Увечері 18 липня в Києві викрали голову департаменту енергозабезпечення «Укрзалізниці» Валерія Людмирського. Людмирський жив обережно, гуляв з вівчаркою, сім'ю вивіз за кордон. Викрадачі, однак, дуже хотіли його викрасти. Тому викрадали зі стрільбою. Собаку вбили. Медіа «112» повідомляло: увечері 18 липня в Києві викрали голову департаменту енергозабезпечення компанії «Укрзалізниця» Валерія Людмирського. Двоє невідомих у масках насильно посадили його в автомобіль на вулиці Кудряшова, а потім зникли. Правоохоронці виявили на місці події тіло мертвої собаки та 5 гільз калібру 5,45 мм. Відкрито кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини).
Людмирський почав працювати на залізниці наприкінці перебудови, потім пішов на строкову службу в радянській армії. У 1991 році повернувся до обслуговування електричних ліній, працював електромеханіком Київського району електрозабезпечення. Через дефіцит кадрів Людмирський у 90-х роках здійснив різкий стрибок по службовій драбині — від електромеханіка до начальника техвідділу служби електрозабезпечення дороги.
Він був заступником, а також начальником Головного управління електрифікації та електрозабезпечення «Укрзалізниці». Його також пов'язували з ТОВ «Висав». У липні 2015 року слідчі МВС провели низку обшуків у «Укрзалізниці», Національній комісії з державного регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, а також ДП «Енергоринок». Слідчі дії проводилися й щодо Людмирського. Посадовців «Укрзалізниці» підозрювали в розтраті 200 млн державних коштів при закупівлі електроенергії. «Досудовим розслідуванням встановлено, що хищення державних коштів здійснювалося організованою групою, створеною посадовцями Державної адміністрації залізничного транспорту України, ДП «Енергоринок», НКРЕКП та групою компаній ТОВ «ТД «ГазЕнерго», ТОВ «Укренеротранзит», ТОВ «Енеротраст», ТОВ «Західнергогруп», — йшлося в повідомленні. У МВС зазначали, що за сприяння чиновників з НКРЕКП з 2000 по 2014 роки ці підприємства з порушенням ліцензійних умов отримали ліцензії на право поставки електричної енергії за нерегульованим тарифом. Крім того, залізницями закупалася електроенергія за ціною, вищою в середньому на 0,20 гр./кВт·год (або на 22%) від ціни на оптовому ринку електроенергії. Різниця від надмірно сплачених державних коштів та коштів, витрачених на закупівлю електроенергії в ДП «Енергоринок», легалізувалася незалежним постачальником шляхом перерахування на низку підприємств з ознаками фіктивності.
Деякі ЗМІ писали, що Людмирський був одним з організаторів цієї схеми виведення грошей, яку нібито очолював директор інфраструктури УЗ Сергій Михальчук. Останнього також пов'язували з екс-главою Держнацпроекту Владиславом Каськівим у частині невдалого будівництва «Повітряного експресу», який мав з'єднати аеропорт Бориспіль з Києвом. Однак інформації про те, як розвивалася справа про розтрату та участь Людмирського в схемі, в офіційних джерелах знайти не вдалося.
Сдається, що Людмирського викрали деякі «кинуті» партнери, серед яких були дуже серйозні люди, близькі до дніпропетровського авторитету «Нарика». Але щоб описати ситуацію, доведеться почати з Завгороднього.
Олександр Завгородний — зразок українського чиновника. Класика жанру. Романтик залізничних гудків, що живе милістю сина й дружини, змушених займатися бізнесом, щоб прогодувати непутевого батька. Адже своїх грошей Завгородному (судячи з декларації менше 3 тисяч гривень на місяць) вистачає лише на погашення кредиту. Недарма Олександр Вікторович так сподобався міністру Пивоварському. Поістину святий чоловік. Колеги й друзі Завгороднього вже сидять. А він три роки працював в Укртранспінспекції, і жодної кримінальної справи! Але недавно дядя Саша (так ми ласкаво його називаємо) посіяв у нас зерно сумніву.
А чи він такий святий? В останньому інтерв'ю Олександр Вікторович проговорився. «Те, що я заробив юридично, те я й показав. У декларації будь-якого держслужбовця ви нічого іншого не побачите», — сказав він. Ах, ось як! Схоже, дядя Саша щось приховує. І це помітили не лише ми. Добрі люди надіслали нам цікаве листування з фотографіями. На фото (зробленому, схоже, на мобільний телефон) в.о. генерального директора «Укрзалізниці» садиться в срібний «Лексус». На інших знімках біля тієї ж машини його рудий синок — Ігор Завгородний. Срібний «Лексус» з держномерами АА0376ВТ щодня возить Завгороднього, а заодно й його синочка Ігоря, який останнім часом «поселився» в батьківській приймальні, швидко вживаючись у роль «кронпринца». Як відомо, Ігорок задовжив Придніпровській дорозі чималу суму. Але батько стверджує, що в справи сина не втручається. Зате Ігор у батькові активно занурюється. Останнім часом «отпрыск» фактично «працює» в приймальні батька в Адміністрації залізничного транспорту, вирішуючи серйозні питання. Машинкою з фотографії чиновник і його син користуються постійно.
Це можуть підтвердити працівники центрального апарату «Укрзалізниці». Поки батько на нарадах, «Лексус» возить по справах Ігорька, який часто відвідує структурні підрозділи УЗ, де спадкоємець вникає в справи підприємства. Втім, до деяких «тем» Ігорешу поки не допускають. Налагодження схем по закупівлях електроенергії дядя Саша курує особисто. Такі речі обговорюються тет-а-тет лише з воскреслим як птиця Фенікс главою енергетичної мафії — Валерієм Людмирським, який приймає відвідувачів у ресторані Perfetto. Втім, «таємні вечері» Завгороднього — тема окремої публікації. Повернемося до «Лексуса».
Як з'ясувалося, машина належить юридичній особі — скандально відомій будівельній компанії «Сантанна». Дев'ять років тому в Києві фірма почала зведення житлового комплексу за адресою Драгомирова 4Б. Ціна на квадратні метри тоді росла як на дріжджах, і радісні буратіни несли «Сантанні» свої заощадження. «Б'ють сваї, вивозять грунт, щось копають, щось роблять, обіцяють здати до 2-го кварталу 2008 року», — радісно повідомляли покупці квартир, які побували на будмайданчику в грудні 2006 року.
Однак незабаром інвестори почали помічати, що роботи йдуть зі значним відставанням від графіка. «Спостерігаю за стройкою щодня. За моєю угодою термін здачі «Сантанна» порушить як мінімум на 1 рік», — писав на початку 2007 року один із клієнтів компанії. Поступово серед інвесторів поширювалися нехороші чутки — «власники «Сантанни» взяли під будівництво дому величезний кредит». Згодом з'ясувалося, що господарі компанії дійсно оформили кредити в трьох банках — АКБ «Київ», «Сведбанк Інвест» та «Комерційний банк «Експобанк» на загальну суму 80 мільйонів гривень (близько 16 мільйонів доларів). Дім з мінливим успіхом намагалися добудувати в 2007–2008 роках, але потім будівництво було остаточно заморожено. Спливла інформація, що «Сантанна» «кинула» не лише інвесторів з Драгомирова, у неї є ще один проблемний дім на вулиці Єреванській. Фактично забудовник працював за принципом піраміди. ««Сантанна» залучає гроші на етапі первинного будівництва, вкладаючи ці кошти в наступну земельну ділянку й так далі…», — діліліся своїми бідами відвідувачі форуму.
А в 2009 році «Сантанна» несподівано ініціювала процес визнання її банкротом. Коли стало очевидно, що зібрані кошти зникли, а добудовувати дім фірма не збирається, майбутні жильці звернулися до Генпрокуратури. «Дім продан і заставлений на 85%, а побудований на 55%. Питання — куди пішло 30% залучених коштів», — писали обманені пайщики. Втім, офіційно справа про банкротство «Сантанни» була відкрита лише в 2013 році. Про нинішнє місцеперебування її номінальних власників нічого не відомо.
А тепер про дивні збіги. В інтерв'ю «Українській правді» Олександр Завгородний розповів, що з 2005 року після звільнення з посади першого заступника начальника Придніпровської залізниці він пішов у будівельний бізнес. На держслужбу повернувся в 2010 році. Злет і падіння «Сантанни» припадають саме на ці роки. Збіг другий. «Сантанна» була лише замовником будівництва. Забудовником виступала деяка фірма «Трансбудинвест» (на офіційному сайті компанії в розділі «Проекти» розміщена інформація про комплекс на Драгомирова). Схоже, стройка для «Трансбудинвеста» була не основним бізнесом, а скоріше данню моді.
На шалено зростаючому ринку 2004–2008 років лише ледачий не втручався в проекти, пов'язані з нерухомістю. Основним же напрямком бізнесу компанії було й залишається здавання в оренду…вантажних вагонів. «Надавлена нами оренда рухомого складу включає універсальні вагони: вагони-термоси, рефрижераторні контейнери, напіввагони, крупнотоннажні контейнери, окатишевози, цистерни для перевезення темних і світлих нафтопродуктів… Оренда вагонів дає можливість перевозити вантажі без витрат на придбання власного рухомого складу», — повідомляє сайт компанії. Компанія Завгороднього припинила будівництво комплексу на Драгомирова ще в 2009 році. Зібравши гроші з інвесторів, фірма головного залізничника розпочала процедуру банкротства. Серед своїх основних партнерів «Трансбудинвест» називає…Адміністрацію залізничного транспорту України.
Як тісно все переплелося, не правда ж? Збіг третій. Згідно з даних реєстру обтяжень рухомого майна у того, хто проживає в Дніпропетровську Олександра Вікторовича Завгороднього (дата народження 04.10.1969), з 2013 року арештовано все його…рухоме майно. Рішення прийнято Бабушкинським відділенням Державної виконавчої служби Дніпропетровського відділення юстиції (постанова серія ВП № 37146563 від 14.03.2013 року). Судове рішення щодо початку санації «Сантанни» прийнято всього двома тижнями раніше — 28.02.2013 року. Досвідчений юрист пояснить вам, що фіктивний арешт свого майна (коли арешт накладається на підставі розписки, виданої родичу або знайомому) — один зі способів захистити своє «майно» у разі, якщо його дійсно захочуть відібрати. А тепер, дорогі читачі, тримайтеся за стілець.
Арешт з майна Завгороднього не знято й по сей день! Збіг четвертий. Комплекс на Драгомирова не добудований і по сьогоднішній день. П'ять років на будмайданчику стояла тиша, лише іноді переривана всхлипуванням забредлих інвесторів, які оплакували свої заощадження. Однак на початку липня, аккурат після стрімкого злету дяді Саші й запорізької глушини в крісло голови «Укрзалізниці», у комплексу почалося «шевеління». Забігали будівельники, почалася установка крана. Інвестори розповідають, що комплекс нібито продан дніпропетровській компанії «Дельмар». Вроді б колишні власники домовилися з нею про добудову. Взамін дніпропетровцям обіцяно продати квартири, які не встигла розпродати «Сантанна».
Фантастика, але в «ситі» 2010–2014 роках подібна затія вважалася нерентабельною! Коли ж ціна квадратного метра в столиці скотилася під плінтус, а покупці зникли як клас, комплекс вирішили добудувати. А тепер давайте уважно складемо всі пазли. І ось яка виходить «картина маслом». Після уходу з Придніпровської дороги дядя Саша втрутився в стройку в якості партнера, зі своєї сторони обіцяючи максимальне сприяння в іншому напрямку бізнесу, пов'язаному з вагонами. Коли піраміда почала валитися, він банально злякався, намагаючись сховати подалі своє майно. Тепер, коли перед Завгородним відкрився безмежний ресурс «Укрзалізниці», стройку можна й закінчити. Причому навіть не своїми руками. За нашими даними, крім кількох десятків квартир «Дельмару» обіцяно щось ще. Комплекс йде «в пакеті». Для дяді Саші вирішити проблему на Драгомирова — не просто справа честі. Серед обманутих покупців є серйозні люди, які давно обіцяють подпортити чиновнику не лише біографію…
Зрозуміло, що після нашої публікації дядя Саша почне виручатися. Скаже, «Лексус» просто дали покататися. Його-то майно під арештом! Але як на це подивиться Пивоварський, прем'єр, а заодно й міністр МВС? Приватна структура з сумнівною репутацією «по-дружськи» возить держчиновника на своєму автомобілі. Шевченка дали пинком під зад за політ на приватному літаку, тут випадок аналогічний. Другий варіант — Завгородний «чистосердечно» визнає свій зв'язок із «Сантанною». Дескать, був гріх. Що ж тепер не жити й не керувати? Керуй, мил чоловіче. Тільки скажи — продовжуєш ли ти по-колишньому постачати вагончиками «Трансбудинвест»?