Слово «доброчесність» увійшло в лексикон працівників органів прокуратури разом із призначенням на посаду нового генерального прокурора, відомого саме цією якістю, нестяжательством і винятковою правосвідомістю. З травня 2016 року Генеральна прокуратура України перетворилася на оазу доброчесності, було навіть створено спеціальну робочу групу для перевірки співробітників органів прокуратури на відповідність високим ідеалам, які плекає Юрій Луценко.
Попри те, що Юрій Віталійович не мислить свого життя без наручних годинників за 30 тис. дол., отаборився в розкішному маєтку під Києвом і не має звички декларувати коштовні подарунки від лідерів злочинних угруповань (він не вніс у декларацію й не заплатив податок із вартості ексклюзивного годинника «Брегет», подарованого йому керівником московського «лужніковського» угруповання Бабаковим — колишнім віце-спікером Російської Держдуми), потяг до доброчесності настільки захопив генерального прокурора, що він зобов'язав усіх підлеглих заповнити спеціальну анкету. Як розповів Юрій Віталійович 23 липня в передачі Hard Talk LIVE на каналі 112, очищення органів прокуратури на засадах доброчесності відбуватиметься у два етапи.
«Перший етап почався з призначення Петра Шкутяка, добровольця «Айдару», пораненого під Луганським аеропортом, керівником робочої групи перевірки доброчесності прокурорів. Я вважаю, що саме молода людина, яка пролила кров за Україну, має зцідити дурну кров з прокуратури. Саме він буде отримувати інформацію про ймовірні порушення законів працівниками прокуратури», — зазначив генпрокурор.
Для подання скарги потрібно зайти на сайт, знайти рядочок «Перевірка на доброчесність», натиснути кнопочку, відкрити будь-яку місцеву прокуратуру, знайти того, кого вважаєте недоброчесним прокурором, і натиснути віконце з блискавкою — скарга потрапить прямо Петрові Шкутяку. Після цього буде проводитись службове розслідування, і якщо людина за декларацією живе у двокімнатній квартирі, а насправді в триповерховому особняку, чи показала в декларації «Москвич», а має «Майбах», — будуть зроблені відповідні висновки.
Оспіваний Луценком «чистильник» органів прокуратури й символ прокурорської доброчесності має безпосереднє відношення до угруповання, яке очолювали колишні військовослужбовці ЗСУ Валентин Лихоліт (прізвисько Батя) та Ігор Радченко (прізвисько Рубіж), що служили в 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар» Сухопутних військ Збройних сил України. Зараз завдяки Головній військовій прокуратурі більшість членів цього угруповання, за винятком ватажків, уже арештована.
З процесуальних документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, можна отримати уявлення про злочини, які коїли деякі «айдарівці». 23 серпня 2014 року близько 12:00 члени озброєної банди здійснили розбійний напад на домоволодіння подружжя, використовуючи вогнепальну зброю, із застосуванням погроз насильства, що були небезпечні для життя та здоров'я потерпілих. Вони незаконно заволоділи особистим майном, яке знаходилося при них: мобільними телефонами, планшетними комп'ютерами, золотими прикрасами, грошовими коштами на суму 2000 доларів США та 22000 грн, автомобілем марки Lexus RX 450 2009 року випуску та іншим майном.
Для розбійних нападів на оселі громадян бандити, які офіційно перебували на військовій службі, долали до 150 км від місця дислокації своєї військової частини. На рахунку чимало людських життів. Зокрема, саме цю банду волонтери обвинувачують у вбивстві добровольця Дмитра Шабрацького.
Про зв'язок Петра Шкутяка з цією бандою стало відомо після того, як 2 липня 2016 року на клопотання слідчого Головної військової прокуратури Печерський районний суд Києва арештував затриманих ватажків Батю та Рубежа. Їхні соратники, що залишались на свободі, перекрили рух Хрещатиком, а Шкутяк разом із раніше судимим Костянтином Грішіним, який наразі користується посвідченням народного депутата на ім'я Семена Семенченка, влаштував бешкет в Печерському районному суді, вимагаючи звільнити арештованих. Одночасно Шкутяк роздавав інтерв'ю, запевняючи журналістів, що Лихоліт «дав слово, що буде ходити на засідання суду, у зв'язку з чим йому треба змінити запобіжний захід».
Шкутяк, який обіймає найнижчу посаду інспектора (вона відповідає посаді спеціаліста в міністерствах і відомствах) і навіть не належить до категорії прокурорсько-слідчих працівників, зробив від імені Генеральної прокуратури України кілька офіційних заяв і повідомив журналістам, що «в Апеляційному суді в понеділок прокуратура проситиме змінити запобіжний захист для Лихоліта, щоби не було утримання під вартою». Видатний фахівець у галузі права Юрій Луценко прислухався до прохань Шкутяка й особисто прибув до суду, вимагаючи звільнити з-під варти ватажка. Як 2 липня 2016 року заявив Луценко в ефірі телеканалу «112 Україна», запобіжний захист Лихоліту судом «обрано неправильно», оскільки «слова офіцера, яке він дав моєму представнику Петру Шкутяку, буде достатньо для того, щоби змінити запобіжний захист, а справу буде треба відправити на додаткове розслідування». Під незаконним тиском Луценка Апеляційний суд м. Києва спочатку випустив на волю Лихоліта, а кілька днів потому й Радченка.
Про те, що саме пов'язувало Петра Шкутяка з бандитами, відповідь дуже прозаїчна — борги, в які Шкутяк свого часу вліз, перебуваючи на посаді першого заступника голови Долинської районної адміністрації Івано-Франківської області. Своєю кар'єрою Петро Шкутяк зобов'язаний виключно батькові Зіновію Шкутяку — другу Юрія Луценка, міському голові Івано-Франківська з 1998 по 2006 рік, народному депутату України V скликання від блоку «Наша Україна» та VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона». У 2007 році Зіновій Васильович, щойно його недруг Роман Ткач був звільнений з посади голови Івано-Франківської ОДА, почав проштовхувати своїх родичів у керівні крісла.
7 грудня 2007 року першим заступником голови Долинської районної адміністрації, яку очолював близький друг родини Шкутяків Василь Іванишин, був призначений 27-річний Петро Шкутяк — випускник Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, який у 2005 році здобув диплом Міжрегіональної академії управління персоналом за спеціальністю «Правознавство». Остання посада Петра Шкутяка до призначення на державну службу — фінансовий директор приватного підприємства «Трейд-Груп» в Івано-Франківську. Це приватне підприємство, зареєстроване на Ярослава Яцишина (невдовзі Яцишин став заступником Івано-Франківського міського голови), насправді мало однокімнатний офіс із трьох столів і кількох стільців та займалося лише тим, що виступало прокладкою між міським асфальтовим заводом, який очолював Богдан Коржак — хрещений батько Олега Коржака, одруженого на сестрі Петра Шкутяка, — та постачальниками щебеню й бітуму.
Тільки-но Шкутяк в'їхав у кабінет першого заступника голови райдержадміністрації, миттєво придбав у кредит автомобіль Toyota Rav4, оформивши його на свою дружину Женчук Маргариту Євгенівну, без жодного наміру той кредит повертати. 7 грудня 2007 року Петро Шкутяк призначається на державну службу, а вже 10 грудня оформлює в ЗАТ «ОТП Банк» позику на придбання автомобіля в розмірі 40 тис. дол. (точніше — 40 035 дол.) під заставу цього ж авто. Шкутяк не мав наміру сплачувати кредит, — напевно, тому кредитні зобов'язання він забув відобразити у своїх деклараціях про майно, доходи, витрати й зобов'язання фінансового характеру (а фінансові зобов'язання Шкутяк мав декларувати щорічно — спочатку як державний службовець, потім як депутат Івано-Франківської обласної ради). Шкутяк кілька перших місяців виплачував відсотки за кредитом, але виключно для того, щоби приспати пильність банку та взяти ще два кредити.
21 грудня 2007 року в ЗАТ «ОТП Банк» Шкутяк разом з дружиною взяли кредит у сумі 115 тис. дол. 17 червня 2008 року Шкутяк взяв у цьому ж банку ще 200 тис. дол., кредит був оформлений на дружину, а сам Шкутяк виступив поручителем. Таким чином, скромний державний службовець, який жив на саму зарплатню, разом зі своєю дружиною, яка виховувала п'ятьох дітей і фізично не мала можливості займатись нічим, окрім хатнього господарства, впродовж кількох місяців після призначення на посаду набрав позик на суму понад 350 тис. дол.
Після чого Шкутяк показав банкові дулю й перестав щось платити — не для того він ішов на держслужбу, щоби віддавати борги. А після того, як завдяки старанням батька 23 вересня 2009 року Петро Зіновійович був призначений головою Долинської РДА, він взагалі вирішив, що взяв бога за бороду. Але кредитор був іншої думки, і оскільки Шкутяк не сплачував навіть відсотків за кредитами, нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін 22 липня 2010 року вчинив виконавчий напис, звернувши стягнення на заставлений автомобіль.
Голова Долинської райдержадміністрації Шкутяк звернувся до суду, оскаржуючи виконавчий напис нотаріуса. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2011 року у справі №0907/2-3515/2011 позов Шкутяка був задоволений, а напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню. Одначе кредитор (на той момент права кредитора перейшли до ТОВ «ОТП Факторинг Україна») оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, й 27 березня 2012 року Апеляційний суд Івано-Франківської області скасував рішення суду першої інстанції та постановив нове рішення, яким відмовив Шкутяку в задоволенні позовних вимог. Водночас суд встановив, що «за отриманий кредит Шкутяк П. З. придбав для Женчук М. Є., яка є його дружиною, у приватну власність легковий автомобіль марки Toyota Rav4, державний номерний знак — АТ 6189 АМ. Згідно з досудовою вимогою АТ «ОТП Банк» заборгованість Шкутяка П. З. за кредитним договором перед Банком станом на 26.05.2010 року становила суму кредиту — 35 382,81 дол. США; суму відсотків — 569,14 дол. США; пеня — 8 485,09 грн та штраф — 75,00 грн».
Невгамовний Шкутяк звернувся з касаційною скаргою, і 10 жовтня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення апеляційної інстанції й залишив у силі рішення суду першої інстанції, тим самим анулювавши виконавчий напис нотаріуса. Через суд Шкутяку вдалося «відбити» у кредитора автомобіль, що свідчить про виняткові юридичні таланти нинішнього «чистильника» прокуратури. Хоча авто було оформлено на дружину, насправді користувався транспортним засобом сам Петро Зіновійович. Причому не тільки користувався, але й судився з Управлінням державтоінспекції Івано-Франківської області, коли на нього накладали штрафи за порушення правил дорожного руху.
Наприклад, Постановою Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2013 року у справі №344/11776/13-а Шкутяку було відмовлено в задоволенні адміністративного позову про скасування постанови про накладання на нього штрафу в розмірі 425 грн за проїзд на жовте світло світлофора. Шкутяк стверджував, що штраф накладений неправомірно, оскільки він проїхав на заборонений сигнал світлофору з тим, щоб уникнути екстреного гальмування. Суд належним чином оцінив сміховинну аргументацію позивача й відмовив йому «з огляду на непредставлення позивачем та його представником доказів, які спростовують обставини, викладені інспектором ВДАІ в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності».
А між тим ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке стало правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», 25 липня 2011 року звернулося до суду, вимагаючи від позичальниці Женчук та поручителя Шкутяка повернення другого кредиту, заборгованість за яким становила 218,3 тис. дол. (точніше — 195 278,72 дол. — заборгованість за кредитом, 22 973,78 дол. — відсотки за користування кредитом, 3 663 433,69 грн — пеня за прострочення зобов'язання).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 березня 2014 року у справі №0907/11558/2012 позов був частково задоволений: суд вирішив стягнути з дружини Шкутяка Женчук Маргарити Євгеніївни, 25.08.1980 року народження, жительки м. Івано-Франківськ на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №СМ-SMEI00/011/2008 від 17 червня 2008 року в розмірі 218 252,50 дол. та 1 744 500 грн пені. Окрім того, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» продовжувало вимагати повернути понад 40 тис. дол. за першим кредитним договором та майже 120 тис. дол. за третім кредитним договором.
А ось декларація Шкутяка про майно, доходи, витрати й зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. Про три кредити на загальну суму понад 350 тис. дол. у тій декларації — ані пари з вуст. І це зрозуміло, бо тоді б одразу постало питання, з якою метою колишній державний службовець брав позики і з яких доходів він збирався їх повертати.
Ситуація для Петра Зіновійовича була безвихідною, оскільки узурпатор Янукович звільнив його з посади голови райдержадміністрації ще в листопаді 2011 року. Потому Шкутяк півроку пропрацював заступником директора лісопереробного заводу «Уніплит» й у лютому 2013 року влаштувався заступником директора комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр», де вкрасти можна було хіба рулон туалетного паперу. Тому після того, як рішення про стягнення з його дружини 218,3 тис. дол. і 1,7 млн грн набрало законної сили, Петро Шкутяк зрозумів, що треба брати зброю та йти на битий шлях — тобто вливатись у якусь банду. Отак і звела його доля з Лихолітом і Радченком. Залишивши дружину та п'ятьох дітей, Шкутяк рушив на заробітки на схід України, де саме розпочинались бойові дії. Повернувся він звідтіля мультимільйонером — мабуть, банда промишляла не лише дитячими хрестиками й зимовим взуттям.
Коли ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у 2015 році знову звернулося до суду, вимагаючи від Шкутяка та його дружини сплати заборгованості в розмірі 112 702,41 дол. та 9 419 640,71 грн пені за кредитним договором від 21 грудня 2007 року, Петро Зіновійович без вагань розрахувався з кредитором. Про це свідчить Ухвала Івано-Франківського міського суду від 3 грудня 2015 року у справі №344/6457/15-ц, якою був залишений без розгляду позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості та пені, оскільки «в ході розгляду справи відповідачі добровільно виконали свої обов'язки за договором та погасили заборгованість по кредиту». Шкутяк погасив невідомо звідкіля взятими грошима всі інші борги. І навіть вирішив у 2016 році розлучитись з матір'ю своїх п'ятьох дітей — треба думати, що розлучення планувалось фіктивним і лише для того, щоби майно, придбане подружжям у майбутньому, не вважалось спільною власністю.
1 березня 2016 року Івано-Франківський суд відкрив провадження у справі про розлучення за позовом Петра Шкутяка. Але 23 травня 2016 року Шкутяк звертається до суду із заявою про залишення його позову без розгляду. Потреба у фіктивному розленченні відпала, оскільки 25 травня 2016 року наказом генерального прокурора Петро Зіновійович був призначений інспектором управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України.
Постає закономірне запитання: чому ж Юрій Луценко призначив такого видатного фахівця в галузі доброчесності, як Петро Шкутяк, на нікчемну посаду інспектора? Інспектор — це навіть не прокурорсько-слідчий працівник, а допоміжний персонал. І це при тому, що незадовго до того Луценко збирав журналістів і блогерів та стверджував, що планує призначити сина Зіновія Шкутяка начальником Департаменту внутрішньої безпеки. Те саме Луценко говорив і народним депутатам, доказом чого є запис на фейсбук-сторінці нардепа Андрія Левуса.
Причини цьому дві. По-перше, Петро Шкутяк як людина, що понад рік пропрацювала за часів Януковича на посаді голови райдержадміністрації, підпадає під дію Закону України «Про очищення влади», і навіть наявний у Шкутяка статус учасника бойових дій у цьому випадку не знімає заборону на його перебування на державній службі. Враховуючи, що Луценко все ж таки взяв Шкутяка в Генеральну прокуратуру, можна зробити висновок, що люстраційний закон — то для генерального прокурора порожній звук.
Але найголовніше, що призначення Шкутяка на будь-яку, не тільки адміністративну, а взагалі прокурорсько-слідчу посаду забороняє п. 3.1 наказу Генеральної прокуратури України від 15 вересня 2014 року №2гн.: цей досі не скасований Луценком наказ не допускає комплектування прокурорсько-слідчих посад за рахунок осіб, які притягувалися до кримінальної відповідальності. Символ прокурорської доброчесності був засуджений за хуліганство згідно з ч. 1 ст. 296 КК України Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2012 року у справі №0907/15671/2012.
Фабула кримінального провадження проста. Після інавгурації Януковича Петро Шкутяк 30 квітня 2010 року був звільнений з посади голови Долинської РДА розпорядженням президента №606/2010-рп, але враховуючи, що прохачем за Шкутяка виступив екс-президент Ющенко, який пообіцяв, що Петро буде служити Януковичу вірою та правдою, Віктор Федорович того ж дня повторно призначив Шкутяка головою цієї ж самої Долинської райдержадміністрації розпорядженням №618/2010-рп.
Після чого впродовж 1,5 року Петро Зіновійович ревно служив двічі несудимому та Партії регіонів. Одначе 9 листопада 2011 року Янукович підступно звільнив Шкутяка з посади, обірвавши кар'єру перспективного молодого політика. Через це Петро Зіновійович страшенно образився на злочинний режим і 3 липня 2012 року каменюками потрощив скляні вивіски молодіжної та міської організацій Партії регіонів у Івано-Франківську та кинув камінь у вікно міської організації Партії регіонів, розбивши шибку. Подібні витівки нинішнього любимця Юрія Луценка, який упродовж 1,5 року був провідником політики Януковича в районі, свідчать передусім про психічний статус найдоброчеснішого співробітника органів прокуратури та його здатність приймати розумні рішення.
Шкутяку довелось відшкодувати завдану шкоду в розмірі 10 тис. грн, заплатити штраф у розмірі 2 тис. грн, сплатити видатки на проведення експертизи в розмірі 900 грн і отримати судимість за хуліганство. І хоча судимість була погашена в 2013 році, у біографії Шкутяка значиться обвинувальний вирок, а відтак він не може працювати на прокурорсько-слідчих посадах за нинішнього законодавства.
Тому хотілося би, щоб Юрій Луценко під час свого наступного інтерв'ю відповів на такі запитання: 1. З якою метою найчесніший співробітник органів прокуратури Петро Шкутяк брав кредити в ЗАТ «ОТП Банк» на загальну суму понад 350 тис. дол.? 2. З яких джерел найчесніший співробітник органів прокуратури Петро Шкутяк збирався погашати кредити та відсотки за користування кредитами, враховуючи, що його дружина зайнята вихованням п'ятьох дітей, а сам він на момент отримання позик перебував на державній службі? 3. У зв'язку з чим найчесніший співробітник органів прокуратури Петро Шкутяк, подаючи декларації про майно, доходи, витрати й зобов'язання фінансового характеру (як перший заступник і голова Долинської райдержадміністрації Івано-Франківської області та депутат Івано-Франківської обласної ради VI скликання) приховав наявність цих кредитів? 4. Де найчесніший співробітник органів прокуратури Петро Шкутяк взяв гроші для погашення кредитів після того, як побував у зоні бойових дій на сході України? 5. У якого Сірка Юрій Луценко позичав очі, коли доручав перевіряти доброчесність співробітників органів прокуратури людині, яка ревно обслуговувала режим Януковича, причетна до банди Лихоліта-Радченка, засуджена вироком суду та, перебуваючи на державній службі, не задекларувала величезні фінансові зобов'язання?