Юрій Луценко починає збирати своїх колишніх партнерів ще з першого терміну роботи в МВС. На конкурс на посаду державного секретаря МВС подав свою кандидатуру Кирило Куликов. У надії, що громадськість забула про цього аферисту. Коли Луценко був міністром МВС, Куликов очолював «Інтерпол» і добре заробив на наданні та ненаданні інформації Інтерполу та подібних операціях. Паралельно активно займався рейдерством і вимаганням у забудовників за допомогою псевдопартії «Народна самооборона». Природно, працював на своїх і луценківських хазяїв — так звану російську ОПГ «Лужниковських». Згодом плідно співпрацював з представниками «Єдиного центру». Нині видно, що грошей закінчилося, і він вирішив повернутися до влади. Дивні люди він і Луценко. Адже наступного разу сідати вже ніхто не буде. Одразу до стінки… Найбільша загадка — де був Кирило Куликов під час Революції Гідності. Баррикади не будував, грошей не жертвував. Немає жодних слідів його допомоги армії, АТО, переселенцям. Нікому.
Зате його син Артем (2000 р.н.), хлопчик не по роках розвинений, який фотографує всі курорти, де побував — гірськолижні, французькі тощо, у грудні 2013-го, коли студенти гинули на Майдані, приїхав на кілька днів до Києва — влаштував фотосесію на тлі намету та польової кухні. Потім знову виїхав за кордон. https://www.facebook.com/kulykovartem/photos? Колишній голова національного бюро Інтерполу Кирило Куликов був «притчею во язицех», оскільки докладав чимало зусиль для створення в Україні тіньової схеми перепродажу викрадених за кордоном іномарок. Ходили чутки, що саме за наказом «Кирюшки» вкрадені «службові» авто потрапляли українським чиновникам. Одночасно зі своїм патроном Юрієм Луценком був усунений з посади керівника укрбюро Інтерполу і займав посаду заступника голови ради політичної партії «Вперед, Україно!» (пізніше — «Народна самооборона»). Поставив на потік вимагання у київських забудовників. У 2009 році був звинувачений у вимаганні 5 млн грн. у іноземного інвестора будівництва, що велося в Києві за адресою вулиця О. Гончара, д. 17-23 (неподалік від його власної адреси реєстрації).
Ще раніше прізвище народного депутата з'явилося під час сутичок у Києві на вулиці Бучми, д. 8. Тоді протестами керував офіційний помічник депутата Куликова — Володимир Вировцев. За словами будівельників, він вимагав у них 200 тисяч доларів США «за згоду жителів на будівництво». У 2009 році Куликова звинувачили в рейдерському захопленні столичного магазину «Сяйво», розташованого в самому центрі Києва. Жодне з цих звинувачень не отримало юридичного оформлення — у вигляді заяв про вчинені злочини та порушених кримінальних справ. Правда, довелося написати заяву про вихід з «Народної самооборони» і приєднатися до новоствореної партії Віктора Балоги, очоливши Київську організацію партії «Єдиний центр». Але у 2011 році сталося політичне розлучення з партією Балоги. З дуже простої причини. Куликов розглядав політику виключно як засіб швидкого заробітку. Восени 2012 року приєднався до команди Віталія Кличка і балотувався до Верховної Ради VII скликання кандидатом від партії «УДАР» Віталія Кличка по одномандатному округу № 212 у Києві, однак програв представнику «Батьківщини» Віталію Яремі.
Цікаво, що на той момент офіційна декларація Кирила Борисовича від 2012 року, подана ним до ЦВК як кандидатом у нардепи, вражала своєю скромністю: за нею він був «гол і бос». Але перемога Майдану-2014 сприятливо позначилася на фінансовому становищі Куликова. Останні півтора року він числиться головним радником з питань боротьби з корупцією Голови правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василя Філіпчука. Філіпчук — мутна особистість, протеже Балоги в дипломатичних структурах. За Януковича працював у Представництві України при ЄС, директором політичного департаменту МЗС та директором Департаменту європейської інтеграції в Кабміні (за часів Азарова). У 2013 році «оседлав» кошти нещодавно померлого мецената Богдана Гаврилишина. Взяв у компанію на розподіл Куликова. Минулого року, беручи участь у конкурсі на главу Національного антикорупційного бюро України, Кирюха здивував усіх своєю декларацією. По-перше, як зазначено в його декларації, він самостійно заробив трохи більше двох мільйонів гривень, а його сім'я «скромніше», але теж непогано — близько 70 тисяч.
По-друге, у 2014 році Куликову пощастило отримати спадщину розміром 100 тисяч доларів США. Щоб не платити податків, новоспечений мільйонер Куликов у 2015 році оформив статус ФОПа. Спеціалізується на «виявленні громадської думки». Згідно з реєстраційними даними, Кирило Борисович Куликов проживає за адресою м. Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 30 Б, квартира 20. Його ФОП зареєстрований 31 липня 2015 року під номером 2 074 000 0000 026063 у Шевченківській районній державній адміністрації міста Києва. Основні види діяльності за кодами КВЕД — надання інших інформаційних послуг та дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. Реєстраційний номер платника єдиного внеску — 10000000444135, клас професійного ризику — 2. Контактний телефон: +380672250011.
На практиці його «робота» означає, що він сам або з Філіпчуком ходить по ток-шоу та прес-конференціям. Періодично вилизує Луценка в інтерв'ю: «Я ж живу в цій країні. І я маю право як громадянин ставити оцінку політику. Не як другові, а як лідеру партії президента. Що б не відбувалося, моє людське ставлення до Луценка ніколи не зміниться. Скільки б не намагалися розповідати, який він поганий, я буду ставитися до нього як до друга…» http://apostrophe.ua/ua/article/politics/2015-03-27/kirill-kulikov-ya-skepticheski-otnoshus-k-gruzinskim-reformam/1473 Взяв замовлення гидити на нову поліцію. Як справжній «сепаратист», найчастіше буває в російському РІА-НОВОСТІ.
Робить там заяви, які потім розганяють російськими телеканалами. Наприклад, що українці тужать за «Беркутом». Те, що претендент на посаду державного секретаря МВС працює на кремлівські структури — не дивно. До своїх пішов. Зв'язок Куликова з «лужниковськими» (як і Луценка) описаний багаторазово і в деталях. Власне, це й стало цементуючою речовиною їхної міцної чоловічої дружби та подальшого просування Кирюхи в «справжнього полковника». http://argumentua.com/stati/kirill-kulikov-luzhnikovskaya-shesterka Офіційна біографія К. Куликова не містить згадок про те, що він з другої половини 90-х років фактично працював у українському представництві «лужниковської» ОПГ, використовуючи як прикриття Державну акціонерну компанію (ДАК) «Полиметали». Саме в офісі цієї компанії, яка орендувала приміщення у київського заводу «Промзв'язь» (також власність «лужниковських»), знаходився кабінет К. Куликова, який виконував роль порученця з особливо важливих питань Олександра Притики, голови ДАК «Полиметали». Саме з коридорів «Промзв'язі» К. Куликов і був «рекрутований» у народні депутати України за квотою «Народної самооборони» Ю. Луценка.
І ще одне уточнення: вперше Кирило Куликов у роботі на «лужниковських» «засвітився» у українському представництві фірми «Europa Capital Management A.S.», відомої тим, що разом з «VS Energy» була задіяна у відбиранні низки українських обленерго так званими «словаками» у російського бізнесмена К. Григоришина та інших власників. У лютому 2005 року невідомий нікому громадянин К. Куликов, який раніше не служив у міліції, очолює робочий апарат Національного центрального бюро Інтерполу в структурі МВС України (міністр Юрій Луценко). За рангом ця посада — генеральська, вона прирівнена до начальника Головка (Департаменту) МВС. Наказом міністра МВС Ю. Луценка № 193 від 28.02.2005 р. К. Куликов був призначений виконуючим обов'язки керівника робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу зі зарахуванням у кадри МВС зі спеціальним званням майор міліції та посадовим окладом 260 гривень. Дізнавшись про це, Олександр Зінченко, керівник секретаріату Президента Віктора Ющенка, повідомив міністру внутрішніх справ листом від 23.02.2005 р. про те, що «…питання про призначення Куликова Кирила Борисовича керівником робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу не узгоджено».
Лист А. Зінченка залишився без відповіді. Вже через три місяці — 20.05.2005 р. К. Куликов наказом № 424 був призначений на бажану посаду. Ще через три місяці наказом Ю. Луценка йому присвоєно звання підполковника міліції. У наказі перелічені заслуги Кирила Борисовича: «…здійснив великий обсяг роботи, спрямованої на організацію взаємодії органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами зарубіжних держав у боротьбі зі злочинністю». Вже 27.07.2006 р. наказом Ю. Луценка підполковнику Куликову присвоєно звання полковника міліції (навіть з великими заслугами перед Батьківщиною офіцери, як правило, проходять шлях від лейтенанта до полковника за 12-15 років — «Аргумент»). 23 лютого 2007 року К. Куликов звільнився з МВС. За цей час він встиг отримати 11 почесних знаків та інших нагород, включаючи іменну зброю. Як з'ясувалося пізніше, К. Куликов став ще й володарем статусу «учасник бойових дій», відвідавши з однодневним візитом у складі делегації МВС у 2006 році Косово. Не виключено, що Куликов зберіг зв'язок і з корупційним оточенням Кличка.
Олена Куликова займає посаду директора проекту в «Міжнародний конгрес-центр «Український дім». Дружина Кирила Борисовича — москвичка, закінчувала московський вуз. Можливо, він «закорешався» з «бабаковцями» через її контакти. На Олені також висить фірма ТОВ «АЕК-Менеджмент», якою вона володіє разом з Олексієм Ковальовим (він числився помічником Куликова в парламенті). Цей Ковальов проходить співзасновником у компанії «Марсел Енерджі Україна». Втім, сімейні стосунки Кирила Борисовича — це теж питання, до кінця не розкрите. У переписці з друзями на Фейсбуці він називає єдиним близьким другом таксу (хлопчика). І справді, фотографій з таксою багато, а з дружиною та синами: старшим-майором і молодшим (учнем дорогої Міжнародної французької школи в Пущі-Водиці) немає зовсім. Ще одна загадкова історія з біографії кандидата в державні секретарі МВС — його «шпигунський роман» з Мазурком. Був такий «караванський стрілець».
До сих пір незрозуміло, навіщо Куликов розміщував компромат на самого себе і чи не вигадав він історію про знайомство з убивцею охоронців супермаркету, щоб приписати собі елітне військове училище та натякнути на якийсь зв'язок з афганською війною. Хоча, зрозуміло, що це не більше ніж піар, і крадійські мажори, на кшталт Куликова, боялися «Афгану» як вогню. Нині Куликов поіздержався і не прочь повернутися в українську політику. Вірогідно, не проти приютити колишнього партнера й Юрій Луценко. Тим більше, якщо є можливість завдати цим удару МВС. Що найбільш цинічно в цій історії, так це те, що на посаду державного секретаря МВС пропонують людину, яка багато років працювала на потужну російську ФПГ. Може, краще взагалі одразу призначити кадрового співробітника ФСБ? Сергій Ніконов, «ОРД»