Це не сенсація. Він давно збирався покинути неспокійне місце голови Адміністрації Президента (АП) України. І справа не в особистих стосунках між Порошенком та Ложкиним. Мало хто пам'ятає, що одним із перших тез нового президента Порошенка була нова система відбору людей в АП. Порошенко відкрито заявив, що в АП братимуться виключно багаті та успішні люди. Зумівши створити величезний бізнес, вони зумітимуть легко впоратися з українською політикою. Це класичний принцип олігархії — якщо я отримав владу, то вона повинна приносити мені більший дохід. Не національні інтереси країни, реформи чи оборона є метою таких політиків-бізнесменів, а отримання додаткових доходів завдяки своїй владі. Відповідно до цього критерію, заступником голови АП Порошенка став мільярдер Юрій Косюк.
А головою АП став мультимільйонер Борис Ложкин. З часом Порошенко усвідомив абсурдність цього тезису, оскільки робота його АП — одна з найгірших за 25 років. Серед призначених першим зрозумів свою помилку Юрій Косюк, який після успішного вирішення своїх бізнес-завдань швидко покинув АП. Борис Ложкин теж уже через рік зрозумів, що при підозрілому та жадібному Порошенку не вдасться швидко збагатитися й наздогнати більш удачливих молодих мультимільйонерів, таких як Хомутинник чи Левочкін. Тому він захотів стати послом України в США. Але американці порадили йому спочатку «потренуватися» на посаді посла України в Росії, натякаючи Ложкину на його міцні зв'язки з російськими олігархами та правою рукою Путіна Сурковим. Ложкин зрозумів, що, перебуваючи поруч із Порошенком, він багато не заробить, а час йде й може комусь доведеться відповідати за все, що відбувається зараз у країні. А Ложкин не хоче бути крайнім. Публікуючи свою книгу «Четверта республіка», Ложкин дає зрозуміти, що він збирається залишитися на плаву й після політичної поразки президента Порошенка. Він врахував успішний досвід самоспасіння Литвина та Левочкіна, після того як вони покинули посади голів АП.
Крім того, існує ще одна об'єктивна причина уходу Ложкина з посади голови АП. Президент Порошенко за два роки свого правління не одержав жодної перемоги над російським агресором, не виконав своїх передвиборчих зобов'язань, не здійснив жодної реформи, допустив жахливе збідніння мільйонів людей, піднявши на найвищий рівень елітну корупцію в країні. Тим не менше він зумів підпорядкувати собі депутатський корпус Верховної Ради, оволодіти Кабінетом Міністрів України та отримати контроль над більшістю ЗМІ. Посварив між собою олігархів, він став вище них. Таким чином він зосередив у своїх руках, набагато швидше за попереднього президента Януковича, величезну особисту владу над економічними та політичними інститутами країни й не збирається змінювати свою успішну політику імітації реформ, маніпулювання й залякування населення країни. Для утримання й укріплення цього режиму особистої влади президентові Порошенку потрібна зовсім інша Адміністрація, яка б управляла вже не лише президентською вертикаллю, але й усіма гілками влади, держустановами та політичними структурами країни.
На перший план виходять не піар президента, не налагодження стосунків із громадськістю й пресою, бізнесом, чим активно займався Ложкин, а улагодження й використання конфліктів між органами влади, силовиками й бізнес-групами. Новий глава АП Порошенка повинен буде вобрати в себе найгірші риси попередніх одіозних голів АП — Литвина, Левочкіна, Медведчука. Він повинен бути готовий взяти на себе весь негатив президента Порошенка, чого не дуже хотів робити Ложкин. І не піар, а шантаж, маніпуляції, брехня й примус стають головними засобами управління народом. І в цій ситуації Ложкину як фахівцю з політичного маркетингу, комунікацій із громадськістю й ЗМІ краще відійти в сторону під час формування олігархічної президентської республіки, яка виникає на наших очах — на руїнах Майдану, невиконаних реформ і конвульсіях українського парламентаризму.