Найбільша будівельна компанія України постійно продукує один скандал за іншим. До недавнього часу її президент (а з липня 2016 року — депутат Верховної Ради) Максим Микитась витрачав величезні кошти на піар, намагаючись затулити іміджеві «пробоїни» корпорації, але, схоже, все марно. «УкрБуд» й досі «хоронить» гроші сторонніх інвесторів. При цьому люди, які контролюють фінансові потоки корпорації, явно не бояться нинішньої влади. Зірка державної корпорації «УкрБуд» яскраво спалахнула в 2013 році — у період максимальної узурпації влади в країні «сім'єю» Януковича.
Неочікувано вийшовши на столичний ринок будівництва інвестиційного житла, державна компанія (так себе рекламувала сама «УкрБуд») стрімко нарощувала портфель об'єктів, що зводилися. Якщо в 2010 році, коли Віктор Янукович став президентом України, у корпорації не було в портфелі жодного проекту житлового дому, то вже в 2012 році налічувалося п'ять, а в 2015 році — понад 20 проектів лише житлового будівництва. Вже в 2013 році «УкрБуд» фактично конкурував лише з «Київгорстроєм», витісняючи його на ринку інвестиційного житлового будівництва. На відміну від інших будівельних компаній, які пережили навіть кризу 2008 року, «УкрБуд» не мав жодних проблем при виділенні землі під будівництво: ділянки цієї корпорації «нарізалися» київською владою максимально швидко, з негайним і повним узгодженням усіх необхідних документів.
Невиданої справи — жодних бюрократичних перешкод! Приватні інвестори активно скуповували квартири, офіси, паркувальні місця ще на етапі риття котлованів під «новобудови», не боячись «кидка». На ринку стрімкий злет і феноменальні можливості «УкрБуда» пояснювали зв'язками компанії з «сім'єю» Януковича — прем'єр-міністром Миколою Азаровим, сином тодішнього президента Олександром Януковичем, главою адміністрації президента Януковича Сергієм Льовочкіним. І справді, ніким іншим, як покровительством на «самому верху» української влади, пояснити успіхи компанії та «любов» до неї чиновників від столичного до міністерського рівня було неможливо.
Офіційно корпорація «УкрБуд» була створена ще в 2004 році за указом тодішнього прем'єр-міністра Віктора Януковича — на піку його можливостей як прем'єр-міністра України та без п'яти хвилин (як йому здавалося) президента країни. Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд» було засновано постановою Кабміну в 2004 році на основі Корпорації «Укрбуд», яка, у свою чергу, була створена в 1991 році як правонаступник Міністерства будівництва УРСР. Фактично В. Янукович своєю постановою запустив механізм приватизації найбільшої будівельної організації України, до якої входили близько 1500 підприємств — домокомбінатів, проектних НДІ, ремонтних баз, заводів, автоколон, будівельних організацій.
Да, Янукович зі скандалом (фальсифікація виборів) програв президентську кампанію 2004–2005 років. Але «розтягування» активів унікальної будівельної організації, яка об'єднувала численні активи цілої галузі, розпочалося. У 2007 році Янукович знову став прем'єр-міністром; на 2007–2010 роки припадає масштабна скупка активів «УкрБуда» «донецькими». Це полегшував «донецький» же менеджмент, розставлений на підприємства офіційно державної корпорації. У 2010 році президентом «УкрБуда» був призначений 29-річний Максим Микитась — син Віктора Микитася, заступника генерального директора ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», підрядника стабілізаційних робіт на ЧАЕС на початку 2000-х років. Призначення М. Микитася відбулося через три місяці після вступу В. Януковича на посаду Президента України, розпорядженням прем'єр-міністра Миколи Азарова.
Уже в 2011 році М. Микитась увійшов до складу спостережної ради ГПАО «Будівельна компанія «Укрбуд». І хоча сьогодні сам М. Микитась запевняє, що його на вищу посаду в «УкрБуд» запросив попередній керівник цієї корпорації — Юрій Пелих, це неправда. Просто прибулі до влади «донецькі» змінювали менеджмент на всіх держпідприємствах та «відібраних» у приватних власників активах на «своїх». І зв'язок керівництва «УкрБуда» з «сім'єю Януковича» — прозорий, як сльоза немовляти.
«Завхоз Януковича», екс-глава Госуправління справами (ГУС) президента В. Януковича Андрій Кравець одружений на Марині Пелих. Вона в минулому — невістка Юрія Пелиха, була заміжна за його сином, нині покійним. Сам Юрій Костянтинович Пелих безперервно очолював «УкрБуд» ще з кінця 1990-х років і до червня 2010 року, коли на його місце був призначений ставленик «донецьких» М. Микитась; сьогодні Ю. Пелих — голова ради директорів корпорації «УкрБуд».
Сам «завхоз Януковича» А. Кравець розпочинав свій трудовий шлях в «УкрБуді» учнем електрослюсара ще на початку 1990-х років. Потім перейшов у бізнес, заснувавши низку фірм у Кременчуці та Черкасах (переважно торгівля паливом, мережа автозаправок). Одружився на Марині Пелих після смерті її чоловіка, продав бізнес і переїхав до Києва. Де тесть — глава «УкрБуда» Юрій Пелих — влаштував його заступником директора на Бровари домобудівельний комбінат «Меркурій». «У цій сім'ї живе мій онук, і я не міг поступити інакше», — сказав Ю. Пелих в одному з інтерв'ю.
Уже через рік — в 2004 році — Андрій Кравець, зять глави «УкрБуда», отримав відразу дві роботи. Він став директором кінотеатру «Зоряний» на Печерську та ТОВ «СК «Укрстройінвест». «Зоряний» Партія регіонів тримала як «партійний клуб» та місце для з'їздів і нарад. «Укрстройінвест» став «кишеньковою» компанією «сім'ї» Януковичів, яка опікувалася будівництвом та ремонтом нерухомості в інтересах сім'ї майбутнього президента України. Саме «Укрстройінвест» опікувалася будівництвом «Межигір'я».
Кар'єра Кравця була стрімкою: залишаючись всемогутнім «завхозом Януковича», вже в 2007 році він був обраний депутатом ВР за списком Партії регіонів. А в 2010 році президент В. Янукович призначив А. Кравця главою ГУС адміністрації президента. Довіра Януковичів до Кравця була безмежною. Це дозволяло його сім'ї стрімко багатіти. Переважно майно оформлювалося на дружину А. Кравця — Марину Пелих. Яка тепер була вже не дочкою колись впливового керівника «УкрБуда», а дружиною «самого» «завхоза Януковича» — всесильного голови ГУС АП.
Фірми Марини Пелих за три роки президентства Януковича отримали з десяток земельних ділянок та будинків у елітних частинах Києва: місце під торговий центр на Поштовій площі, історичний особняк на Круглоуніверситетській, місце під забудову біля Південного вокзалу, на Маяковського та в Святошино, квадратні метри на проспекті Перемоги, біля метро «Кловська», на Хрещатику та в Пасажі. Усі вони були виділені рішеннями Київради або голови КМДА Олександра Попова. Так само активно землевідводи КМДА видавала й «новачку» в житловому будівництві Києва — корпорації «УкрБуд».
При цьому фактично заморозивши відвід земельних ділянок для інших забудовників, тим самим «душачи» їх. Олександр Попов був фактичним градоначальником Києва з листопада 2010 року. А в минулому (1994–2006 роки) — він очолював рідне місто Андрія Кравця — Комсомольськ. Невдивовижно, що керівник КМДА та глава ГУС чудово ладили один з одним. У отриманих від київської влади будинках фірми Пелих прописувалися миттєво. На виділених столичною владою земельних ділянках у найпрестижніших місцях Києва швидко виростали заклади харчування та спортивні центри. Ця «імперія» існує та функціонує досі. Як і «УкрБуд», активи якого з моменту вступу на посаду президента України опинилися під щільним «патронатом» «сім'ї» Януковича.
Саме з приходом в «УкрБуд» М. Микитася компанія різко вийшла на ринок будівництва інвестиційного житла. Хто він, людина, яка зуміла вдихнути в державну корпорацію нове життя? До 2010 року про Микитася було відомо мало, переважно «негатив». До того як зайняти свою нинішню посаду, М. Микитась уже мав досвід керівництва будівельними організаціями в Київській області. Зокрема, перша приватна компанія М. Микитася ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» взялася побудувати для компанії «Уніплит» з Івано-Франківська котельню на відходах деревообробки. Микитась взяв передоплату, але будівництво «запоркав» — запуск котельні був відкладений на невизначений строк. Розлючений замовник стягнув суму завданої шкоди через суд, Микитась виплатив позивачу 9,1 млн грн (надмірно перераховані кошти, шкода та штрафні санкції) та 25 тис. грн судового збору.
Ще до кризи 2008 року М. Микитась очолював ЗАТ «Київсоцбуд» (забудовник ЖК «Березки», м. Вишгород). На цьому об'єкті розгорівся гучний скандал (забудовників доказово звинувачували в організації схеми, аналогічної «Елітаценту»), і пан Микитась «Київсоцбуд» залишив. Скандал з кримінальною підоплікою був замовчаний. У 2012 році його ім'я спливло в чергових скандалі з ремонтом Чорнобильської АЕС. Але в цей час Микитась уже займав посаду президента «УкрБуда» «під патронатом» сім'ї Януковича, тому явна кримінальщина, яка могла привести до великої катастрофи з непередбачуваними наслідками, так само сійшла йому з рук.
«Почерк», специфічний діловий стиль «призначенця» Януковичів на «УкрБуд» одними з перших на собі відчули жителі столичного Печерська. У 2013 році в цьому престижному районі Києва, населеному переважно колишньою та нинішньою «номенклатурою», спалахнув скандал. Будівництво «висотки» на Драгомирова, 2-А велося круглодобово, всупереч «законодавству про тишу» — заборонам здійснювати початок будівельних робіт раніше 8:00 та пізніше 22:00, а також у вихідні та святкові дні. Жителі будинків на Драгомирова 2, Драгомирова 4, Підвисоцького 6-А зі скаргами на «беззаконня» будівельників дійшли до прем'єра Азарова особисто, були й мітинги: будівництво велося круглодобово, самоскиди розвантажувалися посеред ночі, культурний простір навколо прилеглих будинків був зруйнований, брудь, смог та гуркіт стали частиною буття сотень киян.
Серед них були заслужені артисти, колишні міністри та генерали мало не всіх родів військ. Але забудовник плював на скарги та протести: міліція та прокуратура сумлінно приймали «заяви», ніяк не реагуючи на ситуацію, міські влади писали відписки, охорона будівництва, явно усвідомлюючи безкарність того, що відбувалося, посилала «терпіл» на три букви. Так було й на інших об'єктах «УкрБуда» в Києві. До того ж, як виявилося, землевідводи ця «блатна» компанія часто отримувала серед уже побудованих будинків, тобто «ущільнювала забудову», що викликало численні справедливі протести жителів близько розташованих будинків.
Максим Микитась був нагороджений Орденом Української православної церкви (Московського патріархату) Святителя Миколи Чудотворця «За благодійність». Ця «цацка» за часів Януковича главою держави була своєрідним знаком розпізнавання причетних до будівництва того самого «російського світу». Цим орденом у 2012–2013 роках гундяївською церквою активно нагороджувалися особи з найближчого оточення Віктора Януковича. Але й цього Микитасю було мало: у 2013 році «за вагомий внесок у розвиток будівельної галузі, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм» ставленик «сім'ї» на «УкрБуд» був нагороджений Почесною грамотою Кабінету міністрів України та Почесною грамотою Київської міської державної адміністрації (підписи прем'єра Азарова та мера Попова відповідно).
Усе описане вище — ще «квіточки». Масштабні скандали навколо «УкрБуда» розгорілися після втечі за кордон Януковича та інших покровителів цієї корпорації. Особливо «врожайним» у цьому плані був 2015 рік.
Жилий комплекс «Сонячна Рив'єра» на лівому березі Дніпра, район Нікольської слободки. Спочатку на місці скандальної забудови було п'ять земельних ділянок з різним цільовим призначенням — від будівництва готелю до зведення водно-спортивної бази. Потім наділи звели в один та змінили цільове призначення під житлове будівництво, після чого земля була продана. І на ній став рости гігантський 13-секційний дім-«стіна», який у перспективі вже мав відгородити берег Дніпра від решти міста.
Мало того: цей будівельний монстр зводився в 50 метрах від урізу річки, по суті — прямо на пляжі, у рекреаційній зоні — тут уже повстали екологи. До всього іншого, внаслідок паль'яних робіт поповзли тріщини по стінах головного храму греко-католицької громади України, побудованого на пожертвування парафіян з усього світу — храм розташований у ста метрах від злощасної «рив'єри». Обурення віруючих стало останньою краплею — протестні мітинги киян стали невід'ємною частиною цього будівельного майданчика, періодично переміщаючись під стіни КМДА.
Уся команда мера Києва Віталія Кличка, буквально вся мерія в приватних переконаннях взивала до Микитася: припини будівництво, сверни його від греха подалі, тому що, по-перше — незаконно, по-друге — іміджеві втрати й мера, й його оточення, й усього активу «УДАР» величезні, «воно того не варто», «знайдемо тобі землю в іншому місці» тощо — ні до чого не привели. Джерелом «Аргументу» з оточення Кличка поділився враженнями від «переговорів» з Микитасем: «Патологічна жадібність якась… Плюс зіркова хвороба; знає, нахаба, хто за ним стоїть, ось і куражиться».
При цьому джерело визнало факт того, що Микитась у списку «УДАР» у Київраді опинився «за квотою Сергія Льовочкіна». Фактично заблокували наглу будівництво звичайні киян; гостро встав питання про компенсацію міській громаді та церкві завданої шкоди. І там, де вчора покровителі Микитася вирішили б справу за допомогою «беркута», сьогодні довелося йти на попятну.
Паралельно вскрилася ще одна афера керівництва «УкрБуда». Приходячи в відділи продажу нібито державного «УкрБуда», по факту гроші покупців квартир відходять у руки «УкрБуда» приватного, офшорні кінці якого не знайти. Саме така ситуація виникла зі скандально-відомою забудовою на Нікольській Слободці. Купували в одного, а майнові права на житло оформлені на «інший» «УкрБуд». Мало того, земля взагалі незрозуміло чия. Спочатку вона була виділена під будівництво реабілітаційного центру, а в 2007 році цільове призначення ділянки змінили, вирішивши, що офісно-житлові та розважальні центри тут потрібніші. Розпорядники землі в 2009 році отримали градобудівельні умови (по суті, дозвіл) для будівництва виключно багатоповерхівок.
Сьогодні цей земельний участок взагалі знаходиться в залозі «Ощадбанку» під гарантію повернення кредиту. Примітно, що «УкрБуд», розпочинаючи будівельні роботи на залоговій ділянці, про це чудово знав, оскільки кредит розміром близько 170 млн грн «Ощадбанк» видав ще в 2010 році. Більше того, земля вже сьогодні фактично належить банку — він у судовому порядку й досить успішно (виграна перша та друга інстанція) відсуджує своє право на іпотеку. Примітно й те, що в червні 2014 року «Укрбуд Девелопмент» заставив недобудований об'єкт в іпотеку фірмі ТОВ «ФК «Житло-Капітал». Тобто остаточного законного власника як землі, так і нерухомості сьогодні днем з вогнем не знайдеш.
Як наслідок, страждають інвестори: куплені в ЖК «Сонячна Рив'єра» квартири не будуть належати їм на 100%. Покупець придбає цегляні стіни — а вони заставлені під кредит ТОВ «ФК «Житло-Капітал». Далі він намагається приватизувати свою квартиру, але земля під нею — власність «Ощадбанку» — так описують ситуацію ЗМІ.
Президент корпорації «УкрБуд» М. Микитась нібито не знає, що у фірм, які будують «Сонячну Рив'єру», проблеми з засновниками — вони ліквідовані; він вважає нормою співпрацю з невідомими офшорними компаніями та НЕ РЕКОМЕНДУЄ (!) інвестувати в «Сонячну Рив'єру». Ідіотизм? Ні, цинізм.
Так що скандал ще попереду. Як би там не було, але якщо раніше в Нікольській Слободці планувалося звести три висотки плюс великий 13-секційний дім, то тепер «УкрБуд» планує побудувати шість будинків меншого розміру. Микитась визнав, що в результаті замість 2000 квартир буде побудовано лише 1200, а втрати компанії М. Микитась оцінює в 660 млн гривень. При цьому компанія займалася реконструкцією дитсадків, скверів, набережної та підїзних шляхів у округі, а ще — ремонтом пошкодженого храму. Усе це — щоб згладити протестні настрої: громадянська кампанія проти «сімейного» забудовника виявилася ефективнішою за переконання Кличка.
ЖК «Переможець» — відверто шахрайська ситуація з правом власності на землю. ЖК «Мрія» — будівництво житлового комплексу біля ядерного реактора. В обох випадках корпорація виступала інвестором та підрядником, партнери ж володіли землею. В обох випадках «УкрБуд» внаслідок скандалу та протестів обурених киян був змушений вийти з проектів.
«Квартири для ветеранів АТО». Недавно в ЗМІ з'явилися чергові скандальні матеріали про те, що «УкрБуд» продає квартири, виділені для воїнів АТО. Подаючи публіці проект під соусом соціальної відповідальності, керівництво «УкрБуда» й тут вводить громадськість в оману. Як виявилося внаслідок журналістського розслідування, корпорація, яка отримувала пільгові землевідводи для зведення житла для ветеранів війни на Донбасі, розпродує квартири в соціальних «новобудовах» усім охочим.
У грудні 2015 року — чергові скандал. Виявилося, що дві скандальні забудови «УкрБуда» базуються на рішеннях Господарського суду Севастополя, а дата їх постановлення — після анексії Криму. Зокрема, рішення винесені одним суддею, приховуються забудовниками та не внесені в реєстр судових рішень. Документи на основі цих рішень зареєстровані з різницею в 16 хвилин одним держреєстратором.
Зокрема, забудову на основі рішення (919/299/14) Господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2014 року (на той момент місто та весь півострів були окуповані Росією), структури «УкрБуда» ведуть у Києві на вулиці Крамського, 10. Раніше там був санаторій «Перемога», призначення землі — рекреаційне. Будувати житлові комплекси там заборонено. Відзначимо, що благосклонність «феміди» з окупованого Росією м. Севастополя до забудовника з «материкової» України може пояснюватися особливим ставленням сім'ї Януковичів до цього міста. Саме Севастополь за часів президентства В. Януковича був «штаб-квартирою» його компаній, які управляли нерухомістю Януковичів у Криму; саме там розташований улюблений яхт-клуб Олександра Януковича, низка великих «сімейних» фірм, безліч об'єктів нерухомості та навіть могила Віктора Януковича-молодшого, який також любив це місто.
Череда скандалів, відверта підробка документів, «піраміда» принцип організації бізнесу, погана «родовід» компанії та купа «незавершенки» на тлі набраних зобов'язань (та грошових коштів інвесторів) вже сьогодні роднять «УкрБуд» з печально відомою «Елітацентром».
Сьогодні в корпорацію входить величезний конгломерат приватних та державних, як «живих», так і «мертвих» юридичних осіб. При цьому приватні співзасновники «УкрБуда», у свою чергу, засновані офшорами, які, у свою чергу, так само приховуються за офшорами. В результаті структура власності корпорації настільки заплутана, що встановити справжніх її власників (господарів) сьогодні не представляється можливим.
Ще в 2010 році, за станом на 1 травня 2010 року, у складі корпорації «УкрБуд» частка державних підприємств становила 16,2%, при цьому майже чверть з них перебували в стадії банкрутства та ліквідації, а будівельною діяльністю займалися 7,5% держпідприємств. За офіційними даними Мінюсту, розмір статутного капіталу корпорації становить… 0 гривень.
Тому всі розповіді керівництва «УкрБуда» про те, що вона — компанія державна — блеф та обман. Покликані підвищити довіру потенційних інвесторів до цієї будівельної «піраміди»: мовляв, якщо компанія — державна, то не обманеш. На більшості об'єктів корпорації «Укрбуд» державну форму власності має лише ГПАО «Будівельна компанія «Укрбуд». Та й то, виступає ця компанія як генеральний підрядник будівництва та жодних юридичних зобов'язань перед інвесторами вона не несе. Основні фірми, які виступають забудовниками, інвесторами, девелопрами — приватні. Так, ТОВ «Інвестиційна компанія «УкрБуд інвест» має кінцевих власників Крісту Панайоту (Кіпр), Джанкарло Еспеджо (Беліз), Хорхе Кастільйо (Беліз). Ці люди також зареєстровані як власники близько сотні інших фірм. Інша компанія — ТОВ «УкрБуд девелопмент» має кінцевими власниками того самого Джанкарло Еспеджо та Хорхе Кастільйо з Белізу.
На самій справі в вузьких колах давно не секрет — і факти це підтверджують, що прямим вигодоодержувачем компанії є сім'я Януковичів; від сім'ї курує компанію «завхоз президента» Андрій Кравець, оперативне управління активами, представницькі функції здійснює Максим Микитась.
Один з основних партнерів ПАТ «УкрБуд» — приватне ТОВ «Укрбуд Девелопмент». Майнові права на об'єкти будівництва (тобто побудовані квартири) оформляються саме на цю приватну компанію. У разі форс-мажору та падіння цієї будівельної «піраміди» інвесторам спитати буде не з кого та нічого: згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, засновником фірми є офшорна «Верис Інвестмент ЛТД».
Про те, що «УкрБуд» сьогодні балансує на грані фолу, свідчить і судова статистика. Звертаємо увагу потенційних інвесторів на величезну кількість судових процесів, у яких беруть участь як сама державна будівельна компанія «УкрБуд», так і її «супутники».
Кількість скандалів, пов'язаних з корпорацією «УкрБуд», при новій владі мала б перейти в якість кримінальних справ щодо її керівництва. Але цього не сталося. «УкрБуд» розлучився з частиною активів на користь сторонніх осіб, що, очевидно, й стало платою для досягнення «взаєморозуміння» з новою владною командою.
А Максим Микитась був виведений з-під удару переміщенням у депутатський корпус Верховної Ради. У яку Микитась пройшов у липні цього року на довиборах у ВР по 206-му виборчому округу на Чернігівщині як самовисуванець. Сама виборча кампанія Максима Микитася також відзначалася кримінальними діяннями — «самовисуванець» активно підкуповував виборців, завалив їх продуктовими наборами та іншими подібними піар-акціями. Але влада цього наполегливо «не помічала», що ще раз підтверджує тезу про укладену закулісну угоду команди Порошенка з командою Януковича.
Цю угоду підтверджує й подальший хід подій. Довибори відбулися 17 липня цього року, а 8 серпня Кабмін звільнив М. Микитася від посади президента корпорації «УкрБуд» у зв'язку з переходом на роботу в парламент, і лише після цього — 17 серпня — Центризбирком офіційно зареєстрував М. Микитася народним депутатом України. Хоча спочатку ЦВК мав затвердити Микитася депутатом, і лише потім Кабмін міг позбавити його посади. Але «джентльмени» вірили один одному на слово…
6 вересня в будівлі ВР Микитась присягав служити народу України. Під час присяги його освистали майбутні колеги з числа тих, хто боровся з режимом Януковича. Микитась відбарабанив присягу депутата з «дерев'яним обличчям». Він знає, кому насправді служить.