Одним із можливих лідерів одеських сепаратистів може стати колишній регіонал, а нині народний депутат від «Опозиційного блоку» Микола Скорик. Скорик уже прославився висловлюваннями про окремий статус Одеси. Крім того, він був губернатором, тому відновити вертикаль влади йому буде нескладно.
Найгучніший скандал за участю самого голови обласної ради Миколи Скорика — спроба передачі Одеської обласної очної лікарні приватним особам. 23 лютого 2010 року близько сотні працівників лікарні мітингували проти звільнення свого головного лікаря Анатолія Доброгурського та спроб «розвалу» їхньої установи. Микола Скорик тоді заявив, що ніхто нічого розвалювати не збирався, а дії медиків назвав «політичною провокацією».
Микола Скорик народився 27 листопада 1972 року в Одесі. Навчався в Одеському політехнічному інституті, який закінчив у 1994 році, захистивши диплом інженера-економіста зі спеціальності «Економіка та управління в машинобудуванні». Трудову діяльність розпочав того ж року на посаді менеджера спільного підприємства «Торговий дім «Приморье».
Менше ніж через п'ять років став головою правління акціонерного комерційного банку «ІМЕКСБАНК». З 2002 року він займається активною політичною діяльністю, працюючи помічником народного депутата України. З 2006 року — депутат обласної ради. Його обрали головою обласної ради. Після завершення повноважень Одеської обласної ради п'ятого скликання Микола Скорик прийняв запрошення Прем'єр-міністра Автономної Республіки Крим Василя Джарти та перейшов на роботу до Ради Міністрів АРК. 16 листопада 2010 року на засіданні кримського парламенту Микола Скорик затверджений Міністром фінансів АРК. Він кандидат економічних наук зі спеціальності «Фінанси, грошовий обіг та кредит». Скорик є головою федерації бадмінтону Одеської області. Був близький до Леоніда Климова.
Медіа писали про його призначення на посаду губернатора: «Молодий, здравомислячий, з незаплямованою репутацією, бажано — економіст. Такий ідеал великого чиновника в наші часи. І Микола Скорик йому повністю відповідає. Принаймні, на перший погляд. Новий губернатор, справді, молодий, не викликає роздратування в народі, та й у професіоналізмі йому не відмовиш». Оскільки часи були складні, а рейтинг Партії регіонів в Одесі падав, його кандидатура могла здатися Банковій «рятувальним кругом».
Як писали місцеві медіа: «Якщо раніше Микола Скорик був просто талановитим хлопцем, то після закінчення вишу в 1994 році робить справді вражаючий стрибок у кар'єрі. А все тому, що йому пощастило зустріти на своєму шляху Леоніда Климова, до якого він влаштувався менеджером у СП «Торговий дім «Приморье». Уже через п'ять років олігарх, що набирав сили, довірив йому крісло голови правління «Імексбанка», а потім, перебуваючи в статусі народного депутата, зробив його своїм помічником. У 2006 році Микола Скорик сам стає депутатом. Пройшовши в обласну раду, він отримує крісло її голови. Таким чином, всього за дванадцять років молодий ракетник піднявся від менеджера до другої особи в ієрархії обласної влади».
Самий гучний скандал з участю голови обласної ради Миколи Скорика — спроба передачі Одеської обласної очної лікарні приватним особам. 23 лютого 2010 року близько сотні працівників лікарні мітингували проти звільнення свого головного лікаря Анатолія Доброгурського та спроб «розвалу» їхньої установи. Микола Скорик заявив, що ніхто нічого розвалювати не збирався, а дії медиків назвав «політичною провокацією».
Був ще «болгарський» скандал. Обласна рада виставила на приватизацію будинок, що належав Асоціації болгар — Болгарський культурний центр. При цьому почалися наполегливі чутки про те, що таким чином будинок у громади хочуть відібрати й передати болгарам. Правда, з ініційованого Леонідом Климовим Конгресу болгар України. Ця організація спочатку створювалася на основі працівників «Імексбанка». Поговорюють, що діяльний голова цікавився й лікарнею водників, бажаючи передати частину її приміщень «климовській» клініці «Андромед». Але найцікавіше, що сталося з головою Скориком — це конфлікт з губернатором Іваном Плачковим. Тоді обласна рада навіть забрала в ОДА низку повноважень щодо розпорядження майном. Це рішення оскаржила прокуратура, але депутати знайшли оригінальний вихід: внесли зміни до рішень на сесії до розгляду протесту прокурора, а потім відхилили його протест, оскільки він був спрямований на вже змінене рішення.
У цілому за Миколи Скорика обласна рада була хоч і не дуже ефективним, але авторитетним органом у сфері управління. Згодом, уже за губернатора Едуарда Матвійчука, вона частково втратила свій політичний вплив.
Після завершення каденції Одеської обласної ради п'ятого скликання для Миколи Скорика настав кримський етап кар'єри. 16 листопада 2010 року він був призначений міністром фінансів АРК і швидко увійшов у коло довірених осіб тогочасного голови Ради Міністрів Василя Джарти. Але незважаючи на виявлене довіру й розташування, екс-голова Одеської обласної ради на відстані продовжував цікавитися справами в рідній Одесі й активно реагував на те, що відбувалося. При цьому залишаючись депутатом обласної ради. Микола Скорик прокоментував низку політичних подій. Фактично він виступив проти однопартійців у міськраді, назвавши призначення Юрія Преснова головою фракції Партії регіонів «абсурдним і лицемірним кроком». При цьому Скорик підтримав Алексія Гончаренка, у якого Преснов, за загальним переконанням, відібрав голоси, завадивши стати народним депутатом. Правда, свою заяву політик зробив уже після виборів.
У Криму Микола Скорик трудовлаштував соратників з «Імексбанка» та обласної ради. Заступниками міністра стали: Віталій Волошин — колишній керівник апарату обласної ради; Олексій Зотов — екс-голова бюджетної комісії, а раніше заступник голови «Імексбанка»; Ірина Нестеренко — екс-начальниця управління бюджетного розвитку. Одразу після призначення Микола Скорик за підтримки Василя Джарти створює Кримське республіканське підприємство «Чистий город», взявши на його розвиток облігаційний займ у 400 мільйонів. Підприємство спеціалізувалося на вивезенні сміття, що й сьогодні є неймовірно прибутковим бізнесом. Директором «Чистого города» стала та сама І. Нестеренко, а саме підприємство мало перспективи перетворитися на кримський аналог одеського «Союзу» часів могутності Ігоря Маркова. Але зі смертю Василя Джарти задуми не вдалося реалізувати, і тепер Криму доводиться розраховуватися за ті 133 мільйони, які встиг взяти в борг «Чистий город».
Пізніше прокуратура порушила справу проти підприємства. За даними слідчих, адміністрація закупила в одеської компанії «Раф+» сміттєвози за завищеною ціною, чим завдала державі збитків у розмірі 350 тисяч гривень. Як би там не було, але через кілька місяців І. Нестеренко стала заступницею міністра фінансів, тобто помічницею Миколи Скорика. У день призначення Скорика губернатором прозвучало цікаве припущення, зроблене джерелами видання «Новий Регіон–Крим» про долю того самого 133-мільйонного займу, взятого «Чистим городом»: «У наступному році Криму доведеться розраховуватися за облігаційним займом. При цьому загальна сума виплат становитиме близько 180 млн гривень. Офіційно Мінфін не повідомляв, хто викупив облігації, розміщені під 14,5 % річних, однак одразу ж народилися чутки про те, що весь обсяг викупив «Імексбанк», який раніше очолював Скорик».
Народний депутат від «Опозиційного блоку» Микола Скорик відкриває свої громадські приймальні, перерізаючи церемоніальні стрічки ножицями. Про це свідчать фотографії, зроблені його прес-службою. Все це нагадує пафос, який супроводжував кожну церемонію Партії регіонів. «Урочисту» процедуру зафіксували при відкритті приймальень в Іллічівську та в Київському районі Одеси. Всього за останній місяць Микола Скорик відкрив три десятки подібних місць по всій Одеській області. «У межах наших можливостей, залучаючи громадськість і перебуваючи в конструктивному діалозі з місцевою владою, ми гарантуємо жителям Одеської області свою підтримку», — так обґрунтував необхідність громадських приймальень сам політик. Парадоксально, але поки одеситів не особливо поспішають поспілкуватися з народним обранцем. На частині фотографій Микола Скорик слухає проблеми працівників свого штабу.
Екс-губернатор Одеської області Микола Скорик в ефірі політичного ток-шоу «Чорне Дзеркало» досить різко «закрив рот» голові міжфракційної депутатської групи «Крим» Алексію Гончаренку. Під час обговорення війни на Донбасі Гончаренко спробував за допомогою сили свого голосу придушити опонентів. «Ми влаштували війну? Хто влаштував війну? Хто напав на Україну?» — кричав Гончаренко. «Перестань орати, придурок», — сказав у відповідь Микола Скорик. Відповідь Гончаренка потонула в бурхливих оплесках залу, після чого ведучий припинив конфлікт, що розпочався між спікерами.
Народний депутат від «Опозиційного блоку» Микола Скорик заявив про намір відновити режим «порто-франко». У його планах поширити «вільну економічну зону» на всю Одеську область. Відповідний проект він зареєстрував у парламенті 14 січня, одразу після закінчення свят. Варто відзначити, що Миколу Скорика не цікавило ні стан автодоріг області, ні ситуація з прибиранням снігу в Одесі, ні інші, більш невідкладні проблеми. Уже наступного дня прес-служба політика лаконічно повідомила, що «екс-губернатор Одещини неодноразово заявляв, що режим «порто-франко» сприяв би реальному економічному процвітанню Одеси та всього регіону, припливу інвестицій і справжньому реальному регіональному самоврядуванню».
Більше ніякої конкретики не послідувало. Детальніша інформація знайшлася на сайті Верховної Ради. Серед авторів закону також зазначені Вадим Рабинович та Олександр Пресман. До речі, це перший проект, зареєстрований на ім'я останнього. У пояснювальній записці до документа автори малюють своїм парламентським колегам радужні перспективи: мовляв, залучимо інвесторів, подолаємо безробіття, поліпшимо туристичний потенціал, а ще й у бюджет щорічно надходитиме 10 млрд гривень. Смущає всього лише кілька факторів. По-перше, керувати зоною «Порто-франко» буде юридична особа, яку створить одеська обласна рада. Відповідно, ні президент, ні парламент не зможуть на неї вплинути. По-друге, до цього управлінського органу входитимуть «окремі суб'єкти підприємницької діяльності», що працюють на території вільної економічної зони. У проекті рішення не зазначено, якими критеріями необхідно буде керуватися при відборі претендентів. Не виключено, що це можуть бути фіктивні фірми або офшори олігархів.
Прецеденти до створення СЕЗ в Одесі вже були. У 2000 році президент Леонід Кучма навіть підписав спеціальний закон, який організовував «Порто-франко» на території ОМТП. Тоді, правда, бразди правління були в руках портовиків та обласної адміністрації. Через п'ять років держава ввела мораторій на затвердження нових інвестиційних проектів у межах СЕЗ, а для підприємців скасували пільгове оподаткування. За час своєї діяльності СЕЗ «Порто-франко» залучила інвестиції в розмірі 365 млн гривень. Тут змогли організувати 500 робочих місць, однак держава отримала всього 255 млн гривень податків. Питання про «розморозку» старого проекту ще навесні 2014 року піднімав народний депутат Сергій Гриневецький. Він пропонував розширити територію СЕЗ за рахунок територій, приданих порту, а також передати управління ДП «Адміністрація морських портів України». Наприкінці грудня цю ідею підхопив народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Геннадій Чекіта. Його законопроект, зокрема, передбачає розширення СЕЗ «Порто-франко» за рахунок території «полів фільтрації» Одеси та намитих територій на Карантинному молу в порту.
При цьому керувати зоною буде АМПУ з частковою часткою участі місцевих рад. На відміну від пропозицій Миколи Скорика, які виглядають так, ніби їх писали на колінах за п'ять хвилин до відкриття сесії, пояснювальна записка його опонента набагато детальніше описує вигоди для регіону. Зокрема, народний депутат навіть звернувся до обласної та міської рад і навіть отримав від них «добро». Таким чином, стає очевидним той факт, що Микола Скорик не зацікавлений у створенні СЕЗ і не буде її відстоювати на всіх рівнях влади. Складається враження, що це чергова його популістська дія.
Ініціативу Миколи Скорика та його колег одразу ж піддали критиці одеситів. Наприклад, ведуча «Просто Ради.О» Світлана Кругликова заявила, що довіряти Скорику можуть лише наївні діти, а одесит Володимир Шибинський вважає, що народний депутат міг займатися цим питанням у період свого губернаторства. Інші вважають, що Микола Скорик хоче організувати міні-Придністров'я. Горожани вважають, що замість введення режиму «Порто-франко» простіше внести зміни до законодавства, щоб Одеса могла залишати частину митних зборів у місцевому бюджеті. Саме на ці кошти місто жило й процвітало в XIX столітті. «Я пам'ятаю, як в Одесі намагалися зробити СЕЗ на території порту і чим це закінчилося. Замість СЕЗ краще б залишали відсоток від митних зборів у нашу муніципальну казну, і чим більше, тим краще. А Рабинович звичайний популіст, незважаючи на свою класичну фамілію», — зазначає актор Яків Гопп.