Завершення 2015 року в світі людей, які «живуть за поняттями», можна охарактеризувати як «стабілізацію відносин». При беззаперечному лідерстві на постсовітському просторі авторитетного вора в законі «Шакро – Молодого» (З. Калашова) було налагоджено воровське діло, розмежовані сфери впливу, визначені «теми» та закріплені люди, які за них відповідають. На проведених сходках були позбавлені корони та виключені з воровської сім'ї недостойні, проведені попередні переговори з конкуруючим кланом воріст «Джангвеладзе-Ониані» про взаємні поступки тощо. За умов запровадження жорсткої звітності про опікувані фінансові потоки, воріст, які залишилися без справ, переважно пікової масті, почали масово прибувати в Україну, зосереджуючись у столиці реальній (Київ) та криміналізованій (Одеса). Прибулі пікові «воріст» сподівалися зміцнити свій вплив на просторах «незалежної», вважаючи її криміналітет «бороздою не паханою». Так, протягом 2015 року лише в столиці України відзначилися не менше 25 законників переважно кавказьких національностей. В Одесі-мамі, незважаючи на постійну міграцію, рахунок йде на кілька десятків.
Неупинне бажання лаврушників відхопити свій шматок «українського криміналізованого пирога» почало помітно напружувати місцевих, які, керуючись девізом «самим не вистачає», почали саботувати накази прибулих воріст, незважаючи на їхній високий статус у криміналізованому світі. Об'єднаними зусиллями місцевої братви та «нової поліції» воріст-гастролери швидко вичислювалися та видворялися з країни. Не буду докладно перелічувати депортованих воріст, лише повідомлю, що з когорти прибулих успішно вирішує процес легалізації в Україні через судові інстанції її можливо новий/старий громадянин — Лаша Очамчирський, у миру пан Лаша Джачвлиані. На початку 2015 року він звернувся до Окружного адміністративного суду Києва з позовом, у якому вимагав визнати позбавлення його громадянства у 2010 році незаконним та видати йому новий паспорт. Так з'ясувалося, що авторитет все ще перебував у Києві та навіть офіційно зареєстрований у Дніпровському районі столиці, за адресою вул. Малишко, д. 37, хоча раніше він перебував в Італії.
У квітні Окружний адміністративний суд та Київський апеляційний адміністративний суд (у особі судді Володимира Кузьменка) прийняли сторону позивача та зобов'язали Дніпровський райвідділ Головного управління ДМС у Києві надати «ворові в законі» громадянство України. Коронований у далекому 1995 році (у віці 22 років) відомим ворою в законі «Князем» (Гаделія) у м. Москва Лаша (відомий постсовітській братві під «погонялом» Лаша Сван) на лідерство в «матері міст російських» претендувати не став. Успішно займаючи свою нішу в столиці, обзавівшись власним офісом, став опікувати людей небідних, вирішуючи їхні проблеми в паралельному світі (у т. ч. щодо повернення викрадених автомашин престижних марок). Відзначився Лаша й у столичному бомонді, закативши розкішну «днюху» в одному з престижніших ресторанів столиці, де були помічені гості як з воровських, так і депутатських кланів.
Літом 2015 року сталася знакова подія, яка надалі кардинально змінила воровський устрій в Україні. Засуджений 24.07.2013 р. до 14 років позбавлення волі судом м. Салоніки (Греція) найближчий соратник покійного «Деда Хасана» Лаша Руставський вийшов на волю з грецької тюрми «за зразкову поведінку та у зв'язку з погіршенням стану здоров'я (перенесений інсульт)». Мав значний вплив у криміналізованому світі Грузії, Москви, Підмосков'я, Чувашії, Кіровської області, України, Іспанії, Бельгії, Швейцарії та Греції.
Рідний брат вора в законі Кахабера Шушанашвілі (Каха Руставський), який вважався одним з головарів «грузинської мафії» в Європі, входив у найближче оточення «вора в законі» Деда Хасана (у його клані Лаша курував питання безпеки та приведення в исполнение вироків, контролював збереженість фінансових потоків, а також улагоджував конфлікти в середовищі криміналізованої еліти). Довгі роки вважався близьким другом Захарія Калашова. У 2007 році прийняв громадянство України, куди й переправив більшу частину свого капіталу, за яким присматривають двоюрідний брат «Хмело» та хрещеник «Куцу». У 2008 році Шушанашвілі затримали в Москві та вислали в Україну, а звідти він перебрався в Грецію. З моменту звільнення, вважаючись беззаперечним лідером «руставського» воровського клану, Лаша Шушанашвілі почав розглядати Україну як регіон особистого інтересу, головним чином через скорочення фінансових надходжень, що стало наслідком зміцнення сепаратистських структур «ЛНР» та «ДНР». Втім, помітних телодвижень щодо звільнення Лаша не здійснив, дозволивши собі легку критику «кадрової» політики «Шакро–Молодого».
Зайнята позиція в цілому була успішним ходом — у Салоніки потягнулася череда колишніх та діючих «законників», які постраждали від різких дій Калашова та сподівалися на протекцію Лаші. Літом 2015 року з приводу цієї ситуації навіть відбулася телефонна розмова між Шушанашвілі та Калашовим, яка, втім, мала цілком мирний характер. Два «вора в законі» знайомі чи не з дитинства, довгі роки були близькими друзями. Лаша повідомив Шакро, що не збирається відворотитися від «воріст», які входили в ближній круг Деда Хасана, навіть якщо вони «не по душі» Калашову. Той поставився до позиції Шушанашвілі з розумінням. Але повернімося до інших персонажів нашої хроніки. У розглядуваний період повернувся у свій розкішний особняк цінувальник важких наркотиків та автомашин марки «Інфініті» авторитетний грузинський вір в законі з українською пропискою та громадянством – Паата Чхартішвілі за кличкою Принц. У 2013 р. у того, хто відпочивав у Криму «Принца», оперативники знайшли героїн та зброю (при огляді його «Інфініті»). Однак уже «новий» суд анексованого Криму судив його лише за незаконне зберігання зброї.
За даними редакції ОРД, Принц нині знову повернувся в Раздольне Одеської області, де у нього є власний дім на вулиці Комсомольській. Воровська спеціалізація – контроль над групами, які здійснюють квартирні та автомобільні крадіжки. Завершення «благополучного» 2015 року ознаменувалося особистими трагедіями в сім'ях визнаних лідерів «паралельної вселенної», що ще раз підтверджує, що старі воровські поняття, які забороняли колись ворові мати сім'ю, пішли в минуле та все людське ворам в законі не чуже. Валеріан Шеремета (1949 р. н.) – аксакал вітчизняного воровського світу, який має сім судимостей, у грудні 2015-го в сім'ї сталася біда – у Єврейській лікарні Одеси несподівано помер улюблений син. Офіційна версія — отруєння, однак поговорюють, що відприска вора хтось отруїв. Той пішов стопами батька та вважався визнаним майстром «кишенькової тяги». Остання їхня сімейна гастроль була зафіксована у 2007 році, коли батько з сином були затримані в Мюнхені за підозрою в квартирній крадіжці.
Дбайливі мюнхенські копи намагалися впарити одеситам керівництво групою кишенькових воріст, які діяли в центрі Європи протягом ряду років. Але обійшлося малою кров'ю — у 2011 р. сімейство повернулося в «перлину біля моря». Нині Шеремет покинув місто, обосновавшись у передмісті. Контролює групи кишенькових воріст та впливає на процеси в середовищі криміналітету Одеси. Хочете «щипати» у Південній Пальмірі – звертайтеся до «дяді Шарика». Нерадісну звістку з м. Москви отримав і інший патріарх криміналізованого світу України «Лера Сумськой», все частіше називаний у ближньому колі «Дідом». У першопрестольній за вчинення тяжких злочинів був арештований його син Юрій, у колі сім'ї якого Лера проводив все більше часу та висловлював намір перебратися до сина в міру погіршення стану здоров'я. З початку 2016 р. Лера фактично постійно перебуває в Москві, де-факто складши повноваження вора № 1. Перебуваючи в Бутирці, молодший Лисенко серйозно захворів, що змушує батька присвячувати весь свій час здоров'ю сина та збереженню залишків його бізнесу в Москві. Тимчасовим ослабленням активності слов'янських воріст, у зв'язку з подіями, описаними вище, тут же скористалися воріст пікові.
У березні т. р. Серго Глонті (Гуга) та Лаша Джачвлиані (Очамчирський), без сумніву узгодивши свої дії з Лашею Руставським, зібралися на сходняк, рішенням якого призупинили повноваження визнаного вора в законі «Лехи Краснодонського». Формулювання – відсторонення від воровської справи та безвідповідальність у витраті коштів з «общака». На спортивному сленгу – ворові була показана «жовта картка». Наскільки правомірним було рішення обох воріст редакція судити не береться, через відсутність коментарів з боку компетентних людей. Відповідного прогону з рішенням щодо Лехи в МЛС не надходило, тим не менше чисто морально авторитет став відчувати певний дискомфорт. Для інформації: вихідець з Луганського регіону вір в законі Леха Краснодонський з новою «новоросійською» владою не зійшовся, у зв'язку з чим позбувся постійних джерел фінансових надходжень – доходів від контрабанди, відрахувань з вугільних «копанок» та циганських внесків за наркотрафік. Перебуваючи під серйозним, хоч і умовним строком, Леха був змушений знизити «воровську» активність, проживаючи в різних областях України та суміжних областях РФ.
Слід підкреслити, що право на корону він отримав цілком за справами своїми. Одразу вносимо ясність: тиражована в ЗМІ інформація про те, що Леху у 1999 р. хрестив міфічний вір в законі за кличкою Циган, дійсності не відповідає. Воровський підхід до «правої руки» Краснодонського кримінального авторитета за кличкою «Слон» Олексія Сальникова у 1999 р. здійснив яскравий представник з клану сухумських воріст – «Мираб», він же «Кеме Сухумський» (Таріел Мікава), згодом ліквідований донецькими беспредельщиками. Двічі судимий «Мираб» був коронований на вора в Грузії у 18 років, ще за шість років до своєї першої «відсидки». Після другого «серйозного» строку займав гідне положення в злочинному світі та отримав, за воровськими законами, право коронації. Наскільки вірним є останнє твердження стверджувати не беремся. Але саме «смотрящий» за Луганською областю (від московських воріст з 1992 року) «Кеме Сухумський» надалі представив Леху на сходці воріст в законі в Москві у 1999 р. Рішенням сходки було затверджено закріплення за Лехою статусу «смотрящого» за Південно-Східним регіоном Луганської області, та він був визнаний «стремящимся».
Про складну долю Луганського законника ми розповімо в завершальній частині нашої хроніки, а поки продовжимо екскурс у недалеку історію. У березні поточного року, нібито з обґрунтуванням рішення про призупинення воровських повноважень Лехи Краснодонського та для вирішення «робочих питань» у м. Салоніки (Греція) прибув Гуга. До цього часу він повністю визначився з розстановкою сил та для реалізації своїх планів заручився підтримкою авторитетного законника Леви Грека (Лаврентій Чолакідіс). У рамках плану встановлення свого впливу над більш-менш організованою братвою України у Салоніках була проведена сходняк, де рішення київської сходки було підтверджено — повноваження вора в законі Лехи Краснодонського призупинені, та він відсторонявся від можливості доступу до общака. Таким чином, прийнятим рішенням було ослаблено слов'янського союзника Андрія Львовського, а повноваження щодо збору коштів у східний куточок перейшли до Куцу; він же був оголошений смотрящим за східними областями України, включаючи території, контрольовані невизнаними «ЛНР» та «ДНР». Серго Глонті, він же Гуга, отримав статус стратегічного союзника та був визнаний лідером воріст «сухумського криміналізованого клану», який діє в Україні.
Судячи з подальшого розвитку подій, платою за союз з руставськими, можливо, стане й закріплення за Гугою функцій контролю за центральним (київським) общаком, чого той добивався протягом ряду останніх років. (Втім, достатнього підтвердження останньому припущенню поки що від компетентних джерел не отримано). Далі події розвивалися стрімко. З його особняка в Конча-Заспі, у супроводі носатої охорани з'являється Гія Хмелідзе та, з урахуванням відсутності в Україні Лери Сумського, недвозначно заявляє про свої неформальні претензії на посаду вора № 1 в Україні. Так, довгоочікувана екстрадиція Хмело з Чехії в Тбілісі завершилася в околицях Києва. Слід відзначити, що за рівнем свого «воровського» авторитету 56-річному Хмело нині дійсно немає рівних на блатних просторах «незалежної неньки України». Нові реалії в «світі воровському» були доведені до авторитетних блатних на сходках у регіонах країни. На початку травня «неформальні тусовки» блатних мали місце бути в Дніпрі, Красноармійську, Маріуполі. Незважаючи на успішно проведені спецоперації поліції щодо їхної нейтралізації та затримання лідерів (Куцу, Вітя «Тбіліський»), тенденція очевидна. (Остання сходка зафіксована в Полтаві 15.08.2016). У новому статусі лідера проявив себе й Куцу, 11 травня т. р. зумівши зібрати та провести в Оболонському районі столиці сходку 8-ми криміналізованих авторитетів (усі уродженці Донецької області). Під час терки головним питанням було обговорення «результатів» злочинної діяльності, а також передел сфер впливу на території Одеської області, міст Одеса, Горлівка та Бахмут. І оголошено – головний захисник інтересів багаторічних донецьких союзників нині не Андрій Львовський, який не виправдав вкладених у нього зусиль та грошей, а Гія (Хмело). Заперечень, як кажуть, не було.
Така активність воровської громади не могла не викликати адекватної реакції з боку правоохоронних органів. Проведені спецоперації пройшли цілком успішно, хоч і постфактум. Воріст почали приймати жорстче, через підвищення інтересу до проблеми з боку активної частини етносу активізувалися й судійські чини, які раптом згадали, що вір Гуга, місяцями топтавший київську бруківку, перебуває в міжнародному розшуку. У угорських правоохоронців до нього накопилося багато питань, зокрема щодо підробки документів при отриманні угорського громадянства.
Далі, як повідомляли ЗМІ: «21 червня Національна поліція України затримала в одному з елітних ресторанів у Київській області «вора в законі» Серго Глонті за прізвиськом «Гуга», розшукуваного правоохоронцями Угорщини за підробку документів, який намагався встановити контроль над діючими злочинними групами етнічного походження, які спеціалізуються на квартирних крадіжках, викраданні особистих речей з автотранспорту, угонах елітних авто та збуті наркотиків на території Києва. Крім того, затриманий «вір в законі» виступав «третейським суддею» при вирішенні спірних питань між представниками криміналітету та бізнесу». Серго, незважаючи на подані апеляції, відсидів відмірені 40 діб, інформація про його подальші плани в редакцію ОРД поки не надходила. Завершуючи 2-гу, більш описову частину хроніки подій, які відбуваються в середовищі вітчизняного криміналітету, зупинимося на сходці воріст в законі, яка відбулася в околицях м. Києва та безпосередньо вплинула на зниження воровського авторитету Андрія Львовського.
30 червня 2016 р. на території закритого котеджного містечка поблизу Києва, під формальним головуванням Георгія Хмелідзе, відбулася крупна воровська сходка, участь у якій взяли до 10 криміналізованих авторитетів з різних регіонів країни та Грузії. У числі учасників найбільш авторитетні «законники», які постійно проживають на території країни, включаючи Андрія Львовського (Неделя). За отриманою кримінальним розшуком оперативною інформацією, криміналізовані авторитети збиралися, щоб обговорити не лише результати злочинної діяльності, але й насамперед – подальший перерозподіл сфер впливу як у Києві, так і на території столичного регіону. Рішенням цієї сходки Львовський (у значній мірі до цього часу втративший свій авторитет) сподівався зміцнити свій статус смотрящого по Києву та підтвердження звання вора в законі. Однак учасники зустрічі встигли обговорити лише «барижні» питання, так і не торкнувшись головного, оскільки були затримані правоохоронцями.
При цьому молодь, «згідно етикету», улеглася «мордою в пол», та лише Львовський встиг нирнути в широкі води Дніпра. Але, очевидно згадавши Гоголя та його безсмертну фразу про «середину Дніпра», повернувся назад та здався правоохоронцям. Вроді й нічого особливого, але вчинок вора Неділі, у поєднанні з білими шортами, вінтажною маєчкою та шльопанцями, у яких той перебував на сходці, авторитету йому вже точно не додав. Нині вся надія Андрія Львовського на збереження своїх позицій — це підтримка московських хрещеників, насамперед Юри Пічуги та Міші Лужнецького, до яких той і відправився після звільнення. Але це зовсім інша історія.