Бенефіціарами виступають політики, олігархи та злочинці. Вугіль, золото, бензин і тютюн — ось за що воюють на сході України.
Перший вимір війни існує в просторі геополітики та телевізійної пропаганди. Там відбувається зіткнення «Російського світу» та вільної України (або окупантів і каральників — залежно від того, на який канал переключитися): Росія протистоїть США та НАТО, а стріляють один в одного моторолівці та кіборги. Другий вимір — звичайна війна, брудна, жорстока, спрямована насамперед проти мирного населення, однаково страждаючого від обстрілів, терору, голоду, грабежів та насильства, з якої б сторони вони не виходили. Це війна, яку я бачила два роки, — по обидва боки фронту. А третій вимір — це війна за гроші.
Донецьк і Луганськ завжди були регіонами, де гроші заробляли також брудним способом, де за останню чверть століття сформувався особливий економічний устрій, у межах якого тісно переплелися адміністративні, фінансові та відверто кримінальні інтереси. Для місцевої «еліти» що Майдан, що «Російська весна» — однаково неприємні події, що порушили баланс і привели до великого переділу, який, звичайно, супроводжувався й супроводжується великою кількістю трупів. Складена ситуація — ні миру, ні війни — ідеально підходить для території, яка перетворилася на величезний кримінальний анклав, резиденти якого отримують свій відсоток за обслуговування представників політичної та фінансової еліти як України, так і Росії. У межи цієї версії прекрасно укладається череда скандальних убивств останнього часу.
ДІЙОВІ ОСОБИ
Ринат Ахметов — один із багатійших людей України, власник вугільних, металургійних, паливно-енергетичних компаній на Донбасі та в інших регіонах країни. Проживає в Києві.
Армен Багирян («Баги») — козак і контрабандист з «ЛНР», убитий в жовтні 2016 року.
«Багдад» — начальник гарнізонної служби Народної міліції «ЛНР», «куратор з Росії».
Олександр Бобков — донецький підприємець і політик, один із творців «Оплоту», нині депутат Народної ради «ДНР».
Андрій Галущенко — керівник зведеної мобільної групи для моніторингу та боротьби з контрабандою, убитий у вересні 2015 року.
Павло Дремов — козацький отаман в «ЛНР», убитий у грудні 2015 року.
Ігор Єремеєв — підприємець і політик з Волинської області, депутат Верховної ради, діловий партнер бізнесмена Сергія Курченка. Загинув унаслідок нещасного випадку в серпні 2015 року.
Олександр Єфремов — впливовий луганський підприємець і політик, раніше голова фракції «Партії регіонів» у Верховній раді та губернатор Луганської області, нині арештований.
Євгеній Жилін — один із керівників спочатку харківського, потім донецького та російського «Оплоту», діловий партнер Курченка, Єремеєва та Захарченка. Убитий у Підмосков'ї в вересні 2016 року.
Юрій Зюков — екс-заступник міністра вугільної промисловості України, підприємець, діловий партнер відомого бізнесмена Олександра Мельничука.
Олександр Захарченко — голова самопроголошеної «ДНР», раніше співробітник «Оплоту», однієї з силових структур, афільованої з Ринатом Ахметовим.
Михайло Ляшко (Миша Косий) — вор у законі, убитий у Криму в грудні 2015 року.
Андрій Козицин — козацький отаман в «ДНР» у 2014 році.
Сергій Курченко — один із найбільших олігархів часів Януковича, власник активів у паливно-енергетичному та медійному бізнесі, нині живе й працює в Москві.
Ігор Плотницький — голова самопроголошеної «ЛНР», раніше — чиновник обласної адміністрації.
Олександр Рак — директор ювелірного заводу «Агат» у Ровеньках, зник за невизначених обставин.
Андрій Таранов — заступник голови адміністрації президента України з взаємодії з силовиками та спецслужбами, загинув унаслідок нещасного випадку в вересні 2016 року.
Євгеній Файницький — співробітник Сергія Курченка, міністр енергетики та вугільної промисловості «ДНР», убитий за невідомих обставин.
Геннадій Ципкалов — прем'єр-міністр «ЛНР», покінчив із собою в СІЗО після допиту за звинуваченням у спробі державного перевороту в жовтні 2016 року.
ЯК гартувалася влада
У квітні 2014 року група озброєних людей під керівництвом Євгенія Жилина та Олександра Захарченка захопила будинок міської ради Донецька. З інтерв'ю Жилина телеканалу «Дощ»: «Тоді всі щось захоплювали, всі сподівалися, що буде як у Криму. Звернемося до Росії — і все буде добре. «Оплот» була чи не єдина громадська організація, яка мала силовий блок на той момент».
СПРАВКА
«Оплот» — громадська організація, створена в 2010 році в Харкові Євгенієм Жилиним, ймовірно, в інтересах мера Геннадія Кернеса. Починаючи з 2013 року активно просувала ідеї «Російського світу», мала відділення в більшості великих міст півдня та сходу України. Активно протистояла прихильникам Майдану. Нині зареєстрована в Росії.
Захопивши владу, «Оплот» одразу ж бере під охорону резиденцію олігарха Рината Ахметова, а також кілька особняків членів ОПГ «Люкс». («Люксом» з ранніх 90-х років називали резиденцію Ахметова в Ботанічному саду в Донецьку.) З приходом «Російської весни» в Крим виїжджає частина «люксівців», а також Михайло Михайлович Ляшко за прізвиськом Косий, також відомий як Миша-червоні очі (він спеціалізувався на замовних убивствах).
Під його контролем знаходилися тютюновий завод «Хамадей» та спиртоводочний завод «Олімп». За донецьким бізнесом спостерігає спочатку ручна міліція, а після захоплення будинку СБУ якийсь час частину об'єктів охороняє «Оплот», а частину — «Схід» (ще одне охоронне підприємство, яке працювало на Рината Ахметова й незабаром перетворилося на однойменний батальйон під командуванням Олександра Ходаковського). «У них була й є своя охорона, — говорить мені один із донецьких бізнесменів на ім'я Ігор. — Такого я не бачив навіть у 90-х. Наприклад, охорона заводу Михайла Михайловича їздила з кулеметами. Але між своїми протистояння ніякого не було. Протистояння було між Бобковим та Жилиним. Бобков Олександр Михайлович був творцем «Оплоту», він же був «призначений» усіма: і Москвою, і ринатівськими людьми — смотрящим по регіону». Жилін, приїхавши після перемоги Майдану з Харкова в Донецьк, намагається знайти своє місце в новій реальності, але зустрічає протидію «смотрящого» й починає шукати покровителів у Москві. Наприкінці серпня 2014 року на сайті «Оплоту» з'явилася інформація про призначення Жилина старшим радником з економіки самопроголошеної «ДНР».
«Жилін займався своєю справою — тим, що він добре знає. Він став налагоджувати тіньову економіку, — продовжує розповідати донецький бізнесмен Ігор. — Захарченко (тоді ще польовий командир, а не голова республіки. — Ред.) відповідав за сектор конвертації готівки у людей — у побуті все більше почало з'являтися російських грошей, а гривень ставало все менше. Жилін легалізовував ці кошти на рахунках у банках. Після того як система була налагоджена, між Захарченком, Бобковим та Жилиним виник конфлікт. Правда, Жилін на той момент уже війшов у частку в паливному бізнесі, став працювати з Курченком». Незабаром «оплотовець» Жилін виїжджає в Москву й реєструє в Росії «Міжрегіональну спортивно-патріотичну організацію «Оплот». Співзасновником російського «Оплоту» став Анатолій Орбан, голова відділення партії «Справедлива Росія» підмосковного Фрязева. «Це момент, коли вся Росія збирає гуманітарну допомогу для людей, що страждають у війні, — розповідає людина з оточення Жилина, яка представилася як Андрій. — Жилін один із перших почав возити гуманітарку, а назад тим же автотранспортом вивозити тютюн «Хамадею».
Контрафакт з Донецька під будь-якими торговельними марками став потрапляти на російський ринок. Крім того, восени 2014 року в «ДНР» та «ЛНР» виникають проблеми з паливом. У Жилина були добрі стосунки з олігархом із «сім'ї» Януковича Сергієм Курченком, який на той момент був у втечі, але його фірми поставляли паливо й газ у Крим та на територію Донбасу. У Курченка були добрі стосунки з нардепом Єремеєвим, у Єремеєва залишилися заправки ВОГ на території «ДНР», а Курченко хотів далі займатися своїм бізнесом з газу й палива. Після перемоги Майдану схеми Курченка відійшли Єремеєву. Тому обом потрібен був посередник на Донбасі. Жилін стверджував, що домовився «з кураторами з Кремля». Міністром з палива в «ДНР» стане давній знайомий Жилина, Євгеній Файницький». Файницький за Януковича керував слідчим відділом управління СБУ в Харкові, пізніше став одним із керівників юридичного департаменту в структурах Сергія Курченка. У грудні 2014 року Файницький стає міністром палива та енергетики «ДНР». Єремеєв посилає в Донецьк одного зі своїх підлеглих, якому закріплюють заправки ВОГ.
Паливо компаній Курченка почало заходити на ці заправки, а потім виходити за маріупольським напрямком на територію, підконтрольну Києву. «Тут теж була відпрацьована схема, — говорить Андрій з оточення Жилина. — У Харкові у Жилина був хороший знайомий, Микола Черемухін. Він у 90-х був звільнений з МВС, а в 2004 році його призначили на посаду першого заступника начальника управління СБУ по Харківській області. У цей час Женю Жилина й познайомили з Черемухіним, а незабаром відкомандирували з УБОПу в СБУ. З тих пір вони достатньо добре підтримували стосунки. Так ось, одразу після Майдану Черемухін пішов у український добровольчий батальйон «Харків-2», де відповідав за забезпечення батальйону. «Харків-2» стояв на маріупольському напрямку. По цьому напрямку й пішло паливо». Йшло воно, очевидно, й на постачання українській армії. Наприклад, у лютому 2015 року, тобто на фоні боїв за Дебальцево, міністерство оборони України укладає контракти з компаніями Єремеєва на 593,91 млн гривень. Трохи пізніше — ще на 99,23 млн гривень, з ТОВ «Вог Аеро Джет».
Общак і тютюн
Але це буде пізніше. А в грудні 2014 року сталася ще одна важлива подія: сходка ворів у законі та кримінальних авторитетів, яким теж потрібно було зрозуміти, як жити в умовах нової реальності. Обговорюється система квот, роботи общаків та того, як тепер буде працювати Донецьк. Вирішили, що донецькі вори більшість часу будуть проводити в Криму або в Донецьку. Одне з важливих питань: як забезпечити роботу й збут заводу «Хамадей», який був до війни й залишається нині лідером ринку контрафактного тютюну? «Хамадей» виробляє й поставляє всю номенклатуру, починаючи від найдешевших сигарет і закінчуючи «Парламентом» та сумішами для кальянів. У багатостраждальному Дебальцеві — друга фабрика, яка отримує упаковки для сигарет, що виходять у Європу. Оскільки територія по факту не контролюється ніким, то складно відстежити, як йдуть сигарети. Те саме, до речі, відбувається й з алкоголем, на який клеять будь-які, найкрасивіші етикетки.
Контроль за заводом «Хамадей» історично приписувався Михайлу Ляшку. На час початку бойових дій, за інформацією «Нової газети», Миша Косий жив у Донецьку, але пізніше переїхав у Крим.
«Коли Янукович втік, Михайло Михайлович залишився за головного, — згадує близький Жилину Андрій. — Кажуть, що Бобков, тоді ще підприємець, близький до «Люксу», з ним узгоджував свої дії, схеми вивозу металобрухту проходили все через Михайла Михайловича». Поставками палива в «ДНР» займається фірма «Донуглемет», якій дали право працювати як крупному монополісту особливим розпорядженням Захарченка незабаром після того, як він очолив республіку. Вважається, що ця компанія також підконтрольна людям олігарха Рината Ахметова. На початок 2015 року ніби виникла крихка рівновага, але у лютому 2015 року Файницького арештували співробітники правоохоронних органів «ДНР». Пізніше його відпустили, й він виїжджає в Москву, але через деякий час повертається. Смотрящий за заправками українського бізнесмена Єремеєва, партнера Курченка, отримує погрози на свою адресу, й його вивозять і ховають. «Це була цілком спецоперація, вночі ми вивозили його на машинах, машини при цьому змінювали, й загалом все вийшло. Зараз він у безпеці», — стверджує джерело «Нової» в МГБ «ДНР».
Після цього й Жилін, й Курченко опинилися відрізаними від паливних схем «ДНР».
Шахти й копанки
З початком бойових дій на сході України починаються перебої з поставкою вугілля, хоча самі шахти працюють (за винятком тих, які потрапляють під обстріли). Офіційні цифри служби регіональної статистики: обсяг виробництва вугілля в Донецькій області за січень — березень 2015 року впав у 3,1 раза порівняно з 2014 роком. На початку 2015 року була офіційно заборонена торгівля вугіллям між Україною та самопроголошеними республіками. Але з будь-якого правила бувають винятки. Першим, хто домовився про вивіз свого вугілля, був Ринат Ахметов. У лютому 2015 року ДТЕК Востокенерго та Центренерго офіційно дозволили вивозити вугіль із зони АТО — з підприємств Свердловантрациту та Ровеньківантрациту (це територія «ЛНР»). ТОВ «ДТЕК «Свердськантрацит» об'єднує 5 шахт, 3 збагачувальні фабрики. Одна з них — шахта в селищі «Червоний партизан». «Ні на один день ця шахта не переставала працювати, відправка вугілля була регулярною, — розповідає один із козаків, який представився Вадимом. — Шахтарі отримували зарплати, спочатку, як і раніше, достатньо високі за українськими мірками, від 7000 гривень.
Але потім почалися затримки з виплатами, й зарплати впали. Гроші почали давати в рублях, плюс брали стали відрахування «на проведення АТО» (юридично-то підприємства по-колишньому українські). Сьогодні середня зарплата 7000 рублів — тобто в три рази менше. Що стосується козаків, то ми співпрацювали з керівництвом, здійснювали охорону й роботу підприємства, так би мовити, захищали від набігів бандитів. За це отримували зарплату. Платили нам отамани. З отаманами розраховувалися вугіллям: давали копанку для роботи — і все».
Територія шахт Рината Ахметова (практично вся) контролювалася козаками. Козаки співпрацювали з «ЛНР», але переважали жити за своїми законами. Отаман Козицин у грудні 2014 року виїхав із республіки, але всі його підлеглі залишилися. Річка Північний Донець розділяє території «ЛНР» та України, а контрабандна переправа — об'єднує. «Наприклад, Свердловськ контролювали люди Рима, а, відповідно, в зоні його відповідальності була границя з Росією в районі Гуково, — згадує мій собесідник-козак. — Ровеньки контролював отаман Конкін, один із небагатьох місцевих козаків, Стаханов — Павло Дремов.
Під козаками були Славяносербськ та село Піонерське — це два контрабандні виходи на територію України. У Славяносербську є переправа на українську територію в район села Лобочево. За контрабанду відповідав козак з позивним «Баги», а на Піонерському, що навпроти станиці Луганської, — «Миша Чечен». Але для поставок вугілля така складна система контрабанди не була потрібна. Вугіль виходив і виходить залізницею, узгоджено з урядом «ЛНР». Ця система була потрібна для провозу продуктів харчування, речей, алкоголю й тютюну. Також через цю переправу йшов лом золота й срібла. Золото заходило на територію ровеньківського ювелірного заводу «Агат», де виробляли продукцію й для України, й для Росії».
Паливо війни
Ровеньки здаються непримітною точкою навіть на карті «ЛНР», але заслуговують на серйозну увагу. «У Ровеньках завжди була й є нафтова база Мельничука, а це людина Зюкова Юрія Євгенійовича, — розповідає мені луганський козак Вадим. З контексту випливає, що про Зюкова повинен знати кожен, хто себе поважає. Особистість і справді багатогранна. — Зюков був заступником міністра вугільної промисловості України за Януковича.
Недавно його намагалися повернути на попередню посаду, але хтось із нардепів почав обурюватися: як ми можемо довіряти людині, яка є радником міністра вугільної промисловості «ЛНР». Зюков це спростував, але факт у тому, що у нього в Ровеньках на Бідняцькому хуторі стоїть шикарний дім. Перше спілкування компаньйонів Зюкова — Мельничука та голови «ЛНР» Плотницького — було через отамана Конкіна». «Навесні 2014 року на базі у Мельничука зберігалося 800 тонн соляру — вірніше, печивного палива, що належало Зюкову Юрію Євгенійовичу, – розповідає мені сам отаман Конкін. — Звонять мені з Луганська від Болотова (на той момент — голова «ЛНР». — Ред.) і кажуть: такі-то люди приїдуть за паливом, їх треба прийняти. Потім поступив наказ: залишити бензовози й зустріти інших ребят. Приїхали: шикарно одягнені, всі в чорному, у розгрузках, у легких броніках. Хто це був, досі не знаю. Вони з Мельничуком поговорили, свозили його в посадку й почали вивозити його паливо. Я знав і Мельничука, й його батька, тому коли він прийшов і попросив допомоги, то ми домовилися, що він буде платити зарплату моїм козакам, а вони будуть здійснювати охорону всіх його підприємств.
У цей час отамани Козицин та «Рим» поставили свої митниці при виїзді з міста. Я з'їздив до обох і запропонував, що теж поставлю свій пост і буду брати й з того, й з іншого. Потім Козицин дав наказ, що «козак козака грабувати не може». Тоді ввели пропуски, всі знали, що об'єкт знаходиться під охороною такого-то козацького полку, й ніхто не чіпав».
Зюков Юрій Євгенійович у 90-х був директором шахти ім. Космонавтів у Ровеньках. Тоді до нього приїхали представники донецької групування «Люкс» й запропонували взаємовигідне співробітництво. У 2002 році, коли Віктор Янукович став прем'єр-міністром, Зюков став генеральним директором ДП «Ровеньківантрацит». Тоді вже було зрозуміло, що шахти не приносять такого прибутку, як нелегальні копанки. У Ровеньках Зюков взяв копанки під свій контроль, обклавши їх певним відсотком: частину брав собі, а частину платив співробітникам правоохоронних органів за «крищу», ще частину платив «Люксу». У 2004 році Зюкова підвищують до директора «Луганської вугільної компанії» (це 20 шахт). У 2006 році Зюков стає заступником міністра вугільної промисловості.
Через деякий час Зюков повертається на Ровеньківантрацит, а в 2010 році він звільнився. У цей час у нього виникає конфлікт із «Люксом». І на Зюкова було порушено кримінальну справу — так що на деякий час йому доводиться виїхати з України. За цей час Ровеньківантрацит відійшли Ринату Ахметову, копанками став займатися старший син Януковича, Олександр, а контроль за ними здійснював син Олександра Єфремова (див. дійові особи) — Ігор. 5 квітня 2014 року Юрій Зюков в черговий раз займає посаду заступника міністра енергетики та вугільної промисловості України. Юрій Євгенійович одразу ж почав намагатися повернути контроль за копанками. Паралельно він лобіює завіз вугілля з ПАР. «Наші козаки охороняли «копанки», які належали Зюкову, їх було порядку 30 у 2014—2015 роках, — говорить луганський козак Вадим. — Плюс Мельничуку й Зюкову належить гірничо-збагачувальний комбінат «Дарівська» (Олександр Олександрович Мельничук — директор Ровеньківської нафтової бази, на яку поставляв паливо фірми олігарха часів Януковича Сергія Курченка.) «Навіщо Мельничук приходив до Плотницького, ми всі знаємо, він зробив Плотницькому пропозицію, яка його влаштувала.
Він розробив план переміщення вугілля на Україну з копанок — звичайно, Плотницькому ідея сподобалася. Вугіль з копанок пішов і на Росію — через підприємства типу «Луганськвугілля». З початку 2015 року Олександр Мельничук стає заступником міністра вугільної промисловості «ЛНР» Лямина. А збут металобрухту в «ЛНР» контролювала теж ОПГ «Люкс» — через козаків. «На українську територію метал виходив з Первомайського на Золоте, там стояв батальйон, який був у курсі, що й куди йде», — говорить козак Вадим. На Золотому, справді, стоїть батальйон «Луганськ-1», що складається з колишніх міліціонерів Луганська.
Позивний «Багдад»
Ювелірний завод «Агат» у Ровеньках спокійно працював під час війни. Його продукцію можна купити в Росії й зараз. Другий клондайк у Ровеньках — це ювелірний завод «Агат». Його директором був депутат міськради, член «Партії регіонів» Олександр Рак. У 90-х Рак керував однією з найжорстокіших і найсильніших ОПГ, у неї входив і нинішній міністр енергетики «ЛНР» Олександр Мельничук. Вони співпрацювали з «Люксом», але в компетенцію Рака входила торгівля вугіллям і металом, контрабанда алкоголю й скупка дорогоцінних металів.
Пізніше Рак легалізував свій бізнес, відкривши ювелірний завод. До 2014 року на підприємстві Рака працювали 500 людей. На час загострення конфлікту Рак відверто підтримував «Російський світ». «Олександр Рак працював на своєму підприємстві, у нього була своя охорона, дуже серйозна. Він допомагав і нам, — говорить отаман Конкін. — А з Раком сталося ось що. Деякий Павло Резник проголосив себе головою пограничної комендатури в Дебальцеві. У цей день він здійснив напад на нашу базу. Ми їх роззброїли й затримали, у тому числі Резника й Рака. Я відпустив усіх, крім Резника, й більше ними не цікавився. Хтось мені говорив, що Рак взяв велику суму грошей на відкриття банку й зник. Його дружина залишилася стежити за заводом. Наскільки я знаю, завод працював усі два роки».
Поставки вугілля з «ЛНР» йшли як за годинником. «Я бачив, як прийшли вагони з вугіллям на Щасливинську ТЕС, — розповідає мені журналіст Олексій Бобровніков, який влітку 2015 року знімав репортажі про контрабанду для телеканалу ТСН. — Вони прийшли в таких старенькі вагонах РЖД». Після боїв за Дебальцево козацька вольниця поступово слабшає, люди й структури Рината Ахметова, навпаки, впевнено, вже на основі білих контрактів, поставляють вугіль на підприємства України.
Євгеній Жилін з арештом міністра вугільної промисловості «ДНР» Файницького втрачає паливний заробок, після чого їде шукати щастя в «ЛНР» у супроводі Андрія Козиря, який перебуває в розшуку на Україні. Вони приїжджають до російського «куратора» комендатури «ЛНР» з позивним «Багдад», ведуть з ним переговори щодо контрабандного палива. Жилін дає своїх людей «Багдаду» в якості охорони, й вона їздить з ним повсюди. «Багдад» організує зустріч з міністром палива, енергетики та вугільної промисловості «ЛНР» Дмитром Ляминим. Але міністра не цікавлять пропозиції Жилина.
Можливо, тому, що Лямин вважається людиною колишнього «головного гравця» й луганського губернатора — Єфремова? Тоді Жилін намагається знайти вихід на прем'єр-міністра республіки Геннадія Ципкалова, у якого є ряд власних заправок, а також домовляється про те, що охоронне підприємство Ципкалова й голови МВС «ЛНР» з позивним «Корнет» буде охороняти підприємства «вугільного» заступника міністра Олександра Мельничука та Рината Ахметова. І ось паливо Курченка, вже російського олігарха, починає йти не в «ДНР», а в «ЛНР». А в Україну воно потрапляє залізничними складами. «Багдаду» ж у якості подяки дали ряд копанок, причому відповідальними за копанки стали два люди з комендатури з позивними «Учитель» та «Еколог».
«Група Ендрю»
Навесні—літом 2015 року на Україні створюється зведена мобільна група для моніторингу та боротьби з контрабандою. На лінії дотику з «ЛНР» працює так звана щасливинська група Андрія Галущенка.
З ІНТЕРВ'Ю ГАЛУЩЕНКА ОЛЕКСІЮ БОБРОВНИКОВУ
«— А про товари, які основні товари йдуть контрабандою? — Основні групи товарів контрабандних, які переходять лінію розмежування, це алкоголь, у Донецьку є велика фабрика з виробництва нелегального тютюну.
Контрафактний тютюн йде до нас, ліцензований, хороший йде від нас. Тобто в два напрямки йде контрабанда тютюну. Те саме з алкоголем, тобто паленка горілка йде до нас, а якісний алкоголь, тобто пиво, шампанське, коньяки, йдуть від нас. Продуктова контрабанда йде в один бік, туди. — А хто крищує, як ти думаєш? — Ну, різна інформація, кажуть, що й Прикордонна служба, й на міліцію подають скарги, але стверджувати я не можу. Тільки за якимись непрямими фактами можна».
Після завершення бойових дій у Дебальцеві в березні 2015 року тютюновий концерн «Хамадей» став працювати як ціле звено. Тобто обидві фабрики, у Донецьку й Дебальцеві, опинилися під контролем «ДНР», і це (вибачте за цинізм) стало головною перемогою, закріпленою Мінськими домовленостями. «Вихід сигарет на Чехію, Італію й Німеччину виріс. Вихід контрабандних сигарет на Європу йшов якраз через Мукачево. Забезпечували вихід Віктор Балога та Михайло Ланьо (у кримінальному світі «Блюк»), у чиї обов'язки входило переправляти тютюн та алкоголь на Угорщину. Це був його заробок, — говорить мені один із донецьких підприємців. — За це він повинен був з дозволеної в бандитських колах квоти давати гроші в общак.
Але Ланьо перевищив квоти. Це дуже багатьом не сподобалося. У результаті 11 липня 2015 року виник відомий конфлікт з «Правим сектором» (заборонена в Росії організація. — Ред.) у Мукачево».
На початку літа 2015 року проти отамана Конкіна порушується кримінальна справа, судячи з усього, тому, що він став зайвим елементом у схемі Мельничука, «Багдада», Жилина та Ахметова. 26 липня український депутат і бізнесмен Ігор Єремеєв, на якому щільно завязаний бізнес Жилина й Курченка, падає з коня під час кінної прогулянки, впадає в кому… й 12 серпня помирає. Наприкінці серпня Свердловськ вимушено покидає отаман «Рим», його не пускають на російському кордоні назад у «ЛНР».
Не пощадили й матушку
У це саме літо група борця з контрабандою Галущенка разом з прикордонниками фіксують п'ять пронумерованих сумок із сріблом та золотом. Приїхали вони в кабіні машиніста, який вез вугіль з Ровеньків. Золото було з ювелірного заводу «Агат» — з Ровеньків. Мінімальна вартість ювелірних виробів оцінювалася в 500 тис. доларів.
«Тоді ребята зведеної групи сказали, що Юрій Клименко звонив і просив пропустити, тому що це церковна утварь українського батюшки», — розповідає український журналіст Бобровніков (Юрій Клименко на той момент був заступником голови Луганської обласної державної адміністрації). «Взагалі-то сумок було 8, а не 5, — розповідає мені один із свердловських козаків. — За відправку їх відповідали у тому числі один із директорів заводу й батюшка ровеньківського приходу Олександр Авдюгін. Його дружина (матушка) Галина Буйниченко до війни була членом «Партії регіонів». Галина Буйниченко займалася гуманітаркою. Але народ гуманітарку не отримував і почав скаржитися, після пропажі золота й крадіжки гуманітарки матушку викликали на допит в МГБ «ЛНР», після чого нам сказали, що вона померла».
Журналіст Олексій Бобровніков зробив перше й останнє інтерв'ю з тим, хто боровся з контрабандою, Андрієм Галущенком — за кілька днів до цього його групу обстріляли. «Андрій в інтерв'ю тоді сказав мені, що не треба вірити, що це якісь ДРГ сепаратистів, це будуть свої ж», — продовжує Олексій.
Другого вересня, на світанку, біля міста Щастя Луганської області позашляховик, у якому передвигалася зведена група борців з контрабандою, вибухнув на мині МОН-50. За іншою версією, автомобіль забросали гранатами й розстріляли з автоматів. Колишній нацгвардієць Андрій Галущенко й співробітник державної фіскальної служби Дмитро Жарук загинули на місці. Ще троє десантників і співробітник СБУ, як передають ЗМІ, отримали поранення різного ступеня тяжкості. На наступний день після вбивства Галущенка в тій же місцевості сталася ще одна загадкова смерть: загинув Володимир Киян з позивним «Тайфун». Офіційна версія: підірвався на мині, й ніякого стосунку до боротьби з контрабандою він не мав. «Але мати загиблого бійця впевнена, що його вбили свої. Її дуже насторожила ситуація, коли один із бійців почав плутатися у своїх показаннях, найголовніше, про що я говорю у своєму сюжеті, — це те, що вся його переписка була зачищена. Ми змогли дістати лише те, що було скопійовано у нього на комп'ютері, — так ось там Киян повідомляє про смерть волонтера, якого називає своїм товаришем, і висловлює підозру в тому, що в його смерті винні «свої», — говорить Бобровніков.
Не так давно Олексій Бобровніков зайшов в один із київських ювелірних магазинів і виявив продукцію ювелірного заводу «Агат» у вільному продажу. «Спустя кілька місяців після гибелі Галущенка наказ, що регулював діяльність мобільних груп по боротьбі з контрабандою, був пом'якшений, зробивши їхню роботу практично неможливою, — говорить Бобровніков. — У квітні 2016 керівник військово-цивільної адміністрації частини Луганської області (що знаходиться під українським контролем з центром у Північнодонецьку), Георгій Тука був зміщений з посади й переведений у Київ. У квітні того ж 2016 року останню активну групу по боротьбі з контрабандою вивели з сектора. Однією з останніх операцій цієї групи було зупинення біля селища Верхньоторецьке (Донецька область) заборонленого вантажу з наркозмістними препаратами».
А 17 жовтня 2015 року в «ЛНР» відбувається новий арешт. Голова самопроголошеної республіки Плотницький знаходиться в відрядженні, коли голова міністерства держбезпеки «ЛНР» Леонід Пасечник (без узгодження з Плотницьким) затримав «міністра енергетики» Дмитра Лямина.
«Як заявив голова «МГБ ЛНР» Леонід Пасечник, перебуваючи в злочинній змові з правою рукою відомого українського кримінального авторитета Іванющенка — Юри Єнакіївського, деяким І. Аврамовим, «міністр неухильно виконував розпорядження кримінальних авторитетів по контрабанді вугілля й передачі під контроль криміналітету стратегічно важливих для «республіки» підприємств паливно-енергетичної сфери». (Тобто вже луганські офіційні джерела говорять про зв'язки місцевих еліт з українськими депутатами, яких походя називають ще й бандитами.) Плотницький намагався звільнити Лямина, але йому вдалося лише перевести його під домашній арешт. Так міністром палива, енергетики та вугільної промисловості в «ЛНР» стає Олександр Мельничук, який, за загальною думкою, працює в інтересах Ахметова.
У листопаді 2015 року прокуратура Донецької області починає розслідування вбивства колишнього міністра палива та енергетики «ДНР» Євгенія Файницького. У генеральну прокуратуру України звернувся його брат, який проживає в Києві. Справа не розкрита. У грудні 2015 року в Криму, у себе вдома, трьома пострілами в голову вбивають Михайла Ляшка (Мишу Косого).
«Розумієте, Юля, у нелегальному бізнесі не можна порушувати баланс між роботою, квотами й общаком, — розповідає мені Андрій, підприємець, добре знавший «оплотовця» Жилина. — Вбили Михайла Михайловича у зв'язку з перерозподілом контролю над нелегальним бізнесом. Війна порушила баланс у світі ворів».
Вбивства й арести
30 липня 2016 року в аеропорту «Бориспіль» затримують колишнього губернатора Луганської області Олександра Єфремова. Його підозрюють у посяганні на територіальну цілісність та недоторканність України, а саме — у причетності до створення так званої «ЛНР». 1 серпня колишньому нардепу обрали міру запобіжного заходу — утримання під вартою. «Ми розраховували, що Жилін ось-ось вийде на нові обсяги, — розповідає добре знавший його Андрій. — Він купив у Белгородській області нафтопереробний заводик. Це було оформлено на їхню спільну фірму з олігархом Курченком. Плюс він же спілкувався з Андрієм Таранівим. Жилін та заступник голови адміністрації президента України Таранов збирали компромат на голову МВС України Арсена Авакова. Жилін розраховував на преференції, будучи важливим джерелом інформації.
Але нічого не вийшло. Таранов помер 18 вересня, катаючись на скутері, — якийсь бред. А Жилина вбили 19 вересня на Рублівці». (Андрій Таранов був призначений заступником голови адміністрації президента 26 грудня 2014 року й відповідав за роботу з правоохоронними органами. 18 вересня 2016 року він, катаючись на скутері, зіткнувся з баржею. 19 вересня в ресторані «Вітерок», в елітному селищі «Горки-2», Євгеній Жилін зустрівся зі своїм товаришем Андрієм Козирем, кілер вбив Жилина й поранив Козиря. 20 вересня голова «ЛНР» Ігор Плотницький заявив, що в Луганську вдалося запобігти спробі перевороту. У підготовці перевороту підозрюються «екс-голова парламенту» Олексій Карякін, «екс-прем'єр» Геннадій Ципкалов, полковник «народної міліції» Віталій Кисельов з позивним «Комуніст». Карякіну вдалося втекти в Росію. А Ципкалова й Кисельова арештували. На наступний день після арешту Геннадія Ципкалова виявили в камері повішеним. Доля «Комуніста» невідома. 21 вересня при виході з під'їзду вбивають російського військового «радника» в чині полковника Олександра Осипова («Орлова») — заступника командуючого 2-м армійським корпусом «ЛНР».
Він був замом по тилу в народній міліції. «Орлов» почав проводити інвентаризацію озброєння. У районі села Піонерське базується батальйон козака «Миші Чечена». Саме з ним, за чутками, у «Орлова» виник конфлікт. Нагадаю: через село Піонерське проходить один із важливих контрабандних потоків. Другий потік — переправа з Славяносербського району під контролем «ЛНР» на Лобачево, що під контролем України. На початку жовтня через цю переправу заходить 10 тонн вантажу, серед продуктів — золото й срібло для Ровеньківського ювелірного заводу. Контроль за цим місцем здійснював Армен Багирян (позивний «Баги»). «Він був хороший людина, — розповідає козак з позивним «Малюк». — У цей день «Баги» комусь позвонили. Він поголився, прийняв душ, надів форму. Зазвичай ми в козацькій ходимо, а тут всі зрозуміли, що «Баги» поїхав на зустріч з кимось із «перших». Поїхав він і ще троє. Коли ми приїхали, ми побачили одну машину, розстріляну з двох автоматів. А «Баги» був убитий з ПМ метрах у 20 від своєї машини. Дивно мені здалося одне: туди приїхав людина «Багдада» з комендатури, залізла в машину «Баги», забрала документи й виїхала».
Тобто: більшість історій, пов'язаних з арештами й убивствами видних учасників боротьби за «Російський світ», — не більше ніж кримінальні розбірки за право контролювати багатомільйонні контрабандні потоки. Висновок: за останні кілька місяців пройшла тотальна зачистка контрабандистів — значить, хтось бажає їх взяти під свій контроль й усунути конкурентів, а ще — й свідків того, що творилося останні 2 роки. А тим часом у «ДНР» повертається Владислав Ляшко — син убитого в Криму вора в законі Миші Косого — й приймає справи батька. Ляшко-молодший — давній діловий партнер Бориса Колесникова, який керує «тіньовим кабінетом», сформованим «Опозиційним блоком». Тобто не всі «підприємці» в самопроголошених республіках шукають покровительства Москви — деяким ближче Київ. …Так, сподіваюся, ви вже зрозуміли, що ті сигарети, золото зі сріблом і бензин, що ви купуєте, є одними з головних причин кровопролитної бійні?
СПРАВКА «НОВОЇ ГАЗЕТИ»
Поставки вугілля з території особливих районів Луганської та Донецької областей
ТОВ «Свердловантрацит» у травні 2016 року відправило на різні підприємства України 152 691 тонну вугілля в 2186 вагонах.
ТОВ «Інтеграл» поставило 16 303 тонни вугілля в 233 вагонах. «Інтеграл» зареєстрована в Старобільську, компанію керує Павло Подліпян, проти якого в вересні 2015 року були введені українські санкції. При цьому «Інтеграл» офіційно поставляє вугіль у Польщу й Словаччину. Подліпян також керує компанією «Темп ЛТД-А» (Старобільськ). У середині 2015 року, за даними порталу Госзакупок, фірма підписала контракт на поставку 165 000 тонн антрациту для української державної «Центренерго». Власниками ТОВ «Інтеграл» є Лідія Шалигіна та Олег Курицин. Останній разом із сином колишнього губернатора Донецької області Олексієм Близнюком та Володимиром Сбитневим числяться засновниками «Темп ЛТД-А». Володимир Сбитнев володіє компанією «Схід-Вугіль АГ», яка вивозить вугіль з Донбасу в Росію.
ТОВ «ДТЕК Ровеньківантрацит» у травні 2016 року поставило 387 220 тонн вугілля в 2776 вагонах.
ТОВ «Донуглересурси» поставляє вугіль на Донбасенерго. Власник — Олександр Клименко.
ТОВ «Брянківська вугільна компанія» працює на території «ЛНР». Власники — Віталій Беляков, Олександр Янукович.
Усього з території особливих районів Луганської та Донецької областей у травні 2016 року відправлено 751 132 тонни вугілля в 10944 вагонах.