Наближається річниця значної події в суспільно-політичному житті України, про яку дізналися у всьому світі. 2 листопада 2015 року стався замах на життя Генерального прокурора України Віктора Шокіна. Саме так цю подію одразу кваліфікувала Генеральна прокуратура України. Буквально наступного дня після нічного інциденту з вікнами кабінету Генпрокурора провідні представники ГПУ одностайно заявили, що постріли по кабінету Генпрокурора Шокіна здійснив снайпер, який користувався тепловізором, і його метою було вбивство Генпрокурора. Тоді ж вони також категорично заявили, що замах на Генпрокурора – це реакція на дії ГПУ у боротьбі з корупцією. Негайно було відкрито кримінальне провадження за фактом замаху на життя Генпрокурора Шокіна за статтею 112 Кримінального кодексу, і правоохоронні органи взялися за розкриття посягання на життя цього державного діяча. У грудні 2015 року прокурор ГПУ Куценко заявив, що у цій справі проведено всі експертизи, зібрано багато іншої важливої інформації. Він резюмував, що «ми чекаємо на висновки» розслідування. Пройшов майже рік.
Не відомо, чи зараз у ГПУ ще хтось на щось чекає, адже й Шокін пішов з посади, і Куценко десь зник з телеекранів. Але суспільство чекає відповіді від компетентних органів на питання – що ж то було і хто посмів посягнути на Генпрокурора? По-перше, заявляли про спланований замах, за яким стоять не лише виконавці, але й замовники, напевно, люди дуже впливові та відомі. По-друге, фактично вперше в історії України відбулося реальне, за версією ГПУ, посягання на життя Генпрокурора, і це було пов'язано з тим, що він вів безкомпромісну боротьбу з корупцією. Тому суспільству не просто цікаво, а вкрай важливо знати, якими є результати майже річного розслідування цієї резонансної справи. Суспільство має знати, чи будуть покарані ті, хто цинічно і спланованого посягнув на життя Генпрокурора, який боровся за законність, ризикуючи своїм життям. Тим більше, що це був не єдиний випадок загрози його життю. Відомо, що діяльність Віктора Шокіна на посаді Генпрокурора постійно супроводжувалася серйозними ризиками, які, однак, жодним чином його не лякали і не зупиняли.
Пригадаємо, як він відреагував на виявлення у липні 2015 року пістолета у приймальні громадян в ГПУ. Він сказав, зі слів одного з його заступників: «Не дочекаєтесь!». І сміливо продовжив займатися тим, чим займався й раніше. Правда, пересівши при цьому на броньований «Мерседес». Злі язики стверджували, що це був якийсь «лівий» Мерс, який невідомо кому належав, але у порівнянні з важливістю безпеки борця з корупцією такого рівня і масштабу це не мало жодного значення.
Для держави і суспільства його діяльність була неоціненною! Був ще один нюанс у справі пістолета. Коли Шокіна запитали, чому знайдений у приймальні громадян пістолет він пов'язує із загрозою саме його життю, а не життю когось з інших працівників ГПУ, то він сказав, що про це йому повідомили співробітники СБУ. Але у своєму офіційному поясненні він чомусь відмовився назвати прізвища цих співробітників. Правда, це дивно і не логічно? Хоча, знову ж таки, це не має жодного значення, бо слова такого діяча мають сприйматися як істина, що не потребує уточнень, а тим більше якихось сумнівів. Для мене усе було максимально ясно і зрозуміло з самого початку і по першому, і по другому випадку. Але суспільство очікує на офіційну інформацію про результати розслідування фактів посягання на Генпрокурора Шокіна. На превеликий жаль, він уже колишній Генпрокурор – а скільки доброго і важливого ще міг зробити на цій посаді! А то вже доводилось чути, що оперативники і слідчі вийшли на справжнього замовника. Однак у це ніколи не повіриш, а тому, як і ви, шановні колеги, з нетерпінням очікуємо на достовірне офіційне повідомлення компетентних органів. Переконаний, що і Віктор Миколайович Шокін також перебуває у тривожному очікуванні.