Щойно в Адміністрації президента завершився конкурс на посаду губернатора Миколаївщини і публіці показали переможця, по рядах пробігла неминуча в таких випадках нервова посмішка. Занадто багато лауреат нагадував персонажів із праць Ч. Ломброзо «Типи злочинців» та «Дослідження кретинізму в Ломбардії». Тим часом на п'єдесталі височіла повновага народний депутат від фракції БПП та перший заступник голови бюджетного комітету ВР. Звали його як нашу Надю, тільки Олексієм. Олексій Савченко. Цю людину давно просували на губернаторів, сватаючи головою то Житомирської, то Чернігівської ОДА. Зрештою перемогла Миколаївщина. Такий розкид і парадокс частково характеризує саму натуру потенційного губернатора. Наче людина епохи Відродження, він проявляв себе досі в крикливо різних іпостасях: був борцем з криміналітетом, власником банку, створеного на гроші цього криміналітету, співаком шансону, футбольним меценатом, керував будівництвом і виробництвом спирту, а для порядку засвітився у формі ветерана АТО. Чим би не займався герой, незмінною залишалася його тяга до грошей, що дозволило Савченку увійти до першої десятки народних депутатів-багатіїв за версією експертів.
У депутата стільки мільйонів, заробленого чесною працею, що в графі «подарунки» О. Савченко міг дозволити собі глузливо задекларувати за минулий рік лише 12 гривень. І справді, що подаруєш такому крім посади голови ОДА? Решта у нього є. Коли Савченко настигло благополуччя, що перейшло потім у достаток, ми сказати не беремось. Але експерти стверджують, що йому почало щастити в епоху боротьби з організованою злочинністю. В Україні організована злочинність — ровесниця незалежності, якщо не старша сестра: виникла ще в епоху перебудови. Але наприкінці 90-х бандитизму вирішено було дати останній бій. Причому керівництво МВС ставило амбіційне завдання: показати злодійському світу, що немає бандитів, крім міліції. В УБОПі, де тоді служив офіцер Савченко під началом майбутнього генерального прокурора Віталія Яремі, із завданням впорались. 1 грудня 2003 року був убитий авторитет Прищик, що тримав Троєщинський ринок у Києві. І для капітана Олексія Савченка війна з злочинністю переможно закінчилась. «Дуже багато прикладів того, як «розрив» бізнесу того чи іншого кримінального авторитета відбувався відразу після його вбивства — як правило, нерозкритого, — писав про ті часи «Аргумент». — І, звичайно, на користь офіцерів УБОПу.
Так сталось, наприклад, із активами убитих братів Савлоховських — Теймураза та Бориса («Салохи»). Так сталось із активами Рибалко («Рибки»). Так сталось із активами Валерія Прищика («Прищика») тощо. Випадок із «Прищиком» та його спадщиною взагалі показовий, оскільки цей кримінальний авторитет був, своєю мірою, «останнім із могікан» — попри всі превратності долі, козні, кулі конкурентів, він умудрився прожити неприродно довге для людини його способу життя життя. Тим не менше, був застрелений і він. Вбивство так і не було розкрито. А головний актив його життя — столичний ринок «Троєщина» — став власністю Олександра Ліщенка (прізвисько «Ліча»), колись «правої руки» «Прищика». Незабаром після вбивства «Прищика» зі столичного головного управління УБОПу звільнився офіцер Олексій Савченко, довгі роки відповідальний за розробку ОПГ «Прищика». Але так «Прищика» і не посадивши. Через пару років він раптом казково розбагатів — став мультимільйонером і, на пару з «прищиківцем» О. Ліщенком, співвласником банку, створеного на капіталі покійного «Прищика».
Тут же «відзначилися» на різних керівних посадах син Віталія Яремі — Валерій, майбутній начальник Департаменту державної реєстрації прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби, Валерій Гелетей — у майбутньому міністр оборони… І всі троє — Віталій Ярема, Савченко та Гелетей — вихідці з київського головного управління УБОПу. Гелетей, відповідальний за «іловайський котел» та сотні жертв, сьогодні очолює Управління державної охорони. Віталій Ярема поки «в резерві» — звільнений за власним бажанням з посади генерального прокурора, де завалив всю роботу. Олександр Савченко — депутат Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка, де цінують такі таланти. І всі троє — товариші та колеги активного члена ОПГ «Прищика» Олександра Ліщенка. Цей союз ментів, бандитів і грошей. Банкір-універсал. Як відзначалось у ЗМІ, відставні убоповці в приватних розмовах згадують, що в київському УБОПі ходили розмови про те, що Прищика «виконав» особисто Савченко. У будь-якому разі вчорашній убоповець раптом став багатою людиною, «успішним бізнесменом», допущеним у святая святих спільного фонду, що дістався від Прищика, і отримавши частку в бізнесі покійного.
Відтоді розпочинається банківський період біографії Савченка. Він справляє враження, що маємо справу з фінансистом щонайменше рівня Стросс-Кана та Ющенка. У 2004–2005 роках Олексій Савченко очолив службу безпеки банку Сергія Бубки «Персональний комп'ютер» (перейменований пізніше на «Родовід банк» і підконтрольний Юрію Енакієвському), паралельно будучи заступником голови правління. З приходом «помаранчевої» влади Савченко очолив правління ПАТ «Азія Універсал Банк». Банкіри запам'ятали, що в той час екс-убоповець очолював представництво киргизького банку. Згідно із законом, вести операції на території України ця структура не могла. Зате вона могла запропонувати проводити певний спектр міжнародних фінансових операцій через материнський банк. У 2006 році Олексій Савченко заснував власний «Партнер-банк», проданий пізніше російському мільйардеру Володимиру Антонову і перейменований на «КонверсБанк». (Антонов пізніше скаржився, що банк у нього відібрав Вадим Столар.) Савченко ж разом зі своїми людьми купив собі інший. У цьому іншому зійшлись керівники силових органів, колишні кримінальні авторитети, друзі та партнери «донецьких» бандитів.
Як писала «Диванна сотня», серед засновників перебували партнер Юри Енакієвського Володимир Шарій та Олександр Ліщенко («Ліча») — колишня права рука убієного «Прищика». Засновниками були також Гелетей та Ярема (куди ж без них?), а 23-річний син Яремі мав у банку свої мільйонні депозити. Паралельно Савченко встиг трохи поруководити «Київгорстроєм» (будучи віце-президентом холдингу у 2007 р.) і зовсім трохи — всього два місяці — «Укрспиртом». Як припускала «Ділова столиця», призначення в «Київгорстрої» Олексій Савченко добув лише заради вирішення тимчасових проблем свого «Партнер-банку»: у той момент фінустанова гостро потребувала коштів, і «Київгорстрій», за чутками, розмістив у Савченка солідний депозит (у кілька десятків мільйонів гривень), який допоміг покрити касовий розрив. Пролежали ці кошти на рахунках недовго: щойно банк вирішив «грошову проблему», будівельна компанія закрила свій депозит. Блискавична кар'єра в «Укрспирті», куди Савченко привів народного депутата та почесного президента горілчаної компанії «Олімп» Павла Климця, за деякими даними, ставила завданням підірвати державну монополію на виробництво спирту концерном.
На жаль, нам не вдалось з'ясувати: то чи Савченко справився із завданням миттєво, то чи виявив повну професійну непридатність для цих цілей. Хобі. Різне. Футбол та спирт. Будучи родом із селища Десна Козелецького району на Чернігівщині, Олексій Савченко прикупив у серпні 2007 року однойменний футбольний клуб у Чернігові. У той час наш банкір хотів стати мером міста. Для цього він замутив громадську організацію «За Чернігів!». Ну, і футбол би теж не завадив для раскрутки потенційного кандидата. Клуб, що виступав у першій лізі, при новому господарі взбадьорився. Як пише Вікіпедія, у сезоні 2007/08 «Десна» була серед претендентів на перехід у Вищу лігу, зайнявши в підсумку 4-те місце. Але на початку наступного сезону повернулась на звичні позиції аутсайдера. 23 жовтня 2008 р. президент клубу Савченко на прес-конференції раптом розповів, чому досі футболісти забивали: «Грала не «Десна», а грали мої «бабки» та амбіції. Кожна гра мені коштувала від 5 до 15 тисяч доларів. Я можу по прізвищах назвати суддів, які брали гроші, та людей, які їм їх давали. Коли я перестав їм платити, то став такий і спортивний результат, який нині й заслуговують футболісти».
Розпалась скандал, і через місяць ФФУ відсторонила президента-правдоруба від роботи. Схоже, він не переживав: незабаром Савченко заявив про продаж 50% чернігівського клубу за 10 млн гривень. За даними ЗМІ, це була найдорожча продаж в історії українського футболу серед клубів першої ліги. Співвласником став «горілчаний» народний депутат від ПР, власник групи компаній «Олімп» Павло Климець. «Видимо, Олексій Савченко так сподобався Климцю, що у 2010 році, після того як президентом України став Віктор Янукович, Савченко був призначений керівником державного концерну «Укрспирт». Хоча в цьому призначенні Савченко міг допомогти й його старший партнер по банку «Родовід» — Юрій Іванющенко, — писали ЗМІ. — Однак на посаді керівника «Укрспирту» Олексій Савченко довго не продержався через клінічну тупість. Що, втім, не дивує, враховуючи, що розпочинав свою кар'єру Олексій Савченко як убоповський боєць, що вибивав за допомогою грубої фізичної сили гроші з підприємців для своїх убоповських начальників — Валерія Гелетея та Віталія Яремі».
Шансон. Наприкінці 2008 року Савченко від гарного життя раптом запів. Він став складати ресторанну лірику про любов, дружбу, розп'ятого Христа тощо. Пісні крутило радіо «Шансон». З цим творчим багажем Олексій Савченко навіть з'їздив на фестиваль шансону у Вітебськ. Відсутність вокальних даних (у цьому жанрі вони, втім, не обов'язкові) компенсувалась наявністю коштів на раскрутку нової зірки в медіа-просторі. Ось як описував таланти Савченка у статті для «Дзеркала тижня» відомий сьогодні журналіст-громадськовець Юрій Бутусов: «Уже другу годину сидячи в офісі відомого київського банку, я слухав вірші, і редакційне завдання було безнадійно провалено. Вірші мені подобались, але знову призначений голова концерну «Укрспирт» Олексій Савченко, власник відомої фінансово-промислової групи, поговорити так і не вийшов. Замість нього я записував інтерв'ю з співаком, музикантом, який у свої 32 роки абсолютно не цікавиться бізнесом і політикою, а говорить лише про ноти, концерти, вірші та аранжування. Це був Олексій Савченко — але зовсім інша людина. Людина, яка, перебуваючи, здавалось би, на вершині фінансової та політичної кар'єри, подивилась на своє життя по-іншому. І ця дивовижна перемога в душі здалась нам не менш гідною інтерв'ю, ніж складні переплетення державної влади». Інтерв'ю Бутусова зі зіркою вийшло у 2010 році. Розцінки на подібні тексти в «Дзеркалі» тоді були в межах 10 тисяч доларів.
Чому Миколаївщина? У мережі гуляють астрономічні суми, які Савченко нібито заплатив за перемогу в конкурсі АП. Але чому саме Миколаївська область? Як відомо, після недавнього скандалу в миколаївському селищі Криве Озеро, де від рук поліцейських загинув місцевий житель, було звільнено все керівництво управління поліції в області. Новим в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 25 серпня призначили полковника Юрія Морозу. «Юрій Леонідович — це комерційний партнер нинішнього начальника Управління державної охорони Валерія Гелетея та екс-генерального прокурора Віталія Яремі, — прокоментував призначення відомий блогер Володимир Бойко. — Союз Ярема–Гелетей–Мороз склався у 2005–2006 роках, коли Ярема очолював столичне головне управління міліції, Гелетей був його першим заступником — начальником УБОПу в м. Київ, а Мороз — заступником начальника УБОПу в м. Київ. Четвертим партнером цієї міліцейської бізнес-групування став Олексій Савченко, нинішній народний депутат від Блоку Петра Порошенка, який на початку нульових був заступником начальника київського УБОПу, у той час як начальника звали Віталій Григорович Ярема».
По чутках, ще працюючи в міліції, Савченко та Мороз активно займались групуванням «Прищика», і коли виник конфлікт між «Прищиком» та його найближчими соратниками «Ліччю» та «Чебою», підтримали останніх, писав Бойко. В результаті «Прищик» був убитий, а його кримінальна імперія відійшла до «Ліччі» та «Чебі», які щедро відблагодарили міліціонерів за підтримку… «Тому я не здивуюсь, якщо народний депутат Олексій Савченко тепер виявить бажання зайняти посаду голови Миколаївської обласної державної адміністрації: складається враження, що цю область вирішили покромсати дві кримінальні групування — «Мультика» та «Ліча», — підсумував автор. Так сталось, що місце губернатора Миколаївщини теж звільнилось зі скандалом. За півтора місяця до подій у Кривому Озері на крупній хабарі попався здешній віце-губернатор, Герой України Микола Романчук. Його шеф, Вадим Мериков був змушений подати у відставку. Після чого президент Порошенко оголосив свій так званий конкурс на нового голову ОДА. Тепер в області очікується чесна влада.