Акціонери найбільшої вуглезбагачувальної фабрики України приховалися за офшорами. Розслідування видання показало — сліди від них ведуть до народної депутатки від Опозиційного блоку Наталії Королевської та одіозного екс-«регіонала» Юрія Іванющенка.
Група акціонерів ПАТ «Львівська вугільна компанія» зіткнулася з великими проблемами в бізнесі в серпні попереднього року. Саме тоді розпочався процес банкротства цього підприємства. Його ініціював Альфа-банк через борги на суму понад 11 млн гривень. Уже в грудні 2015 року визначенням господарського суду Львівської області обов'язки керівника «Львівської вугільної компанії» були покладені на розпорядника майна Володимира Постоленка, а в березні цього року суд затвердив реєстр вимог кредиторів до боржника. Загальна сума боргів «Львівської вугільної компанії», визнана судом, становила майже 200 млн гривень. Основну їхню частину контролюють структури, чужі акціонерам ПАТ «Львівська вугільна компанія» — Альфа-банк (розмір його претензій, з урахуванням додатково заявлених вимог, становив 28,5 млн гривень), ДП «Львовуголь» (64 млн гривень), ДП «Волиньвугіль» (12,7 млн гривень), шахта №1 «Нововолинська» (9,3 млн гривень), а також Податкова служба та Пенсійний фонд (сумарно близько 50 млн гривень).
Такий розклад дозволяв кредиторам «Львівської вугільної компанії», яка оперує Червоноградською фабрикою з потужностями з збагачення 9,6 млн тонн вугілля на рік, вивести її з-під контролю акціонерів — компаній «Іфорас», «Грузо-транспортне управління» та «АСП Трейд Груп», які сумарно володіють 62% акцій компанії. Останні, природно, з цим не хотіли миритися. За даними джерел, основна ставка робилася ними на ТОВ «Новіком», яке висунуло до ПАТ претензії одразу на 144 млн гривень. Ця структура раніше була оформлена на луганчанку Наталію Чикаєву — голову спостережної ради «Львівської вугільної компанії», нині ж замість неї «Новіком» оформлений на її земляка Дмитра Рындіна. Останній, як з'ясувало видання, раніше працював провідним юрисконсультом ПАТ «Луганськолод». Головою спостережної ради якого до переходу в політику була народна депутатка від Опозиційного блоку, вважана в свій час «вугільною королевою Луганської області», Наталія Королевська. Якби суд визнав вимоги «Новікома», ця компанія гарантовано отримала б контроль над комітетом кредиторів «Львівської вугільної компанії».
Однак судді дійшли висновку, що основна частина вимог «Новікома» недійсна через закінчення строку давності. З того часу юристи компанії здійснили вже кілька спроб переконати суд в протилежному, але всі вони виявилися безрезультатними. За даними джерел, причиною могло бути те, що бажання отримати контроль над «Львівською вугільною компанією» приписувалося впливовому радникові міністра енергетики Андрію Венгрину, під «наглядом» якого на той момент перебували вищезгадані держхолдинги «Львовуголь» та «Волиньвугіль». Саме його було прийнято вважати ключовим опонентом колишньої власниці торгових марок «Пельмяш», «Свіжак» та «Бебі-бунт». Проте акціонери «Львівської вугільної компанії» все ж таки змогли завдати опонентам відповідного удару. 18 жовтня Вищий господарський суд України оцінив аргументи ТОВ «Грузо-транспортне управління» та задовольнив касацію компанії, скасувавши рішення господарського суду Львівської області про початок банкротства «Львівської вугільної компанії». Одночасно «вишка» розпорядилася передати справу в Господарський суд Львівської області на стадію підготовчого засідання.
Повернення справи на вихідні позиції означає, що нині судді заново будуть приймати й розглядати заяви кредиторів ПАТ. До їхнього числа можуть потрапити й ті, хто зосередив претензії до «Львівської вугільної компанії» з моменту введення судом мораторію аж до сьогодні, і дуже ймовірно, що серед них може з'явитися брат-близнюк «Новікома» з новими, ще більшими претензіями. Як з'ясувало видання, паралельно акціонери ПАТ «Львівська вугільна компанія» почали активно замітати сліди. Нещодавно змінилися засновники трьох вищезгаданих компаній «Іфорас», «Грузо-транспортне управління» та «АСП Трейд Груп», які незадовго до цього змінили прописку, «переїхавши» з Луганська в Київ та зареєструвавшись за однією адресою на вул. Терехіна, 8А. Тепер «Грузо-транспортне управління» вказує своїм бенефіціаром через офшор з Белізу Arotek Ltd якогось Нана Віддікомбе з ПАР, «Іфорас» — киприотів Івана Васильйоу та Марію Занті через белізьку Property Professionals, «АСП Трейд Груп» — ще одну громадянку ПАР Моніку Памелу Ван Зіл через офшор з Британських Віргінських островів Sondim Holdings.
До цього зазначені структури були оформлені на кількох фізичних осіб — громадян України (у тому числі з луганською пропискою). Проте розслідування показало, що луганські корені у цієї трійки нікуди не подівалися. «АСП Трейд Груп» та «Іфорас», наприклад, зберегли контактні номери телефонів з кодом Луганська (0642), а інтереси «Грузо-транспортного управління» у Вищому господарському суді на останньому засіданні представляли юристи з Луганська Микола Мягков та Олександр Пікалов (останній раніше був юристом Луганської обласної ради). Інтереси «Новікома» у тій же справі представляв їхній земляк Валерій Авижень. Нарешті, зберігачем акцій ПАТ «Львівська вугільна компанія», які належать «Іфорасу» та «Грузо-транспортному управлінню», є луганське ТОВ «Альянс фінансових технологій», клієнтом якого є також ТОВ «Екологія-центр» — акціонер такого, що працює у вугільній сфері, ЧАО «Донбасхолдинг». Співзасновником ТОВ «Екологія-центр» значиться Світлана Кобітева — дружина Олександра Кобітева, колишнього першого заступника голови Луганської обласної державної адміністрації часів Олександра Єфремова, а також Валентин Дзонь.
Останній також працював першим замом Єфремова й був у прямому сенсі близький до вже згаданої Наталії Королевської (Дзонь був зареєстрований у Луганську за адресою Площа Героїв ВОВ, 8, кв. 5, а Королевська — у тому ж будинку в квартирі №6).
Найцікавішим фактом можна вважати появу серед номінальних власників «Львівської вугільної компанії» резидентів ПАР, і особливо Моніки Памели Ван Зіл. Починаючи з 2014 року, вона засвітилася в аналогічній ролі в кількох десятках українських компаній, які, «за дивовижним збігом», входили в орбіту оголошених у розшук видних фаворитів режиму Януковича Юрія Іванющенка та Івана Аврамова. Наприклад — у збагачувальних фабриках «Нагольчанська» та «Михайлівська», Єнакіївському коксохімпромі, «Донбаській вугільній компанії», а також згаданому вище ЧАО «Донбасхолдинг», де «підконтрольна» Моніці компанія виступає партнером колишніх представників «луганської еліти».