Розбійник Рубеж (він же Ігор Радченко), який «наайдарив» собі кілька кілограмів золота та готівки, «захищаючи Україну» (а потім завдяки грошам і зв'язкам чи не став заступником губернатора Запорізької області), вирвавшись на волю, вже розгорнув бурхливу політичну діяльність. Поки що в Рубіжному, але амбіції у Рубежа непомалі — він уже отримав посаду головного представника нової партії Валентина Наливайченко на Луганщині. З проектом «громадсько-політичного руху «Справедливість» екс-глава СБУ розраховує завоювати ВР на наступних виборах у образі «головного антикорупціонера» України. Але показовим є той факт, що обличчям свого руху на Луганщині Наливайченко обрав саме Ігоря Радченка (він же — організатор ОПГ, яка наводила жах на мирних громадян). Про те, що очолити філіал йому запропонував Валентин Наливайченко, заявив сам обвинувачений у грабежах і розбоях. Але в партії воліють це приховувати, видаючи за ініціативу знизу. Як було насправді — можна зрозуміти з цього відео.
Дивіться до кінця: «Романтика великої дороги» з позивним Рубеж рекомендували екс-заступник голови СБУ Віктор Ягун: «Ігор Радченко — той найяскравіший приклад того, що влада знищує патріотів – він нормальна людина, воював з зброєю в руках і раптом з'являється в якихось незрозумілих справах, я ж знаю, що він пройшов спеціальну перевірку, ці інсинуації – це приклад того, що люди які за чесність і відповідальність, вони опиняються під ударом». А голова штабу громадсько-політичного руху «Солідарність» Руслан Колесніков сказав про Радченка так: «Влада пішла таким шляхом: повної дискредитації добровольців, але наш лідер дуже ретельно підходить до кадрового питання. Ігоря знаю особисто рік — багато знаю про його подвиги. І я впевнений, що у нього вийде привести людей у місцеве самоуправління і в Верховну раду». Так само в президіумі з Рубежем, Ягуном і Колесніковим засідав ще один одіозний товариш у камуфляжі – Тарас Костанчук – який двічі був спійманий на підкупі виборців, а заодно організував у Київській області нелегальну охоронну фірму, більш схожу на незаконне збройне формування.
Луганських активістів змутили не лише цинізм, але й лицемірство: напередодні у Фейсбуці Руслана Колесникова (заступник голови партії) з'явилося повідомлення про те, що в Рубіжному відбулася установча конференція і делегати одностайно обрали головою Ігоря Радченка. «Довго розповідати про нього та новостворену команду не буду. Хочу просто наголосити: до своїх лав ми беремо тих людей, які власною кров'ю, власним патріотизмом довели патріотизм, своє ставлення до України», — написав Колесніков. А через пару годин на сторінці у ФБ уже самого голови партії Наливайченко з'явилася інформація про скасування рішення про обрання головою Ігоря Радченка. «Просто у студії Шустер LIVE від Петра Маги дізнався про реакцію людей на кадрове рішення руху «Справедливість» на Луганщині. Одразу повідомляю: призупиняємо рішення зборів громади, яка в м. Рубіжне на Луганщині обрала своїм представником Ігоря Радченка. Виносимо нову кандидатуру на суспільне обговорення. Будемо вдячні за пропозиції та коментарі», — слукавив новоявлений партійний босс. Первісне повідомлення у ФБ Колесніков видалив і пообіцяв «прислухатися до думки кожного».
Але багато цікавого розповіли місцеві люди й про інших представників наливайченківського руху на Луганщині: http://www.lisichansk.in.ua/na-luganshhine-so-skandalom-vspyxnula-novaya-partiya-na-orbite-dunaeva.html Крім Радченка, у керівництво обласної осередку увійшла креатура «регіонала» Сергія Dunayeva Олена Божич та інші «українофіли», які викликають у місцевих гомеричний сміх: «На чолі партії борців з корупцією стали корупціонери зі стажем Радченко, Головненко, Лавринюк». Наприклад, як нагадують луганчани, Геннадій Головненко, будучи головою Антрацитської райдержадміністрації, потрапив на хабарі. І разом з Софією Лавринюк фігурує в базу сепаратистів «Миротворець»… Замість пошуку людей з активною позицією, «Справедливість» поступила по-старому – віддалася на відкуп групці людей, пов'язаних давніми корупційними відносинами. Вспоминают, що раніше Ігор Радченко аналогічним чином уже створював у регіоні партійні організації «Фронту змін» і «Батьківщини» і тепер готовий зі всіма своїми «партактивістами» увійти в чергову політструктуру. У тісному зв'язку з криміналом і «ригом» Сергієм Дунаєвим Радченко перебував ще до війни, а в період АТО цей зв'язок виріс до виконання злочинних «замовлень».
Люди Радченка за замовленням Дунаєва викрадали опонентів і «відбирали» телекомпанію, яка при Дунаєві працювала на «російську весну» і знадобилася йому для реваншу напередодні чергових виборів у ВР. Не дивно, що й у новий проект «антикорупціонерів» записалися його, Дунаєва, довірені особи. Журналістка «Громадського» Nastya Stanko нагадала, яке обурення в партії Наливайченко викликало те обставина, що обвинувачений Рубеж-Радченко своє перше інтерв'ю на волі дав на фоні їхнього партійного прапора. «Коли в липні 2016 Ігор Радченко «Рубєж» з'явився на скайпі Громадського на фоні партійної символіки Наливайченка — це страшно обурило представників партії Наливайченка. Керівник прес-служби партії писала мені гнівно в фб, мовляв чому цей дядько на фоні нашої партійної символіки розповідає про свої кримінальні справи? (Так ніби я той банер у нього в Рубіжному йому вішала для антуражу). Коли я питала, а звідки банер у Радченка, керівниця прес-служби не знала, бо й осередку на луганщині мовляв ще нема.
І ось не пройшло й 4 місяців, як сталось диво — «Рубіж» де б ви подумали? Ніколи не здогадаєтесь — в партії Наливайченка — осередок на луганщині. Так от що хочеться до цього додати: геморой це незручно поки що у Львові, але вже й на Луганщині (див. фото банера партії Наливайченка поруч з банером про геморой), — відреагувала на призначення Радченка Анастасія Станко. Про вибиті зуби дружин сепаратистів, про «відібрані» у дітей сепаратистів прикраси та машини, які команда «добровольців» під керівництвом Радченка-Рубежа відбирала на Луганщині, а збували в центральній Україні – ми вже розповідали. Причому розбої — це далеко не найстрашніші злочини Рубежа та його команди. Саме на цю людину вказував боєць з позивним Поет Дмитро Шабрацький, попереджаючи своїх батьків, що якщо його вбють, то це буде зроблено в інтересах Радченка. Хлопець наївно розповів саме працівникам СБУ про злочини свого командира, чим підписав собі смертний вирок.
Після цього на очах у Рубежа-Радченка хлопець вчинив «подвійне самогубство» — застрелився й взорвав себе гранатою. Незважаючи на тяжкість звинувачення, одразу 7 народних депутатів клопоталися про звільнення главаря банди. Ось і ще один з епізодів злочинної діяльності, про який ми не розповідали — люди «Рубежа» розстріляли ВАЗ з людьми в глибокому тилу. Водій загинув, як кажуть бійці, від кулі найближчого помічника Радченка з позивним Депутат (Назар Данилів – так звуть «Депутата» — балотувався в депутати Верховної Ради), але відійшов легким переляком (вирок суду – умовно): http://fakty.ictv.ua/ru/index/read-news/id/1534564/ Сам Рубеж по справі не проходив, але постарався очорнити загиблого мирного жителя та зібрав гроші на викуп підельників. Деякі скажуть – ну й добре, що грабували «сепарів», тільки гроші Рубеж та Ко не витрачали на сиріт, як Деточкін, і не переводили на потреби української армії. Рубежа ніхто не бачив на передовій, зате з його ім'ям в «Айдарі» пов'язують деякі дивні загибелі товаришів від нібито «сепарської ДРГ» — знову ж таки: далеко від лінії фронту.
І одного разу ті хлопці, яким Радченко сильно насолив (Юрій Луценко назвав би їх «несвятими захисниками України»), керуючись принципом «грабуй награбоване», з'явилися до Рубежа в дім. Підставили під «глазок» того самого Депутата, якому він довіряв, і таким чином потрапили в квартиру. Винесли у «Деточкіна»-Рубежа все, що було «нажито непосильною працею» («контрабасом» та «відбиранням») за півтора року в АТО: загалом майна на мільйон гривень – докладніше тут: http://antikor.com.ua/articles/29012-ajdarovtsy_ograbili_henu_sosluhivtsa_na_luganshchine Колишні соратники Рубежа-Радченка по «Фронту змін» та блоку Тимошенко не приховують, що боятися виступати проти нього відкрито, але з проханням на них не посилатися твердять, що це «страшна людина». «Про злочини його не знаю: він дерзкий, але не дурень. Але те що кон'юнктурник, мутний тип і пов'язаний з СБУ – факт. Щодо переконань: йому все одно що захищати — якщо пахне грошима. Дуже любив красиве життя й до війни, дерзке, епатажне. Будьте бдительні, берегіть здоров'я», — написав авторові один з колишніх товаришів по «ФЗ».
Валентин Наливайченко скільки завгодно може розповідати про те, що «й на старуху буває проруха» і на Радченка поставив випадково. А колишні жителі Донецька добре пам'ятають, якою була роль СБ України та особисто Наливайченко у створенні «Донецької республіки». Її можна охарактеризувати словосполученням: злочинна бездіяльність. 3 березня 2014 року багато донеччан прозріли – вирішивши, що їх запихають як наживку в пащу крокодилу. У той день поруч зі мною в захопленому губарівською сворою будинку Донецької облдержадміністрації сидів чоловік і по телефону набирав Наливайченко (тоді — діючого голову СБУ). Стривожено звертався з вимогою робити свою роботу: «Нас захопили, в цьому бере участь ваша «Альфа», вжийте заходів». Відповідь була приблизно така: «Все під контролем, ви перебільшуєте, у Багдаді все спокійно, не розхитуйте човен». Як ми «перебільшували» тепер знає весь світ. А підлеглі Наливайченко в Донецьку — це: той, хто здав арсенал зброї губарівцям пан Дмитро Іванов, главар терористів Олександр Ходаковський (який курував як захоплення ОДА 3 березня 2014 р., ще будучи діючим працівником СБУшної «Альфи», так і вбивство патріотів у центрі Донецька 13 березня) — главар банди «Схід».
А також чекістський клан Третьяків (батько й син) — відкрито перейшли на сторону «ДНР»: Вірогідно, якби син Третьяк-молодший не потрапив на співпрацю з окупантом, а батько в силу обставин не був би змушений виявити свої справжні погляди, у Наливайченко був би такий же «гідний» представник його партії на Донеччині. Адже недаремно про ветерана КГБ Олександра Третьяка хтось «там вгорі» згадав саме напередодні памятного захоплення ОДА й направив у Донецьк. Його в СБУ називали великим патріотом незалежної України. А як інакше – адже під патронатом цього «крота» був виданий триптих про Голодомор на Донеччині. Олександр Третьяк (старший), офіцер КГБ СРСР, у другій половині 80-х, працюючи в Донецькому обласному управлінні КГБ, курував релігійну сферу. У 90-х, уже в структурі Донецького облуправління СБУ працював проти українських націоналістичних організацій (у структурі КГБ УРСР був такий відділ, він же збережся й у СБУ 90-х років). Тоді ж, у 90-х, він кілька років був заступником начальника Донецького обласного СБУ. Розгром (розвал) організації УНСО на території Донецької області причисляють до його заслуг.
«Тризуб» він поставив під свій контроль. І як радник губернатора Сергія Тарути був у гущі подій, відомих як «російська весна». З 2010 по 2014 рік Третьяк-старший був начальником СБУ у Луганській області. Таких же україноненавистників виховав і сина — працівника СБУ Олександра Третьяка, якого в червні 2015-го викрили в шпигунстві на користь ГРУ РФ. Батько домігся, щоб його обміняли на українських військових. І напевно це не випадковість, адже такий важливий шпигун (український підполковник!) міг у суді сказати щось зайве. Після цього обміну батько генерал СБУ оголосив, що переходить на роботу в «ДНР», і по суті визнав що довгі роки працював в інтересах Путіна: готував ґрунт для висадки окупантів. Кажуть, що негідник Третьяк-молодший здав сім'ю людини, що служила в батальйоні «Донбас» так званому «СОБР ДНР». Причому Третьяк-молодший не відзначається розумом, на відміну від свого батька й тому не приховував своїх проросійських поглядів. Колишні колеги згадують, що він відкрито агітував за Путіна: «Яка, нах, присяга, зачем вам оно надо це все – Майдан, Україна, ЄС».
Але у Наливайченко не посмів вигнати дитину «поважної людини» — просто перевів на роботі у Запоріжжя. У результаті він продовжив сливати інформацію ворогу. Взяли молодшенького з залізною доказовою базою. Але…. — знову випустили на волю, «в пампаси»! І одразу після цього батько не просто вчинив зраду пішов гучно й показово хлопнув дверима. Заробляючи дивіденди від «ЛДНР» та РФ. Гірка правда полягає в тому, що донецька й луганська гілки СБУ під керівництвом Наливайченко складалися на 90% з таких третьяків. А людина по прізвищу Радченко — це багаторічний агент цієї служби, яка не змогла або не захотіла захистити територіальну цілісність України у 2014-му. Не захистила Україну, хоча була зобов'язана. Татяна Заровна, «ОРД»