинах». Згідно з матеріалами закордонних ЗМІ, «все почалося з того, що в 2015 році Максим Олександрович Ненадов відкрив у Києві медичний центр-клініку, а точніше, споживче товариство «Здорова нація», де значився «уповноваженою особою», а основним родом діяльності товариства була вказана торгівля фармацевтичними товарами в Інтернеті. Через рік це вже був благодійний фонд «Здорова нація», який займався «фінансовою та медикаментозною підтримкою хворих на гепатит українців», а Ненадов значився його директором. Як повідомив у листопаді 2017 року сайт med.obozrevatel.com, допомогою фонду скористалися більше трьох тисяч людей, а «крім боротьби з гепатитом, Фонд надавав активну допомогу дитячим будинкам, будинкам для людей похилого віку та постачав ліки першої необхідності солдатам у зоні АТО».
Тут я повинен виправити своїх колег. Споживче товариство (ПО) «Здорова нація», згідно з його реєстраційними даними, було засновано в жовтні 2016-го, а однойменний Благодійний фонд (БФ) з'явився навіть дещо раніше – 15 серпня 2016 року. Але головна помилка як американських колег, так і Мінюсту США полягає в іншому. За схемою з «фуфломіцинами» стоїть не маленька шайка дилетантів, а великий міжнародний синдикат, і хоч Максим Ненадов грав у ньому далеко не останню роль, він ніколи не був главарем групування.
Тим часом в Україні
Почти одночасно з початком операції «федералів» з поймання Ненадова слідчий Головного слідчого управління Нацполіції України зареєстрував кримінальне провадження №42018000000002080, підозрюваними в якому фігурують більше десятка суб'єктів (імена яких, природно, слідство не розкриває). Підозрюваним вменяють: фальсифікацію лікарських препаратів у особливо великих розмірах, контрабанду сфальсифікованих ліків у особливо великих розмірах, підробку торгових знаків, відмивання грошей у особливо великих розмірах, створення злочинної організації, привласнення майна у особливо великих розмірах, ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах, службову підробку, отримання неправомірної вигоди службовою особою. Щонайменше два останні пункти підозр можуть стосуватися лише осіб, наділених якоюсь владою. А звинувачення у привласненні майна якось слабо вяжеться з торгівлею підробленими ліками. Згідно з низкою судових документів, у розслідуванні бере участь Центральний апарат Державного бюро розслідувань. Тобто це дело пахне великою корупцією. Але на перший погляд абсолютно незрозуміло, в чому вона криється.
Благодаря документам, що знаходяться у відкритому доступі, можна ознайомитися з фабулою цієї справи. Отже, деякий громадянин України, який у опублікованих судових протоколах фігурує зазвичай як «Особа_1», орієнтовно в 2015–2016 роках у змові з двома своїми найближчими сподвижниками створив «стійке ієрархічне об'єднання» з метою виготовлення та продажу фальшивих ліків. До ядра банди «чорних» фармацевтів незабаром приєдналися ще четверо українців, деякий азербайджанець та троє підданих Індії. «До злочинної організації також входили особи, що постійно проживали на території Туреччини, Російської Федерації та Індії, які здійснювали управління окремими напрямками злочинної діяльності за дорученням керівників злочинної організації на території зазначених держав, пов'язаної зі збутом сфальсифікованих лікарських препаратів, а також придбанням засобів для їх виготовлення», – сказано в одному з рішень суду. В іншому сказано таке: «Розслідуванням встановлено, що зазначеними особами протягом 2015–2019 років здійснювалися виготовлення, фасування, у тому числі незаконно ввезених на митну територію України, ліків онкогрупи, протигепатитних та протитуберкульозних, та їх продаж (реалізація) через мережу Інтернет до країн Європи, Азії, Північної Америки. Безпосередня доставка замовникам у будь-яку країну світу сфальсифікованих препаратів здійснювалася організаторами та активними учасниками злочинної організації, а також іншими залученими для роботи на злочинну організацію особами: як громадянами України, так і Індії, а також іншими особами».
Вартує відзначити, що трьома препаратами, як у американському «кейсі», тут дело не обмежується. Ось (можливо, не повний) список ліків, які «чорні» фармацевти підробляли або збиралися підробити: Soliris, Alkeran, Avegra, Lysodren, Opdivo, Yervoy, Epclusa, Harvoni, Sovaldi, Veread, Vistide, Vosevi, Ocalira, Abraxane, Keytruda, Harvopak, Hepcinat-LP, Daklinza, Avastin, Lemtrada, Adcetris, Iclusig, Ibranca. Примітно, що деякі члени ОПГ, що знаходилися на низовому та середньому рівні ієрархії, згідно з даними слідства, отримували «зарплату» від главарів не лише грошима, але й ліками для хворих родичів (можливо, такими ж фальшивими, як і ті, які вони продавали). Зокрема, таке обставина згадується у постанові про зміну запобіжного заходу учаснику групування, що «відмивав» її гроші шляхом фіктивних операцій з купівлі-продажу будматеріалів. У рішеннях українського суду можна знайти згадки Максима Ненадова, що «загремів» у техаську тюрму. Так, у опублікованій версії постанови Печерського райсуду Києва від 14 квітня минулого року про доступ слідства до речей та документів приватного підприємства «Менеджер і Ко» зазначено, що ОПГ могла використовувати згадане ЧП у своїх схемах. У постанові говориться, що співзасновником підприємства є деякий Особа_15, який також виступає керівником ПО «Здорова нація». За даними сервісу Opendatabot, посаду директора (та співзасновника) «Здорової нації» займає Максим Ненадов. Він же володіє 50% статутного фонду ЧП «Менеджер і Ко». Відзначимо, що Ненадов Максим Олександрович фігурує як засновник та/або керівник у п'яти юридичних осіб, і всі вони, крім ОО «Спортивний клуб «Банда МХ», так чи інакше вспливають у кримінальному провадженні.
Максим Ненадов
Про самого Ненадова інформації у відкритому доступі вкрай мало. Відомо, що він числиться заступником голови «стремної» політичної партії «Самоврядна українська держава», а також членом її політради та головою харківської обласної організації. У постанові суду, що дає слідчим доступ до документації низки юрлиць, згадується ТОВ «Інноваційне диво» (код ЄДРПОУ 42861201). Тут судовий клерк явно помилився – насправді фірма з таким кодом ЄДРПОУ називається «Інноваційне пиво», але нас вона зацікавила, природно, з іншої причини. Основним бенефіціаром «Інноваційного пива», згідно з даними, є Дикова Анна Леонідівна. За інформацією сервісу Ring, Анна Дикова в тій чи іншій іпостасі фігурує більш ніж у 150 юридичних осіб, розкиданих по всій країні. Причому в структурі їхніх власників та керівників її ПІБ з'явилися, як правило, в минулому або позаминулому роках. Осмілюся припустити, що Анна Леонідівна є, так би мовити, професійною «фунтом». Її «молодшими партнерами» по «Інноваційному пиву» виступають уже знайомий нам Максим Ненадов та Длигач Андрій Олександрович. Останній – відома в вузьких колах персона, з допомогою піару намагаючись домогтися ширшої популярності. Згідно з його офіційною біографією, він – доктор філософських наук, футуролог, стратег, гендиректор групи компаній Advanter Group (Консалтинг), власник інтернет-холдингу iVentures; у відроцтві виграв чемпіонати з плавання та в'язання морських вузлів.
Андрій Длигач
Футуролог та стратег Андрій Длигач фігурує в реєстраційних даних 12 юридичних осіб. Автора дещо зацікавило ОО «Всеукраїнська громадянська платформа «Нова країна», адже серед засновників громадського об'єднання затесалося кілька видних громадян. Зокрема, віце-президент Українського союзу промисловців та підприємців, президент компанії «Євроіндекс» Валерій Пекар. А також колишній глава Нацагентства з питань держслужби, а нині заступник голови Нацагентства з питань протидії корупції Олександр Стародубцев.
Ідемо далі. З держреєстрів автору також вдалося почерпнути дещо інформації про індійське «крило» ОПГ, яке грало дуже важливу роль у синдикаті. Так, у судових документах регулярно згадується, що одному з підозрюваних з індійським підданством підконтрольно ТОВ «Блускай Інтернешенал». Ця фірма була заснована приблизно тоді ж, коли, за даними слідства, з'явилася групування «чорних фармацевтів», – у червні 2015-го. Основний профіль діяльності – оптова торгівля деревиною, будматеріалами та санітарним обладнанням. Її бенефіціарами вказані Авасті Шайлендр Нараїн та Ранджан Ревті Кант. Крім «Блускаю» ПІБ Шайлендра Нараїна присутні в складі засновників ще чотирьох ТОВ: «Емпайр Фарма Груп», «Ейр Фарма», «Медквест» та «Індотек».
У матеріалах слідства підкреслюється, що главарі групування на гроші, «заробленої» на продажу підроблених ліків, у 2016–2019 роках помітно поліпшили свій житловий фонд, вклавши в столичну нерухомість близько 30 млн грн. Крім того, як сказано у постанові Печерського райсуду від 14 лютого 2020 року, з метою «відмивання» вони вкладали гроші в легальні структури. Зокрема: ТОВ «Грін Бранч» (Київ), ТОВ «Колорфікс» ДП «Студентський» (Київ), ТОВ «Фірма «Карйон» (Полтава), ТОВ «Три плюс один» (Київ), ТОВ БМУ-86 (Нежин, Чернігівська обл.), RobledoMont s.r.o. (Прага, Чехія), благодійний фонд Lebenlicht (ФРН). У рішенні суду говориться, що Особа_1, що стала на чолі синдикату «чорних» фармацевтів, також є співзасновником ТОВ «Колорфікс». За інформацією сервісу, рівними частками в «Колорфіксі» володіють Балан Анатолій Іванович та Бондаренко Павло Сергійович. Перший, Балан, більше ніде в реєстраційних даних не «світиться». Що стосується Павла Бондаренка, то він разом зі своїми родичами фігурує в складі засновників низки юрлиць (автор спеціально виділив їхні назви), згаданих у попередній постанові як «пральні» синдикату. Зокрема, кінцевим бенефіціаром, яке, у свою чергу, володіє статутним фондом, вказаний Бондаренко Сергій Сергійович (судячи з ПІБ, брат або батько Павла). Директор «Грін Бранча» Олена Громова також є бенефіціаром чеської, яку слідство теж вважає «пральнею» синдикату. До 24 червня 2019 року Олена Громова та Павло Бондаренко були бенефіціарами ще одного «підслідственного» ТОВ – «Три плюс один». Тепер ця фірма записана на Бондаренко Ольгу Петрівну. Знайти благодійний фонд Lebenlicht у німецьких реєстрах автору не вдалося, але фонд цей хоч якусь (можна сказати, для «галочки») благодійну діяльність в Україні таки здійснював. І як директора його представляв деякий Павло Бондаренко. Тобто з великою долею ймовірності можна стверджувати, що головний підозрюваний по справі – Павло Бондаренко. Але у відкритих джерелах відомостей про нього ще менше, ніж про Максима Ненадова. Тобто практично нуль. Чи не дивно?
Змова поставщиків ліків
Глибше вивчивши судові документи, автор виявив, що кримінальне провадження №42018000000002080 охоплює не лише масштабну підробку ліків, здійснювану міжнародною ОПГ. Постанова слідчого судді Печерського суду від 27 травня цього року про продовження строків розслідування провадження №42018000000002080 містить зовсім інший кримінальний епізод, що, здавалося б, ніяк не пов'язаний зі справою «чорних» фармацевтів. Зокрема, там сказано таке: «…у ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження встановлено, що посадові особи установ охорони здоров'я України, ТОВ «Рош Україна», ТОВ «БаДМ», ТОВ «Бізнес Центр Фармація», ЧАО «Альба Україна», ТОВ «Фармадис», ЧАО «Медфарком-Центр» та інших суб'єктів господарювання за попередньою змовою між собою створили тіньову схему з метою завладіння бюджетними коштами при проведенні державних та публічних закупівель лікарських засобів за значно завищеними цінами». Цей епізод розслідують за ознаками ч.5 ст. 191 УК – привласнення майна у особливо великих розмірах організованою групою.
Фабула його така. ТОВ «Рош Україна», українське підрозділення великої швейцарської компанії F. Hoffmann-La Roche Ltd (Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд.), щомісячно отримувало від своєї материнської структури бонус у розмірі до 25% від вартості закупленої продукції. Не знижку, а живими грошима – у вигляді безповоротної фінансової допомоги. І це не благодійність – далі ці бонуси від швейцарців передавалися дистрибютором продукції – згаданим вище українським компаніям. Слідство стверджує, що договорами між ТОВ «Рош Україна» та згаданими дистрибютором «передбачено, що бонуси можуть надаватися виключно після надання підтверджуючої документації про продаж за державні кошти». Простіше кажучи, зумів всунути продукцію державній або комунальній лікарні – отримай «відкат». Окремий вопрос, яка частина «заохочення» від щедрих швейцарців з Базеля через їхній київський філіал та його партнерів перекочувала в безодні кишень чиновників, відповідальних за проведення медзакупівель. Але він у судових документах по провадженню №42018000000002080 не відображений ніяк.
Однак тут і без зафіксованих хабарів матеріалів набралося на статтю Кримінального кодексу. Справа в тому, що українська нормативно-правова база прямо забороняє поставщикам робити надбавку на медобладнання та ліки вище 10%, якщо закупівля здійснюється за рахунок місцевого або державного бюджету. Все, що вище, – привласнення, тобто – ст. 191 УК. Автор навіть не сумнівається, що перелічені вище структури, заходячи на госзакупівлі, «дозволені» 10% у своїх заявках прописали та обґрунтували. Але, як вважає слідство, завдяки «бонусам» з Базеля де-факто вони заробляли набагато більше – у окремих випадках «навар» за рахунок платника податків досягав 35%. Щоб було розуміння, про які суми йдеться. Згідно з матеріалами слідства, відображеними у судових рішеннях, у 2012–2018 роках лише два дистрибютори – «Фармадис» та «Медфарком-Центр» – реалізували продукцію «Хоффманн-Ля Рош» на суму, що перевищує півмільярда гривень. Примітно, що багато з дистрибюторів «Ля Роша», що потрапили в справу «чорних» фармацевтів, давно мають неоднозначну репутацію.
Так, ТОВ «БаДМ», яке контролюють дніпровські бізнесмени Олександр Дітятковський та Олександр Суходольський, наполегливо ходить у «штрафниках» АМКУ через регулярні порушення антимонопольного законодавства. ТОВ «Бізнес Центр Фармація» та інші фірми бізнесвумен Юлії Спальвіш часто згадуються у скандалах із завищенням цін на ліки для лікарень. Те ж стосується (вірніше, стосувалося – компанія проходить процедуру банкротства) ЧАО «Медфарком-Центр» («МФК-Центр»). Структура через «офшорку» записана на швейцарця Франсуа Зюршера. Інші фірми, бенефіціаром яких вказаний цей господин, з завидною регулярністю з'являються в напівкримінальних схемах навколо медичних закупівель (наприклад, читайте «Львівський гамбіт та інші історії. Схеми медичної мафії напередодні епідемії»). До речі, ще рік тому гендиректором «МФК-Центра» був деякий Бабенко Михайло Миколайович. Тепер цей громадянин керує Державним експертним центром Мінздоров'я.
З усіх перелічених ТОВ «Фармадис», ліквідоване в травні 2019-го, має, мабуть, найбурхливішу історію (про нього та не тільки можна прочитати у статті «Людиноцентризм з корупційним оскалом. Кому дістанеться 72 мільярди Гончарука»). Основним бенефіціаром «Фармадиса» була компанія з управління активами (КУА) «Овамо Кепітал», яка, у свою чергу, належить деякому Дубинському Анатолію Олександровичу (його зв'язок зі скандальним депутатом Дубинським автору невідома). «Фармадис», на думку журналістів-розслідувачів та громадських активістів, входив в орбіту одіозного бізнесмена Петра Багрія, який у часи Януковича паралельно займав посаду президента асоціації «Виробники ліків України» та був членом Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. Фірми з орбіти Багрія тоді «освоїли» колосальні суми на госпрограмі боротьби з епідеміями ВІЛ/СНІД та туберкульозу, виставляючи платникам податків у особі держави цінник на медикаменти в середньому в два рази вище ринкового. Спустя приблизно півроку після реєстрації кримінального провадження №42018000000002080, взимку 2019-го, «Фармадис» пішов на ліквідацію.
Петро Багрій
Тут вимушений відзначити: не зовсім зрозуміло, що саме об'єднує два несхожі епізоди – справу про підробку ліків та справу про завищення цін на державних медзакупівлях. Чому вони спочатку розслідуються в межах одного кримінального провадження? У автора є три припущення. Перше – циничне: великих фармацевтичних дистрибюторів вирішили «обілетити», для більшої переконливості «пришивши» їх до, скажімо так, «пахучої» кримінальної справи. Друге – слідчі вирішили перевірити, чи не «штовхали» контрафактні медикаменти на госзакупівлях, у процесі натрапили на цінову змову та взялися її розслідувати в межах одного провадження, щоб двічі не вставати. Але таке припущення ще менш обґрунтоване, ніж перше. Разве що, здавалося б, не пов'язані один з одним справи перетинаються, якщо не епізодами, то фігурантами. І звідси припущення третє: окремі учасники синдикату «чорних» фармацевтів брали участь і в цінній змові при поставках державним та комунальним установам продукції швейцарської компанії Hoffmann-La Roche. Але хто саме та як – опубліковані документи відповіді не дають.
Бережись автомобіля
Справа «чорних» фармацевтів та приєднаних до них великих дистрибюторів ліків кумедним способом перетинається з іншим кримінальним провадженням, яке колись викликало публічний скандал. У Єдиному державному реєстрі судових рішень періодично потрапляють клопотання адвокатів чеської компанії Fors Trade s. r. o. про скасування арешту нібито їй належного майна, накладеного судом у кримінальному провадженні №42018000000002080. Судді регулярно їм відмовляють. Оскільки Fors Trade s. r. o. спеціалізується на лізингу автомобілів преміум-класу, можемо сміливо припустити, що йдеться про один або кілька дорогих «авто». Як, наприклад, Audi A6 на чеських номерах, на якій, згідно з даними, передвигався Особа_1 (тобто, скоріше за все, главар ОПГ «чорних» фармацевтів Павло Бондаренко). У машині під час обшуку 1 червня 2019-го вилучили шість флаконів «бодяжного» протипухлинного препарату «Адцетрис» (ціна в інтернет-аптеках стартує від 2 тис. євро за флакон). Цілком можливо, що це майно (тобто авто), яке чеська автокомпанія вважає своєю власністю, було навіть не взято у неї в лізинг, а «відібрано» шахрайським шляхом.
Згідно з даними, з 16 лютого 2019 року Головне слідче управління Нацполіції розслідує кримінальне провадження №12019000000000127, відкрите за цілим «букетом» статей УК: незаконне поводження зі зброєю, створення злочинної організації, шахрайство у особливо великих розмірах, використання підроблених документів, незаконне завладіння транспортом. Фабула справи досить проста: шайка шахраїв брала в лізинг у Fors Trade s. r. o. недешеві машини, перегоняла їх в Україну та продавала їх тут за підробленими документами («комбінатори» таким чином «опустили» чехів десь на 4 млн євро). Скандальність справі надали її фігуранти. Як повідомлялося, главарем групування шахраїв слідство вважає Андрія Андрійовича Стрижака – сина екс-голови Конституційного суду Андрія Стрижака. А найближчим сподвижником судейського чада названий колишній «регіонал» Михайло Чурило – депутат Ужгородської міськради. Втім, ця справа може виявитися, образно кажучи, з подвійним дном. Оскільки один з нібито організаторів «схеми» – Михайло Чурило – є (мабуть, уже в минулому часі) бізнес-партнером Маріяна Куриша, фактичного власника «потерпілої» компанії Fors Trade s. r. o. Але це вже зовсім інша історія.