У сім'ї російської «опозиції» розгорівся черговий скандал. Видання The Insider, яке офіційно отримало статус «іноземного агента», опублікувало розслідування про те, що Григорій Явлинський у жовтні 2020 року придбав котедж площею близько 400 квадратних метрів та земельну ділянку 28 соток в елітному котеджному селищі Новодарьино на Рублівсько-Успенському шосе за 55 мільйонів рублів. За словами «розслідувачів», особливу цікавість цьому факту надає джерело доходів Явлинського. Однак це джерело цілком ясне й прозоре: у 2018 році Явлинський отримав 30 мільйонів рублів від адвокатського бюро «Інфралекс». Найбільші його клієнти — РЖД і «Ощадбанк»; також бюро обслуговує міністерство транспорту, міністерство освіти та деякі державні компанії.
Соучасник «Інфралекса» Олексій Попов — діловий партнер дружини президента «Ощадбанку» Германа Грефа, вони утримують приватну школу. Як заявили представники «Інфралекса» та прес-секретар Явлинського Ігор Яковлєв, бюро з 2017 року платить політикові за консультування. За уточненням Яковлєва, Явлинський надає юристам «аналітику в сфері економіки». При цьому особняк Явлинський придбав «за рахунок накопичень, накопичених за останні 30 років трудової діяльності». Різке збагачення свого шефа після 2016 року Яковлєв пояснює тим, що, припинивши бути депутатом петербурзької Законодавчої асамблеї, «він почав співпрацювати з різними партнерами, яким були потрібні його компетенції в галузі економіки та економічного аналізу». Консультації Явлинського «цінуються дуже високо» — приблизно стільки ж отримує голова Європейського банку реконструкції та розвитку, — повідомляє The Insider.
На перший погляд, у чому проблема? Дійсно, за консультації людям такого рівня відомості, як Явлинський, платять дуже великі гроші. І що з того? Скандал, по суті, на порожному місці, але вже два дні він бурхливо обговорюється в російських «опозиційних» інтернет-колах. Це зрозуміло: попереду «вибори»…
За Явлинського можна було — і потрібно було! — голосувати в червні 1996 року на других у російській історії вільних президентських виборах. У другий тур він, звісно, не вийшов — і в другому турі вже не було жодного іншого розумного вибору, крім як голосувати за Єльцина, за те саме знаменитого «менше зло» (порівняно з комуністами — дійсно менше). Цим, мабуть, вичерпується прогресивна роль Явлинського в російській політиці в її найвільніші роки. Хоча, правда, ще й у квітні 2001 року з трибуни мітингу в Останкино проти ліквідації НТВ Новодворська голосно проголошувала, показуючи на Явлинського, що стояв поруч: мовляв, ось стоїть наш майбутній президент Григорій Олексійович Явлинський!
Однак це було вже після ганебної участі «Яблука» разом з комуністами в невдалій спробі імпічменту Єльцину в травні 1999 року, де «Яблуко» звинувачувало його в геноциді чеченців — але робило це пліч-о-пліч з тими, хто звинувачував Єльцина в «геноциді російського народу» через зростання цін, що перетворювало всю цю дію в балаган. Втім, і співчуття «яблучників» чеченському народу тривало недовго: уже в вересні 1999 року Явлинський — причому, найімовірніше, не з примусу, а за зовом серця — взяв участь і вдало вписався в тогочасну погромно-людоїдську кампанію проти Ічкерії та чеченців як нації, заради розв'язування якої були підірвані два житлові будинки в Москві. Істеричний виступ Григорія Олексійовича на «Еху Москви» з одкровеннями типу «нам оголошена війна» (чеченцями, тобто оголошена), вимогами до своїх властей на чолі з кандидатом у президенти Путіним — «знищувати терористів», а до чеченських — видати Москві Басаєва та Масхадова — був тоді ж з гордістю перепублікований партійною газетою «Яблуко Москви».
Починаючи з наступних дум-ських «виборів» у грудні 2003 року російська держдума починає «структуруватися не за фракціями, а повзводно», і фракція «Яблука» закономірно зникає з неї та взагалі з офіційної російської «політики». «Яблуко» ніби в опозиції диктатурі й ніби за демократичні цінності. Однак Явлинський без тіні сумніву підтримує в 2008 році напад РФ на Грузію. Його голос приєднується до загального виття всього російського «істеблішменту» — тепер «розпни!» стосується не Масхадова та Басаєва, вже покійних на той момент, а президента Грузії Саакашвілі, який став після смерті Басаєва наступним персональним ворогом Кремля №1. Хор був пронизливим і всезагальним, включаючи нинішніх «антиподів» — Явлинського та Навального. Проти них, з тих, хто був на волі й міг публічно висловлюватися, була, як завжди, лише Новодворська. Яка, усвідомивши свою помилку 2001 року, надалі свої публічні президентські сподівання та пророцтва перенесла на Немцова… Напад на Грузію Явлинський, до речі, підтримував публічно й згодом, виступаючи перед аудиторією ще й у 2010 році.
Тому — ДЛЯ КОГО, цікаво, ця позиція «Яблука» останніх семи років — про те, що воно не визнає анексію Криму, оскільки привержене міжнародному праву? Можливо, для зовсім молодої молоді, яка встигла підрости й увійти у свідомий вік між двома останніми путінськими агресіями — грузинською та українською? Тому що напад на Грузію та відторгнення від неї Абхазії та Самачабло точно так само не відповідали міжнародному праву. Та й розправа над чеченцями могла в 1999 році обернутися лише новим геноцидом — чи не розумів цього Явлинський, голова дум-ської фракції, яка в тому ж 1999 році брала участь у спробі імпічменту Єльцину саме за геноцид чеченців? … Але в тому й річ, що якогось помітного числа молоді, налаштованої ліберально, яка переважає свободу імперському «величю» й не визнає анексію Криму або окупацію 20% території Грузії в Росії, немає! Її просто немає, та й серед усього населення прихильники свободи й противники імперства становлять у Росіюшці зникаючу малу величину. Але ті, хто є, й не тільки там, а й у вимушеній еміграції, — добре пам'ятають реальну позицію Явлинського за всі ці минулі трагічні десятиліття й не дозволять себе обманути.
Позиція Явлинського щодо Криму та України в цілому правильна за формою, але не варто бути надто довірливими: вона повністю суперечить усьому, що було відомо про самого Явлинського та його партію з 1999 року. Репутація, на жаль, легко втрачається — і дуже важко завойовується знову…
Позиція Явлинського щодо питання «чи є Навальний політичним в'язнем?» та взагалі щодо Навального також формально правильна. Він цілком правильно сформулював основну суть усієї навальнівської політики, проводимої через «розслідування» про власність чиновників, як популізм і «розпалювання соціальної ненависті», простіше кажучи — розпалювання люмпенської заздрості та натравлювання бідних на багатих. (Причому цілком очевидно, що якщо це натравлювання спрацює й події набудуть такого масштабу, як у 1917 році, то ні на яких чиновниках-корупціонерах цей процес не зупиниться, озвірілий натовп люмпенів піде грабувати, громити й убивати ВСІХ багатих підряд, або всіх, кого він вважатиме такими, а не лише крупних чиновників!)
Плюс до того — Явлинський цілком правильно нагадав, що Навальний ще недавно брав участь у «російських маршах» разом з бритоголовими й висловлювався цілком нацистськи — він не тільки грузинів під час агресії 2008 року називав «гризунами», але й середньоазійських гастарбайтерів ще роком раніше — «чучмеками». Вся ця непривабна правда, така неприємна нинішнім фанатам «головного політичного в'язня Росії». «…Так, я прошу прихильників Навального за нас не голосувати. Тому що ми не будемо виконувати програму Навального. І ми не будемо реалізовувати політику Олексія Навального. Тому ми не хочемо обманювати й говоримо вам одразу: якщо ви свідомі прихильники, якщо ви дійсно вважаєте, що потрібно робити в політиці те, що робить він — то ми цього робити не будемо. […] Почнемо з того, що 1 жовтня 2020 року Навального запитали, це був журнал «Шпігель»: скажіть, у вас змінилися погляди, ви ж були в «Яблуці», вас виключили з «Яблука» за націоналізм, у вас змінилися погляди. Він сказав, цитую: «У мене ті самі погляди, що й тоді, коли я прийшов у політику».
Ось. […] Друге. У цьому ж інтерв'ю в жовтні 2020 року він сказав: «Ми будемо підтримувати комуністів». Мене не бентежить, що у людини значок із зображенням Леніна. Це її право. Але ми це підтримувати не будемо. […] [Про «розумне голосування».] Так це політика голосування за партії Володимира Путіна. За комуністів, за Жириновського, за вже тепер національно-популістичну партію «Справедлива Росія». Ми пояснюємо, це пряма допомога нинішній системі, тому що ці партії з усіх крупних серйозних політичних питань є філіалами «Єдиної Росії». Просто її фракціями. Тому голосування за них — все одно голосування за те саме. Тобто це якась крупна провокація. Ну й нарешті, ми не будемо голосувати за політику соціальної ненависті, коли у всіх роються в кишенях і шукають, у кого який дім, якого розміру. І ми не будемо займатися популізмом. Коли йдеться про популізм, то йдеться про дуже небезпечний популізм. Коли ви раптом починаєте розповідати, що Путін вас боїться, це тільки ви можете думати, що Путін його боїться. «Еха Москви» думає, що Путін його боїться.
Що ми зараз його повалимо, що ще сто людей вийде на вулицю — і все, режим впаде. Це все білібердя. Це популізм, який веде до того, що в країні з'являються нові й нові кримінальні справи, люди сідають у в'язницю. Ось через те, що їх дурять. Так ось, я кажу: дорогі, шановні прихильники Олексія Навального, це ваше право, але ми цю всю політику проводити не будемо. Тому якщо ви вважаєте, що потрібно проводити цю політику — ви за нас не голосуйте.» Це — Явлинський на «Еху Москви», липень 2021 року. Як любив писати Лев Толстой, — «це цілком справедливо». Ні убавити ні прибавити. Ніби не було всіх цих двадцяти з лишком років…. Хоча треба сказати, що саму версію «отруєння» Навального Явлинський у цьому ж інтерв'ю ні під яке сумніння не ставить і говорить, що в програмі «Яблука» розслідування цього «отруєння» стоїть прямо-таки першим пунктом.
Найцікавіше — відзначимо мимохідь — що позиція Явлинського щодо Навального була зустрінута в штики більшістю його ж власної партії, а звідси — одразу почалося улюлюканння, звинувачення в продажності Кремлю й заупокійне співання про те, мовляв, своєю заявою проти Навального, що сидить у в'язниці, Явлинський поховав і «Яблуко», і самого себе як політика. Ніби він не поховав себе й партію ще в 99-му… Коротко кажучи, свої своїх не пізнали. Вся «опозиція» в нинішній Росіюшці складається тепер з «Яблука», комуністів різних відтінків — і навальнівців. Усі, хто історично, з часів перебудови, вважалися спочатку «демократами», а в нульові — «ліберальними» (обидва ці слова у широких мас населення були суто лайливими) — тепер практично на 99% стали навальнівцями. За печально відомим принципом: «він ХОЧА БИ ЩО-НЕБУДЬ робить…». І — з почуття обурення «отруєнням Навального» й палкого особистого співчуття едва не замученому режимом мужньому борцеві з корупцією. Заради цього вчорашні «ліберали», хоч місцями й стиснувши зуби, й плюючись з огидою, але все ж таки погодилися в масі своїй голосувати за комуністів, які підтримували всі 20 років усі тоталітарні путінські закони.
Доводиться визнати, що спецоперація з «отруєнням Навального» за своїм впливом на розум стоїть практично на одному рівні зі вибухами будинків у Москві в 1999 році… А головне — всі ці три сили, і «яблучники», і навальнівці, і тим більше комуністи, не ставлять ні під яке сумніння існування й далі колоніальної імперії РФ, тільки хочуть замінити в ній злобного царя Путіна на якогось доброго царя зі своїх рядів — і займати всі теплі хлібні місцечка, що належать царській свиті. І радісно йти далі всім тим же курсом!.. Тобто вся ця «опозиція», з усіма трьома, як у Змія Горинича, головами, — це все одна спільна партія «прекрасної Росії майбутнього», причому спільна й з Путіним, і з ФСБ, і т.д. і т.п. Голови у Змія — різні, причому їх може бути й більше трьох, до речі, але тулуб-то — один…
Тобто — The Insider, видання відкритих і переконаних навальнівців на чолі з Романом Доброхотовим, відомим як політичний активіст десь з середини нульових років, просто-напросто МСТИТЬ Явлинському своїм «розслідуванням». Мстить дрібно, але чисто в своєму, навальнівському стилі — через оприлюднення наявної власності, нерухомості й т.п.
Дрібно ще й тому, до речі, що один особняк з ділянкою всього-то 28 соток за 55 мільйонів — це зовсім не така вже й розкіш для людини калібру Явлинського, з його відомістю й політичною біографією. З пресловутим «палацом Путіна» або «виноградниками Медведєва» це все одно не порівняти. Але вже сам формат цієї помсти — оприлюднення відомостей, що Явлинський купив собі дім на Рублівці — безпомилково говорить про помсту як основний мотив «розслідувачів». Щоб через п'ять днів після виходу розслідування менше «виборців» проголосувало за «Яблуко». Ці «іноземні агенти», які живуть ніби в якійсь паралельній реальності, де на 22-му році чекістської диктатури бутафорські «вибори» все ще хоч що-небудь значать, видимо, всерйоз вважають, що відбір таким способом у «Яблука» деякої частини електорату може хоч на що-небудь вплинути на долі Росіюшки…
Найсмішніше — що «інсайдери» тріумфально сіли в калюжу зі своїм «розслідуванням» про Явлинського, оприлюднивши попутно вміст свого підсвідомості: якщо людина купила ділянку й особняк на Рублівці — значить, вона вор, негідник, жулик і шахрай. За замовчуванням, без жодних доказів, просто за фактом! Типово люмпенський підхід до теми, — але з Явлинським він, на жаль і ах, не спрацював: Явлинський-то, на відміну від усіх фігурантів усіх «розслідувань» Навального, НЕ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ!!! Він приватна особа. І немає — принаймні The Insider їх не наводить — жодних даних, що зі своїх доходів у 2018 році або коли-небудь ще Явлинський не сплатив податки. Отже — жодного криміналу в придбанні ним нерухомості в елітному селищі немає. А є тільки те, про що говорив сам Явлинський: «політика соціальної ненависті, коли у всіх роються в кишенях і шукають, у кого який дім, якого розміру». «У плануванні дому передбачено 5 спалень, просторий вітальня з каміном, кухня, їдальня, просторий видовий тераса, більярдна, бібліотека, кінотеатр, сауна, джакузі, кімната відпочинку, с/у. На території також є гараж, альтанка й житло для обслуговуючого персоналу», — звучить у The Insider'а й справді майже як обвинувальний висновок…
Навальний уже вісім місяців «сидить у в'язниці», але справа його живе, добрахотів(их), бажаючих порахувати гроші в чужій кишені або кімнати в чужому домі, щоб підкласти свиню колезі по «опозиції», вистачає й без нього. Урок гуру «боротьби з корупцією» засвоєний молодшими товаришами на відмінно: компромат вони вибирають саме той, який уж напевно викличе заздрість і злобу у широких мас. Додатково облажався The Insider через нехтування дрібницями. Видимо, професійної звички перевіряти всі дрібниці й деталі у цих журналістів якось не склалося. Матеріал озаглавлений: «Кандидат з Рублівки. Явлинський перед виборами купив особняк на гроші пов'язаного з владою адвокатського бюро». Але сам Явлинський на нинішніх дум-ських «виборах» кандидатом як раз не є. І, до речі, має право брати гроші й у адвокатського бюра, пов'язаного з владою. Адже гроші, як відомо, не пахнуть. Думається, що напад на Ічкерію та Грузію він підтримував у свій час все ж таки не за гроші зі Старої площі, а за щирим переконанням…
Ця «буря в склянці води» можливо, й не варта уваги. Але в краплі води часом відбивається сонце, у малому й незначному — велике й важливе. Зокрема — базове, грунтовне, фундаментальне, невиборне й невикоренне спорідненість усіх цих «опозиціонерів» з владою, оскільки саму імперію, як ми вже сказали, вони точно так само не збираються розпускати, як і влада, яка навіть за розмови про це внесла до кримінального кодексу статтю — до п'яти років таборів. Усі навальні, явлинські, комуністи, «розслідувачі» й інші мазані вже хоча б одним цим спільним світом — імперським. І правильні слова про ксенофобію й риття в чужих кишенях на адресу свого більш успішного політичного суперника вимовляє, на жаль, не відважний лицар на білому коні й не спасник-визволитель Росіюшки від злого чекістського ярма — а людина, яка сама підтримувала найбільші злочини чекістської влади десятиліттями…
А тому, якщо вже робити з усієї цієї мутної й гидкої історії практичний висновок, то стосуватися він буде по необхідності в основному російських громадян. Для яких єдино можливим «розумним голосуванням» буде 19 вересня — не ходити на дільниці, не розписуватися за бюлетені й не брати участь у заздалегідь визначеному фарсі, щоб не розділити з його організаторами всю відповідальність за всі їхні злочини проти покорених народів, сусідніх країн і всього людства в цілому, які вони творять вже третій десяток років. «Блажен муж, іже не іде на раду нечестивих» (с). Борис Стомахін, для «ОРД»