Скандал навколо комунального підприємства Київської обласної ради — нового сервісного центру «Готово» — продовжує набирати обертів. Попри намагання створити прозорий, зручний фронт-офіс без корупції та бюрократії для надання адміністративних послуг, з моменту його запуску в тестовому режимі почали виявлятися серйозні зловживання, порушення, явна корупція та жорстокий криміналізм. Раніше внаслідок журналістського розслідування з'ясувалося, що призначена без конкурсу директор сервіс-центру Катерина Шульгина працевлаштувала в «Готово» недавно звільнених державних реєстраторів, зокрема Інну Косулю та Юлію Піотровську, які вдалися до шахрайства з базами даних, користуючись підтримкою Шульгиної як працівниці Головного територіального управління юстиції Київської області з правами адміністратора. За повідомленнями ЗМІ, чиновниці виявилися причетні до рейдерської атаки на ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», яке є власником логістичного центру «Арктика».
У справі про захоплення «Арктики» з'явився новий слід. Ця рейдерська історія, як вдалося з'ясувати журналістам, отримала продовження після того, як виявилося таке: за рейдерським захопленням стоять ті самі особи, які у змові з екс-главою НБУ Сергієм Арбузовим за попередньої влади виводили кошти Януковича з банківської системи країни, унаслідок чого згодом банки почали масово визнаватися НБУ неплатоспроможними. Так, з'ясувалося, що за Шульгиною та її спільниками стоїть одіозна Олена Анатоліївна Якименко, відома участю в багатьох фінансових афер. За інформацією з відкритих джерел відомо, що у 2008 році в Україні створюється новий банк — АО «Zlatobank», головою правління якого стала Олена Якименко. Цікаво, що під час її керівництва в АО «Zlatobank» (до грудня 2013 року) фінустанова видає на користь ТОВ «ЛЦ Скандинавія» (після зміни назви — ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика») кредит, розмір якого внаслідок постійних збільшень досяг позначки в 200 млн грн, за яким фактично Якименко поручається за виконання зобов'язань перед своїм же банком!
Отримання такої позики забезпечувалося залогом корпоративних прав ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» та іпотекою майна, що йому належить — логістичного центру «Арктика». Однак восени 2014 року такий договір іпотеки розривається, а пані Якименко, більше не будучи керівником банку, передає в забезпечення виконання зобов'язання ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» щодо повернення кредиту власні кошти, розміщені на рахунках у цьому ж банку. У цьому зв'язку виникає логічне питання: хто в здоровому розумі та за власною волею може поручитися своїми грошима за виконання «чужою» компанією своїх грошових зобов'язань? Природно, що ніхто. Тому не викликає жодних сумнівів, що компанія «Арктика» спочатку входила до сфери інтересів пані Якименко і, як з'ясувалося, взагалі неофіційно їй належала через підставних осіб.
За цією схемою одразу ж після розірвання іпотечного договору зі «своїм» банком виведене майно передавалося в іпотеку «Ощадбанку» в забезпечення повернення отриманого кредиту на суму 100 млн грн з цільовим призначенням нібито для виконання зобов'язань перед АО «Zlatobank», де по суті поручителем за виконання зобов'язань знову виступає пані Якименко.
Одночасно наприкінці грудня 2014 року для залучення інвестицій ініціюється продаж самої компанії — ТОВ «ТЛК «Арктика». А в забезпечення гарантій щодо вирішення питань, пов'язаних із поверненням отриманих кредитів, на посаді директора залишається особа попередніх власників — Валерій Михайлович Скорик. Він нібито мав урегулювати всі питання щодо взятих товариством на себе зобов'язань, особливо щодо передані в залог АО «Zlatobank» корпоративних прав такого товариства. Можливо, для створення видимості такої «роботи» останній ініціює позов до суду з вимогами про припинення укладеного з АО «Zlatobank» кредитного договору. Однак, як виявилося, насправді його завданням, без жодних сумнівів, був вивід активів такого товариства. Примітно, що такі дії пана Скорика природним чином не могли принести користі товариству, а навпаки обумовили втрату майнових прав на об'єкти інвестицій та самих інвестованих коштів, які могли бути спрямовані, наприклад, на погашення отриманих кредитів. Наприклад, ТОВ «ТЛК Арктика» був придбаний правами інвестора на нерухоме майно, яке мало бути побудовано в рамках відповідного інвестиційного договору, за що сплатив відповідні кошти.
Затим у зв'язку з неналежним виконанням інвестиційного договору про передачу у власність ТОВ «Арктика» побудованого нерухомого майна Скорик протягом років ініціював низку позовів до Господарського суду Києва з вимогами передати у власність товариства таке майно. Але після продажу ТОВ «Арктика» новим власникам Скорик, скориставшись правами, наданими йому як директору ТОВ, без жодних обґрунтувань відмовився від усіх поданих до суду позовів про передачу у власність товариства об'єктів інвестицій, ринкова вартість яких на сьогодні становить близько 1,5 млн дол. США. Фактично, в кінцевому підсумку через «схему Якименко-Скорик» виявилися обманутими тисячі вкладників проблемних банків «Славянський» та «Zlatobank», а також нові власники «Арктики», які понесли значні збитки. Тим не менше, як відомо, наразі ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні, предметом якого є правовідносини АО «Zlatobank» за часів керівництва Олени Якименко з ТОВ «Арктика», пов'язані з видачею цього кредиту. Розслідуванням цього епізоду, як і ліквідацією АО «Zlatobank», наразі займаються правоохоронці.
Однак, як з'ясувалося нашому виданню з поінформованих джерел, отримавши публічну гласність рейдерської атаки, пані Якименко наразі намагається «всіма методами вирішити питання», щоб вийти сухою з води та уникнути відповідальності. Так, Якименко навіть спочатку звернулася до одного відомого кримінального авторитета з Дніпра. Причому, як стверджують джерела, вона також перед усіма прикривається знайомством з генеральним прокурором, який нібито є її сусідом. Можливо, саме така впевненість Якименко дозволила їй запустити рейдерську атаку, зокрема через маніпуляції з «ключами» реєстраторів. Схоже, Якименко також долучилася до виведення коштів з української банківської системи, унаслідок чого постраждали звичайні вкладники, інші банки та юридичні особи, що представляють реальний сектор економіки. Ця скандальна історія нагадує ситуацію з проблемним «Brokbusinessbank» Курченка, коли більшість компаній-позичальників згодом після виведення коштів виявилися «порожняками» і не можуть повернути видані банком кредити на суму понад 1,5 млрд грн. Унаслідок чого фінустанова теж, власне, й розвалилася.
Подібна доля спіткала ще близько п'ятидесяти банків, близьких до «Сім'ї» Януковича, через які відмивалися та виводилися за кордон мільярди, а згодом ставши банкротами. У результаті навантаження на Фонд гарантування вкладів зросло до 2,6 млрд грн. При тому, що у 2016 році виплати вкладникам за банками, у які раніше Нацбанк вводив тимчасову адміністрацію, становлять близько 700 млн грн. Тобто багато вкладників або будуть змушені довго чекати відшкодування компенсацій, або отримають «урізані» «крихти», а Фонд гарантування фактично теж стає банкротом. Якщо ниточки тягнуться до колишніх діячів «Сім'ї», розслідуванням махінацій, зловживань та корупції у владі вже мають вовсю займатися детективи НАБУ та Генпрокуратура, а не гальмувати. Хочеться вірити, що ГПУ та генеральний прокурор Юрій Луценко не є заінтересованою особою в «схемах пані Якименко» та оперативно швидко відреагує на явні порушення законів, виявлені зловживання та псевдофінансову діяльність новоявлених Остапів Бендерів на кшталт пані Якименко.