За твердженням інформованих спостерігачів, Володимир Скоробагач та Віталій Хомутинник познайомилися у 2012 році за посередництвом кума Хомутинника Артура Прузовського. Їх усіх об'єднало імпортне м'ясо. Прузовський мав репутацію організатора незаконного ввезення товарів через Одеську митницю. Скоробагач, у свою чергу, вірогідно, міг запропонувати партнерам Харківську митницю та значний ринок на Сході країни. Вже у 2014 році дружба скріпилася потужними потоками бразильського м'яса через південний порт, при цьому іноземний постачальник у вітчизняних чиновників уже значився серед потенційних джерел інфекційних захворювань. Велика рогата худоба потребувала потужної «покриття» і Скоробагач протягнув на посаду керівника ГУ Мінмитів у Харківській області відставного полковника міліції Валентина Фесюнина, який керував службою безпеки в його фірмах. Призначення Фесюнина лобіювали й інші колишні «регіонали», у тому числі й столичні. Як не парадоксально, але після Євромайдану становище Скоробагача як «смотрящого» за контрабандними потоками та податковими лазівками у Харківській області лише зміцнилося.
Вирішальну роль у цьому відіграв народний депутат В. Хомутинник, для якого харківський партнер, на думку багатьох, став «правою рукою». Скоробагач не обмежився лобіюванням своїх людей у податкову та митницю, він почав встановлювати нові правила роботи для інших імпортерів. На деякий час йому навіть здавалося власне всемогутність: він хвалився недосяжністю для прокуратури та СБУ та зневажливим ставленням до київського керівництва митниці та фіскальної служби. Полковник Фесюнин спробував швидко відновити команду колег за його роботою у харківській податковій адміністрації на початку 2000-х років. Тоді йому підпорядковувався один із найбільш корумпованих підрозділів податкової – відділ боротьби з фіктивними підприємствами та незаконним відшкодуванням ПДВ. За спогадами харківських підприємців, тоді керівництво фіскалів щільно та прибутково «крила» конвертаційні центри. У 2014 році схеми спробували відновити, одночасно продовжуючи вибивати гроші у бізнесменів та переслідуючи дрібних конкурентів на ринках сигарет, таксі та проституції. Скоробагач у той час на дрібниці колишнього начальника своєї охорони не відволікався, продовжуючи великі імпортні справи з великою рогатою худобою.
Але свято вседозволеності скоро закінчилося: вже у січні 2015 року його колишнього охоронця зняли з посади. Занадто багато гравців боролися за крісло головного податківця Харківщини. Призначення полковника Фесюнина деякі крупні бізнесмени (вони ж активісти, волонтери, меценати) сприйняли в штики. Навколоподатковій громадськості своїм реформатором видівся Михайло Гагаркін, але влітку 2014 року раптово підключився Скоробагач та його покровителі. Після призначення Фесюнина у Харкові заговорили, що влада відверто ігнорує антикорупційні ініціативи громадських організацій. Такий відомий громадський діяч як Юрій Сапронов (саме той, з клюшкою) написав, що «не проти В. Фесюнина, бо не знайомий», але «принципи поруйновані, не враховано думку громадянського суспільства». Сапронова підтримав ще один колишній забудовник, а у 2014 році – громадський активіст Дмитро Кутовой: геть кулуарні призначення, дайте прозорість та «життя по-новому». Натиск зацікавлених громадян разом із періодичними скандалами навколо «старо-нової» служби Мінмитів зіграв свою роль – Фесюнин після півроку виконання обов'язків пішов.
На посаду головного податківця області призначили все ж М. Гагаркіна. Ще більший вплив на тимчасове відступлення Скоробагача, вірогідно, мали політичні події кінця 2014 року. Після дострокових виборів Верховної Ради у парламенті виникла коаліція п'яти «проєвропейських» партій, яка мала на той час можливість і сформувати Кабмін, і прийняти закон. Група депутатів на чолі з В. Хомутинником втратила свою незамінність. Тому інші хижаки потіснили друзів бразильських корів та вітчизняних митників з деяких позицій. Тимчасово. Як тільки велика майданівська коаліція почала розпадатися, президентським соратникам знадобилися нові союзники з числа старих «регіоналів». Для Хомутинника, Скоробагача та партнерів наближалася епоха «Відродження».