Тендерну мафію неможливо перемогти, але можна нею керувати. Чи чули ви, що голова «Укргаздобичі» Олег Прохоренко отримує зарплату — МІЛЬЙОН гривень на місяць?! Найвища в Україні. І навіщо? Щоб гарвардський хлопчик міг утриматися від спокуси купувати обладнання за завищеними цінами. Але кожен крадіє як уміє. Прохоренко закуповує послуги консультантів: дорого й багато. Проводить аудити. Оптимізує. Знає, як купити високотехнологічне обладнання у фірми з двох людей. Загалом — типовий «реформатор» нової хвилі, який сміливо стирає межу між дилетантом і професіоналом.
Поява в найбільших держкомпаніях різноманітних екзотичних персонажів, як-то рокера Войцеха Балчуна в «Укрзалізниці» або консультанта з інвестицій з McKinsey Олега Прохоренко (за прізвиськом у діловому й клубному колах «Пончик») в ПАТ «Укргаздобичі», мала ознаменувати спалення мостів з ганебним радянським минулим і перехід на новий європейський рівень розвитку. Але все нове, як відомо, це добре забуте старе. Балчун, можливо, раніше не мав справ зі своїм теперішнім місцем роботи.
А ось Олега Прохоренко рекрутували в «Нафтогаз» ще за Юрія Бойка — у розпал антинародного режиму. Тоді, у 2011 році, Міністерство енергетики та вугільної промисловості планувало вихід «Нафтогазу України» на IPO. Потрібен був лід-менеджер первинного публічного розміщення — якась міжнародна структура. Як консультанта обрали фірму McKinsey&Company, де партнерствував Прохоренко. Як консультант McKinsey&Company він не досяг успіхів з IPO, але швидко перезнайомився з менеджментом «Нафтогазу». І в потрібний момент вони про нього згадали. Щоб завести Прохоренко на посаду голови «Укргаздобичі», його покровителям довелося сильно попотіти. Спочатку вони змусили піти з цієї посади Сергія Костюка, якого було призначено всього за кілька місяців до цього. Потім провели рішення скасувати публічні конкурси при виборі кандидатів на посади голів держкомпаній у сфері ТЕК, оскільки у інвестиційного консультанта Прохоренко не було шансів пройти відбір через відсутність необхідного досвіду. Не встиг він звикнути до нового статусу, як розгорівся скандал: образений на своїх наступників Олексій Тамразов розсекретив розмір грошового утримання «Пончика» — 1 мільйон 3 тисячі гривень на місяць.
У тому числі 322 тисячи гривень — оклад, 161 тисяча — надбавка за інтенсивність праці, 440 тисяч — премія за виробничі результати, 48 тисяч — доплата за допуск до державної таємниці та інші винагороди. Резонанс виявився настільки потужним, що Прохоренко написав цілий блог, де виправдовувався й доводив, чому його зарплата (без надбавок) у 398 тисяч гривень не є високою. Забув, правда, пояснювати, чому його заступники не можуть отримувати менше 500 тисяч гривень на місяць, а секретарка — 44 тисячи гривень (з урахуванням усіх доплат).
І який головний аргумент? Крім усяких бла-бла-бла про кредит, який наш герой взяв для навчання в Harvard University Kennedy School of Government з 2005 по 2007 рік, і тепер уся країна повинна гасити його борги, він упевняє, що завдяки своїй чесності й непідкупності економить на тендерах сотні мільйонів гривень, чи не мільярди. І тим самим повністю окупає своє утримання. Так це чи ні?! О, не так!
Ключовою людиною в питанні тендерних закупок НАК «Нафтогаз України» називають директора з закупівель Романа Билягу. На відміну від Прохоренко, він гарвардів не закінчував, але, навчившись у Вінницькому політехе, здобув безцінний практичний досвід закупівель і логістики в тендерному комітеті ТНК і «Роснафти». Місце відоме. Для російських правоохоронних органів особливо. Працюють виключно кристально чесні люди. І всі ліберали. Днюють і ночують на Болотній площі. Відкатів не беруть. І слова такого не знають. Биляга, судячи з компрометуючих його статей і виложеної в мережу переписки, є старшим опікуном «Пончика», який через своє гарвардське освіту словосполучення «колтюбінгові установки» вимовляє з другої спроби. Для координації з Билягою заступником до Прохоренко призначили хлопця з фірми «Газтрон-Україна» — Сергія Федоренко. Виконавчий такий хлопець. Всім розповідає, що народився в глухій поліській деревеньці, біля кордону з Беларуссю. Коли в черговий раз прийде прокуратура, зможе перепластатися до «батька», сховатися в кущах.
Спільними зусиллями вони гібридизували електронні торги Prozorro з двоетапними торгами й аналітичним супроводом, де в динаміці й картинках показано, як закупівля, яка проводилася раніше, відрізняється від нової, реформованої. Насправді за цими складновимовляємими термінами й діаграмами криється складна технічна робота з просування своїх. Підлеглі Федоренко під диктовку Биляги й з благословення Прохоренко складають специфікацію товару й виписують вимоги до тендера таким чином, щоб його могли поставити лише заздалегідь визначені постачальники. При цьому вони «кладуть з приладом» на чинне законодавство й фактично ставлять вище за нього свої внутрішні відомчі документи, які самі ж і складають.
Причому кожного учасника тендерів змушують підписувати Декларацію «Про прийняття умов проведення процедур закупівель», де повинен підписати згоду грати за навʼязаними правилами Биляги й Федоренко, а не за законами України: «Підтверджую, що ознайомлений з правилами проведення процедури закупівлі, установленими ПАТ «Укргазвидобування», а також цілком усвідомлює та погоджується, що зазначені процедури закупівлі проводяться відповідно до затвердженого ПАТ «Укргазвидобування» внутрішнього Порядку закупівель товарів, робіт та послуг». Сам Биляга в інтерв'ю все це заперечує, як і автентичність переписки, де він обговорює з менеджерами тендери «Укргаздобичі». Але факти — річ упертя. Так, замість того щоб закупити обладнання безпосередньо у виробника, переможцями обрали фірми-посередники S.C.EUROGASSYSTEMSS.R.L. (Румунія, є інформація, що вона афільована зі структурами втікача Онищенка), P.K.Invest S.R.O. (Чеська Республіка) та ТОВ «Інтернет-Системи» (Україна). І в останньому випадку виникає питання: закуповуються ж не лише дроти, а високотехнологічне обладнання.
І до чого ж довели IT-сектор, якщо ці компанії почали закуповувати абсолютно не профільне для них обладнання. З останньою структурою все ясно: там співзасновник з Чернігова, земляк Олега Прохоренко, фотографується з деякою Оксаною Прохоренко й з однокласниками по школі №1. І неважливо, що в ТОВ «Інтернет-Системи» офіційно працюють дві людини — власник і директор, і жодні компресорні установки з газопоршневим двигуном вони не виробляють. Друзям дитинства й землякам треба допомагати. А ось іноземні компанії — це звучить гордо. Тим більше, Биляга в своєму інтерв'ю назвав їх солідними західними контрагентами S.C. EURO GAS SYSTEM S.R.L (Румунія), ThyssenKruppMannex (Німеччина), Denimexinc USA (США), КАТТ Gmbh (Німеччина), China Petroleum Technology & Development Corporation Co, Фідмаш (Беларусь), Dost Petrol (Туреччина), ELBUD (Польща) й багато інших. Але заявлених американців ми поки не бачили. Є така компанія «General Electric», яка не пройшла кваліфікацію. Важко зрозуміти, як компанія номер один у світі може не пройти кваліфікацію на участь у тендерах, проводимих «Укргаздобичею», а нікому не відомі «Інтернет-Системи» — можуть.
Ми ж не закуповуємо папір і дроти, а складне, високотехнологічне обладнання, яке повинно працювати безперебійно тридцять років. І великі сумніви викликають критерії, за якими подібного роду компанії вибираються, а «General Electric» — ні. Це «зрада» чи «перемога»? Візьмемо ще одну їхню «перемогу»: закупівлю послуг ГРП (гідророзрив пласта) у чергових румунів. Вони трубять на всіх кутах, що крайне дешево все провернули. Однак не ціною однією треба мірити якість. Є ще ефективність.
У кого треба купувати таку послугу? У компанії, яка її придумала, чи у тих, хто готовий працювати дешево на шкоду якості? Цікавий момент: фірма «Шлюмберже», яка, власне, й винайшла технологію, відмовилася брати участь у тендері «Укргаздобичі», оскільки вважає його «репродуктивною онлайн-грою». Так хто від цього виграв, у кінцевому рахунку? Україна, яка як-би «заощадила» гроші, купивши у «лоукостера» дешеву й, як правильно, низькоякісну послугу?
Чи хтось інший? У радянські часи подібні дії називали «шкідництвом». Неможливо на шкоду якості придбавати високотехнологічні послуги чи обладнання, оскільки через деякий час доведеться компенсувати неминучі втрати. Так що це: «зрада» чи «перемога»? Постачальники з Румунії й Чехії тендери виграють. Правда, виявилося, що входять вони в асоціацію малих підприємств. Давно підбираються до поставок на АЕС. На рахунок румунів не знаю, а ось переможна в останньому тендері чеська фірма P. K. INVEST s.r.o. — це театр одного актора. Звуть його Peter Klokner. Наприкінці 80-х він закінчив інститут у Харкові. Знаючи російську мову, заснував фірму, яка посередничала на поставках різного обладнання в країни СНД, і з тих пір на цьому живе. Нічого не виробляє. Сайт останній раз оновлював у 2013 році — до Петербурзького енергетичного форуму. Загалом, чудовий контрагент.
Поки Биляга й його помічник Федоренко мутять із закупівлею обладнання, особисто «Пончик» опікується консалтинговими закупівлями. Він у цьому розбирається, знає людей, компанії, вміє скласти фактурну аналітику чи списати сотні тисяч гривень на перерозподіл посадових обов'язків. Тому через три місяці після його приходу в «Укргаздобичу» були оголошені відразу кілька тендерів на надання консультаційних послуг. Найцікавіший — на консультації з управління (технічний аудит) у 37 млн гривень, де приз дістався американській компанії PetroSkills, яку представляв, як виявилося, громадянин Росії Іскандер Діяшев. Прохоренко в своєму інтерв'ю впевняв, що жодного контракту підписано не було. «Я дійсно зустрічався з PetroSkills. Ми дійсно розглядали їх як технічного аудитора. Але жодного контракту підписано не було. Ми домовилися з Deloitte й Держдепартаментом США, що вони залучать технічних консультантів у межах свого контракту. Якщо є можливість виконати цю роботу за кошти донорів, я, звичайно, обиратиму такий варіант.
Ви знаєте Іскандера Діяшева, який представляв цю компанію? Я зустрічався з ним на енергетичній конференції Adam Smith на початку березня. Він ніяк не впливав на прийняття рішень...», — заявив він. Але аналітик компанії «Ньюфолк» Геннадій Кобаль написав у своєму Facebook, що договір був, і переможця визначили… без проведення тендера ще влітку — відразу після приходу в керівництво «Укргаздобичі» Олега Прохоренка. Для цього топ-менеджери «Укргаздобичі» заздалегідь внесли зміни в «Порядок закупівель товарів, робіт та послуг». Цитата: Мій попередній пост про «Укргазвидобування» і 37 млн гривень забанили. Думаю несправедливо позбавляти людей можливості знати, що відбувається в державній компанії.
Тому всьо по-новому — годі красти, астанавітєсь! Цього разу буду максимально політкоректним, думаю олегофрендам сподобається 😉 Мова піде про закупівлю послуг з «технічного аудиту та технічної підтримки». Сьогодні виявилися нові факти й подробиці. Нещодавно «Укргазвидобування» й американська PetroSkills підписали договір з надання «технічного аудиту» на 37 млн гривень, це на 4 млн гривень дорожче ніж планували раніше. Проведене розслідування показало, що гроші отримають все ті ж особи, з якими керівництво «Укргазвидобування» організовувало змову в серпні-вересні 2015 року. Перша спроба провести аудит була ще в серпні 2015 року, на другому місяці роботи нового керівництва компанії під проводом Олега Прохоренка. План був простий і тупий: «Укргазвидобування» нібито замовляє послуги з «технічного аудиту», технічне завдання (кваліфікаційні вимоги) прописується таким чином, що під ці вимоги підходить лише одна компанія. Як стало відомо пізніше, готував технічне завдання Іскандер Діяшев, давній товариш керівників з «Укргазвидобування».
У серпні пан Діяшев прилітав в Україну, мав зустріч в «Укргазвидобуванні», розтопили самовар, пили чай з блюдечка, гризли баранки, а вже наступного дня в компанії взялися за підготовку до проведення тендера на закупівлю послуг «технічного аудиту». Формально був оголошений конкурс, очікувалося, що Goragovo Energy Engineering Corporation (американська фірма яку представляв Іскандер Діяшев) буде єдиною на тендері, тоді після двох спроб можна було провести тендер з одним учасником. Однак несподівано на аукціон заявилася ще одна компанія ТОВ «Тріскел Енерджі Україна» й сплутала карти горе-комерсантам з «Укргазвидобування». Хоча заявку «Тріскел Енерджі» відхилили як таку, що не відповідає кваліфікаційним вимогам, але торги прийшлося відмінити. Фокус з тендером з одним учасником не вдався. Тут треба додати також кілька важливих моментів. Судячи з опублікованої переписки, керівництво «Укргазвидобування» не тільки знало, що відбувається змова, а й безпосередньо брало участь у цьому. Так, радник голови правління Олександр Климов у листі пише першому заступнику голови правління «Укргазвидобування» Олександру Романюку, що Іскандер Діяшев «зараз його (технічне завдання) допрацьовує по завданням і унікальним навичкам членів команди».
Більше того, серед кандидатів пропонованих Goragovo Energy як учасників проекту фігурував Олександр Климов, який тоді вже працював в «Укргазвидобуванні». Щодо Goragovo Energy Engineering Corporation, то це малавідома фірма з США яку в Україні представляв громадянин Росії Іскандер Діяшев.
Таких історій в «Укргаздобичі» — величезна кількість. Навіщо Прохоренко з зарплатою в 1 млн гривень понадобилися консультанти з реформування системи закупівель, управління ефективністю, створення проектного офісу й так далі? Чому він всім розповідає, що гроші на це дає Держдепартамент США, хоча насправді ніхто нічого не дає? Все дуже просто — з консультаційних послуг дуже зручно крастися. Консультація — це не компресорна установка, її не потримаєш. Але коштує величезних грошей. Частина з яких загадково зникає. Те, що Прохоренко не мав досвіду закупівель обладнання, зовсім не захищає країну й платників податків від необґрунтованих видатків. Точні цифри, звичайно, назве слідство. Прокуратура, СБУ й т. д. Вони в «Укргаздобичі» практично живуть.
То обшуки, то перевірки. Кримінальних справ раніше було 11, але їхня кількість зростає з кожним днем, тому вже може бути й більше. «Пончик» при цьому регулярно виходить до журналістів й пояснює, що всі слідчі дії стосуються його попередників. Кое-що вилучається по справі Онищенка. Шукають сліди злочинних дій Кацуб. А до нинішнього реформаторського керівництва все це відношення не має. Брехня! Стандартний американський прийом — тримати білозубу посмішку при будь-яких неприємностях. Неприємностей у Прохоренка вже багато, але буде ще більше.
А що ви хочете? Велику зарплату треба відпрацьовувати. Розуміючи це, наш герой, як досвідчений фінансовий консультант, напевно будує собі за межами країни запасний аеродром. Наприклад, у Литві. Там у директора з правових питань ПАТ «Укргаздобичі» Олени Кобець є фірма «Saulės grūdai», зареєстрована в спальному районі Вільнюса. Про неї вже писали в ЗМІ, а ми знайшли її у литовському діловому довіднику. Основний вид діяльності цієї фірми – обслуговування й «оптимізація» оподаткування клієнтів. За профілем. Цікаво, що Олена Кобець засвітилася разом з Прохоренко у скандалі з неоплаченими рахунками за проживання у відомчому пансіонаті «Червона Рута» в Козині. «ЕспресоТВ» зробило репортаж про те, що власник найвищої зарплати в Україні пожмотився оплатити рахунок за проживання в люксі за 61 день. І замість 133 285 гривень вніс лише 2304 гривні. У сюжеті говорилося, що «Працівники готелю кажуть, що Прохоренко проживав в номері не один, а з директором юридичного департаменту «Укргазвидобування» Оленою Кобець». Нам, як нелюбопитним громадянам, звичайно, все одно, з ким ночує одружений голова держкомпанії.
Але як платникам податків хотілося б переконатися, що в затишній обстановці пансіонату не вирішувалася доля вкрадених на тендерах казенних грошей і шляхи їх виведення на закордонні рахунки. Для цього ми на всякий випадок взяли квиток до Вільнюса. Продовження, можливо, слідує.