Токсичне громадське об'єднання МІРБЕЗ або мільйони Василини Нікульнікової

У Кривому Розі розгорається серйозний скандал за участю місцевих «лідерів громадської думки» та екологічних активістів Василини Нікульнікової та Антона Петрухіна. Ці двоє персонажів вирішили влаштувати «показовий виступ» у соціальних мережах, щоб дати зрозуміти, «хто в домі господар» і хто володіє монопольним правом на захист екології на батьківщині Гаранта Конституції. Що ж сталося? Останнім часом про Нікульнікову та Петрухіна вийшло кілька публікацій у центральних та регіональних друкованих та електронних ЗМІ. Як кажуть, все було б добре, та лише матеріали про згаданих екологічних активістів були не зовсім такими, якими б їм хотілося. У публікаціях, що з'явилися після обурення громадськості діями екологів Петрухіна та Нікульнікової, йшлося про те, як «захищають екологію» засновники «Міжрегіонального бюро екологічного захисту» (ГО МІРБЕЗ) Василина Нікульнікова та Антон Петрухін. І про те, які наслідки чекають на городян після дій згаданих «активістів». Першими діями «еко активістів» з ГО МІРБЕЗ обурилися батьки дітей, які тренуються в криворізькій футбольній академії «Гірник», будівництво якої здійснюється на базі старого стадіону шахти «Батьківщина».Василина Нікульнікова та Антон Петрухін почали засипати скаргами та заявами місцеві органи влади, а також органи виконавчої влади, стверджуючи, що керівництво футбольної академії «Гірник» порушило норми будівництва, пошкодило грунт, побудувало на території академії котельню, яка загрожує навколишньому середовищу тощо. Нікульнікові та Петрухіну було байдуже, що футбольна академія є чи не єдиною віддушиною для батьків, які хочуть, щоб їхні діти не ходили по пустирях, а займалися у футбольній академії під наглядом професійних тренерів. Тим більше, що всі претензії засновників ГО МІРБЕЗ до керівництва академії «Гірник» були безпідставні, оскільки будівництво академії здійснювалося з дотриманням норм чинного законодавства. Заявами Нікульнікової та Петрухіна обурилися батьки маленьких футболістів, які піднімали бурю обурення у соціальних мережах щодо неправомірних дій «екологів» з ГО МІРБЕЗ. Ситуація фактично дійшла до того, що батьки були готові виходити на вулиці в знак протесту у разі припинення діяльності футбольної академії через заяви Нікульнікової та Петрухіна.Переполохавшись наслідків, згадані екологи вирішили відступити, та лише вдалося їм це не дуже добре. Нікульнікова та Петрухін виступили зі заявами, що вони й не збиралися шкодити футбольній академії та дітям, які там займаються. Обидва еколога почали стверджувати, перебиваючи один одного, що «нічого такого не мали на увазі»… Дуже дивні «еколога». Прізвища засновників ГО МІРБЕЗ останнім часом згадувалися й у інших публікаціях, присвячених ситуації з геологічною пам'яткою природи Сланцеві скелі. Історія полягала в тому, що згадані господа Василина Нікульнікова та Антон Петрухін досить тривалий час мали види на територію Сланцевих скель. Нікульнікова та Петрухін «розкручували» керівництво підприємства ПАО «Арселор-Мітталл» на фінансування деякого геопарку на території Сланцевих скель. За задумом «екологів», у геопарк могли б приїжджати туристи, там можна було б скакати на конях і всіляко розважатися на території природоохоронного об'єкта. Однак фінансування геопарку ніяк не приходило на рахунки ГО «МІРБЕЗ» від боку «Арселора».У тому числі й тому, що згадані екологи просто не змогли підготувати необхідний дозвільний пакет документів для подібного проекту. Та й керівництво ПАО «Арселор-Мітталл» не особливо поспішало зв'язуватися з «екологами», про яких у Кривому Розі давно ходила дурна слава. Проект геопарку на Сланцевих скелях, за задумом Нікульнікової та Петрухіна, коштував понад 50 мільйонів гривень. Саме таку суму «еколога» хотіли отримати від «Арселора», натомість збираючись припинити «кошмарити» підприємство у ЗМІ та припинити засипати скаргами органи влади про грубі екологічні порушення. Однак проект ніяк не запускався, гроші не приходили, а Нікульнікова та Петрухін не помічали, що на територію Сланцевих скель ввозиться сміття, і на місці геологічної пам'ятки природи утворюється грандіозне сміттєзвалище. «Еколога» з ГО «МІРБЕЗ» знову згадали про Сланцеві скелі в той момент, коли інша громадська організація ГО «Українська компанія екологічного захисту «Сланцеві скелі» оформила всі дозвільні документи на цю територію і вирішила побудувати тут оглядовий майданчик, провести електрику та прибрати територію Сланцевих скель від сміття.Василина Нікульнікова та Антон Петрухін наперебій почали розповідати криворізькій громадськості про те, що для прибирання сміття на місці Сланцевих скель не можна використовувати техніку (яка на територію й не заїжджала). Про те, що сміття треба прибирати руками, щоб уберегти рідкісні рослини та чорнозем, тощо. Тобто представники громадської організації ГО МІРБЕЗ, яка захищає екологію за своїм статусом, не зробили абсолютно нічого для захисту природної пам'ятки. І мовчки дивилися, коли територію засипали сміттям, та коли з'явилися люди, які щось реально робили, Нікульнікова та Петрухін вирішили настроїти громадськість проти них. Дивні якісь еколога, скаже читач. І буде правий. Оскільки дії засновників «Міжрегіонального бюро екологічного захисту» (ГО МІРБЕЗ) нічого спільного із захистом екології не мають. «Дискусії з Нікульніковою ведуться у мене вже не перший рік. Вона називає себе еко-активісткою, рятує Кривий Ріг тощо. Від кого вона там рятує, не знаю. Але по факту її проекти, якщо їх втілити в життя, завдадуть непоправної шкоди природі та тим же червонокнижним видам, які там знаходяться. Якщо залучити туди туристів, особливо масово, вони просто все витопчуть», — вважає науковий співробітник Криворізького ботанічного саду Микола Баранець. На його думку, Василина Нікульнікова далека від питань біології та збереження природи. «По суті, вона, як еколог, проігнорувала думку людей, які можуть дати експертну оцінку», — вважає Баранець. Але при цьому Василина Василівна чомусь піддала нападам організацію, яка своєю метою ставить не масове залучення туристів, а турбується про чистоту та збереження рідкісних рослин на території Сланцевих скель. Після публікації про ситуацію зі Сланцевими скелями у Кривому Розі Василина Нікульнікова та Антон Петрухін не знайшли нічого кращого, ніж звинуватити у всіх смертних гріхах деяких криворізьких бізнесменів та керівників підприємств. На думку «активістів», саме недружні їм підприємства та бізнесмени поширюють неправдиву інформацію та «воюють» з «беззахисними екологами», які не шкодують сил заради поліпшення екології Кривого Рога.Нікульнікова, рукоприкладство та жадність До речі, госпожа Нікульнікова не така вже й «беззахисна дама», яка проголосила себе «головним борцем» за криворізьку екологію. Працівники криворізького ТОВ «Весташляхбуд» досі пам'ятають приїзд Василини Василівни до них на підприємство п'ять років тому, коли госпожа Нікульнікова, забувши, що вона більше не працює в екологічній прокуратурі, вирішила «наїхати» на керівництво підприємства. Загалом, слово за слово, і справа дійшла до рукоприкладства. І, зазначимо, з боку «активістки». Василина Василівна, зрозумівши, що ситуація йде не за її сценарієм, недовго думаючи, розбила в кров обличчя однієї з працівниць «Весташляхбуда». Після чого спробувала втекти з місця події, однак на підприємство була викликана поліція, щиро здивована методами роботи активістки Нікульнікової. Для Василини Василівни та ситуація закінчилася довгими поясненнями в поліції, яка в підсумку вважала пошкодження працівниці «Весташляхбуда» легкими тілесними. Нікульнікова уникла в тій ситуації кримінального покарання лише тому, що потерпіла не написала заяву.Як розповіли автору цих рядків колишні колеги Нікульнікової з екологічної прокуратури, Василина Василівна була відома тим, що постійно їздила на перевірки по підприємствам, та справи чомусь не порушувалися. «В екологічній прокуратурі Василина працювала слідчою. Їздила з перевірками по підприємствам, до нас приїжджала. Потім приїжджав прокурор, привозили експертів. Це був десь 2013 рік, прокурор з Нікульніковою починали говорити про штрафи в десятки мільйонів. Або пропонувалося інше рішення – заплатьте в певну структуру, і все. Наскільки мені відомо, це була сума в 300 тисяч гривень. Це була якась благодійна організація екологічного спрямування. Юристи подивилися й подумали – краще заплатити триста тисяч, ніж десятки мільйонів. Таке практикувалося. І гроші перевели», — розповідає Костянтин А., начальник відділу одного з підприємств Кривого Рога (ім'я та ініціали змінені). Як розповіли автору цих рядків колишні колеги Василини Нікульнікової з екологічної прокуратури, Нікульнікова під час своєї роботи в екологічній прокуратурі Кривого Рога була відома навіть у Києві. Та відома не розкритими кримінальними справами, а… проведенням круглих столів. У Києві сміялися, читаючи в зведеннях, що деяка прокурор Василина влаштовує в екологічній прокуратурі круглий стіл з потенційними «клієнтами» на кримінальні справи, а потім їх не заводить. І вона постійно їздила на перевірки по підприємствам, та справи чомусь не порушувалися. Тобто екологічному прокурору в такому місті, як Кривий Ріг, простіше було зробити кар'єру, оскільки на кожному підприємстві відбувалися порушення через дуже багато нюансів. І якби прокурор хотів розкривати справи, на цій розкриваємості піднятися було маса можливостей. Але, як видим, Василині Василівні взагалі не треба було робити кар'єру завдяки розкриваємості. У Нікульнікової все було «в шоколаді», і перераховані кошти на благодійну організацію чудово поліпшували життя працівниці екологічної прокуратури Василини Нікульнікової. Таким чином, Василина Василівна стрімко поліпшувала свій рівень життя, і навіть переїхала в гарний особняк з чистим повітрям за межами міста. До речі, з нерухомістю у Нікульнікової склалася цікава ситуація — ще в 2007 році вона єдина з екологічної прокуратури Кривого Рога стала на облік як та, що потребує власного житла. Однак, отримавши квартиру, Василина Василівна дуже скоро від неї позбулася і у своїх деклараціях чомусь не вказала.Однак у якийсь момент Нікульнікову підвела жадність. Василина Василівна вирішила піти «наліво» і втайне від керівництва спробувала попрацювати на боці одного з криворізьких впливових бізнесменів, який захотів «рейдерити» Токівський кар'єр. Василина Нікульнікова, користуючись своїм службовим становищем, почала «кошмарити» підприємців, які працюють на Токівському кар'єрі, дав їм зрозуміти, що просто так з кар'єра не піти, і краще передати підприємство новим власникам. Підприємці обурилися діями Нікульнікової і написали скарги на адресу керівництва екологічної прокуратури та інші інстанції. Керівництво Василини Василівни про похід «наліво» дізналося, і Нікульнікову попросили написати рапорт і піти потихеньку. Трохи пожалівши, Нікульнікова вирішила діяти тими ж методами, що й у бутність її працівниці прокуратури. Вона перетворилася на бойку захисницю екології Кривого Рога, і почала «кошмарити» місцеві підприємства шляхом скарг, «наїздів» та позовів на предмет порушень екологічного законодавства. На підприємствах розуміли, що всілякі перевірки після звернень та позовів Нікульнікової з боку Кабміну та інших органів влади нічого хорошого не несуть, і, скрепа серце, почали фінансувати «проекти» ГО МІРБЕЗ.Вірним соратником на цій ниві для Нікульнікової став Антон Всеволодович Петрухін, який згодом увійшов до складу засновників ГО МІРБЕЗ. Петрухін – депутат міськради (тепер уже колишній) та працівник Науково-дослідного гірничорудного інституту при Криворізькому університеті. Від імені гірничорудного інституту Антон Всеволодович часто коментував екологічну ситуацію на підприємствах міста, виступаючи в якості «експерта». Що в підсумку вилилося в кілька скандалів, коли керівництво Науково-дослідного гірничорудного інституту обурилося висловлюваннями свого працівника у ЗМІ і закликало не вважати його точку зору точкою зору установи. Чемпіон по позовам та скаргам Життя «екологічних активістів» дуже сподобалося Нікульнікові та Петрухіну. І особливо тим, що за свої дії можна не нести ніякої відповідальності. «У Кабміні Нікульнікова та її організація добре відомі. Василина Василівна – чемпіон по засипанню профільних міністерств скаргами та позовами. Це робиться для того, щоб міністерства відписувалися і призначали перевірки. А керівництво громадської організації потім використовує це у своїх цілях», — говорить експерт аналітичної групи при Кабміні Богдан Панасюк. Якщо подивитися на позови до Кабміну щодо його рішень стосовно деяких криворізьких підприємств від ГО МІРБЕЗ за останні кілька років, то всі вони закінчувалися відмовою засновників ГО МІРБЕЗ від своїх претензій до Кабміну. А поки йшли розбирання в судах — Криворізькому міському суді та Окружному адміністративному суді Києва, криворізькі підприємства піддавалися сотням перевірок, що місцями могло блокувати їхню роботу. «Претензії до Кабміну у Василини Василівни завжди були дещо дивні. Наприклад, вона якось вирішила, що Міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища веде неправильну статистику викидів підприємств. Хоча в Міненерго спиралися на дані статистичної звітності. Та Нікульнікова вирішила, що у неї однієї правильні дані. І голослівно звинуватила міністерство в маніпуляціях з цифрами щодо Арселор Мітталл. Можливо, їй просто потрібна була шумиха щодо підприємства», — вважає експерт Богдан Панасюк. Найцікавіше в цій ситуації те, що після відмови від претензій до Кабміну Нікульнікова припиняла вказані в позовах підприємства «кошмарити». А прибуток «Міжрегіонального бюро екологічного захисту» лише в минулому році становив близько десяти мільйонів гривень. Після спілкування з експертами та людьми, які знають ситуацію у сфері захисту навколишнього середовища зсередини, автору цих рядків стало зрозуміло, як саме заробляє громадська організація, яка вказує підприємствам на порушення. Спочатку «прокачується» підприємство на предмет порушень, потім на правій справі захисту екології підприємством перераховуються кошти. Як стверджують експерти, часто підприємства, які бояться шуму та перевірок, а особливо, якщо в керівництві сидять найманих менеджерів, будуть платити громадським організаціям, і можуть ще й зайти «в частку». У цьому зв'язку, до речі, дивно, наскільки радикальні висловлювання Василини Нікульнікової на адресу підприємств, які не перебувають «у відносинах» з «Міжрегіональним бюро екологічного захисту», і наскільки Василина Василівна любить хвалити тих, хто запустив з її організацією спільний «екологічний проект».Кадастри, гроші та тишина Одним з таких проектів може стати геопарк Балка Північна Червона, який після невдачі з геопарком на території Сланцевих скель Нікульнікова ініціювала як спільний проект з такими організаціями як «Зелений центр Метінвест» та «Скалолази Кривого Рога». Однак, на думку наукового співробітника Криворізького ботанічного саду Миколи Баранця, втілення в життя проекту Нікульнікової спричинить непоправну шкоду навколишньому середовищу. «Нікульнікова затіяла новий проект геопарк Балка Північна Червона. Там був і є заказник державного значення, тут же поруч у цій балці заказник регіонального значення. Нікульнікова та її партнери займалися виносом у натуру цих об'єктів у ПЗФ, і винесли їх таким чином, що найцінніші території опинилися за бортом, тобто не в ПЗФ. І виходить, що тепер на кадастровій карті найцінніші території, де найбільше червонокнижних видів рослин, опинилися поза територією заказника, який цього року винесений у натуру», — стверджує Баранець. На його думку, таким чином первісна природа цього об'єкта дуже скоро буде знищена, оскільки винесена навмисне або через недбалість за межі природно-заповідного фонду (ПЗФ). «Нікульнікова перенесла межі заказника. І тепер там можна створювати геопарк, залучати туди туристів, робити там палаткові містечка. Тобто робити все те, чого не можна робити в природно-заповідному фонді. Людина, яка називає себе екологом, діє всупереч своєму званню еколога. Її поняття екології – щоб у всіх чат-боксах стояли галочки, юридичні тонкощі дотримані, і все – можна діяти», — вважає Микола Баранець. Якщо простежити діяльність Василини Нікульнікової та її організації за час її роботи «екологічною активісткою», можна побачити, що насправді все зводилося до гучних виступів у ЗМІ та соцмережах, і розробленню сумнівних екологічних проектів. Які, як ми бачимо, у кращому разі просто не реалізуються, оскільки є лише платою «за мовчання» з боку деяких підприємств, а в гіршому – приносять екології лише шкоду. «Велика палата Верховного суду підтвердила нещодавно право громадських природоохоронних організацій захищати в суді права своїх членів через недотримання підприємствами-забруднювачами екологічного законодавства. І тепер для таких організацій, як Міжрегіональне бюро екологічного захисту, буде раздолля. Можна буде судитися з підприємствами напряму. І всілякі спільні «екологічні проекти» буде ще більше. Та чи буде від них реальна користь?», — говорить колишній працівник екологічної прокуратури Віталій Ніконов. «Цікаво, що рядовий громадянин України фактично не може ознайомитися з проектами громадських організацій, побачити, як і куди витрачаються гроші тощо. У екологічних активістів на рахунках їхніх організацій та фондів знаходяться мільйони гривень, та куди йдуть ці кошти, часто покрито мороком. У нас, на жаль, не передбачена відповідальність громадських активістів перед суспільством», — вважає експерт Богдан Панасюк. Власне, описане вище обурення засновників «Міжрегіонального бюро екологічного захисту» (ГО МІРБЕЗ) Василини Нікульнікової та Антона Петрухіна зрозуміле. Ці люди, які вважали себе монополістами на ринку «екологічного захисту» та окучування підприємств на сумнівні проекти, дуже некомфортно відчувають себе, коли хтось робить реальні речі й справді намагається змінити на краще ситуацію з навколишнім середовищем. І ще їм дуже некомфортно, коли стають надбанням громадськості їхні справжні цілі. Тому що гроші, як відомо, люблять тишину. І завтра умовний топ-менеджер підприємства може задуматися – а має сенс пов'язувати своє ім'я та підприємство в рамках сумнівних проектів з тими, хто вже показав себе як дуже токсичний «захисник» екології та навколишнього середовища.