Паралелей між вбивствами Павла Шеремета та Бориса Немцова чимало. За три тижні до своєї смерті Павло Шеремет відвідав Москву. Про це розповів головний військовий прокурор Анатолій Матіос — за його словами, в РФ журналіст зумів зустрітися зі всіма, хто був близький до покійного Бориса Немцова. Борис Немцов теж прилітав до Києва за два тижні до своєї смерті й зустрічався саме з Павлом Шереметом. Подруга політика та очевидиця злочину Анна Дурицька заявила, що білоруський опозиційний журналіст Шеремет був єдиним в Україні, з ким Немцов підтримував тісний контакт. І за Немцовим, і за Шереметом була стеження. Вбивства були навмисно-демонстративними. Автомобіль засновника «Української правди» з Павлом Шереметом був підірваний на перехресті в центрі Києва. Бориса Немцова розстріляли напроти Кремля. Після вбивства головного опозиціонера Росії під стінами московського посольства в Україні Шеремет розмістив плакат: «Вбивство Немцова – ганьба Росії». Коли 20 липня вбили самого Павла, представниця МЗС РФ назвала Україну братською могилою журналістів.
Ця поспішна реакція нагадала коментар Путіна щодо вбивства Бузини, який він зробив швидше, ніж дозволяли пристойність: «Ми в Україні маємо справу з серією таких вбивств», — сказав диктатор, і тут же згадав про справу Немцова: «Виконавців арештовано. А в Україні нічого подібного не відбувається. Де вбивці (Бузини)? Їх просто немає». Російське слідство, як вважає адвокат сім'ї Немцова, дійсно назвало виконавців, але навіть не намагалося знайти організаторів та замовників. Українські силовики поки не змогли розкрити вбивство Шеремета, але називають це злочином спецоперацією РФ.
Чи існує зв'язок між вбивствами журналіста та політика? Як ці злочини впливають на ситуацію в Росії та світі? Про це — розмова з політичним емігрантом Віктором Майстренко, який переїхав до Києва навесні 2014 року. До війни він керував володимирським відділенням партії Бориса Немцова «РПР-Парнас», займався правозахисною діяльністю, дружив з Борисом Немцовим. Шеремет в одному з останніх інтерв'ю з Немцовим жартівливо говорив: «Ви чому такий сміливий? Не боїтесь, що вся ця державна машина пройдеться по вам? Ви нарвалися?». Схоже, що й Немцов не припускав, що його можуть убити, і Шеремет не думав про небезпеку.
— Яка була ваша реакція на його вбивство?
— Сам я з Павлом Шереметом знайомий не був, але знаю, що він був дуже близьким Бориним другом, чув про Павла від Бори… Це був абсолютний шок. Спочатку, звичайно, великим шоком було вбивство Бори… Потім Павла… Є певна спільність тих, хто приїхав в Україну з РФ, і ми сприймаємо такі удари як удари по собі. Частинку кожного вбиває цей режим. У мене не було й немає сумнівів у тому, що у справі Шеремета присутній російський слід. Павло і Борис — жертви одного й того самого путінського режиму. Причому не знаю, хто давав наказ щодо Шеремета, а щодо Бориса впевнений, що наказ був особисто путінський. Боря об'єднував зовсім різних за ідеологією людей, опозиційно налаштованих щодо Путіна. І націоналістів, і демократів, і ліберальних — він був магнітом для всіх. І Бориса вбили на Великому Москворецькому мосту — це вотчина Федеральної служби охорони, де неможливо підірвати петарду без того, щоб тебе негайно не затримали.
Там на стінах Кремля стоять снайпери. Там з усіх боків відеокамери й патрулі. І слідом за Борисом йшли «топтуни»… Це місце, мабуть, повинно бути найбезпечнішим у Москві, але стало сценою, де розіграли криваве представлення, за яким в он-лайні, не виключаю, стежив божевільник. І якщо навіть не в прямому ефірі, то в записі Путін раз 25 переглянув це вбивство, насолоджуючись моментом смерті свого ворога. Адже Борис був ворогом Путіна. Не в стандартному розумінні, а в особистому… Вони знайомі з 90-х. Немцова, якого любили жінки, висміював комплекси Путіна. Говорив прямо, що у Путіна з розумом не все в порядку. А 26 квітня 2014 року на конгресі, який Ходорковський проводив у Києві, і куди привезли всю опозицію, Борис публічно назвав Путіна *бнутим… Після цього він прожив менше року… З вбивством Бориса політика в Росії закінчилася. Всім стало ясно, що опозиція повинна евакуюватися. Ми боролися з нахабним ворівством, а після вбивства Бори розуміємо, що не з шайкою ворів, а з вбивцями.
— А щодо Шеремета?.. Павло Шеремет не нападав на путінський режим, як Борис Немцов. Не так багато в Україні настільки відомих медійних особистостей з російським паспортом — як Павло… Ми всі, хто приїхав в Україну, сподіваємося, що тут ми знайшли острівець безпеки, а нам демонструють: «Ні, хлопці, ви всі під наглядом». Адже перше, що ти робиш, коли дізнаєшся такі новини — ти починаєш озиратися: а не ти ж будеш наступною… як Путін любить висловлюватися — «сакральною жертвою»? І мотив може бути не в тому, що ти зробив, або не зробив. Він у тому, щоб показати іншим «національним зрадникам», що їх чекає таке саме покарання. Одна голова це придумала, одні руки робили…
— Якось не очевидна вигода Путіна у вбивстві Шеремета. Іноді говорять, що Путін хоче дестабілізувати ситуацію в Києві, але у нас і без цього жахливого злочину далеко до стабільності…
— Це спецоперація. «Гебня» могла провести її з відома Путіна, а могла й без. Зараз йде підготовка до виборів у РФ, після яких у Держдумі не залишиться чужих. Склад буде рівно той, що потрібен Путіну. Після виборів прогнозується різке посилення силовиків і закручування гайок. Рейтинг Путіна в РФ під вибори стає все більшим, а це його фетиш (хоча для виборів рейтинг не важливий, тому що вибори в РФ — це традиційний обряд, і не більше). Чудовищне вбивство Бори було сприйнято більшістю як смерть ворога. І вбивство Шеремета підвищить рейтинг Путіна всередині Росії так само, як підвищило його рейтинг вбивство Немцова. У очах росіян це закономірна доля зрадника — «втік з Росії, і там його вбили ті, до кого він втік». Вбивства нині в РФ затребувані більше судів і посадок. Потрібно більше крові… Це демонстрація для всіх: не думайте, що про вас забули, доберемося. І не лише України це стосується. Останній приклад: прекрасна, спокійна Швеція, куди виїхав один з опозиціонерів Філіпп Гальцов, якого хотіли залучити за «справою 6 травня» (т.з. Болотна справа, переслідування опозиції у зв'язку з «Маршем мільйонів»). Тоді, нагадаю, був розігнаний мітинг проти останньої інавгурації Путіна, було багато арештів. І ось нещодавно до втікача Гальцова підійшли в стокгольмському метро, щось вколили й викрали. Кілька разів він приходив до тями й чув російське мовлення. Був на якомусь складі, потім опинився в лікарні. Знайшли його без свідомості на автозаправці. За кілька днів до викрадення він помітив стеження. Виписали з діагнозом «передозування снотворного»… Як такий Гальцов Путіну не потрібен, але це сигнал всім тим, хто емігрував: стежте за мовою, навіть перебуваючи за кордоном (викрадення сталося 15 серпня, зникли документи й ключі, раніше в Швеції з опозиціонером уже траплялися дивні випадки — хтось подав у податкову службу заяву з його підробленим підписом про переїзд до Латвії, з архіву міграційної служби зникла більшість біженського дела, у цей же час РФ відправила запит на екстрадицію Гальцова за Болотною справою). Або можна згадати історію давнішу — коли один з обвинувачених за тією ж Болотною справою Леонід Развозжаєв був викрадений спецслужбами в Києві. Він ледве встиг звернутися за політичним притулком, виходив з офісу допомоги іммігрантам HIAS, коли на нього накинулася група міцних бійців у штатському. Пакет на голову, в машину й — спецрейсом до Москви з Києва. Дали 4,5 року, а підставою став пропагандистський фільм телекомпанії НТВ «Анатомія протесту-2» (викрадення сталося 19 жовтня 2012 року, опозиціонеру заочно висунули обвинувачення у підготовці до масових безпорядків, захист подав скаргу до Європейського суду, посилаючись на катування, відсутність справедливого суду, порушення права на свободу слова й свободу зібрань).
— Є така версія: напередодні своєї смерті Шеремет зустрічався в Москві з людьми з медіа, яких за проханням третіх осіб запрошував на роботу до Києва. Чи не могло це стати мотивом його вбивства. Що ви думаєте?
— Літав чи Шеремет до Москви — перевірити нескладно. А ось мотив можемо лише вгадувати. Тут потрібно проводити розслідування, а не гадати. Коли я почув слова Матіоса про те, що Шеремет літав до Москви, я розпитав своїх знайомих з оточення Бори, які залишилися в Росії, але зустріч з Павлом ніхто не підтвердив. Хоча після вбивства не виключаю, що навіть якщо зустрічалися, побоятимуться визнати — тому що людей вбивають… Така стратегія путінського режиму — вона полягає в тому, щоб залякувати. І тому не сумніваюся, що обидва вбивства, і Немцова, і Шеремета, принесли користь Путіну.
Див. інтерв'ю екс-заст. голови ГПУ Н. Голомші про ознаки спецоперації у «справі Шеремета»: https://www.youtube.com/watch?v=WF6YvpIeSfU&feature=youtu.be
— Тоді поговоримо про справу Немцова: 25 липня відбулося попереднє слухання щодо 5 наближених Кадирова, які належать до МВС РФ. Рамзан Кадиров по суті визнав причетність — похвалив одного з обвинувачених (Дадаєва) й назвав патріотом Росії. «Я впевнений, що Дадаєв та інші за це завдання чекали бойових нагород, як за Донбас. Думаю, їм пояснили, що це спецоперація проти ворогів Росії. А коли їх затримали, то з'ясувалося, що вбивство розслідується. Вони-то думали, що якщо враг Росії, то ніхто розслідувати не буде», — сказав у інтерв'ю адвокат Вадим Прохоров. Як ви думаєте — чому Путін віддав своїх прислужників під суд?
— Ми ніколи не дізнаємося про те, що буде після суду, і куди ці «патріоти» відправляться. Може, спокійно опиняться в Чечні, поїдуть по домах, коли виконають свої ролі й зроблять картинку для ТБ. Розслідування вбивства Бориса — це показовий фарс. Основна офіційна версія мотиву — релігійні мотиви. Говорилося там, що Борис нібито погано ставився до чеченців, якось не так висловлювався щодо пророка Мухаммеда… Затримані спочатку визнали свою вину, потім почали відмовлятися… Тепер я вже не стежу за розслідуванням — тому що став нецікавий цей спектакль.
— Адвокат сім'ї Немцова вважає, що замовником міг бути сам Кадиров та його дружок генерал Віктор Золотов. А россМІ на повному серйозі пишуть про те, що люди Кадирова отримали завдання в СБУ. Як ви це прокоментуєте?
— Наприкінці минулого року з'явилися показання людини, яка «згадала», що нібито стріляв не один з чеченців, а другий — саме той працівник поліції Чечні, який загинув при затриманні, й єдиний, кого затримували в Чечні. Ось йому, мовляв, вбивство Немцова замовило українське СБУ. Може, ще й у суді про «український слід» скажуть. Розумієте: тут суд — це грандіозне телешоу для росіян, і подача залежить від того, як це буде вигідно озвучити Путіну. А народ проковтне все, що подадуть.
— Як зараз виглядає політична боротьба в РФ?
— Перше що кидається в очі — те, як знищують партію Бориса Немцова «Парнас». Раніше це була партія з ліберальною ідеологією, а тепер впустили туди націоналіста Мальцева, який говорив, що потрібно Крим відбирати, поки українці стрибають на Майдані. І ось він йде від «Парнаса» 2-им номером у списку. Провалив праймеріз, шахрайськи провели націоналіста в ліберальну партію… Цей незрозумілий дядько виходить на ТБ, бере участь у дебатах і говорить про імпічмент Путіна — це не просто так, він бере участь у дискредитації, перетворюючи «Парнас» з опозиції в цирк шапіто. А коли після 18 вересня (у цей день у РФ пройдуть вибори депутатів Державної думи Федеральних зборів) нарисують Думу, ми отримаємо по всіх каналах путінську відповідь: «У нас демократія й свобода — ви ж бачили: тут чоловік виходив і говорив, що потрібно Путіна прибирати? Ось вони набрали менше 2 відсотків. Тому що народ не любить опозицію, народ не підтримав. А у нас немає ніяких махінацій». І це посилить путінський режим. З ОПГ не можна грати в одні гри під назвою вибори. Це вже схоже на співучасть — у Путіна нарисують результат, а такі, як Мальцев, допоможуть легалізувати шахрайський обряд посвячення у владу путінських людей.
— Як змінитися ситуація після виборів для тих, хто залишився в РФ реальних опозиціонерів?
— Моїм знайомим прямо говорять: «У вас поки є час (до виборів), ви можете виїхати…» Комусь сказали, що є вікно після виборів (тиждень-два). Якщо місяць тому ще деякі з них про еміграцію не думали, сподіваючись у РФ дожити до падіння путінського режиму, то зараз настрої змінилися. Навіть у Аркадія Бабченка й Олександра Сотника. Вони теж у небезпеці. Ти підходиш до під'їзду темним вечором, і чекаєш, що тебе ударять по голові — це називається перемістити людину в овочевий ряд… Мене ж теж попереджали: «Тобі зламають хребет, полежиш у лікарні, вийдеш — зламають ще раз». А зараз ця тенденція з малих міст дійшла до Москви. Путін впевнений, що основна частина населення це позитивно сприйме.
— Невже суспільство доведено до такої кровожадності?
— Там немає суспільства, там здоровомислячим небезпечно перебувати. А що з освітою? Люди починають розуміти, що потрібно рятувати дітей, коли дитина починає відповідати на питання фразами з телевізора. Тут не еміграція, а евакуація необхідна. Я іноді заходжу на інтернет-ресурси міста Коврова у Володимирській області, з якого виїхав, і бачу, що ті, кого прекрасно знав, кого пам'ятаю адекватними, навіть інтелігентними, вже дуже спокійно пишуть: «Не треба було з бабами по мостах ходити» — на адресу Немцова. Або: «І Майстренко в Києві теж шлепнуть», «Коли ж Майстренко викрадуть і відвезуть у «ДНР»?». Немає рамок, стираються межі моралі, в головах ще недавно нормальних людей засів телевізор, починаючи з того, що ведеться боротьба з фашизмом на Донбасі, й закінчуючи всім тим, над чим ми тут жартуємо… Путінський телевізор — це більше, ніж канал дезінформації. Вплив російської пропаганди на зомбування людей я відчув навесні в Донецьку.
Див. відео Майстренко — результат пропаганди в Донецьку в березні 2014 р.: https://www.youtube.com/watch?v=464nSwt_cmo
Я думаю, що людям у голови вбивають бред з використанням технологій та алгоритмів, які розробляють інститути громадської думки. Потрібно пам'ятати, скільки грошей витрачає РФ на пропаганду у світі — та сама «Раша тудей» працює з англомовною аудиторією. Ось звідки така кількість тих, хто живе в Європі й Америці, які, не намагаючись розібратися, підтримують агресію Путіна проти України.
— Нацизм у Росії — не перебільшення?
— Російської нації як такої немає, є росіяни, які точно так само, як німці напередодні Другої світової не розуміють, але вже стали фашистами. Ми особливі, ми великі, ми переможці. Держава для них вище особистості, нікчемності хочуть прислонитися до чогось грандіозного. Тому потрібна війна. Гігантська машина під назвою Росія перемелює життя. Через режим кожен день ллється кров по всьому світу.
— Що ви думаєте щодо трагічної смерті 27 серпня (ще й у день народження) російського журналіста Олександра Щетиніна?
— Перша реакція у всіх була — вбили. Спочатку про самогубство навіть думок не виникало. Він же зовсім антипутінську риторику мав, на відміну від Шеремета. Він приїхав сюди одним з перших, одразу після Майдану змінив громадянство, дуже любив Україну… Коли озвучили можливі причини, стало зрозуміло, що це могло бути зроблено самостійно. За розповідями близьких людей, були фінансові складності. Як людина совісна, він мучився через те, що доводилося не дуже добре розходитися зі своїми працівниками, не міг виконати зобов'язань… І показово, що коли з'явилася ця сумна новина про Щетиніна, у РФ її одразу почали муссувати зі злорадством: російських журналістів вбивають українці.
— Що стало причиною вашої еміграції й задоволені ви тим, що обрали Україну для проживання?
— Для моїх дітей тут краще. Більше свободи. Я півтора року добивався отримання українського паспорта. Не брали документи тому, що немає реєстрації, а реєстрацію не міг оформити тому, що немає паспорта (відмовившись від російського паспорта, я став як Паніковський — людиною без паспорта). Тепер всі ті ж проблеми у моєї сім'ї, хоча йде третій рік нашого перебування тут. Приїхав в Україну в березні 2014 року, і наприкінці квітня ми з товаришем допомогли звільнити двох журналістів, які були в полоні у Гіркіна. Обидва вони знімали захоплення міліції Слов'янська «ввічливими людишками». Один з них Сергій Лефтер, журналіст з Вінниці — одним з перших потрапив у підвал до Гіркіна. Другий — місцевий журналіст-аматор. Стрімив, як відбувається захоплення. Поставив планшет на балкон і пішов спати, прокинувся від стуку в двері… Ми їм допомогли, потім звільнили ще кількох людей. І про мене на НТВ вийшло кіно, у якому я постав «правосеком».
Див. фрагмент пропагандистського фільму, у якому «викривається» Майстренко: https://www.youtube.com/watch?v=SudlgvB2Emc
Після цього фільму колишній однокласник, який працює в ФСБ, попередив, що у мене є 3 дні до від'їзду. Довелося поспішно втікати з двома дітьми, собаками, котом, фотоапаратом і ноутбуком. Більше ми з дружиною нічого захопити не змогли — кинули бізнес і квартиру. В Україні, на щастя, я знайшов роботу, зумів встати на ноги.