Чому держава стає небезпечнішою за злочинців: російський антиприклад

Останні новини з Росії вражають своєю жахливістю. Колишній журналіст «Нової газети» Сергій Канєв повідомляє про виявлення приватної в'язниці з крематорієм під Санкт-Петербургом. Невідомо, хто були її в'язні, але, за словами Канєва, подібна приватна в'язниця — без крематорію, проте з залом катувань — до недавнього часу функціонувала в селищі Мещерське Московської області неподалік від МКАД. Там утримували й катували боржників, які не повернули борги, непокірних бізнесменів та інших. Коли завдяки одній із колишніх жертв катувань, яку катувальники вважали мертвою й викинули, вдалося розплутати справу, найвідомішим із викрадачів виявився племінник Кадирова — старший лейтенант МВС Чечні Беслан Ісраїлов за прізвиськом Бес. Він неодноразово потрапляв під російський «суд» за вбивства й стрільбу по людях, але завжди виходив сухим із води.Про петербурзьку в'язницю місцеве інтернет-видання «Фонтанка» додає, що вона розташовувалася за 40 км від Санкт-Петербурга в великому бетонному бункері під звичайним на вигляд дачним котеджем. Першим її власником був працівник ФСІН (тюремного відомства), колишній начальник оперативного відділення одного з петербурзьких СІЗО, який вийшов у відставку ще в 2004 році й помер у 2018-му. Тим часом «Нова газета» повідомляє про арешт у Ставропольському краї — разом із ще 30 колегами — колишнього начальника крайової ГІБДД. Кримінальну справу було порушено за статтею про отримання хабара організованою групою в особливо великому розмірі. Депутат Державної думи Олександр Хінштейн провів «екскурсію по палацу начальника ГІБДД Ставрополля», опублікувавши фото з дому «скромного житла» Сафонова. На кадрах видно, що керівник ставропольської ГІБДД жив у двоповерховому котеджі, обгородженому високим парканом із позолоченими воротами. На стелі дому — розкішні люстри й фрески, мармуровий підлогу в деяких кімнатах покривали килими, у ванній — золотий унітаз.Яка мораль випливає з усього цього? По-перше, не варто брати в борг — проблем буде менше. По-друге, росіяни активно обговорюють у мережі приватні в'язниці під Санкт-Петербургом чи біля Москви. Тобто поруч із ними, звичайними жителями цих мегаполісів. У безпосередній близькості. Ті в'язниці, до яких — не дай Боже, звичайно! — можуть при невдалому збігу обставин потрапити вони самі. Понад 100 років антиселекції вивели саме ту породу, яка населяє сьогоднішню РФ, і її правителі — їй під стать. Біомаса «дорогих росіян» створює собі владу за образом і подобою своєю, регулярно вимагає тиранів і мазохістськи ставить їх над собою — панувати над їхнім животом і смертю. Влада може зробити зі звичайним жителем РФ що завгодно, хоч убити його, хоч пограбувати, хоч катувати, хоч здерти з нього живу шкіру — і їй за це нічого не буде. І палачі, й жертви знають, що нічого не буде.Опору немає — вона взагалі не в традиціях цієї «особливої цивілізації» (і в цьому — її «особливість»)! Паханат як форма влади, симбіоз злочинності й чекізму, воріг у законі й генералів ФСБ — норма сьогоднішної Росії, її неповторний і унікальний стиль: варварство без аналогів у світовій історії на основі новітніх досягнень електроніки й комп'ютерної техніки. Генетично раболюбні перед начальством московити зато з величезним задоволенням вимощують все накопичене в них зло один на одного, а особливо — на тих, хто слабший. Чекісти й менти можуть катувати рабів Путіна у своїх застінках безкарно, хоч до смерті, за цілком офіційними «кримінальними справами» й рішеннями «судів» про взяття під варту й продовження арешту. На волі ж, поза чекістськими застінками й мусорськими відділеннями, одні росіяни з задоволенням катують інших у таємних приватних в'язницях. Симбіоз — саме це визначення найточніше. Один із катувальників у таких нелегальних в'язницях — старший лейтенант цілком собі легального МВС Росії.Чеченський мент — це перш за все, на жаль, мент, а не чеченець; і зрозуміло, що родич Кадирова, представник цієї архіварварської кланово-тоталітарної суто середньовічної системи, типової азіатської тиранії (азіатської в квадраті, оскільки сама РФ теж азіатська тирація!), встановленої Путіним у Чечні, за замовчуванням має «право» на будь-які катування й звірства й за все буде відмазаний від якої-небудь відповідальності своїм родичком. Росіяни готові обговорювати й жахатися катувань у приватних в'язницях тут, у Москві чи Санкт-Петербурзі, у них під боком. В'язницям, які загрожують особисто їм. Але, будучи мутантами, орками, що несуть усі ці катування й весь цей запредельний жах іншим, народам, завойованим і підданим геноциду, — ТАМТЕШНІ, на завойованих землях цих народів, катування й катувальні табори, ними насаджувані, московити не лише обговорювати не готові, але, як правило, навіть про них не чули.Багато хто в сьогоднішній Росії пам'ятає таку назву — «Чорнокозово»? Де це, що, про що? Зате цю назву добре пам'ятають чеченці, які там побували. Це був найстрашніший і найвідоміший із так званих «фільтрів» — «фільтраційних таборів» для захоплених російськими окупантами чеченців — у Чечні, у Наурському районі. Катування там були нормою, причому катування, що перевищували всяке уявлення. Саме катуванням і знущаннями над полоненими чеченцями «фільтр» Чорнокозово увійшов у історію. Хоча, ні. Найстрашнішим він не був. Найстрашнішими, кажуть, були вугільні склади Мозджока. А багато хто з сьогоднішніх московитів чув про «Ізоляцію»? Ні, практично ніхто. Це ж не в Санкт-Петербурзі, не в Москві, не в Підмосков'ї. Це концтабір для українців в окупованому російськими «їхтамнетами» Донецьку, на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів — тому він так називається. Хоча якою б повною не була ізоляція в'язнів цього жахливого місця — все одно, все таємне колись стає явним.Письменник і журналіст Станіслав Асєєв, викрадений бандитами так званої «ДНР» за безглуздим звинуваченням у «шпигунстві», провів там понад два роки й, врешті-решт обміняний разом з іншими українцями й повернувшись додому, написав про «Ізоляцію» книгу. Але ЦЬОГО в Московії не чули, не читали, не знають і не хочуть знати. Те зло, яке вони масово, у штатному режимі, століттями несуть іншим, завойованим і вбиваним ними народам, лише в дуже невеликій мірі час від часу повертається їм же самим — і ось тоді воно лякає їх до жаху, до непритомності, до смерті! Достатньо згадати, якими маніяками, садистами, осяйними вбивцями повертались із Чечні «наші хлопці» — вбивці з поламаною психікою; як вони починали в самій Московії вбивати тих самих «простих росіян», які їм повністю співчували в їхній кривавій «місії» на Кавказі — і яку ось ЦЕ викликало в обивателів істерику! А все, що вони перед тим творили в Ічкерії — вважалося нормою й ніяких істерик не викликало.У приватній в'язниці катують, можуть убити й таємно спалити в таємному ж крематорії. У державній в'язниці крематорію немає — але убити ув'язненого цілком можуть і там, і всі сокамерники дружно підпишуть показання (одними й тими ж словами), що це він сам упав уві сні з верхньої нари, вдарився головою й помер. Таких випадків у путінській Московії за 21 рік набралося БАГАТО. Приватною в'язницею керує старший лейтенант МВС, якому за це навіть після її розкриття все одно нічого не буде (як до цього багато разів нічого не було). Начальник ГІБДД — теж підрозділу МВС — живе собі в пошлій розкоші, із золотими унітазами й позолоченою аляповатою ліпниною по всіх кімнатах.Звичайно, одразу згадується Грузія, де під час свого президентства Саакашвілі просто-напросто скасував дорожну поліцію як інститут, а відділення звичайної поліції стали розташовуватися в цілком прозорих будівлях, так що з вулиці стало видно все, що там у кожному кабінеті відбувається. І, звичайно, виникає спокуса зробити так само. Але Росії це вже не допоможе. Україні — так, тут це мало б сенс і просунуло б справу реформування країни в європейському напрямку одразу далеко вперед.Але РФ — не Україна, РФ — це Мордор, і ніякі реформи там уже не мають сенсу, це як мертвому банки ставити. Там все повинно бути повністю стерто з лиця землі, сам фундамент взорваний, його уламки витягнені з ґрунту, місце вирівняне — і ось лише тоді, по закінченні цілої історичної епохи… Звичайно, одразу почнуть говорити: мовляв, це лише в Росії такі жахи, такі катування в «відділеннях» і «фільтрах», такі шалені хабарі, корупція, беспредел. Мовляв, це ви просто ще справжньої, нормальної держави не бачили, не судіть, мовляв, по Росії. Ну так, ну так. Це ви ще справжної в'язниці не бачили, лише російські. У справжній, західній — вам би сподобалося сидіти. Але замість комфортної західної — може раптово опинитися підземна приватна в котеджі під Москвою чи під Санкт-Петербургом, із більярдним кієм як інструментом катування. Організована професіоналами тюремної справи — відставником ФСІН.І якби ви тільки знали, до чого огидно, відразливо, нестерпно просипатися кожного ранку — і знову виявити себе у в'язниці, у камері, знову тут же — навіть якщо в'язниця й звичайна, ФСІН-овська, не підземна. Палаци начальників ГІБДД із золотими унітазами й катувальні таємні в'язниці під керівництвом професіоналів тюремної справи й лейтенантів МВС волею-неволею наводять на крамольну думку. Керувати таємною в'язницею, викрадати боржників і катувати їх там — держава у особі цього лейтенанта за прізвиськом «Бес» виявилася здатною. А ось запобігти її появі, потраплянню туди людей, їхньому там катуванню й загибелі — держава чомусь не змогла. Або не захотіла. Або вона дуже охоче бере хабарі від катувальників і на них будує собі палаци з ліпниною й золотими унітазами. Від держави більше шкоди, ніж користі. Для звичайного громадянина держава у особі її «силових структур» являє скоріше небезпеку, ніж захист. Ось на яку крамольну думку наводять новини з Росії. І не лише ці конкретні новини, а взагалі. Звідти в основному ж такі й приходять.Приватні в'язниці популярні в Америці, припустимо. Там вони, як говорить Вікіпедія, належать комерційним організаціям, орієнтованим на отримання прибутку. І, природно, ліцензуються й контролюються державою. У Росії ж їх організовують колишні або діючі працівники державних «силових структур», причому держава їх не лише не ліцензує — вона про них ці заклади навіть не знає й, відповідно, запобігти потраплянню туди людей і їхньому спаленню в тамтешньому крематорії не може.Тоді навіщо вона взагалі потрібна? Щоб брати хабарі? Як завжди, Росія явила світові чергову антиприклад. Будучи впродовж усієї своєї історії країною, де держава не просто сильна, а гіпертрофовано сильна, прагнула абсолютної влади й тотального контролю, не терпіла ніякої опозиції собі — Росія яскраво продемонструвала (не вперше вже), що держава просто не потрібна. Раз від неї користі й захисту, яким вона весь час козиряє — нуль, а натомість проблем — вище даху. Частини таємної підземної в'язниці.Звичайно, одразу розлунається хор голосів: мовляв, на Заході-то «силовики» так себе не ведуть, там народ тримає владу під контролем через демократичні процедури, через вибори, через регулярну зміну правлячих осіб. Це так, звичайно, хто б сперечався. Але — жахливий російський антиприклад показує нам із жахаючою наглядністю, ЩО МОЖЕ БУТИ, якщо, не дай Боже, з якої-небудь причини цей механізм контролю раптом ослабне. Якщо державі у особі її поліцій, спецслужб, тюремщиків і решти вдасться відв'язатися й розпуститися, почути себе на волі хоча б наполовину так, як вільно вона почуває себе в Росії. Немає сенсу тримати дома крокодила, постійно суворо контролюючи ситуацію, щоб він не міг напасти й укусити. І злобних агресивних собак — а деякі породи прирівнюються до зброї! — теж не варто заводити, навіть якщо весь час тримати в намордику. Мало чи що в один непрекрасний день може з намордиком статися.Брати хабарі й на них будувати собі палаци із золотими унітазами — це ще найменша проблема з тих, які створює держава своїм жителям, навіть багатим. Ще раз, повільно й з розставленням: виявитися причетною — у особі своїх представників у погонах — до приватних катувальних в'язниць держава в РФ змогла. Захистити й врятувати жертв цих катувальних в'язниць вона не змогла (або не захотіла). Симбіоз бандитів із державою страшніший і небезпечніший як явище, ніж просто бандити, звичайна злочинність, класичні «грабіжники з великої дороги». Тому хоча б, що якщо вбиєш бандита — то стаття тобі світить звичайна, «вбивство». А ось якщо вбиєш працівника поліції чи спецслужб, що займається бандитизмом або обслуговує/крише бандитів — то це вже стаття «посягання на життя представника влади», і строк по ній куди вищий — аж до довічного. Тюремщики, як виявляється, небезпечні навіть у відставці, а не лише на службі. Вони, видимо, як і чекісти — бувшими не бувають. І взагалі, приїзд поліції на огляд тіла вбитого після вбивства, зі всім подальшим порушенням кримінальної справи й т. д. й т. п. — вбитого вже не воскресить. Навіщо, чорт возьми, тоді ця поліція взагалі потрібна??? Знайти вбивцю інколи самі родичі жертви здатні швидше й безпомилково — і вони вже точно не візьмуть у вбивці хабара. Чим менше держави — тим більше свободи!