Одна кімната обслуговує 50 тисяч ботів, хоча штат складає лише 4 людини, тоді як за комп'ютерами постійно повинна знаходитися одна особа. Цей «армійський корпус» (50 тисяч осіб приблизно відповідає трьом дивізіям — армійському корпусу) нині використовується лише для того, щоб «лайкувати» потрібних людей. Такий обсяг армії ботів влаштовує не всіх. Деякі прагнуть справжньої армії — 150–250 тисяч якісно зроблених ботів. Для цього потрібно зібрати величезну кількість фотографій, створити взаємні посилання та переписати ботів один на одного. Потім необхідно позиціонувати яскравих персонажів, створити блогерів, лідерів громадської думки, красивих дівчат — з величезною кількістю підписників, а вже потім активно використовувати цю армію на полях боїв у соціальних мережах.
Політики, політологи та журналісти часто помиляються, вважаючи, що в Україні ще не створені армії ботів, готові вступити у віртуальну війну на полях боїв соціальних мереж. Однак окремі користувачі легко докуповують собі по 30–50 тисяч підписників, причому накачування такої кількості ботів триває всього 20–30 днів. Ці боти лайкують, коментують і роблять перепости свого господаря. Але цих ботів хтось створює й контролює.
Звідки вони беруться перед продажем? Поки ліквідність інтернет-ботів невелика, наприклад, «армійський корпус» з 50 тисяч ботів можна продати за 600 доларів. Щоб похизуватися перед друзями, в інституті, школі чи на роботі, не потрібна така кількість вигаданих шанувальників вашого таланту. Навіть за сто доларів ви стаєте суперзіркою в соціальній мережі. Магія! Невідомі люди раптом починають цікавитися вашим життям, висловлювання, які раніше не мали жодного ефекту, раптом користуються неймовірним успіхом, збираючи 1000–1500 лайків.
Соціальна вага зростає! Але як тільки новий геній не заплатить грошей, він, як у старі добрі часи, отримає свої 4 лайки за пост із фото на лавці в ботанічному саду й відчує тонку грань між світом реальним і віртуальним. Попередній текст зрозумілий лише для активних користувачів соціальної мережі, тому для тих, хто ще не підсів на голку віртуального світу, потрібно щось пояснити. За замовчуванням люди, заходячи в соціальну мережу, вважають, що спілкуються з іншими людьми, але насправді це не зовсім так, а точніше — зовсім не так. Людина створює свою сторінку в соціальній мережі, цю сторінку називають акаунтом. За логікою один человік — один акаунт, але ось парадокс: кількість акаунтів у соціальних мережах, наприклад у українському сегменті Facebook, уже значно перевищує кількість жителів України. І це при тому, що лише 18% жителів України є активними користувачами соціальних мереж. Однак користувачі соціальних мереж, крім Facebook, створюють акаунти й в інших соціальних мережах.
Виходить, що кожен житель України створив уже по 10–15 акаунтів у різних мережах? Ні, звичайно! Віртуальний світ наповнений вигаданими персонажами, причому вигаданих персонажів більше, ніж реальних. Вигадані персонажі соціальних мереж називаються «боти». Хто й навіщо створює ботів? Тут два магістральні напрями, один із них керується людськими комплексами. Люди, щоб показати свою значимість, створюють ботів, які «лайкують» їх, таким чином людина показує, що вона не байдужа суспільству. На наступному рівні вага в соціальних мережах часто використовується для раскрутки своєї діяльності, особливо якщо ця діяльність передбачає публічність. Наприклад, ви проводите творчий вечір: зовсім інший ефект, коли 40 людей, зацікавлених у вашій творчості, лайкнули ваше повідомлення, і зовсім інший ефект після того, як повідомлення про те, що ви будете читати свої вірші, лайкнуло 1500–2000 людей. Звичайно, на сам творчий вечір прийдуть, як і планувалося, 20–30 людей. Але з точки зору соціальних мереж, виходить, що це була подія планетарного масштабу.
Звичайно, обов'язково, щоб після вашого творчого вечора кілька людей у вашому акаунті залишили повідомлення про те, як це було «чудово» й наскільки «ви крутий». Ціна такого успіху заходу читачеві вже приблизно відома. Зазвичай вона не перевищує 300 гривень, але це для досвідчених користувачів, для початківців «зірок» може обійтися й у 1000 гривень. При цьому існують ще програми, які дозволяють взагалі безплатно «напхати» собі лайків. Але тут потрібно бути обережним, тому що коли після вашого поста з двома тисячами лайків у стрічці йде пост із трьома лайками, це викликає здивування навіть у найдовірливіших і найменш підготовлених користувачів соціальних мереж. Звичайно, повз таку дармову раскрутку не могли пройти представники бізнесу, особливо бізнесу, що займається продажами. Створення ботів прийшло зі світу бізнесу й базується на технологіях контекстної й пошукової реклами. Тут теж виникають парадокси, коли ви бачите в мережі оголошення про те, що продається зливна коліно для прямого унітаза, і цей факт подобається двом тисячам користувачів соціальної мережі.
Зазвичай SMM (Social media marketing) компанії не займаються створенням армій ботів, точніше, займаються, але в значно менших обсягах. Але все описане вище — лише один із магістральних напрямів віртуального світу. Другий напрям, основний, — політичний, для нас набагато важливіший і цікавіший. Але приступити до його опису можна лише після того, як вам стали зрозумілі основні тенденції. Ніхто не буде створювати платну армію ботів для того, щоб задовольнити початківців поетів або навіть компанії, що займаються збутом продукції, не ті обсяги, їхні 100–2000 доларів погоди не роблять. Гра йде на зовсім іншому рівні. За даними Гарвардського університету, 271 мільйон постів у соціальних мережах у сегменті Сполучених Штатів Америки оплачено. Але це далеко не рекорд, 488 мільйонів постів оплачено в соціальних мережах китайського сегмента Інтернету. Вивчення структури оплачених постів показало, що лише понад 20% оплачених постів — це приватні повідомлення або бізнес-інформація, все інше — майже 80% — це політична пропаганда.
Соціальні мережі задумувалися як інструмент впливу на громадську думку. Вплив на громадську думку — це політичний інструмент. Суспільство в Україні значно більше заполітизовано, ніж у США чи Китаї. 99% платного трафіку в соціальних мережах українського сегмента Інтернету — це політичне замовлення. Навіть якщо ви скептик, то, побачивши повідомлення, під яким стоїть дві тисячи лайків і близько тисячі коментарів, ви змушені будете звернути увагу на зміст цього поста, навіть при тому, що зміст здасться вам неймовірним або взагалі повним бредом. Соціальні мережі — ефективний і нематеріалоємний інструмент маніпуляції.
Які ж розцінки нині на політичному фронті в соціальних мережах? Атака армії ботів, описана на початку статті, коштує 500–600 доларів. Але хтось же повинен оживити ботів, вкласти їм думки й почуття, а іноді й ідеї. Оживляють ботів оператори. Ця робота не вважається висококваліфікованою, зазвичай оператори отримують ставку від 3 до 8 тисяч гривень на місяць. Ідеї як у віртуальному світі, так і в реальному, коштують дорожче. Пост, що несе в собі оригінальний зміст, зазвичай коштує 50 доларів, можна сказати точніше — 1200 гривень. Залежно від рівня автора, ціна може зростати й досягати 400 доларів за один пост, але такі суми — рідкість. За переважну більшість оплачених політичних постів в Україні платять 50–100 доларів. Щоб отримати гроші за свою роботу, людина, що створює контент у соціальних мережах, змушена підкріплювати свою думку лайками й коментарями. Чекати у моря погоди — коли хтось звернеться увагу на її пост — така людина не може, вона повинна працювати з широкою аудиторією.
Як отримати цю аудиторію? Найпростіше купити. Ще один зв'язок реального й віртуального світу полягає в тому, що люди, які мають соціальну вагу в реальному житті, так само значимі й у мережах, недарма ж мережа називається соціальною. Зазвичай таких людей називають лідерами громадської думки (ЛГД). У переважній більшості випадків таким персонам немає часу займатися заигруванням із віртуальною аудиторією. Зазвичай це роблять за них інші люди. Вражає наївність населення, яке насправді вважає, що, наприклад, президент країни описує, як пройшов його день, або коментує результати футбольних матчів. Звичайно, у президента є спеціально «навчені для цього люди», і не тільки у президента. Зазвичай «спеціально навчених людей» називають «блогерами». Основний інструментарій блогерів це: — наповнення власного акаунта, у переважній більшості випадків із великою кількістю куплених підписників; — наповнення акаунта соціально й політично значимих людей (і тут, як правило, значна частина аудиторії докуплена); — робота з забезпечення активності ботів.
З одного девайса можна обслуговувати необмежену кількість ботів; умільці обслуговують до 190 ботів одночасно. Наприклад, самі собі пишуть, самі собі відповідають. Механізм соціальних мереж ідеально заточений під швидкий вброс інформації, включаючи провокаційну. Інформаційні вбросу в соціальних мережах активно використовуються не тільки в самих мережах, але й у засобах масової інформації. Особливо цим зловживають в Україні. Переважна більшість сенсаційних новин на телебаченні й радіо, у друкованих ЗМІ починаються словами «Як повідомив блогер такий-то в соціальній мережі такій-то», і далі йде повідомлення.
Що це за прийом, для чого це робиться? Така форма передачі інформації дозволяє зняти як персональну відповідальність за передачу інформації, так і колективну, коли це стосується засобів масової інформації — юридичних осіб. Навіть страшно уявити собі загальний обсяг ринку оплачених інформаційних повідомлень у соціальних мережах. В Україні це вже десятки мільйонів повідомлень, оплачених у середньому по 30–70 доларів. Весь такий інформаційний потік контрольований. Контролюється він посередством так званих «темників», добре відомих нам за методиками контролю за засобами масової інформації. Темники «спускаються» ЛГД та блогерам як державними органами, так і окремими політичними силами. Для цього, власне, в Україні й було створено Міністерство інформації, відоме в народі як «Мінстець». Природно, ЛГД та блогери, для яких обслуговування темників є основним джерелом доходу, роблять все, щоб задовольнити руку, що годує. Однак у соціальних медіа, на відміну від медіа традиційних, існує дуже своєрідний феномен — позитивне мислення.
Що таке, власне, соціальна мережа? Це ярмарок марнославства – я й мій автомобіль, я й моя квартира, я й мої Багами, я й рожева попка моєї дівчини — суцільний позитив! Якщо ви позитивні, у вас багато друзів, тому «парафіяни церкви позитивного мислення» ловлять будь-який мейнстрим. Оскільки інформаційні потоки в соціальних мережах, як правило, хаотичні, крім інформаційних потоків політичного змісту, люди з позитивним мисленням переважно ловлять політичні інформаційні потоки, активно репостять політичні повідомлення, коментують, навіть пишуть власні думки на політичні теми. Часто користувачі соціальних мереж вважають, що й ці люди «на роботі». Але це зовсім не так. Позитивне мислення — страшна річ. Недавно на похоронах однієї дівчинки її мати стояла й посміхалася, потім своє поведінку вона пояснювала: «Навіть після смерті дитини потрібно показати всім, що ти позитивна, що ти в струмені». Це, звичайно, вопиючий випадок, але в позитивно заряджених соціальних мережах позитивне мислення на кожному кроці. Можна провести експеримент, наприклад, повідомити суспільству, що ви смертельно хворі, причому зробити це обов'язково в соціальних мережах.
Через 20–30 днів ви будете вражені, як змінитися ваше коло спілкування. Якщо ви не позитивні, вам нічого робити в соціальних мережах, тому більшість користувачів дуже легко підсадити на керовані потоки інформації. У них виникає відчуття, що вони в струмені, зростає кількість лайків, друзів, підписників, власне, людям більше нічого в соціальних мережах й не потрібно. Але вони не замислюються над тим, що їхньою думкою не тільки маніпулюють, їхньою думкою вже повністю керують.