Віцепрезидент Родовидбанку Сергій Дядечко активно виводив кошти з банку, що занепадав, на своє нове підприємство — банк «Союз». Це випливає з звіту міжнародної аудиторської компанії «Ernst&Young», датованого 31 серпня 2009 року, коли банк був національізований за рішенням уряду Юлії Тимошенко. Документ, який опинився у розпорядженні редакції, ніколи раніше не публікувався, повідомляє видання Izvestia.kiev.ua.
Згідно з висновками аудиторів, вся кредитна діяльність Родовидбанку була спрямована на видачу свідомо невиконуваних кредитів пов'язаним компаніям. Іншими словами, незадовго до краху акціонери вилучали з банку живі гроші на свої фірми, тоді як під офісами Родовидбанку вкладники перебували у паніці. Як випливає з аудиторського звіту компанії «Ernst&Young», незадовго до банкрутства банк видавав кредити фірмам-пустушкам із «намальованими» заставами; видавав кредити на фірми-посередники, які належали акціонерам Родовидбанку, що занепадав, для чого вдавався до грубого маніпулювання категоріями позичальників, порушуючи нормативні приписи НБУ.
Деякі такі операції були прямою перекачкою коштів з Родовидбанку, що занепадав, до банку «Союз». Досі в середовищі фінансових журналістів та аналітиків про це ходили лише чутки. Звіт «Ernst&Young», який приховували багато років, робить ці чутки доведеним фактом. «Слід зазначити, що дві компанії з цієї групи (позичальники ЮЛ 18 і 20) разом з іншим позичальником банку Позичальником ЮЛ 8, описаним у групі 1, брали участь у створенні ОАО «Комерційний банк «Союз» у 2007 році. Банком не було підтверджено факт фінансування позичальників на створення ОАО «Комерційний банк «Союз»,» — сказано у звіті міжнародної аудиторської компанії «Ernst&Young». Вилучення живих коштів з Родовидбанку на фірми-посередники, перекачка грошей до «Союзу» та кредитування компаній-засновників банку «Союз», як випливає з дати документа, відбувалося незадовго до краху та національізації. Як відомо, такий аудит проводиться «знеособлено»: аудитори отримують лише описову частину кредитних кейсів найбільш помітних позичальників, стан яких може вплинути на платоспроможність банку.
У цьому фрагменті аудиторського звіту щодо позичальників Родовидбанку мова може йти про дві фінансові компанії: «ФК Альфа-Інвест» та «Київфінансконсультант». Вони повністю контролюються особисто Дядечком і використовувалися для заснування банку «Союз». Ці ж компанії з'являлися у схемі виведення коштів з Родовидбанку в одному з розслідувань правоохоронців, матеріалами якого розпоряджається редакція. Але й це провадження не отримало жодного продовження: банкір Дядечко уникнув кримінального переслідування і надалі займався банківською діяльністю аж до недавнього часу. «Союз» був ліквідований Нацбанком «за систематичні порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу».
Згідно з найпоширенішою версією, Родовидбанк не витримав напливу паніки вкладчиків, серед яких була група власників значних депозитів. Ця ж версія — порятунок грошей вкладчиків — стала переважною, коли Юлія Тимошенко оголосила про національізацію Родовидбанку, а фінансова установа до цього й після отримувала величезні обсяги рефінансування від Національного банку України.
Історія про те, що акціонер і віцепрезидент Родовидбанку, що занепадав, Сергій Дядечко активно перекачував з нього мільярди живих грошей до «Союзу», так і не отримала продовження у вигляді кримінального переслідування чи будь-яких помітних претензій держави або кредиторів до нього. А звіт аудиторів з «Ernst&Young», витяг з якого ми представили, досі приховували від громадськості всі змінені з 2009 року уряди: «помаранчеві», «диктаторські» та новітні — «майданно-реформаторські». А чому приховували — стало очевидно лише зараз: активи берегли для повернення колишнім акціонерам Родовидбанку.
Сьогодні Сергій Дядечко розгорнув небачену медіа-активність, намагаючись у судах врятувати від ліквідації свій банк «Союз». Журналісти та ЗМІ «клюнули» на цю приманку й глибоко її «проковтнули»: судова боротьба Дядечка з Нацбанком за порятунок «Союзу» стала однією з топ-тем у фінансово-банківських медіа. Але ця судова тяганина — лише відволікаючий маневр, шумова завіса для тонкішої гри. Парадокс ситуації в тому, що «смерть» «Союзу» — лише одна з дій у довгій багатоходовій комбінації.
Головна мета Дядечка та його бізнес-партнера Юрія Іванющенка — повернутися до Родовидбанку. І цьому активно сприятимуть Валерія Гонтарева з Нацбанку та голова Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костянтин Ворушилін. Зазначимо, обидва — вірні ставленики президента Порошенка. Схема повернення Родовидбанку його колишньому акціонеру Дядечку красива й елегантна, як усе, до чого прикладає руку нове покоління державних управлінців-інвестбанкірів. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб створить на базі ліквідованого державного Родовидбанку перехідний банк. А його інвестором стане іноземний інвестиційний фонд, підконтрольний власнику банку «Союз» Сергію Дядечку та його бізнес-партнеру Юрію Іванющенку. «Фонд готує перехідний банк на базі Родовида. Номінально інвестором і власником перехідного банку стане іноземний інвестиційний фонд, який контролюють Дядечко та Іванющенко. Вони вже провели потрібну роботу з Національним банком України та Фондом гарантування вкладів для придбання контролю над Родовидбанком,» — розповів джерело на фінансовому ринку, причетне до майбутньої угоди.
Громадськості цю «інвестиційну угоду» подадуть як «прихід іноземних інвесторів» та чергову «перемогу» реформаторів. У свою чергу банкір-схематозник Дядечко та його бізнес-партнер «біженець з Монако» Юра Енакіївський отримають можливість дочистити з Родовидбанку найсмачніші шматки, які досі застрягли в банку через дурну випадковість. Найцікавішим активом, який контролює Родовидбанк, є земельна ділянка на окраїні столиці в Оболонському районі площею понад 113 гектарів, ринкова вартість якої перевищує 1,5 млрд доларів, тоді як, згідно з документами банку, її балансова вартість не вища за 2,5 млрд грн — це за цінами 2009 року. Також Родовидбанку належить низка столичних об'єктів нерухомості, зокрема офіс у Рильському провулку 4А (один з офісів Юри-енакіївського) в самому центрі Києва — у бік цієї будівлі вказує булавою український гетьман Богдан Хмельницький. А «дурною випадковістю» є арешт, накладений на всю цю нерухомість на мільярди доларів.
Допустив цю «дурну випадковість» слідчий, який давно шукав сліди вкраденого власниками та менеджерами Родовидбанку багатомільярдного рефінансування від НБУ, і просто арештував всю нерухомість банку: «видить око, та зуб не ймет» — з нею неможливо нічого зробити. І щоб усунути цю «дурну випадковість», потрібно посадити — у прямому сенсі слова — одну дрібну сошку. Тоді й стане можливою реалізація елегантної схеми Гонтарева-Ворушиліна, які повернуть кримінальному тандему Дядечко-Юра-енакіївський вільний доступ до землі й будівель на мільярди доларів. А дрібну сошку можна досить легко розміняти за приз у грі на кілька мільярдів доларів. Але це вже тема зовсім іншої публікації.