У Генеральній прокуратурі планують влаштувати показову акцію на справі, яка не має судової перспективи, але містить гучні прізвища. Представлення буде, як звичайно, з масками та залученням журналістів. Однак можливість для ЗМІ бути присутніми на прокурорських PR-акціях жорстко фільтрується самою прокуратурою: поки преса захоплюватиметься тим, що їй поднесуть на блюдечку в ГПУ, серйозні кримінальні справи можна буде провести тихо. Схильність до дешевих ефектів та епатажу — так громадськість характеризує основні методи роботи «реформованої» Генеральної прокуратури. І найбільше намагаються «уламки» старої системи, яких неможливо вижити й вирвати з рядів прокуратури, яка, начебто, змінюється. Справедливості ради треба сказати, що, за оцінками експертів, прокуратура все ж почала змінюватися на краще. Але це стосується лише рядових працівників — тих, хто щодня ходить у суди. А ті, хто не має морального права навіть близько підходити до прокуратури, сьогодні часто — шляхом інтриг та провокацій — займають у ГПУ високі посади.
Зокрема, Максим Мельниченко, керівник Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки ГПУ. Коли цей люстрований та відновлений у посаді сумнівним способом прокурор з Подільської прокуратури Києва був призначений на таку посаду в ГПУ, то навіть у досвідчених прокурорських «зубрів» округлилися очі. Це м'яко кажучи… Сьогодні, відчуваючи нестійкість свого становища, за ініціативою Мельниченка намагаються дати хід справам, які не мають особливої перспективи в суді, але містять гучні прізвища. Так, сьогодні Мельниченко створює видимість боротьби зі злочинністю на справі, яка навіть з'явилася на світ за його безпосередньої участі. Але про це далі. Це справа Нечипоренка. Того самого екс-прокурора Подільської прокуратури, якого затримали нібито при спробі хабара. І заступником якого був той самий Мельниченко. Джерела в прокуратурі Подола говорять, що Мельниченко свого шефа ненавидів. Причина — Сергій Нечипоренко не дозволяв йому «шалити». Але одного разу Мельниченко все ж таки попався на хабарі, але справу йому вдалося «замяти».
Не дарма ж він родич улюбленця Януковича Віктора Кудрявцева! За інформацією, якою володіють ЗМІ, на минулому тижні саме агонізуючий Максим Мельниченко, перебуваючи в кабінеті Генерального прокурора, переконував його в тому, що по справі Нечипоренка треба влаштувати публічну розправу всім родичам екс-прокурора. Його агонія пов'язана з тим, що в найближчому майбутньому факти фабрикації справи Нечипоренка стануть надбанням громадськості. А перші ластівки вже є: кажуть, що проти працівників СБУ, які виготовляли муляжи доларів (а в хабарі був саме муляж), уже розпочато справу. Креативна пропозиція Мельниченка включає навіть обшук у літніх батьків Сергія Нечипоренка, які живуть більш ніж за п'ятисот кілометрів від столиці.
На якій підставі? Ну хто сьогодні морочиться такими дрібницями, як законні підстави? Адже всі чекають яскравої картинки та заяв. Хоч і порожніх, але гучних. Так само запланровані рейди на дім та офіс колишньої дружини екс-прокурора, адвокатки Ірини Орехової. Мельниченко, намагаючись помститися колишньому шефу, намагається переконати й своє керівництво, й ЗМІ, що розлучення Нечипоренка та Орехової — фіктивне, влаштоване з метою поділу майна. Але факти, на жаль, як звичайно, руйнують усі плани родича Кудрявцева: заяву про розлучення жінка подала до Печерського суду 4 вересня. А затримали екс-прокурора 25 листопада. У цей час бракорозлучний процес був у розгарі. А фінальна точка — рішення про розірвання шлюбу — датовано першими числами грудня. І це природно, адже було кілька судових засідань протягом усього цього часу. Схоже на те, що правові юридичні інструменти прокурора Мельниченка вичерпані (якщо вони взагалі коли-небудь були у колишнього двієчника, а нині великого керівника в ГПУ). У хід йдуть PR-технології, покликані врятувати від краху прокурорську кар'єру та відвернути увагу громадськості від тих справ у ГПУ, про які народу знати не положено.