Портрет Сергея Нечипоренко, притиснутого до бруківки з мічених доларів, що живописно висипаються з пакета для столичних суддів, — не аргумент. Три «лимони», сплачені як застава, — це не гроші, а розмір однієї хабара (достатньо один раз не потрапитися, щоб «заробити»). І якби обвинувачений подарував кожному з трьох суддів по квартирі, у нього залишилося б ще на десять безтурботних життів. У світі, побудованому для України Сергеєм Кивалова, правосуддя — продажна жінка.
«Другий після Бога» та «папенька»
На минулому тижні в Шевченковському райсуді розпочався процес за гучною справою «подільських прокурорів». Киваловський родич звик відпочивати на найкращих курортах світу, а не на нарах. Тому від нар Сергій Нечипоренко дуже швидко відмовився. Але поки що йому доводиться витирати своїм костюмом від кутюр стіни облупаного «храму правосуддя». Перед початком засідання цей не позбавлений лиску родич переминався з ноги на ногу близько години, як якийсь простолюдин. За роки майже необмеженого «царювання» у Шевченковському районі Нечипоренко звик до заискуючих поглядів.
І сьогодні місцеві судді та прокурори все ще трепещуть перед ним. Який статус Нечипоренко та його неформального тестя Сергея Васильовича Кивалова — їм пояснювати не потрібно. Кивалов і за «майданівської влади» не відступає (може стерти в порошок), а за Януковича контролював усю судову систему України. Нарешті — ось вона, ця похмура трійка в мантіях. Адвокат обвинуваченого у вимаганні хабара Сергія Нечипоренко одразу переходить у наступ. — Обвинувачення не конкретизовано. Обвинуваченому незрозуміло — від чого він повинен захищатися? — захист просить повернути обвинувальний акт на доопрацювання. — Перемога буде за нами, ворог буде розбитий! — жартує адвокат Сергія Нечипоренко, легковажно похльопуючи державного обвинувача. Сам Нечипоренко та його спільник Олексій Білий сидять на лавці для вільних слухачів відсторонено, ніби їх це не стосується. — А хто ваш ворог? — дерзко оживає державний обвинувач. Адвокат Нечипоренко ігнорує це питання. Він продовжує веселитися: «Схожу-ка я до секретарки, запитаю — як там», — починає складати речі в портфель. — А ви вже знаєте, яким буде рішення? — не здається державний обвинувач.
Але ось і судді. Повертаються з наради. З скоромовки, яку читає голосуюча Оксана Голуб, можна зрозуміти лише те, що клопотання захисту відхилено. Спокійствія підсудного це не порушує. — Я ні в чому не винен. Ходіть на (наступні) засідання, і все дізнаєтеся, — змовницьки підморгує тележурналістці респектабельний пан. На що розраховує Нечипоренко (Фабула справи та слизькі нюанси)
Ефектні кадри, на яких прокурор-мільйонер акуратно знятий з неба й опущений на грішну землю, облетіли Україну вже через годину після затримання хабарника 30 листопада 2015 року. Нечипоренко кілька місяців «вели» Київська обласна прокуратура та управління внутрішньої безпеки СБУ. Представник останнього — Владислав Косинський визнав, що посередник (Нечипоренко) цікавив слідство більше, ніж діючий на той момент заступник прокурора району Олексій Білий. У СБУ говорять, що киваловський зять є класичним прикладом «вирішувача», який шукає замовників та виконавців, навіть не числячись прокурорським працівником, а раніше практикував порушення кримінального провадження з метою вимагання та подальшого продажу готових справ (хто не зрозумів — згадайте Остапа Бендеру зі справою Корейко).
Сам обвинувачений Сергій Нечипоренко впевняє, що став жертвою внутрішньовидової конкуренції — завидувачі організували провокацію, підставили чесного хлопця! Щоб зрозуміти, хто правий, а хто винен, нагадаємо передісторію. Як ми вже писали, все почалося 5 років тому з банківської афери Олега Горбаля. Брат відомого «регіонала» через одну зі своїх фірм передав у залог «Укргазбанку» будівлю в історичній частині Києва. Справу порушили за фактом розтрати невстановленими посадовцями банку, у якому Олег Горбаль був головою спостережної ради. У травні 2014 року прокуратура відмовилася підтримувати обвинувачення (цікаво — чому?) і суд закрив кримінальне провадження. Але незабаром справу реанімували за новою заявою — від генерального директора комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району».
На цей раз перед Олегом Горбалем замаячила стаття про шахрайство з комунальною власністю. Як розповіли в прокуратурі, Сергій Нечипоренко запропонував братам Горбалям послуги з припинення нового провадження. За реалізацію злочинного плану взявся його спільник Олексій Білий. Але закриття провадження — компетенція процесуального керівника, яким був не Білий, а Олександр Миколайович Кобилянський. Як і Білий, Кобилянський тісно пов'язаний з Нечипоренко зі часів його роботи в Шевченковській прокуратурі. Поторгувавшись, Горбаль та Нечипоренко домовилися на сумі 150 тис. дол. І ввечері 30 листопада Сергій Нечипоренко отримав від Олексія Білого підписаний Кобилянським оригінал постанови про закриття кримінального провадження. Перебуваючи в автомобілі Горбаля, обміняв постанову на пакет з грошима. І через хвилину-другу був затриманий з поличним. Тепер від того, як поведуть себе в суді Горбаль та Кобилянський, залежить перспектива «Справи подільських прокурорів». Можливо, Нечипоренко «тримає за горло» Кобилянського ще зі часів спільної роботи, і якщо не почне говорити правду-матку (про те, як порушували та продавали справи), то точно задасть неприємні питання.
Кобилянський, який підписав продану постанову, повинен був сидіти поруч з Білим та Нечипоренко. Але одразу піднявся по кар'єрній драбині до заступника прокурора Подільського району. І тут незрозуміло — то чи батько допоміг (Кобилянський старший працює суддею Вищого адміністративного суду), то чи це подяка обласної прокуратури… А люди, які симпатизують Кивалову, в прокуратурі роблять акцент на персонах братів Горбалів. Мовляв, хабарників-вимагачів здали вони, і, співпрацюючи з прокуратурою, розраховують уникнути відповідальності за власні провини. Одним словом, спираючись на ці нюанси, захист спробує розвалити справу, і обвинуваченню доведеться попотіти, щоб не облажатися.
Ворон — ворону (Помічниці в мантіях — хто вони?)
Санкція статті, яка світить Сергію Нечипоренко — від 8 до 12 років плюс конфіскація корупційного майна на користь держави. Однак більшість киваловський родич уже встиг сховати. «Схема полягала в підробці ним за допомогою свого нотаріуса договору про розділ майна, за яким уся маса відійшла колишній дружині, а всі автомобілі були терміново перереєстровані, причому — за підробленими документами, на підставних людей (розпроданий автопарк частково перелічений тут: http://reyestr.court.gov.ua/Review/54672230 ).
Така ж ситуація і з продажем земельних ділянок за ціною, заниженою в десятки разів, — розповів джерело в прокуратурі. Чи буде дана цим фактам правова оцінка? Державні обвинувачі скаржаться на опір, який зустрічають повсюди — з боку суддів, працівників МВС та власних колег з прокуратури. Серед таких «рятівниць» Нечипоренко виявилася суддя Лариса Цокол з Печерського райсуду. Це та Цокол, яка раніше судила «бриллліантового прокурора», засвітилася у справі Геннадія Корбана та в інших резонансних справах. Ось її рішення, що стосується киваловського зятя — в Єдиному реєстрі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56733729 Але ключову роль у схемі зіграла інша подруга киваловського родича — суддя Печерського райсуду Катерина Москаленко. Вона оформила фіктивний розлучення Нечипоренко з Іриною Орєховою вже після того, як той потрапив з хабаром (16 грудня 2015 року). Та ж Москаленко зняла ¾ інших арештів, накладених у справі «подільських». І Олексій Білий, слідуючи прикладу спільника, теж зняв арешт зі свого майна шляхом розлучення.
Особиста справа Нечипоренко (Пожежа в прокуратурі, данина та саботаж у «справах Майдана»)
Професійні досягнення прокурора Нечипоренко заслуговують окремої глави. Офіційна біографія говорить про те, що в Одеську юридичну академію, ректором якої був Сергій Кивалов, Нечипоренко вступив не з першої спроби. А початок стрімкого кар'єрного зростання в прокуратурі (1998 рік) збігся з одруженням на Іриині Сергіївні Орєховій, яку називають позашлюбною дочкою Кивалова, відомого також як «Підрахуй» всієї України: http://www.logos.biz.ua/proj/yur/140.htm Спасибі «папенькові» — вже в 29 років Нечипоренко очолив прокуратуру Шевченковського району столиці й правив там протягом 10 років, незважаючи на нульові показники в роботі. «Ніщо не могло вибити з сідла цього діяча: ні пожежа в прокуратурі в 2008 році після масштабної п'ятничної гулянки (тоді розглядалася також версія умисного підпалу), коли згоріли не лише свіжий ремонт, але й маса кримінальних справ. Ні вбивство безпритульними працівниками Шевченковського райвідділу студента Ігоря Індило, ні корупційні вилазки підлеглих. Після двох термінів з гвардією відданих людей Сергій перейшов у Подільську прокуратуру. І там обкладав данню все, що рухалося й все, що стояло.
Починаючи з ігрових автоматів, МАФів, заправок… І закінчуючи стихійними ринками. За введення в експлуатацію будівлі в «його районі» Сергієві треба було віддати цілий поверх, інакше починалися проблеми», — розповів один з колишніх колег. «Завидувачі» говорять, що Сергій Нечипоренко фальсифікував за замовленням справу щодо музиканта Ігоря Завадського та відмазав Віктора Пилипішина, який, будучи главою Шевченковської адміністрації, обікрав місто на 15 млн грн. Але найцікавіше в цій кар'єрі — роль Нечипоренко в злочинах, пов'язаних з подіями на Майдані. Цей період української історії він зустрів, працюючи в Подільському районі Києва. І до втечі Януковича під сережиним керівництвом майданівських активістів тиснули, як злочинців. За генпрокурора Віталія Яремка Сергій Нечипоренко був піднятий до рівня міської прокуратури, де на нього покладено обов'язок розслідувати злочини, вчинені вже проти майданівців. Коли ж у Генпрокуратуру прийшов Віктор Шокін, наш Сергій був призначений головним контролером тих «майданівських справ», які він знищив.
Як розповідала адвокат сімей Небесної сотні Євгенія Закревська, на початку 2015 року громадські активісти дізналися, що всі епізоди справ про Майдан без толку пилять у київській прокуратурі й потребували притягнути до відповідальності тих, хто зірвав цю роботу. Генпрокурор Шокін схопився за ідею й створив цілу управління «з розслідування нерозслідувань», де головним одразу став — як би ви думали? — той, хто й розвалював «майданівські справи»: Сергій Нечипоренко. У результаті підконтрольна киваловському родичу управління так і не змогла встановити, хто допоміг втекти екс-главі «Беркута» Дмитру Садовнику, хто знищив беркутівську документацію й хто з нинішніх представників влади крив криваву бійню. Так би наш герой і продовжував рости, але щось пішло не так. У суді він фігурує вже як колишній працівник прокуратури, який числиться радником у «Місто-банку», пов'язаному з іменем Левочкіна.
Оффшор, політик та незліченні скарби (Досьє на Орєхову)
Ірина Орєхова — хто вона? Природно, юристка. Випускниця тієї ж «Одеської юридичної академії». І науковим керівником її кандидатської був, природно, Сергій Кивалов. Власну юридичну компанію ТОВ «Рада» пані Орєхова (в мережі можна шукати про неї інформацію також як про Ірину Кивалову та Ірину Нечипоренко) відкрила в 2003 році. «Дочурка» була колись помічницею народного депутата Кивалова. У 2008 році Олександр Омельченко взяв мажорське дитя в свій партійний список під номером 2 на виборах у Київраду. У 2014 році, коли «папенька» йшов у ВР, наша Іра балотувалася в Києві по округу 55 (Соломенка). Її сторінка ВКонтакте, все ще не видалена — там дуже мило юристка-мільйонерша влаштовує «атракціони небачених щедрот»: заигруючи зі старушками й роздаючи малюкам повітряні кульки: https://vk.com/id253299967 Сергій Кивалов від позашлюбного дитини публічно відмежовується. І Сергій теж заперечує родинний зв'язок з благодійником. Але ніхто з них не може пояснити ту нескінченну довіру, яку громадянка Орєхова викликає у Кивалова. Саме на неї, тепер уже колишню дружину прокурора Нечипоренко, Кивалов записав значну частину свого багатомільйонного (не в гривнях!) майна…
Це вона — Ірина Орєхова — володіє ділянкою під гігантським замком у Лісниках з мідними куполами. Про цю безвкусну громадину, яка продовжує будуватися поруч з батьком екс-губернатора Шандри, ми писали тут. У селищній раді розповіли, що «собор» — власність колишнього голови Центральної виборчої комісії Сергія Кивалова. А землею під «собором» володіє загадкове підприємство ТОВ «Скіф-інвест» з донецькими корінням. Причому володіє спільно з Іриною Сергіївною Орєховою. Юристка володіє масою цінних ділянок — не лише в с. Лісники, але й у селі Хлепча (у Василівському районі Київщини). На неї ж записаний ще один помпезний та нелюдський об'єкт незаконного будівництва з віджимом берегової лінії — так званий «замок Гаррі Поттера», який жителі Одеси також називають «замком Дракули». Формально це аляповате будівництво знаходиться на балансі так званого Міжнародного гуманітарного університету. Але замість студентів у замку проживає, утопаючи в золоті, сім'я Сергія Кивалова.
А сам університет — приватна власність, знову ж таки, Ірини Сергіївни. Засновниками, за даними з відкритого реєстру, є оффшорна компанія «Голден Гейт Бай Лімітед» (Багамські острови) та громадянка Орєхова, зареєстрована в Печерському районі столиці (її статутний внесок — понад мільйон доларів США). Чому Кивалов на «не дочку» оформив своє дітище — залишається гадати, як і про те, хто скривається за оффшором… На себе Сергій Васильович теж записує, треба сказати, чимало всього. У декларації Кивалова за 2013 рік значиться сукупний дохід сім'ї — 2,7 млн грн., 2 ділянки, 2 будинки та одна квартира. Плюс 13,5 млн грн. як банківські вклади. У 2014 році офіційні доходи депутата виросли до 4,7 млн грн. (разом з сім'єю). А банківський рахунок потовстів до 30 мільйонів гривень. Багатіло це сімейство й під час другого року АТО — за 2015 рік Кивалов-старший задекларував на себе й членів сім'ї понад 6,3 мільйона гривень (до речі, пенсіонери можуть позаздрити пенсії «Підрахуя» — 16 тисяч гривень). У минулому році у Киваловів з'явилося нове рухоме й нерухоме майно, а сукупний розмір банківських вкладів виріс до 34,5 мільйона гривень.
Що ж до Орєхової, за даними з відкритого реєстру, всього Ірина Сергіївна є засновницею 8 українських компаній, які крім торгівлі займаються будівництвом та здачею в оренду площ, а також розвивають готельний бізнес. Ірина Орєхова ще й торгує спиртом та сигаретами в Луганську, оскільки знаходиться в засновниках профільного ЧП «Партнер». Володіє вона й киваловським телеканалом «Академія» (належить тому ж «Міжнародному гуманітарному університету») разом з упомянутим вище багамським оффшором, а також — телеканалом «Третій цифровий». Головним же особистим бізнесом Ірини Сергіївни її знайомі називають юрфірму «Рада». Одностайно вважаючи її однією з найбільш корумпованих у Києві. Під крилом всемогутнього Кивалова ця фірма за космічні гонорари «вирішує питання» в судах, прокуратурах та МВС. Наприклад, як впевняють наші читачі, саме покровительство, надане «Радою», допомогло легендарному шахраю Дмитру Бицаю залишатися невловимим багато років (шахраю був присвячений один з резонансних матеріалів «ОРД», внаслідок якого Бицай відправився в тюрму на 7,5 років).
5 мільйонів доларів узяв у батька з-під матраца (Продовження слідує?)
Погрузившись у вивчення майна Сергія Нечипоренко, зарплата якого на піку досягала 7 тисяч гривень, слідчі дійшли висновку, що навіть якщо скласти всі їхні спільні з дружиною Орєховою законні доходи за 18 років, цього не вистачить, щоб придбати навіть половину сережиних багатств. Так народилося друге кримінальне провадження щодо Нечипоренко «Про незаконне збагачення» (за ст. 368(2) ч. 2 КК).
На цьому відкриття не закінчилися. «На сьогодні нами встановлені нові факти — наявність на рахунках цієї сім'ї десятків мільйонів доларів, сотні га. дорогоцінних земель у найкращих передмістях Києва, кілька тисяч (!) квадратних метрів столичної нерухомості, включаючи комерційну. Величезний приватний готель — на березі Чорного моря в Одеській області, та багато чого ще…», — джерело в прокуратурі з азартом перелічує «все, що нажито непосильною працею». Як розповіли, ненаситний Сергій Нечипоренко не побрезгував і квартирним шахрайством — популярною темою в українських прокурорських колах.
Маючи в своїй приватній власності не менше 10 об'єктів елітного житла в Києві, прокурор Нечипоренко по черзі отримав від рідної держави кілька службових квартир і приватизував кожну на своїх численних родичів. Але найанекдотичнішим виявився факт придбання безпосередньо Сергеєм Ігоровичем у його бутність прокурором Шевченковського району готелю в центрі столиці. При нотаріальному оформленні Нечипоренко пояснив походження грошових коштів дуже просто: узяв у батька (так ось у кого Сергій Лещенко вчився?). «Такий договір дарування дійсно був оформлений у 2007 році. Сергій указав, що старенький батько, житель Одеської області, подарував йому 5 мільйонів дол. на покупку готелю в тому районі Києва, де Нечипоренко в той час скромно працював прокурором. Витяг батько доларів з-під матраца. Той батько, про якого в офіційній біографії прокурора говориться: «Ігор Гаврилович Нечипоренко — Герой Соціалістичної праці, півстоліття віддав партійній роботі й сільському господарству», — продовжують «завидувати» в прокуратурі. Справедливості ради варто сказати, що рідний батько Нечипоренко — це стара комуністична гвардія, тобто — теж не ликом шит.
Нечипоренко-старший був депутатом місцевої ради від ПР і, як впевняють одеситів, в свій час «відняв» базу відпочинку Миколаївського морського порту в курортному селищі Затока.
Підсумуємо. Награбоване майно знаменитих «бриллліантових прокурорів» — ніщо в порівнянні з багатствами, які встиг нагрести Нечипоренко та інші члени цієї юридичної мафії. Сімейний спрут Киваловів десятиліттями висмоктує з країни, набухаючи від тіньових доходів. Паразитування на пронизаній корупцією правоохоронній та судовій системі — ось їхній бізнес. Практика, вигодована киваловими, говорить про те, що все продається й купується… У історії цієї сім'ї вже був випадок, коли за загребущу руку схопили одного з родичів — двоюрідний брат Сергія, одесит Володимир Нечипоренко, працюючи слідчим райпрокуратури, потрапив на хабарі десять років тому. Справу спочатку перекваліфікували на спробу отримання неправомірної вигоди, потім хабарник був поновлений на роботі через суд і купив собі більш престижну посаду в прокуратурі.
Чи можна, не розчавивши цю практику, сподіватися, що Нечипоренко отримає по заслугам? Думаєте, порочна практика змінилася за генпрокурора Луценка? А ж Луценко ручався перед ВР за свого попередника Шокіна. І саме Шокін в свій час провалив завдання покарати «Підрахуя»-Кивалова за фальсифікацію президентських виборів на користь Януковича. А потім запустив «в город» киваловського зятя Сергія, забезпечивши остаточний розвал напрямку, який сам визначив як пріоритетний — розслідування розстрілів на Майдані… Не дивно, що Генпрокуратура періоду Яремка та Шокіна не помітила антидержавних закликів, які робив обнаглілий від безкарності «батько Одеської республіки», вірний курсу ПР — юрист Кивалов. Див. архів: восени 2014 року Сергій Кивалов виступив за «одеську автономію»: https://web.archive.org/web/20140912114104/http://2000.net.ua/2000/forum/vizavi/94810 А якби революції в Україні приводили до розламу Системи, Кивалова ізолювали б від суспільства років на 10 суворого режиму ще в 2005 році… Але він виявився корисним і для «помаранчевої» влади. І сьогодні не тоне. Є діючим членом Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя. Захищений депутатською недоторканністю. Пов'язаний давніми фінансовими й дружніми стосунками з судово-прокурорською «елітою» країни.