Спеціалізована антикорупційна прокуратура отримала нового «фаворита»: низка структур екс-голови Міністерства екології України та власника газодобувної компанії Burisma Миколи Злочевського стала об'єктом посиленої уваги цього відомства. Фактичні матеріали, якими оперують підопічні Назара Холодницького, достатньо, щоб відібрати у оголошеного в розшук екс-регіонала найліквідніші газоносні ділянки. Однак це не означає, що вони повернуться під державний контроль — на експропрійовані родовища вже є новий претендент.
Формально чорна смуга у житті Миколи Злочевського розпочалася навесні 2014 року, коли Міністерство внутрішніх справ на чолі з Арсеном Аваковим відкрило кримінальне провадження за фактом незаконного привласнення коштів на суму понад 300 млн гривень «організованою групою посадовців» Міністерства екології та природних ресурсів. У матеріалах справи тоді з'явилося ім'я Злочевського, який керував цим відомством у 2010–2012 роках, як фактичного власника компаній Burisma Holdings, Brociti Investments та Ribavest Ltd, які входили до засновників структур, що розробляли газові родовища в Україні — «Парі», «Еско-Півнич», «Перша українська газонафтова компанія» та «Укрнафтобурення».
Тоді ж копати під Злочевського почало бюро з боротьби з шахрайством у особливо великих розмірах Міністерства внутрішніх справ Великобританії, підозрюючи його в відмиванні 35 млн доларів, які з грудня 2013 по січень 2014 року (у той період Злочевський працював заступником Андрія Клюєва в РНБО) надійшли на рахунки Burisma Holdings та Brociti Investments від компанії Cipriato Alliance Limited, після чого були частково переведені на рахунок Злочевського у швейцарському LGT Bank. Британські слідчі встановили також, що Злочевський, будучи головою Мінекології у 2010–2012 роках, забезпечив надання підконтрольним йому компаніям «Парі», «Еско-Півнич» та «Перша українська газонафтова компанія» ліцензій на розробку надр, і надалі отримував прибуток від їхньої діяльності.
Чуть пізніше, у серпні 2014 року, копати під Злочевського почала Генеральна прокуратура, відкривши нове кримінальне провадження, і нарешті на початку 2015 року він був оголошений у розшук. «На його рахунках у Великобританії арештовано 23 млн доларів. Йому оголошено підозру у вчиненні злочину за ст. 268 ч. 2. Це стаття, яка передбачає відповідальність за незаконне збагачення», — так прокоментував рішення тогдашній голова ГПУ Віталій Ярема. Після цього прокурорам вдалося накласти арешт на майно Злочевського в Україні (два котеджі в Київській області, автомобіль Rolls-Royce Phantom та причіп Knott), а також низку свердловин його компаній, однак завдяки зусиллям «групи підтримки» Злочевського він незабаром успішно був звільнений від арешту.
Таке розвиток подій недвозначно натякав на те, що власнику взуттєвої торгової марки Zlocci вдалося знайти спільну мову з керівництвом Генпрокуратури. Але на початку 2016 року ситуація змінилася. Тоді ГПУ передала справу проти Злочевського Національному антикорупційному бюро України, яке займалося подальшим досудовим розслідуванням у її межах разом зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. По суті, це рішення вивело ситуацію з-під контролю, про що свідчив перший же коментар наступників провадження щодо втікача екс-регіонала. «По справі мало що було зроблено, і щоб остаточно сказати, що там є судова перспектива, необхідно провести певний обсяг роботи», — так прокоментував ситуацію голова НАБУ Артем Сітник.
Де-факто саме з цього моменту у житті Злочевського розпочалися справжні проблеми. Це стало зрозуміло буквально днями, коли Спеціалізована антикорупційна прокуратура ініціювала відразу кілька судових розбирательств, у межах яких попросила окружний адміністративний суд Києва визнати недійсною видачу спеціальних дозволів на користування надрами для компаній Злочевського. Йдеться про потенційне анулювання прав на експлуатацію газоносних площ для ТОВ «Надрагаз» (Гуцуловське родовище), ТОВ «Парі» (Никловицьке) та ЧАО «Технаресурс» (Володимирівське). Усі ці підприємства отримали у користування згадані площі у 2010–2012 роках, саме коли Мінекології, яке тоді відало видачею ліцензій, очолював Злочевський. Де-факто — зловживання служебним становищем очевидне.
Правда, навіть якщо САП вдасться добитися повернення перелічених родовищ у державну власність, немає жодних гарантій, що вони там залишатимуться. Справа в тому, що на сьогодні єдиним органом обігу (анулювання/видачі) спеціальних дозволів на користування надрами є Державна служба геології та надр, яка підпорядкована Миколі Боярину. Його вважають близьким до колишнього голови цієї служби Дмитра Кащука. А той, у свою чергу, має репутацію ставленика «сірого кардинала» ВО «Свобода» Ігоря Кривецького, відомого в певних колах за прізвиськом «Пупс», який за час перебування у 2014 році в кріслі голови ГПУ «свободівця» Олега Махницького, за чутками, став мультимільйонером у доларах, і не проти зараз вкласти кошти в перспективні газоносні площі, до яких він уже не раз проявляв інтерес.