Епічний витік у ЗМІ історії про те, як люди Константина Григоришина впродовж майже п'яти років грабували столичну енергомонополію Рината Ахметова, організований топ-менеджерами останнього, став чергових доказом віктимного самовідчуття ДТЕК. Навіть дивно, що Тимченко та Старухін не взяли участь у вчорашньому яНеБоюсьСказати.
Історія примітна одразу з кількох причин. По-перше, зруйнована стара донецька легенда про те, що «хто у Рината вкраде — той і дня не проживе». За твердженням РБК, усі екс-менеджери «Київенерго», які доїли енергомонополію під невтомним наглядом Івана Плачкова та його товаришів, живі-здорові й, за нашими відомостями, вже збудували на «заощаджені гроші» не один котедж у межах столиці «за здоров'я Шановного». Керівництво ПАТ «Київенерго» було поза собою, коли дізналося, чим займаються їхні підлеглі. Нині розраховують, яку шкоду вони завдали компанії.
Для справедливості варто сказати, що Іван Васильович — не найкраща фігура для нагляду за такою «групою в смугастих купальниках». Ті, хто пам'ятають його роботу на чолі Мінпаливенергетики (1999–2000 та 2005–2006), а особливо — його десятиліття в «Київенерго», стверджують, що він — справді той ще «колоніст». І за ним самим потрібен глаз та ще глаз.
По-друге, вирішуючи свою локальну проблему, менеджери «Київенерго», які почали полоскати своє брудне білизну в медіа, не подумали про те, які проблеми ця історія створить компанії в майбутньому. Наприклад, з погляду їхнього головного сенсу життя — лобіювання підвищення тарифів. Якби на чолі НКРЕКП сидів не молодий, голодний Вовк, а трохи більш принциповий товариш, то відтепер «Київенерго» та їм подібні можна було б сміливо відправляти в сад. Оскільки, дорогі наші топ-менеджери, спочатку розберіться з крадіжками на вверенному вам об'єкті, що ведуть до штучного роздування тарифів для споживачів, а вже потім приходьте за їхнім підвищенням, вимагайте RAB та решту зі списку.
Нарешті, по-третє, генії з «Київенерго» опарафінили не лише свого господаря, але й усю чудову когорту його колег-олігархів. Адже, по суті, єдиним виправданням усієї попередньої приватизації (як, до речі, і її чергової хвилі) було те, що приватник нібито покінчить з неефективністю бізнесу й, насамперед, з крадіжками. Як ми бачимо, у випадку з енергомонополією Ахметова в Києві нічого подібного й близько не сталося. Більше того, левова частина видатків була благополучно перекладена «Київенерго» на споживачів.
До речі, ДТЕК у його нинішньому стані в принципі є чудовою антирекламою нинішнього приватизаційного запалу, яким страждають різні Миклоші з Бальцеровичем. Згадується, як красномовствував щодо неефективності держави в ролі власника «Центренерго» на квітневій конференції Bendukidze Free Market Center багаторічний комерційний директор ДТЕК Андрій Фаворов, який останні пару років грає з себе незалежного енергетичного трейдера. Він навіть намалював вражаючий графік того, як падала капіталізація «Центренерго» з вересня 2014-го, у який змішалися коні, люди: падіння курсу гривні вдвічі (не будь дурнем, Фаворов розраховував капіталізацію в доларах); бої під Дебальцевом (під час яких лінія фронту щільно наблизилася до Углегірської ТЕС) та інше. Загалом, ніщо незалежний енергетичний трейдер «Центренерго» не забув.