Серед фахівців, які протистоять організованій злочинності та її лідерам з моменту здобуття Україною незалежності, панує думка про те, що на початку 90-х років, незважаючи на провідні позиції (особливо на Донбасі) у колишньому СРСР за кількістю судимих громадян та розвинене «воровське середовище», у країні не було потужних лідерів, здатних відстояти самостійні інтереси в мутній воді криміналу. Небагато «авторитетів», визнаних кримінальним середовищем України як «вори в законі», були коронованы переважно на російських «крівках» та в зонах; у зв'язку з чим були орієнтовані «на Москву». Вони без особливого опору приймали призначених «смотрящих» та збирали гроші в «всесоюзний общак».
Донецький регіон першим почав відчувати певні незручності від такої системи підпорядкування росіянам. Визнаний лідер ОПГ «Люкс», а згодом «олігарх № 1» в Україні Ренат Ахметов, кличка «Ринат», глибоко інтегрований не лише в економічні, але й у кримінальні процеси в Донбаському регіоні, успішно протистояв «бандитському беспределу та рекету», але спілкуватися на рівних з «москвичами» не міг.
Досвідчені соратники — численні регіональні кримінальні «авторитети» та водночас депутати ВР України: «Мішаня Косий», «Картавий», «Нурик» та інші — сприймалися протилежною стороною лише як «мокрушники та хохляцькі беспредельщики», що загалом відповідало дійсності. Команді Рината, яка все частіше вступала в економічні відносини з російськими партнерами (та опікуючим їх криміналом), став потрібен свій «авторитетний вор», здатний захистити як економічні, так і тіньові бізнес-інтереси в Україні та на території СНГ. Це обумовило зближення та встановлення дружніх стосунків Рината з молодим донецьким вором в законі «Мамедом». Неодноразово судимий Сергій Мамедов (Пахомов), 1967 р.н., кличка «Мамед», оцінив умови взаємовигідного співробітництва та прийняв їх; при фінансовій та політичній підтримці Рината незабаром став на Україні «вором № 1». Він прийняв на себе республіканський «общак» та почав призначати «смотрящих» у різних регіонах країни. Незважаючи на суперництво з С. Лисенком (Лероєм Сумським), «Мамед» набув переважного права спілкуватися з верхівкою російського криміналу та «кураторами» з Москви, де домінуючий вплив на українську братву (з середини 2000-х) зосередився в руках «Деда Хасана» та людей з його «воровського» клану.
При вмілому підході з боку «Мамеда» проблеми Рината вирішувалися, «общак» поповнювався регулярно, а москвичі в українські справи не втручалися, обмежуючись періодичними візитами та проханнями «щось порішати». Однак ситуація почала змінюватися, коли у 2008 р. у «Мамеда» почалися проблеми зі здоров'ям, і в одній із німецьких клінік йому поставили діагноз — рак шлунка. З урахуванням проблем зі здоров'ям союзника та друга, Ринат приймає рішення знайти йому рівноцінну заміну в особі іншого авторитетного «законника». Його вибір впав на соратника «Деда Хасана», який замінив у ієрархії клану арештованого в Іспанії Захарія Калашова (Шакро-молодого), Лашу Шушанашвілі (Руставського).
Вибір Рината був обумовлений кількома причинами. По-перше, ще з 1992 р. після відбування терміну ув'язнення в м. Горлівці «прописався» та навіть прийняв українське громадянство родич Лаші — авторитетний «законник» Гія Хмелідзе (Хмело), який був готовий виступити поручителем за Рината.
«Люксовські» вдало притерлися з «руставським вором», переважно використовуючи його авторитет для організації «грева зон» та як «третейського судді». По-друге, будучи лідером так званого «руставського клану» та розширюючи свій бізнес у м. Москві, до 2006 р. Лаша почав відчувати жорсткий тиск з боку силових структур, фінансово підживлюваний його конкурентами, що спонукало його прийняти пропозицію лідерів ОПГ «Люкс» про співробітництво та почати ліквідацію своїх активів у Москві з подальшим їх переводом та «вкладенням» у підприємства Донбасу, контрольовані групою СКМ. Після позбавлення Лаші російського громадянства (2007) та вислання його з країни, останній у супроводі «Деда Хасана» відвідав столицю Донбасу, де були остаточно затверджені «правила гри». Капітали Руставських були прийняті в роботу, їх збереженість та відсоток з обороту були гарантовані донецькою стороною. Як бонус Лаші було оформлено українське громадянство та виділена відповідна резиденція. Однак останній, з урахуванням конфлікту, що розгорався серед ворів, виїхав у Грецію, залишивши в якості «смотрящого» за сімейним бізнесом свого «крістника» та довіреного лицо Георгія Лобжанідзе (Куцу).
По прибутті у 2007 р. в м. Донецьк «Куцу» одразу отримав українське громадянство, але в справах сімейного бізнесу не преуспів, ввязуючись на боці «донецьких» у розбірки та повністю замінивши «Мамеда». Співробітництво «люксовських» та «руставських» було взаємовигідним, і вже до 2010 року в Донбасі та в Одесі проживало понад 10 коронованих представників сонячного Руставі, сформувавши (за сленгом ГУБОП МВС) — Донецько-руставський злочинний клан. Однак наміри «стародонецьких» укріпитися на українському кримінальному Олімпі та рухнутися далі в Європу успіхом не увінчалися. 13 березня 2010 року в Празі (Чехія) місцевою поліцією за участю Інтерполу був затриманий Георгій Хмелідзе, який, незважаючи на комфорт європейських тюрем, отримав обширний інсульт, що обумовило його тимчасовий відхід від воровських справ.
З зміною політичного вектора розвитку країни змінилося й ставлення центральних київських властей до проблеми «ворів в законі», що визначило повне фіаско намірів Рината та осіб з його найближчого оточення. Положення погіршила смерть Сергія Пахомова («Мамеда»), який помер у ніч з 25 на 26 листопада 2011 року в одній із приватних клінік м. Києва. З приходом у МВС Ю. Луценка показники ГУБОП МВС будувалися на «руставських» ворах, яких почали регулярно вислювати з країни. Були змушені покинути Україну найближчі помічники Лаші — «Тава» та «Коба». Пізніше (червень 2012) був позбавлений українського громадянства та вислан з країни й Георгій Лобжанідзе (Куцу), але ненадовго. 20 січня 2012 р. під час проведення воровської сходки в афінському передмісті Вулягмені був затриманий і сам Лаша Руставський. В Афіни були поспішно делеговані найкращі юристи, однак, незважаючи на те що їм удалося в березні 2012 домогтися звільнення Лаші на підписку про невиїзд, вирішити проблему не вдалося принципово, і той був засуджений до тривалого терміну позбавлення волі (12 років).
Фіаско з «кримінальними варягами з Грузії» обумовило й зниження авторитету «донецьких» у пост-радянському кримінальному раскладі. Вором № 1 в Україні стає Сергій Лисенко (Лера Сумський), до якого перейшов контроль над республіканським «общаком» та повноваження прямо спілкуватися з «Дедом Хасаном». З весни 2012 року Ринат починає організаційні заходи щодо коронації «свого» вора в законі.
Його вибір впав на колишнього жителя Львівської області Андрія Недзельського («Неділя»), який протягом двох останніх років був довіреним лицом Мамеда. Згода «Деда Хасана» та необхідний воровський підхід (за дуже солідний внесок у московський общак) забезпечив «Лера Сумський». Організаційні питання «Дед Хасан» покладав на свого «смотрящого за Україною» слов'янського вора в законі Юрія Пічугіна (Пічуга). За участю Пічуги 26 травня 2012 р. в київському ресторані «Премьєр-Паласс» відбулася воровська сходка, в якій від місцевих взяли участь «» та Леха «Краснодонський». Згідно з її рішенням «Неділя» був визначений «смотрящим» по м. Києву та прийняв на себе столичний «вугілок». Воровську корону на «Неділю» надягли 28 жовтня 2012 р. рішенням сходки «дедовських» ворів, яка відбулася в Афінах (Греція). За даними компетентних джерел, певні сумніви щодо доцільності коронації вихідця зі Старого Самбора висловив колишній «український» «вор в законі» «Антимос» (Кухилава Антимос Хутаєвич), але його думка була проігнорована; а колишній львівський барига, який торгував підержаними автомашинами та реальний «мокрушник» Неділя отримав кличку «Андрій Львовський» та право голосу в воровській сім'ї.
Однак воровське товариство він продовжує шокувати своїм зовнішнім виглядом. Запросто може з'явитися на сходку в майці, шортах та шльопанцях. Останнім часом вага «Недалі» значно зменшилася, і фактично його статус «вора в законі» призупинений. З того часу, незважаючи на відсутність судимості та, як наслідок, «воровського авторитету» в західних регіонах країни (де Андрій Львовський мав репутацію бариги та кличку «Рагуль»), той відстоює специфічні інтереси донецьких та бізнесу Рената Леонідовича.
Дніпропетровський регіон
У Дніпропетровській області давнім опонентом «люксовських» у їхній економічній експансії та кримінальних амбіціях виступала ФПГ «Приват» в особі свого лідера Ігоря Коломойського. Надійно закріпившись у м. Дніпропетровську, команда Бені брала участь у безперервних економічних баталіях з СКМ та ДТЕК у суміжних областях, насамперед Запорізькій та Кіровоградській. Віддаючи перевагу вирішенню питань у судах, приватівці зіткнулися з необхідністю їх вирішення специфічними методами, включаючи залучення криміналу, особливо при рейдерських захватах.
При цьому Коломойський «взяв на озброєння» методи Ахметова, приблизивши собі відомого кримінального «авторитета» Олександра Петровського (Нареклешвілі), кличка «Нарик». Останній, хоча й не був вором в законі, але був лідером найбільшої ОПГ у м. Дніпропетровську, умілий поєднував жорсткий рекет середини 90-х років з успіхами в легальній комерції. Через жорсткий тиск з боку правоохоронних органів та пережив кілька замахів, наприкінці 90-х перебирається в Європу, що не заважає йому жорстко діяти в інтересах ФПГ «Приват», використовуючи як офіційне прикриття бійців та технічні можливості охоронної фірми «Б.О.Г.». Тим не менше Ігор Валерійович завжди відчував певний дискомфорт від успіхів Рината на «кримінальних фронтах», де той переважно виходив переможцем. Слідуючи логіці «люксовських», команда Коломойського вирішує обзавестися «своїм» дніпропетровським вором в законі.
Легалізувавши свої активи в Європі та будучи «тіньовим» співвласником ФК «Дніпро», Петровський від честі коронуватися благорозумно відмовився, але рекомендував на цю «посаду» колишнього бригадира своєї ОПГ Сергія Олейника. Останній з тих же причин, що й його колишній шеф, наприкінці 90-х років покинув Дніпропетровськ та перебрався у другу столицю РФ — місто Санкт-Петербург. Підозрюваний у причетності до організації кількох замовних убивств, С. Олейник, за прізвиськом «Умка», у м. Дніпропетровську з'являється рідко та підтримує свій вплив через спонсорство кількох бойцівських клубів. Олейник — Умка від пропозиції коронуватися (як і «Львовський», реальний термін не відбував) не відмовився, супроводивши свій статус «стремящегося» окремим внеском у всеросійський «общак». Кандидатура Олейника давно обговорювалася в вузьких колах, а його коронація була організована за посередництвом найстарішого одеського «законника» — 78-річного Володимира Дрібного, за прізвиськом «Полтава».
11 лютого 2014 року А. Олейник був коронований на воровській сходці в Північно-Західному регіоні РФ та отримав погоняло «Умка Дніпропетровський». До цієї коронації були питання у багатьох людей. Зокрема, у Лехи Краснодонського, який навіть опублікував з цього приводу щось на кшталт воззвання:
«Салніков Олексій Вікторович (Леха Краснодонський) На сайті Bbbbb 17.05.2016 16:47 Привіт усім добропорядним ЛЮД, які перебувають на цьому сайті. Хотів почути думки багатьох з ВАС. Можливо, зусиллями НАШИМИ ми зможемо пролити світло на багато неясностей, а саме на ситуацію, яка є на сьогодні в Україні, у місті Дніпропетровськ. Місто, яке поділено на клани та групування, але при цьому в місті є Вор. Цікава мені була історія появи та відродження ВОРОВСЬКОГО в цьому прекрасному місті. Поговоривши з величезною масою: БРОДЯГ І МУЖИКІВ НАШЕНСЬКИХ, я зрозумів, що ВОР є представником одного з таких кланів, а саме клану Петровського Олександра Володимировича, він же «Нарик». Людини, безумовно, гідної величезної поваги та уваги, людини, яка поступками вигризла свій авторитет та продовжує його посилювати. Спілкуючись з кожною людиною на тему Воровського, я бачив у кожного в очах питання, які вони бояться озвучувати. І лише небагато хто погодився прокоментувати цю ситуацію. А питання у маси такого змісту — «як професійний спортсмен, тренер за освітою, президент спортивного клубу «Ведмідь» тощо, може носити ім'я ВОРА? Як людина, яка довгі роки ставилася з презирством до появи в місті Дніпропетровськ хоч найменшої натяку на розвиток та процвітання Воровського? Як людина за 20 років не сприяла «розморожуванню» жодного табору та тюрми, при цьому маючи колосальний грошовий та адміністративний ресурс? Як людина, яка все життя займалася рекетом та бандитизмом, може тепер вершити долі? Як ця людина, не перебуваючи особисто на зв'язку ні з одним табором, а спілкуючись з ними через своїх підручних, може розуміти всі проблеми арештантів? Як людина, яка не жила воровським укладом, може розуміти Воровське? І таких «Як» ми можемо запитувати нескінченно. У нас, у маси вуличної, накопилося величезна кількість інтересів. ВОРИ І ПРОСТО РОЗУМІЮЧИЙ ЛЮД, величезна прохання внести нам ясність щодо цієї ситуації. Чекаємо з нетерпінням Ваших думок та пояснень. Хай Вас усіх хранить Господь Бог!!!»
Свою згоду на коронацію Олейника дали місцеві Лера Сумський та Неділя Львовський, які виступали за появу в Україні нового вора, не кавказького походження. З російської сторони «хрещеними батьками» Умки стали петербурзькі вори — Андрій Миріч та Альберт Рижий. З лютого 2014 р. «Умка Дніпропетровський» активно борється за воровську ідею та «приватівські» гроші, але переважно з-за кордону, як і Андрюха Львовський. На рідній землі з'являється вкрай рідко та вкрай конфіденційно. У найближчому часі можлива «коронація» ще одного дніпропетровського бандита — Вадима Мізери, але це зовсім інша історія.
Інші бажаючі
Виходячи з власних уявлень про методи ведення бізнесу, вітчизняні підприємці рангом нижче олігархів та й у грошах біднші також прагнули мати причетних до своїх діянь законників та кримінальних авторитетів. У цьому контексті слід згадати такі постаті:
Діючий Президент країни Петро Порошенко, який довгі роки підтримував ділові стосунки з відомим львівським «авторитетом» та лідером ОПГ Володимиром Дідухом, 1967 р.н., широко відомим на просторах України під кличкою «Морда». Бойовики «Вови-Морди» обґрунтовано підозрювалися в скоєнні низки «замовних» убивств на території Західної України, у зв'язку з чим їхній лідер мав репутацію «повного отморозка». Очевидно, така репутація повністю влаштувала Петра Олексійовича як гарантія безпеки його «солодкого» бізнесу, у зв'язку з чим він допоміг тому перебратися в м. Київ та навіть дуже необережно оформив Вову своїм помічником-консультантом.
А в неспокійні 90-ті та 2000-ні роки безпеку Петра Олексійовича забезпечував багаторічний начальник його особистої охорони, він же авторитетний бригадир ОПГ Солохи (м. Київ) — Геннадій Іленко. Як подяка за вірну службу нинішній Президент України подарував вірному бодигарду портфель народного депутата ВР від блоку свого імені.
У колишньої Прем'єр-Міністра країни Юлії Тимошенко також є кримінальні козирі. Остання також перебувала в неформальних стосунках з «Мордою» у період просування свого газового бізнесу на Захід країни. Є інформація про те, що озброєні автоматичною вогнепальною зброєю бойовики «Морди» за замовленням Тимошенко прибули в м. Київ, де в період помаранчевої революції 2004 року здійснювали як її особисту охорону, так і охорону використовуваних Юлією офісів.
Висновок
Від захопливої процедури змаганням законниками (суперництва) на економічних та кримінальних фронтах Беню та Рината відвернули події, що мали місце в околицях м. Єревана 5-6 січня 2015 року. У країні коньяку та високих гір звільнений з місць позбавлення волі офіційний спадкоємець Деда Хасана — «Шакро-молодий» (Калашов) провів авторитетну воровську сходку.
Згідно з рішенням, прийнятим на сходці, всі вори, «коронованы» після 2008 р., були позбавлені титулів та переведені в розряд «стремящихся». За кожним стремящимся було закріплено право довести відповідність своєї кандидатури титулу «вора в законі». До цього часу «апельсинам» Неділі та Умці це не вдалося. Під роздачу потрапив Кіровоградський «смотрящий» «Армен Хохол», типовий «апельсин з нових», більшості бродяг зовсім невідомий. Коронований 12 травня 2011 року в м. Москві «законниками», які входили в злочинний клан Деда Хасана. Відповідно до рішення, прийнятого на сходці в Москві (березень 2015), воровського титулу були позбавлені одразу 12 осіб. Більшість з них безповоротно перестали бути ворами. У переліку позбавлених корони й Армен Хохол. Підхід, зроблений до нього за участю Деда Хасана, був визнаний неправильним. Коли, наприклад, у Армена запитали, хто особисто до нього підходив, люди, чиї імена він назвав, сказали, що його не знають.
Але й у цій ситуації Донецькі намагаються кинути дніпропетровських. У законники їм уже запропонована та обґрунтована серйозними московськими ворами від дедовських слов'ян: Тюриком, Воскресом та Пічугою кандидатура раніше неодноразово судимого жителя м. Донецька Ігоря Залетина, клички «Залет» та «Гусь». Організацію воровського підходу до нового кандидата забезпечує той, хто перебуває нині «за сімейними обставинами» у м. Москві, «Лера Сумський»; з російської сторони питання курує Пічуга, який вступив у відкриту боротьбу з Антимосом (Кухилава) за право іменуватися «смотрящим за Україною» від дедовських ворів. Але це вже зовсім інша історія.