12 серпня сталося безпрецедентне зіткнення між працівниками Національного антикорупційного бюро та Генеральної прокуратури, унаслідок якого співробітники ГПУ незаконно затримали двох оперативників НАБУ, а троє прокурорів отримали легкі тілесні ушкодження. Офіційної реакції влади на надзвичайну подію поки немає, однак у правоохоронній системі України склалася вибухонебезпечна ситуація.
Національне антикорупційне бюро проводило розслідування щодо департаменту з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури, де служить Дмитро Сус. У будинку на вулиці Симона Петлюри 7/9 оперативники НАБУ орендували конспіративну квартиру, де встановили стаціонарний контрольний пункт для спостереження, причому, судячи з усього, особливу увагу було приділено самому Сусу. 12 серпня близько 13:00 двоє співробітників департаменту оперативно-технічних заходів НАБУ біля дверей конспіративної квартири були захоплені групою працівників правоохоронних органів. Захопленням керував сам Дмитро Сус, виконавцями були кілька його підлеглих прокурорів та співробітники підрозділу Національної поліції Тернопільської області.
Поки невідомо, хто саме здійснював захоплення. За цими діями також спостерігали працівники Головного управління «К» Служби безпеки України, які, ймовірно, також брали прямо участь у цих подіях. Працівники правоохоронних органів, які зупинили оперативників НАБУ, не представилися. Вони перевірили документи захоплених людей, переконалися, що вони з НАБУ, і, відібравши всі документи та речі, затримали їх, не висунувши жодних звинувачень. Потім група Суса спробувала ворватися до конспіративної квартири — однак детектив НАБУ, який там перебував, двері не відкрив і негайно повідомив керівництво про напад на оперативників.
Група працівників Суса захопила двох оперативників НАБУ і вивезла їх до будівлі Генеральної прокуратури України, де їх замкнули в підвалі та намагалися змусити їх говорити. До квартири на вулиці Симона Петлюри прибув спецназ НАБУ, який розігнав групу Суса, що блокувала квартиру, щоб забезпечити виведення детектива разом з технікою. Спроба Суса перешкодити виведенню детектива була жорстко припинена. Одному з тих, хто намагався блокувати вихід детектива, надягли наручники.
Генеральна прокуратура заявила, що троє співробітників отримали тілесні ушкодження. Однак історія не закінчилася. Двоє оперативників не були звільнені, а продовжували утримуватися в будівлі ГПУ. Проходили години, людей продовжували утримувати без будь-яких підстав, керівництво ГПУ підтверджувало, що жодних звинувачень їм не висунуто, але співробітників НАБУ не відпускали. Більше того, робилися спроби отримати від них потрібні групі Суса показання. Яким методом це намагалися вибити — сподіваюся, ми почуємо найближчим часом офіційно. Подробиці шокуючі. Керівництво ГПУ не вживало жодних заходів, хоча обіцяло звільнити людей. Керівництво НАБУ розцінило обстановку як взяття заложників і спецназ НАБУ отримав наказ приготуватися до штурму. Лише в результаті прямих переговорів директора НАБУ та Генерального прокурора штурму будівлі ГПУ не сталося. Співробітники Генеральної прокуратури звільнили захоплених ними оперативників НАБУ лише о 1 годині ночі 13 серпня. При цьому документи та особисті речі співробітникам НАБУ не повернули до сих пір.
Заступник начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури Дмитро Сус заявив у ЗМІ про події 12 серпня так: «Це помста за те, що ми робили обшук у рамках кримінального провадження щодо незаконного прослуховування працівниками НАБУ. Сьогодні ми виявили за собою стеження. Обладнаний КП… Де працівники… де невідомі люди, скажемо, стежили за ними, знімали аудіо та відеоінформацію. Ми запросили їх до нас у будівлю, де вони добровільно передали листочок, де було записано моє ім'я, і де вони представились працівниками НАБУ. Працівники НАБУ зрозуміли, що їх працівників ми, ну… запросили до себе. Внаслідок цього вони запросили сюди спецназ НАБУ. Сюди прибуло 4-5 автомобілів з озброєними людьми які побили тут всіх, відео ми надамо обов'язково. Я так думаю, вони думали, що ми захопили їхніх людей, і намагалися їх відбити, хоча цих людей тут не було».
Прокурор Володимир Гуцуляк: «До мене застосували фізичну силу. Мене в присутності моїх підлеглих поставили на коліна обличчям до землі… Для того щоб вивести невстановлених людей, які проводили заходи. Якщо в рамках якогось завдання, рамках якогось провадження, які службові цілі вони переслідували — нам не повідомили. Для цього ми проводили відповідні заходи в межах правового поля. Якщо б нам довели, що вони працюють правомірно, зрозуміло, що ніяких претензій до них не має. Можливо, в моєму департаменті є якийсь корупціонер, якого треба викрити, я готовий у цьому допомогти. Але бити мене, бити працівників, це не та мета, з якою створювалося НАБУ, це не те, чим вони мають займатись. Це вже перебільшення того, що вони мають робити, це вже злочин».
НАБУ відповіло дуже коротко — про законний характер своїх дій та про те, що оцінку ситуації дасть після з'ясування всіх обставин. Інших оцінок происходящего Генеральна прокуратура офіційно поки не зробила.
Давайте подивимося на факти:
1. Були ли законні підстави для «прослуховування» у співробітників НАБУ? Так, оперативні заходи здійснювалися з санкції суду. Повноваження для таких дій у НАБУ є.
2. Були ли законні підстави у співробітників Генеральної прокуратури та поліції для затримання оперативників НАБУ? Ні. У прокурора Суса немає ні повноважень, ні будь-яких правових підстав, щоб проводити затримання та обшук громадян без рішення суду, а також затримувати співробітників правоохоронних органів при виконанні службових обов'язків. Співробітники НАБУ представили свої документи. І проводити будь-які дії проти них Сус не мав права.
3. Були ли законні підстави у співробітників Генеральної прокуратури відбирати документи та особисті речі, а також силою доставити до будівлі ГПУ співробітників НАБУ, були ли підстави утримувати захоплених громадян протягом 12 годин? Ні. Це називається взяттям заложників. Це називається перешкоджанням виконанню службових обов'язків.
4. Брехня співробітників ГПУ. Прокурор Сус відверто брехав у своїх заявах. По-перше, «прослуховування» співробітників ГПУ було законним і претензії, як заявив сам генеральний прокурор, висуваються до співробітників СБУ. По-друге, Сус називає оперативників НАБУ «невідомими людьми». Але на фотографіях, які сама ГПУ викладала в інтернет, демонструються посвідчення НАБУ. По-третє, Сус брехав, коли називав захоплення співробітника правоохоронного органу при виконанні службових обов'язків «ми їх запросили до нашої будівлі». По-четверте, спецназ НАБУ «намагався відбити» своїх співробітників абсолютно законно, тому що в його завдання та повноваження як раз і входить фізичний захист співробітників НАБУ при виконанні обов'язків. По-п'яте, прокурор Гуцуляк брехав, що «які службові цілі вони переслідували нам не повідомили» — а співробітники антикорупційного органу не мають права повідомляти, які службові завдання вони виконують. Тим більше співробітникам органу, щодо якого здійснюється санкціоноване судом розслідування. По-шосте, Гуцуляк помиляється, що його не можна бити співробітникам НАБУ під час проведення антикорупційних розслідувань. По тим, хто викрадає людей, створює загрозу життю та здоров'ю громадян, співробітники правоохоронних органів можуть навіть стріляти.
В історії України було немало випадків, коли правоохоронні органи вступали в конфліктні ситуації між собою. Але ще ніколи це не робилося так демонстративно та з повним зневажанням законів. На проведення оперативно-розшукових заходів НАБУ була видана санкція суду.
Виникають питання до Генерального прокурора Юрія Луценка:
1. На якій підставі співробітники ГПУ затримали оперативників НАБУ, хто прийняв таке рішення?
2. На якій підставі в будівлі ГПУ насильно утримувалися захоплені співробітники НАБУ? Хто дозволив ці дії?
3. Чому дії співробітників ГПУ до сих пір не отримали правову оцінку керівництва ГПУ. І таким чином, брехливі та суперечливі закону показання Суса та Гуцуляка до сих пір є єдиним офіційним коментарем ГПУ?
Виникають питання до директора НАБУ Артема Сітника:
1. Чому співробітники ГПУ, а також інших правоохоронних органів, які брали участь у незаконному затриманні та викраданні оперативників НАБУ до сих пір не затримані?
2. Чи не застосовувалися катування до співробітників НАБУ, яких утримували в будівлі ГПУ, для отримання відомостей, що становлять службову таємницю, чи не були розголошені деталі розслідування, яке проводило бюро?
3. Коли буде офіційно опублікована позиція НАБУ щодо цього інциденту?
Питання виникають також до голови Національної поліції Хатії Деканоідзе та голови СБУ Василя Грицака — на якій підставі співробітники цих відомств брали участь в інциденті, які були правові підстави для цих дій, чому не вжили заходів для запобігання викраданню співробітників НАБУ, яка їхня ступінь причетності до незаконних дій групи Суса?
Яка політична підоплека цих подій і чому конфлікт 12 серпня може привести до подальших ще більш серйозних зіткнень?
Ряд підрозділів генеральної прокуратури, які курували та курують заступники генпрокурора Столярчук, Севрук, колишній заступник генпрокурора Залісько, проходять по справах, пов'язаних з масштабними корупційними афірами. І в цих афірах, таких як незаконна добича піску, встановлення незаконних ігрових автоматів, крадіжка цукру з Аграрного фонду, незаконна добиця та збут бурштину, та в багатьому іншому, окремі співробітники прокуратури виглядають не як співучасники — а як організатори злочинних угруповань.
Серйозні питання є й до діяльності прокурора Дмитра Суса та його департаменту з боротьби з економічними злочинами. Підрозділи, підпорядковані Столярчуку та Севруку, генеральний прокурор Юрій Луценко сам оцінив як «недієздатні». У своєму інтерв'ю для «Цензор.Нет» Юрій Вітальєвич так охарактеризував підлеглих: «Багато кому це не сподобається, але єдиною дієздатною структурою у Генпрокуратурі зараз залишається Головна військова прокуратура на чолі з А. Матіосом. Якщо оцінювати по переданих до суду справах та по винесених вироках — це об'єктивна оцінка. Все інше лише треба робити дієздатним».
Однак організовані прокурорські угруповання, які раніше були абсолютно бесконтрольні та потрапили під фокус НАБУ, природно, чинять опір розслідуванням. Слід констатувати, що Столярчук та Севрук послідовно вибудовують конфліктний бар'єр між Луценком, Сітником та спеціальним антикорупційним прокурором Холодницьким. У ряді важливих розслідувань ГПУ відмовляється співпрацювати з НАБУ, хоча зобов'язана це робити за законом.
18 травня я запитав генерального прокурора: «Як щодо взаємодії ГПУ з Національним антикорупційним бюро? Шокін блокував найбільш гучні розслідування НАБУ, незаконно забрав справу по Бурштиновій мафії, по якій ВБ СБУ затримала заступника начальника СБУ Рівненської області Назарука, і не передає в НАБУ. — Всі корупційні справи, по яких надсилали запити з НАБУ, за моїм розпорядженням вже передані. З цим більше ніяких проблем не виникне. Одна умова — якщо НАБУ витребовує провадження, то далі вже і завершує його».
Пройшло три місяці. І однак прямий розпорядження Луценка про передачу справи Назарука та інших справ в НАБУ не виконано до сих пір. Це, до речі, прямо порушення Генеральною прокуратурою закону про НАБУ.
Юрій Луценко за моєю оцінкою не відчуває особистих симпатій до команди Шокіна, і немає ознак, що він вмонтувався в кланову систему в керівництві ГПУ. Луценко дивиться на проблему так: знайти нові кадри на ту зарплату та ті умови роботи, які є в ГПУ зараз — неможливо. Необхідна реформа цієї громіздкої системи. На період цієї реформи йому потрібні всі, хто там зараз продовжує працювати, і звільняти він нікого не хоче. У ГПУ понад 40 тисяч справ, і навіть відписки по них хтось повинен робити, щоб не завалити хоча б документообіг.
Якийсь обсяг роботи з якимсь КПД Столярчук, Севрук та їхні підлеглі виконують, і цього достатньо, щоб заслужити повагу Луценка та підтримку в роботі. Тому спроба захистити тих, хто, на думку Луценка, намагається дати результати в роботі, зрозуміла та пояснювана. НАБУ створена з нуля як професійна структура, і Луценко хоче показати, що стара та ураженаа багатьма недугами машина ГПУ під його керівництвом навіть на фоні новомодного НАБУ здатна показати значущі та хороші результати. Генпрокурор хоче підняти мотивацію та настрій співробітників ГПУ не лише організаційними, але й моральними стимулами.
Нормальна конкуренція в питаннях боротьби з корупцією між НАБУ та ГПУ, що проявляється в гучних затриманнях та розслідуваннях, йде суспільству та державі на користь. Генпрокурор хоче показати, що його величезна бюрократична структура починає працювати з великим розмахом та більш професійно. І це позитивно. Але чи є ті співробітники ГПУ, яких захищає Луценко, настільки лояльними до нього, щоб їх та їхні дії варто було захищати будь-якою ціною — навіть всупереч елементарним процесуальним нормам та здоровому глузду?
Очевидно, що підрозділ прокурора Дмитра Суса при підтримці заступника генпрокурора Столярчука взяв курс на організацію провокацій, у які вимушений як сторона конфлікту вступати особисто генпрокурор. Саме Сус спровокував конфлікт, коли переконав Луценка, що документи про можливе незаконне «прослуховування», яке проводилося на основі матеріалів СБУ, треба якось вилучити в НАБУ на основі процедури обшуку. На жаль, генпрокурор погодився на це, хоча куди більш логічно таку інформацію було отримати, направивши звичайний запит. Те, що Луценко при цьому напередодні цього дивного обшуку позвонив в НАБУ, говорить про два речі — по-перше, він щиро не розібрався в ситуації та намагався упередити конфлікт, по-друге, він довіряє думці своїх колег та не намагається перевірити ступінь їхної компетентності. Обшук Сусу провести не вдалося — але жодних висновків по ньому Луценко не зробив та оцінки діям не дав. І ось результат.
Невідомо з яких джерел Дмитро Сус отримав інформацію про те, що його поставили на контроль НАБУ. «Прослуховування» здійснювалося за допомогою можливостей СБУ. Невідомо яким чином, але для забезпечення охорони Суса були залучені оперативні підрозділи, точних офіційних даних поки немає, але цілком ймовірно, що зі складу Нацполіції та СБУ. Ці співробітники виявили конспіративну квартиру НАБУ. Потім прокурор Сус організував операцію по захопленню оперативників НАБУ без санкції суду та без будь-яких повноважень. Більше того, він же організував широке висвітлення в ЗМІ цього скандалу, відверто сфальсифікувавши реальну ситуацію.
Пройшло двоє діб, і до сих пір ніяким чином дії Суса не отримали правову оцінку з боку керівництва ГПУ. Ця безкарність створює передумови для подальших провокацій, мета яких — створити конфлікт між Луценком та керівництвом Блоку Петра Порошенка та Національним антикорупційним бюро, і надати цьому конфлікту не правові підстави, а суто політичні підстави. Генеральна прокуратура зараз порушила справи проти співробітників НАБУ. НАБУ відкрила справи проти співробітників Генеральної прокуратури. Якщо ситуацію не розслідувати негайно, не дати їй оцінки — можуть бути й інші ще більш скандальні наслідки.
З точки зору логіки, НАБУ зараз повинна завдати удару по Сусу та затримати його та інших учасників нападу на оперативників НАБУ. Але поки бюро взяло паузу в прямих діях та ведеться розслідування.
На момент інциденту директор Національного антикорупційного бюро Артем Сітник перебував у країнах Балтії та мав повернутися в Україну 13 серпня, а генеральний прокурор Юрій Луценко до 17 серпня перебував в Ізраїлі. У середу 17 серпня намічена зустріч Луценка та Сітника. Мені здається недоречним давати особисті оцінки цим керівникам до моменту цієї зустрічі та до моменту офіційних коментарів НАБУ та ГПУ щодо конфлікту 12 серпня. Наша держава й так важко переживає постійні скандали, пов'язані з особистими звинуваченнями, персоналізацією скандалу, політичними шлейфами. Ми повинні вилікувати цю кризу показово та законно, як неминучу хворобу росту. Я міг би багато чого написати про політичну підоплеку дій Суса, про те, що цей прокурор явно впіймав «зірку» в результаті прямих контактів з близькими до президента народними депутатами Кононенком та Грановським.
Однак за моїм уявленням на даний момент Луценко в ГПУ діє поки самостійно. З помилками, не маючи контролю над ситуацією, не володіючи всією необхідною інформацією, але самостійно. Впевнений, що війна між ГПУ та НАБУ повинна бути зупинена — це абсолютно недопустимо та суперечить духу та цілям реформ. Сподіваюся, що й Луценко й Сітник ґрунтовно підготуються до цієї зустрічі та дійдуть до спільних оцінок за результатами. Дуже б не хотілося, щоб маховик боротьби з корупцією, яка тільки починає набувати системного характеру, буде розкручуватися в бік боротьби між правоохоронними органами та різними політичними та громадськими рухами, які їх підтримують. Мірятися розмірами політичного впливу та твердості його застосування — це не гідно державних діячів. Наслідки війни між ГПУ та НАБУ будуть руйнівними не лише для державних реформ, але й для дуже багатьох кар'єр. Поки ще не пізно зупинити війну — це треба зробити.